Адвокат Сергій Кульгавець

31/07/2024

🙋Чи є вже Указ Президента про продовження мобілізації, який дозволить подати заяву на продовження дії відстрочки?

❌Ні, такого Указу ще немає. Точніше, він є, але ще не набув законної сили, бо не набув сили відповідний Закон (на момент написання цього допису не підписаний Президентом)

👉Строки загальної мобілізації регулюються Указом Президента "Про загальну мобілізацію" №65/2022 від 24 лютого 2022 року, в який регулярно вносяться зміни щодо пролонгації. Остання редакція - згідно Указу Президента № 272/2024 від 06.05.2024, відповідно до якої загальна мобілізація оголошена до 11 серпня.

❗Зверніть увагу! Не плутайте цей Указ із Указом "Про введення воєнного стану в Україні"!❌❌❌

В контексті питання про продовження дії відстрочки нас цікавить саме Указ "Про загальну мобілізацію". Можливість подати заяву про продовження дії відстрочки з'явиться тоді, коли Президент прийме Указ про внесення змін до Указу "Про загальну мобілізацію".

🔍Відстежувати внесення змін до цього Указу можна за посиланням: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/65/2022

30/07/2024

Друзі, підготувала зразок заяви для продовження строку раніше наданої відстрочки, ділюсь!

📌Скачати можна за посиланням: https://docs.google.com/document/d/1scGzirVerqAyLfbGcVv7mcCskkjGTIZCY0LH40Xy8tQ/edit?usp=sharing

Детальний допис про продовження дії відстрочки тут: https://www.facebook.com/share/p/tNzsGymPVhXKoqn5/

27/07/2024

📌 ЩОДО МОЖЛИВОСТІ ЗАКРИТТЯ ЗА П.10 Ч. 1 СТ. 284 КПК КРИМІНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ, ВНЕСЕНОГО ДО ЄДИНОГО ДЕРЖАВНОГО РЕЄСТРУ ДОСУДОВИХ РОЗСЛІДУВАНЬ ДО 16.03.2018

Кримінальні провадження, які були внесені до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань до 16.03.2018, не підлягають закриттю з посиланням на п.10 ч. 1 ст. 284 КПК. Такі провадження передаються у суд навіть після закінчення строку досудового розслідування, однак суд досліджує лише ту доказову базу, яка була здобута стороною обвинувачення у межах строку досудового розслідування, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність – з точки зору достатності та взаємозв'язку, на підставі чого ухвалює судове рішення у відповідному провадженні

📄 Касаційний кримінальний суд - https://reyestr.court.gov.ua/Review/118325883

🇺🇦 Правові позиції Верховного Суду:
Facebook - https://www.facebook.com/legalpositiondata
Instagram - https://www.instagram.com/legalpositiondata
Telegram - https://t.me/LegalPositionData

27/07/2024

🔥Постанова КЦС ВС від 24.07.2024 № 727/597/24 (61-6720св24):
📎https://zakononline.com.ua/court-decisions/show/120573837
👨‍⚖️Суддя-доповідач: Ситнік О. М.
✅Обов`язковою умовою призначення судом конкретної фізичної особи опікуном над недієздатною фізичною особою є наявність подання органу опіки та піклування щодо доцільності призначення саме цієї особи опікуном, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно з вимогами ЦПК України. При внесенні подання орган опіки та піклування має врахувати якнайкращі інтереси особи, над якою встановлюється опіка

✔️Відповідно до статті 41 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка.
Фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це (частина перша статті 40 ЦК України).
Недієздатні особи є особливою категорією людей (фізичних осіб), які внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу тимчасово або постійно не можуть самостійно на власний розсуд реалізовувати майнові та особисті немайнові права, виконувати обов`язки й нести юридичну відповідальність за свої діяння; недієздатним особам мають надаватися правові можливості для задоволення індивідуальних потреб, реалізації та захисту їх прав і свобод (абзац третій підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 01 червня 2016 року № 2-рп/2016).
Згідно зі статтею 55 ЦК України опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки.
Відповідно до статті 58 ЦК України опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними.
У частині першій статті 60 ЦК України визначено, що суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.
Суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна (частина перша статті 300 ЦПК України).
Відповідно до статті 62 ЦК України опіка або піклування встановлюються за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування, або за місцем проживання опікуна чи піклувальника.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 18 жовтня 2023 року в справі № 727/8674/23 заяву ОСОБА_1 про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна задоволено частково. Визнано ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , недієздатним та встановлено над ним опіку. В частині призначення опікуном ОСОБА_1 над недієздатним ОСОБА_2 судом відмовлено з підстав відсутності подання органу опіки та піклування про призначення його опікуном.
Відповідно до витягу з рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 12 грудня 2023 року № 843/28 «Про надання суду подання органу опіки та піклування щодо доцільності (недоцільності) призначення громадян опікунами (делеговані повноваження)» вирішено надати до суду подання щодо недоцільності призначення громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , опікуном недієздатного діда - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки ОСОБА_1 є військовослужбовцем Збройних Сил України, а, отже, в період воєнного стану є недоцільним призначати його опікуном, адже наявні інші родичі, які можуть бути опікунами.
У частинах другій-п`ятій статті 63 ЦК України визначено, що опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.
Згідно з частиною першою статті 67 ЦК України опікун зобов`язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням.
При призначенні опікуна важливі і обов`язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряється органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна.
Наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді, Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров`я України і Міністерства праці та соціальної політики України від 26 травня 1999 року № 34/166/131/88 затверджено Правила опіки та піклування, що зареєстровані в Міністерстві юстиції України 17 червня 1999 року за № 387/3680 (далі - Правила).
Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 Правил опіка (піклування) є особливою формою державної турботи, зокрема, про повнолітніх осіб, які потребують допомоги щодо забезпечення їх прав та інтересів.
Опіка (піклування) встановлюється для захисту особистих і майнових прав та інтересів повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати свої обов`язки.
Згідно з пунктами 2.1, 2.4 Правил опіка установлюється над неповнолітніми, які не досягли п`ятнадцяти років і залишились без піклування батьків, а також над громадянами, визнаними судом недієздатними внаслідок психічних захворювань.
Опіка (піклування) встановлюється за місцем проживання особи, яка підлягає опіці (піклуванню), або за місцем проживання опікуна (піклувальника).
У постанові Верховного Суду від 08 січня 2024 року у справі № 753/1905/22 (провадження № 61-8758св23) зроблено висновок про те, що призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно з вимогами ЦПК України. При внесенні подання орган опіки та піклування має врахувати якнайкращі інтереси особи, над якою встановлюється опіка.
Обов`язковою умовою призначення судом конкретної фізичної особи опікуном над недієздатною фізичною особою є наявність подання органу опіки та піклування щодо доцільності призначення саме цієї особи опікуном.
Такий висновок викладений в постановах Верховного Суду від 20 травня 2020 року в справі № 736/1508/17 (провадження № 61-39361св18), від 28 лютого 2024 року в справі № 372/3474/21 (провадження № 61-16349св23).
Отже, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, правильно виснував про відмову в задоволенні заяви про призначення ОСОБА_1 опікуном недієздатного діда за відсутності подання органу опіки та піклування щодо доцільності призначення саме цієї особи опікуном.
З матеріалів справи (подання органу опіки та піклування від 12 грудня 2023 року, довідки військової частини НОМЕР_1 ) вбачається, що солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі в Збройних Силах України як на момент звернення до органу опіки та піклування, так і на момент розгляду справи судами.
Доводи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій не врахували правові висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року в справі № 496/4271/16-а (провадження № 11-606апп18), є безпідставними, з огляду на таке.
У наведеній постанова Велика Палата Верховного Суду сформулювала правовий висновок про те, що рішення виконавчого комітету як органу опіки та піклування є дорадчим документом та не тягне за собою виникнення будь-яких прав чи обов`язків у осіб, яких рекомендовано призначити опікунами, таке рішення не порушує прав та обов`язків інших опікунів та підопічного. Правові наслідки для інших опікунів, підопічного виникають виключно в результаті постановлення рішення судом, в процесі чого саме і відбувається оцінка усіх доказів у сукупності, зокрема й оскаржуваного рішення органу опіки та піклування, яке не має наперед встановленої сили для суду, який розглядає справу і вирішує правове питання призначення опікуна недієздатній особі.
Предметом судового розгляду в справі № 496/4271/16-а (К/9901/29090/18) була оцінка правомірності висновку та рішення органу опіки та піклування про позбавлення особи батьківських прав.
Однак в цій справі оспорення рішення органу опіки та піклування не є предметом заявленого позову про призначення опікуна. Такий судовий процес обов`язково ініціюється за наявності подання органу опіки та піклування про призначення опікуна, а вже під час судового розгляду оцінюється зміст цього подання.
За відсутності подання органу опіки та піклування щодо доцільності призначення ОСОБА_1 опікуном недієздатного діда висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року в справі № 496/4271/16-а (провадження № 11-606апп18), нерелевантні до спірних правовідносин.
Верховний Суд виснував, що аргументи касаційної скарги (в межах доводів та вимог, які стали підставою для відкриття касаційного провадження) не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, а зводяться до незгоди заявника з ухваленими в справі судовими рішеннями та помилковим тлумаченням норм матеріального права.
Інші доводи касаційної скарги на правильність висновків судів не впливають та їх не спростовують.

#судовапрактика #призначенняопікуна #окремепровадження #військовослужбовці

🤗Канал ЦДСП у "Telegram": https://t.me/cdoslidzennasp

25/07/2024

🔥Постанова КЦС ВС від 10.07.2024 № 686/11198/22 (61-4913 св 24): )
📎https://zakononline.com.ua/court-decisions/show/120313835
👨‍⚖️Суддя-доповідач: Луспеник Д. Д.
✅Під час встановлення юридичного факту смерті військовослужбовця, тобто оголошення померлим або визнання його безвісно відсутнім, залежно від установлених обставин, необхідно залучати до участі Міністерство оборони України або відповідні військові частини з метою захисту інтересів держави, оскільки визнання у судовому порядку військовослужбовця безвісно відсутнім або оголошення його померлим є підставою для виключення його зі списків особового складу військової частини та припинення виплати членам його сім`ї грошового забезпечення

✔️Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд
і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Після відкриття апеляційного провадження
за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, але суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, така особа користується процесуальними правами і несе процесуальні обов`язки учасника справи.
Пунктом 3 частини першої статті 362 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено,
що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.
Про закриття апеляційного провадження суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в касаційному порядку (частина друга статті 362 ЦПК України).
Тлумачення наведених норм процесуального права свідчить про те, що суд апеляційної інстанції має процесуальну можливість зробити висновок щодо вирішення чи невирішення судом першої інстанції питань про права та інтереси особи, яка не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції та подала апеляційну скаргу. Якщо обставини про вирішення судом першої інстанції питання про права, інтереси та свободи особи, яка не була залучена до участі у справі,
не підтвердились, апеляційне провадження підлягає закриттю.
Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 17 лютого 2020 року
у справі № 668/17285/13-ц (провадження № 61-41547сво18).
На відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена
до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку
зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес,
(3) обов`язок і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.
Судове рішення, оскаржуване не залученою до участі у справі особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції
є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи
у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права
та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи,
або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб,
не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають
із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини
і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків.
Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду у справі № 911/2635/17
та інших.
Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав
(частина перша статті 293 ЦПК України).
Справи, які можуть бути розглянуті у порядку окремого провадження визначені
у частинах другій, третій статті 293 ЦПК України.
Окреме провадження як вид цивільного судочинства характеризується певною специфікою процесуальної форми. Крім того, в окремому провадженні специфічне коло суб`єктів цивільного процесу - заявник і заінтересована особа (частина третя статті 42 ЦПК України). Заявник - це особа, яка порушує справу окремого провадження. Заінтересовані особи за змістом статті 4 ЦПК України, є особи, які беруть участь у справі, і які мають юридичну зацікавленість. Це коло осіб визначається взаємовідношеннями із заявником у зв`язку з обставинами,
які підлягають встановленню, і які можуть вплинути на їх права та обов`язки.
Згідно з частиною третьою статті 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.
Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника
і заінтересованих осіб (абзац перший частини четвертої статті 294 цього Кодексу).
Верховний Суд не висловлює заперечення щодо визначення заявником заінтересованих осіб.
Закриваючи апеляційне провадження відповідно до пункту 3 частини першої
статті 362 ЦПК України за апеляційною скаргою Міністерства оборони України
на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області
від 16 грудня 2022 року, суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскаржуваним рішенням районного суду не вирішувалися питання про права та/або обов`язки Міністерства оборони України.
Разом із цим, суд апеляційної інстанції залишив поза увагою, що під час встановлення юридичного факту смерті військовослужбовця, тобто оголошення померлим або визнання його безвісно відсутнім, не в усіх випадках заявники зазначають як заінтересованих осіб Міністерство оборони України або відповідну військову частину, які беруть участь у таких справах із метою захисту своїх інтересів або інтересів держави.
Тому суду, залежно від установлених обставин, необхідно залучати до участі у таких справах Міністерство оборони України або відповідні військові частини з метою захисту інтересів держави, оскільки визнання у судовому порядку військовослужбовця безвісно відсутнім або оголошення його померлим є підставою для виключення його зі списків особового складу військової частини та припинення виплати членам його сім`ї грошового забезпечення.
Зазначене випливає із положень статті 41 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», якою передбачено, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України
«Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Згідно з частиною першою статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога
у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності
без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних
та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори
чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно
з цим Законом мають право на її отримання.
За змістом статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, зазначені у пункті 4 цієї статті. До членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать: діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав; вдова (вдівець); батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті); внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті)
їх батьки загинули (померли); жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду,
яке набрало законної сили; утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених
з військової служби, та деяких інших осіб».
Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги
у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності
без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних
та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.
Відповідно до пункту 12 указаного Порядку одноразова грошова допомога
у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 4 цього Порядку, за відсутності особистого розпорядження призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою або заявою їх законних представників. У разі відмови однієї з осіб, зазначених
у пункті 9 цього Порядку, від призначення та отримання одноразової грошової допомоги, а також у разі, коли одна із таких осіб у строк, встановлений пунктом 32 цього Порядку, не реалізувала своє право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на призначення та отримання такої допомоги, у рівних частках.
Одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 4 цього Порядку, за наявності особистого розпорядження виплачується особі (особам), на користь якої (яких) складено особисте розпорядження, у розмірі частки, визначеної в особистому розпорядженні. У таких випадках розмір часток обраховується із суми, що залишилася після виплат особам, визначеним абзацом другим пункту 8 цього Порядку. У разі відмови однієї з осіб, зазначених
в особистому розпорядженні, від призначення та отримання одноразової грошової допомоги, а також у разі, коли одна з таких осіб у строк, встановлений пунктом 32 цього Порядку, не реалізувала своє право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, її частка розподіляється між іншими особами,
які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги,
у рівних частках (пункт 13 цього Порядку).
При скасуванні попереднього судового рішення суду апеляційної інстанції Верховний Суд зазначив на необхідності перевірити взаємовідносини заявника
та Міністерства оборони України, визначитися із юридичною заінтересованістю Міністерства оборони України і за результатом цього здійснити розгляд справи.
Суд апеляційної інстанції передчасно закрив апеляційне провадження, залишивши поза увагою вказані вище обставини.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 365 ЦПК України суддя-доповідач
у порядку підготовки справи до апеляційного розгляду з`ясовує питання про склад учасників судового процесу. У разі встановлення, що рішення суду першої інстанції може вплинути на права та обов`язки особи, яка не брала участі у справі, залучає таку особу до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
З урахуванням наведеного, апеляційному суду необхідно з`ясувати питання
про склад учасників процесу, надати належну правову оцінку доводам апеляційної скарги та керуючись рекомендаціями, наданими Верховним Судом, розглянути справу відповідно до вимог процесуального законодавства.

#судовапрактика #окремепровадження #встановленняфакту #встановленняфактусмерті #військовослужбовці

🤗Канал ЦДСП у "Telegram": https://t.me/cdoslidzennasp

24/07/2024

Відповідно до статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: родинних відносин між фізичними особами,  перебування фізичної особи на утриманні...

24/07/2024

24/07/2024

🔥Постанова КЦС ВС від 22.07.2024 № 688/4308/23 (61-5168св24):
📎https://zakononline.com.ua/court-decisions/show/120513894
👨‍⚖️Суддя-доповідач: Луспеник Д. Д.
✅Те, що позивач має на утриманні дітей, які народились в іншому шлюбі, а також дружину, без доведення погіршення майнового становища, саме по собі не є підставою для зменшення розміру аліментів

✔️Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.
Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.
У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року
№ 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.
У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 та у постанові Верховного Суду від 09 вересня 2021 року у справі № 554/3355/20 (провадження № 61-7397св21) зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Позивач зазначав, що визначений судом розмір аліментів він не має можливості сплачувати, оскільки його сімейний стан змінився.
З 11 вересня 2021 року він перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 , від якого має малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , які перебувають на його утриманні.
Отже, після видачі судового наказу від 28 червня 2023 року у позивача народилася від іншого шлюбу ще одна дитина, інші обставини були наявними на час видачі судового наказу.
Також вказував, що орендує житло за 8 000,00 грн щомісячно відповідно до договору оренди від 16 березня 2023 року.
Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що зменшення розміру аліментів у зв`язку з тим, що позивач має на утриманні дітей, які народилась в іншому шлюбі, а також дружину, без доведення погіршення майнового становища, самі по собі не є підставою для зменшення розміру аліментів.
Зокрема, суди попередніх інстанцій, на обґрунтування судового рішення посилались на те, що позивач протягом 2021-2022 років та на початку 2023 року добровільно сплачував аліменти на утримання дочки від першого шлюбу - ОСОБА_3
у розмірі 2 000,00 грн та регулярно робив покупки для своєї дитини.
Також позивач має на праві спільної власності нерухоме майно - квартиру
у м. Новодністровськ Чернівецької області (1/5 частина), а також 16 березня
2023 року придбав автомобіль марки Jeep Cherokee, 2016 року випуску, об`єм двигуна 2,4 л, бензин. Він працює в ТОВ «Нова Пошта» з 19 листопада 2019 року, його дохід з 01 листопада 2023 року по 30 листопада 2023 року склав 24 223,62 грн.
Таким чином, суди попередніх, встановивши фактичні обставини справи та дослідивши подані у справі докази, дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .
Аналогічні за змістом висновки викладено у постановах Верховного Суду:
від 03 червня 2020 року у справі № 760/9783/18-ц (провадження 61-702св19),
від 16 вересня 2020 року у справі № 565/2071/19 (провадження № 61-9460св20),
від 28 травня 2021 року у справі № 715/2073/20 (провадження № 61-1031св21),
від 03 липня 2024 року у справі № 552/2073/23 (провадження № 61-1193св24).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Посилання заявника в касаційній скарзі на висновки, викладені у постановах
від 14 грудня 2022 року у справі № 727/1599/22 (провадження № 61-7814св22),
від 10 жовтня 2023 року у справі № 682/2454/22-ц (провадження 61-10748св23) колегія суддів відхиляє, оскільки ці висновки зроблені за інших фактичних обставин, так як у кожній конкретній справі суд з`ясовує наявність підстав, передбачених статтею 192 СК України для зменшення розміру аліментів.

#судовапрактика #аліменти #сімейніспори

🤗Канал ЦДСП у "Telegram": https://t.me/cdoslidzennasp