Адвокатское бюро «Krasilovskii&Partners”

Home
Ukraine
Vinnytsia
Адвокатское бюро «Krasilovskii&Partners”

Адвокатське бюро “Krasilovskii&Partners”, ваші права - наш приорітет.

09/02/2022

⚖️Використання персональних даних в рекламі та продажах⚖️
📂
В Україні визначення поняття «персональні дані» міститься в Законі України «Про захист персональних даних», де вказується: персональні дані – це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.
⚖️Всі персональні дані поділяються на:
1) загальні – прізвище, ім’я, по-батькові, місце проживання, номер телефону, e‑mail, громадянство, освіта, матеріальний стан, сімейний статус, номер (код) ідентифікаційного документа.
2) чутливі - расове або етнічне походження, політичні, релігійні або світоглядні переконання, членство в політичних партіях та професійних спілках, засудження до кримінального покарання, дані, що стосуються здоров’я, статевого життя, біометричних або генетичних даних.
Обробка чутливих персональних даних забороняється, за винятком визначених законодавством випадків (ст. 7 Закону України «Про захист персональних даних»). Національне законодавство не має спеціального законодавчого акту, який би дозволяв регулювати процес використання персональних даних у рекламі та просуванні товарів.
📍Разом з тим, окремі норми щодо захисту персональних даних можна знайти, зокрема, у вже згадуваному Законі України «Про захист персональних даних» та Законі України «Про електронну комерцію».
Якщо проаналізувати приписи цих Законів, можна виділити обов’язкові вимоги для використання персональних даних в контексті реклами та продажу товарів:
1. Підставою для використання персональних даних є згода суб’єкта персональних даних на такі дії.
2. Згода суб’єкта персональних даних – це добровільне волевиявлення фізичної особи (за умови її поінформованості) щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, висловлене у письмовій формі або у формі, що дає змогу зробити висновок про надання згоди. При купівлі товарів в мережі Інтернет, наприклад, згода суб’єкта персональних даних може бути надана під час реєстрації на відповідному сайті шляхом проставлення відмітки про надання дозволу на обробку своїх персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, за умови, що така система не створює можливостей для обробки персональних даних до моменту проставлення відмітки.
Тобто, наданню згоди особою повинно передувати повідомлення їй порядку обробки персональних даних, а саме: надання інформації: хто є володільцем персональних даних, мету їх обробки, склад та зміст зібраних персональних даних, права, особи, яким передаються ці дані.
1. Інформування потенційних покупців (замовників, споживачів) щодо товарів, робіт, послуг відповідає вимогам Закону України «Про рекламу» та може здійснюватися шляхом надсилання комерційних електронних повідомлень.
❗️Комерційні електронні повідомлення поширюються лише на підставі згоди на отримання таких повідомлень, наданої особою, якій такі повідомлення адресовані. ❗️Комерційне електронне повідомлення може надсилатися особі без її згоди лише за умови, що вона може відмовитися від подальшого отримання таких повідомлень.
1. Комерційне електронне повідомлення має відповідати таким вимогам:
комерційне електронне повідомлення має чітко ідентифікуватися як таке;
особа, від імені якої надсилається комерційне електронне повідомлення, зобов’язана забезпечити прямий, простий доступ осіб, яким воно адресовано, до відомостей щодо продавця (постачальника, виробника) товарів або послуг; На відміну від України, законодавство Європейського Союзу у сфері захисту персональних даних є чітко регламентованим у вигляді нормативних актів. Зокрема, в контексті використання персональних даних в рекламі та маркетингу такими актами є: Загальний регламент щодо захисту даних 2016/679 (далі – GDPR), Директива про обробку персональних даних та захист конфіденційності в секторі електронних комунікацій 2002/58/EC (далі – ePrivacy Directive), Директива 95/66/ЄС «Про обробку персональних даних і захист прав осіб у телекомунікаційному просторі» 1997 р.

❗️Стаття 6 GDPR визначає, що обробка персональних даних визнається законною тільки тоді, коли суб’єкт персональних даних дав згоду на обробку своїх персональних даних для однієї чи кількох конкретних цілей.
💡Для прикладу, Компанію Google оштрафували на 100 мільйонів євро у Франції за порушення правил країни щодо файлів cookie. Зокрема, Компанію звинувачували у тому, що вона не надала чіткої інформації про те, як буде використовуватися онлайн-відстеження і чи відвідувачі французьких веб-сайтів можуть відмовитися від файлів cookie.

📂
⚖️Адвокатське бюро "Krasilovskii&Partners"⚖️
📂
🎓ВАШІ ПРАВА - НАШ ПРІОРІТЕТ🎓
📂
Наша адреса: м.Вінниця, вул.Хмельницьке шосе 2, офіс #613/618.
☎️тел. +38(093) 0700002
+38(068) 0500002
e-mail: Krasilovskii&[email protected]

07/02/2022

⚖️Як поділити дохід від оренди та прибуток від ФОПа між колишнім подружжям⚖️

Статею 60 Сімейного кодексу визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Уважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Проте, як діяти, якщо нерухоме майно передано одним з подружжя за договором оренди?
Чи можливо поділити доходи, отримані від орендаря?
У першу чергу необхідно встановити правовий режим майна, яке здається в оренду. Тобто чи було воно предметом спільної власності подружжя і придбане в шлюбі або ж є особистою власністю чоловіка або дружини.
📂Якщо майно є особистою власністю чоловіка чи дружини, зокрема, було придбано до шлюбу або ж отримано в подарунок, успадковане чи придбано хоча й у шлюбі, але за особисті кошти, то дохід, отриманий від передачі такого майна в оренду або в результаті іншого розпорядження ним, також є особистою власністю того з подружжя, кому належить майно.
Навіть якщо гроші від передачі майна в оренду, яке належить чоловікові, після припинення шлюбних відносин отримувала дружина, останній має право стягнути такі кошти в судовому порядку.
⚖️Зазначена позиція міститься в постановах Київського апеляційного суду від 21.12.2001 та від 14.12.2020 у справі №757/34950/14-к, а також постанові Касаційного цивільного суду від 19.08.2020. Суд уважав, що оскільки нежитлові приміщення, які є особистою власністю чоловіка, дружина передавала в оренду та отримувала від цього доходи й після припинення шлюбних стосунків, то ці кошти мають належати чоловікові. А тому стягнув з жінки на його користь 2970,16 грн.
⚖️Якщо ж майно є спільною сумісною власністю подружжя та передано третім особам відповідно до договору оренди, то і отриманий дохід є спільним та має бути розділений у відповідних частках. Коли гроші від орендаря отримує в повному обсязі один з подружжя, в іншого виникає право вимоги щодо стягнення коштів відповідно до його частки в праві власності на таке майно.

Інша справа, коли, перебуваючи в шлюбі, один з подружжя допомагав іншому фінансовими, трудовими зусиллями збільшити вартість майна, яке є особистою приватною власністю другого, а тепер здається в оренду.
Зі змісту ст.62 СК вбачається, що втручання у право власності може бути обґрунтованим, а балансу інтересів подружжя дотримано в разі наявності в сукупності двох факторів:
• істотність збільшення вартості майна;
• таке збільшення вартості пов’язане зі спільними трудовими чи грошовими затратами або затратами другого з подружжя, який не є власником.
Як трудові затрати необхідно розуміти особисту чи спільну трудову діяльність подружжя. Така діяльність може бути направлена на ремонт майна, його добудову чи перебудову, тобто дії, що потягли за собою істотне збільшення вартості такого майна.
Грошові затрати передбачають унесення особистих чи спільних коштів на покращення чи збільшення майна. Наявність істотного збільшення вартості є оціночним поняттям, тому в конкретній справі рішення про задоволення чи відмову в задоволенні позову приймається судом з урахуванням усіх обставин.
⚖️ Визначаючи правовий статус спірного майна як спільної сумісної власності подружжя, суд має враховувати, що частка в такому майні визначається відповідно до розміру фактичного внеску кожної зі сторін, у тому числі за рахунок майна, набутого одним з подружжя до шлюбу, яке є його особистою приватною власністю, у придбання (набуття) майна.
📂Якщо в придбання (будівництво) майна вкладено, крім спільних коштів, особисті приватні кошти однієї зі сторін, то частка в такому майні відповідно до розміру внеску є її власністю.
Отже, якщо внаслідок праці та вкладених грошей об’єкт нерухомості зазнав істотних змін та збільшив свою вартість, частки в праві власності на таке майно мають бути розподілені відповідно до вкладу кожного з подружжя. Якщо, наприклад, установлено, що зміни становлять близько 60% у майні, то частки розподіляються таким чином: по 30% чоловіку та дружині (як 1/2 від права сумісної власності) та 30% чоловіку/дружині, якому належало майно до настання істотних змін.
Якщо таке майно буде передано в оренду, то отриманий в подальшому дохід має бути поділений відповідно до часток осіб.

📂
⚖️Адвокатське бюро "Krasilovskii&Partners"⚖️
📂
🎓ВАШІ ПРАВА - НАШ ПРІОРІТЕТ🎓
📂
Наша адреса: м.Вінниця, вул.Хмельницьке шосе 2, офіс #613/618.
☎️тел. +38(093) 0700002
+38(068) 0500002
e-mail: Krasilovskii&[email protected]

31/01/2022

⚖️ Інформація може бути визнана рекламою тоді, коли вона вказує на конкретну, індивідуально визначену особу, або товар (із характеристиками), тому розміщена на фасаді вивіска із ТМ не є рекламою ⚖️
📂
Законодавство про рекламу вимагає дозвіл на розміщення зовнішньої реклами на фасадах будівель, спеціальних конструкціях, тощо. Разом із тим, крім реклами, на фасадах часто розміщують найменування магазинів, кафе, та й просто суб’єктів господарювання, що знаходяться там. Зважаючи на оціночне розуміння реклами - часто виникають спори щодо того, чи є це зовнішньою рекламою і чи має бути дозвіл.
Товариство орендувало приміщення на першому поверсі для магазину. На фасаді будівлі, де розміщено магазин, була вивіска із наступним змістом: “ВИНА МИРА”, “Фирменный магазин” та зображення мапи світу з написом “прямые поставки со всего мира”. Знак для товарів та послуг, що містився на вивісці - використовувався Товариством за ліцензійним договором із власником прав на цю ТМ. Тобто - був зареєстрований і правомірно використовувався.
📂
Проте Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) вирішило що це є зовнішньою рекламою та направило вимогу, згідно із якою Товариство порушило вимоги Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2003 року №2067 (далі - Типові правила №2067), Правил благоустрою міста Києва, затверджених рішенням Київської міської ради від 25 грудня 2008 року №1051/1051, Порядку розміщення реклами в м. Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 22 вересня 2011 року №37/6253, Правил розміщення рекламних засобів у місті Києві, затверджених рішенням Київської міської ради від 20 квітня 2017 року №223/2445, Порядку розміщення вивісок у м. Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 20 квітня 2017 року №224/2446, а саме: самовільно установило цю конструкцію.
📂
Вимогою запропоновано усунути вказане порушення: здійснити демонтаж спеціальної рекламної конструкції на фасаді будинку, про що повідомити Управління, а у разі невиконання цієї вимоги протягом 3 днів конструкція буде демонтована КП «Київреклама».
Звичайно, що Товариство не погодилось та подало позов про визнання протиправною та скасування вимоги Управління.
Рішенням суду першої інстанції (яке підтримала апеляційна інстанція) позов задоволено повністю. Вимогу визнано протиправною.
📂
Пояснювалось це тим, що на зазначеній вивісці мається інформація, яка не містить закликів до придбання конкретного товару чи отримання послуг позивача, вона не є інформацією, призначеною сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтересу щодо юридичної особи чи конкретного товару (послуг), що поставляється/надається підприємством. Тому така не є рекламою і не потребує спеціального дозволу на розміщення зовнішньої реклами.
Управління подало касаційну скаргу.
ВС КАС касаційну скаргу Управління залишив без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін. Мотивуючи своє рішення ВС КАС зазначив:
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про рекламу" зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг; рекламні засоби - засоби, що використовуються для доведення реклами до її споживача. Положеннями ч. 1 ст. 16 Закону України "Про рекламу"передбачено, що розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів.
Керуючись пунктом 2 Типових правил № 2067 визначено, вивіска чи табличка -елемент на будинку, будівлі або споруді з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать такій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщений на зовнішній поверхні будинку, будівлі або споруди не вище першого поверху або на поверсі, де розташовується власне чи надане у користування особі приміщення (крім, випадків, коли суб`єкту господарювання належить на праві власності або користування вся будівля або споруда), біля входу у таке приміщення, який не є рекламою.
📂
За приписами ч. 7 ст. 8 та ч. 6 ст. 9 Закону України "Про рекламу"не вважається рекламою:
* розміщення інформації про виробника товару та/або товар у місцях, де цей товар реалізується чи надається споживачеві, у тому числі на елементах обладнання та/або оформлення місць торгівлі, а також безпосередньо на самому товарі та/або його упаковці;
* вивіска чи табличка з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать цій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщена на внутрішній поверхні власного чи наданого у користування особі приміщення, на зовнішній поверхні будинку чи споруди не вище першого поверху або на поверсі, де знаходиться власне чи надане у користування особі приміщення, біля входу в таке приміщення.
Таким чином, інформація про виробника товару та/або товар у місцях, де цей товар реалізується чи надається споживачеві, а також інформація, розміщена на зовнішній поверхні будинку чи споруди не вище першого поверху або на поверсі, де знаходиться власне чи надане у користування особі приміщення, біля входу у таке приміщення, яка не містить закликів придбавати товар або послугу, що реалізується суб`єктом, не є рекламою у розумінні Закону України “Про рекламу”.
📂
Отже у цій справі: Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що вивіска з написом “ВИНА МИРА”, напис “Фирменный магазин” та зображення мапи світу з написом “прямые поставки со всего мира” не містять закликів до придбання конкретного товару чи отримання послуг позивача, вона не є інформацією, призначеною сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтересу щодо юридичної особи чи конкретного товару (послуг), що поставляється/надається підприємством, а відтак не є рекламою і не потребує спеціального дозволу на розміщення зовнішньої реклами.
Певна інформація може бути визнана рекламою тоді, коли вона вказує на конкретну, індивідуально визначену особу, або на конкретний, індивідуально визначений товар, із зазначенням найменування, якісні показники, країну походження, виробника тощо. Натомість розміщена на фасаді будівлі вивіска з вищезазначеним написом у розумінні приведених вище норм законодавства є зареєстрованим знаком для товарів та послуг, а не рекламним засобом.
📂
⚖️Адвокатське бюро "Krasilovskii&Partners"⚖️
📂
🎓ВАШІ ПРАВА - НАШ ПРІОРІТЕТ🎓
📂
Наша адреса: м.Вінниця, вул.Хмельницьке шосе 2, офіс #613/618.
☎️тел. +38(093) 0700002
+38(068) 0500002
e-mail: Krasilovskii&[email protected]

27/01/2022

⚖️ При дослідженні питання, чи відноситься назва кіоску до вивіски, або до реклами - суди мають прописати ознаки, за якими її віднесено до реклами (на яку треба погодження), або ж до вивіски, що не є рекламою ⚖️
📂
Законодавство про рекламу забороняє розміщувати зовнішню рекламу за відсутності дозволу на її розміщення. В принципі, це позитивне явище - спрямоване на приведення вигляду населених пунктів до нормального стану, без хаотичного розміщення на кожному куті різнобарвних реклам. Проте треба розрізняти вивіски, що містять назви суб’єктів господарювання, розміщених за цією адресою - і зовнішню рекламу. У цій справі ВС КАС висловився стосовно того, на що повинні звертати увагу суди при розрізненні цих понять.
📂
На підприємця, що торгував власними товарами у кіоску, інспекцією України з питань захисту прав споживачів (далі - Держспоживслужба), накладено штраф за порушення законодавства про рекламу. Підставою для притягнення до відповідальності в рішенні вказано відсутність дозволу міської ради на розміщення зовнішньої реклами. На вказаному кіоску була розміщена назва кіоску. Будь-яких інших відомостей вказана вивіска не містила. Не погоджуючись із рішенням про накладення штрафу - особа звернулась до суду, де просила визнати протиправним та скасувати рішення про накладення штрафу.
📂
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з урахуванням пункту 7 статті 8, частини шостої статті 9 Закону України «Про рекламу», пункту 2 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №2067 від 29.12.2003 року (далі - Типові правила), вважав, що Держпродспоживслужба помилково дійшла висновку про те, що вивіска з назвою торгової точки є рекламою, оскільки будь-яких товарів із такою назвою не існує, та така вивіска не є рекламою, а тому її розміщення не вимагає дозволу. Крім того, позивач самостійно демонтував вивіску і на час спірних правовідносин її не існувало.
Суд же апеляційної інстанції - не погодився із такими висновками. Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив із того, що позивач у спірних відносинах не дотримався вимог частини першої статті 16 Закону “Про рекламу”.
📂
Зокрема, суд апеляційної інстанції спростував висновки суду першої інстанції про демонтаж вивіски позивачем самостійно. Крім того, вказав, що під час судового розгляду не надано жодних доказів того, що вивіска зареєстрована, як найменування суб`єкта господарювання або, зареєстрована, як знак для товарів і послуг, що належать ФОПу позивача. Інших умов, визначених положеннями статей 8, 9 Закону “Про рекламу”, за яких таку вивіску можна не вважати рекламою - не виявлено.
Позивач подав касаційну скаргу. Він вказував, що назва його кіоску не є рекламою та символізує вид діяльності позивача - реалізацію кондитерських виробів. Будь якої продукції чи товарів з такою назвою - не існує.
📂
ВС КАС, повертаючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, звернув увагу на наступне:
Відповідно до статті 1 Закону “Про рекламу”, реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару. Зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.
📂
Розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території АРК - Радою міністрів АРК, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. (ч.1 ст.16 Закон “Про рекламу”).
При цьому - розміщення інформації про виробника товару та/або товар у місцях, де цей товар реалізується чи надається споживачеві, у тому числі на елементах обладнання та/або оформлення місць торгівлі, а також безпосередньо на самому товарі та/або його упаковці, не вважається рекламою (згідно з частиною 7 статті 8 Закону “Про рекламу”).
📂
Нормою частини шостої статті 9 Закону “Про рекламу” визначено, що вивіска чи табличка з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать цій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщена на внутрішній поверхні власного чи наданого у користування особі приміщення, на зовнішній поверхні будинку чи споруди не вище першого поверху або на поверсі, де знаходиться власне чи надане у користування особі приміщення, біля входу в таке приміщення, не вважається рекламою.
📂
Пунктом 2 Типових правил визначено, що: вивіска чи табличка - елемент на будинку, будівлі або споруді з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать такій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщений на зовнішній поверхні будинку, будівлі або споруди не вище першого поверху або на поверсі, де розташовується власне чи надане у користування особі приміщення (крім, випадків, коли суб`єкту господарювання належить на праві власності або користування вся будівля або споруда), біля входу у таке приміщення, який не є рекламою.
📂
Отже у цій справі: За такого правового регулювання в межах розгляду цієї справи суди попередніх інстанцій повинні були, на підставі належних і допустимих доказів встановити, чи є назва кіоску, який розташований за адресою у якому здійснює підприємницьку діяльність позивач, рекламою або вивіскою.
Так, - суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив із того, що назва кіоску є вивіскою, а не рекламою, оскільки будь яких товарів з такою назвою не існує. Однак такий висновок суду є передчасним з огляду на те, що вивіска згідно Закону “Про рекламу”та Типових правил має мати такі ознаки: містить інформацію про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать цій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи. Однак, оскільки така демонтована на час, зазначений відповідачем у протоколі про порушення законодавства про рекламу - саму вивіску чи її зображення суд першої інстанції не досліджував. При цьому у судовому рішенні суд першої інстанції не зазначив, за якими саме ознаками, він відніс назву торгового кіоска до вивіски.
📂
Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив із того, що назва кіоску є рекламою, а не вивіскою, оскільки під час судового розгляду не надано жодних доказів того, що вивіска зареєстрована, як найменування суб`єкта господарювання, або зареєстрована як знак для товарів і послуг, що належать ФОПу позивача. Проте такий висновок також є передчасним, оскільки реклама, має такі ознаки: містити інформацію про особу чи товар, повинна бути розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару. При цьому в судовому рішенні суд апеляційної інстанції не зазначив, за якими саме ознаками, визначеними Законом “Про рекламу”, він відніс назву торгового кіоска до реклами.
📂
Таким чином, при дослідженні питання, чи відноситься назва кіоску до вивіски, або до зовнішньої реклами - суди мають встановити ознаки, за якими її віднесено до реклами (на яку треба погодження), або ж до вивіски, що не є рекламою.
📂
⚖️Адвокатське бюро "Krasilovskii&Partners"⚖️
📂
🎓ВАШІ ПРАВА - НАШ ПРІОРІТЕТ🎓
📂
Наша адреса: м.Вінниця, вул.Хмельницьке шосе 2, офіс #613/618.
☎️тел. +38(093) 0700002
+38(068) 0500002
e-mail: Krasilovskii&[email protected]

24/01/2022

⚖️ Стягнення витрат на правову допомогу є способом захисту прав особи до якої подано необґрунтований позов та/або апеляційну чи касаційну скаргу ⚖️
📂
Я як адвокат був та залишаюсь прибічником того, що усі без винятку доведені судові витрати, зокрема, витрати на професійну правову допомогу має бути стягнуто з опонента саме у тому розмірі, у якому зазначає відповідна сторона.
Адже існує маса спорів, які навіть не заслуговують на те, щоб останні взагалі розглядались судами з різних причин – неприязні стосунки між сторонами, бажання «насолити», очевидна безспірність тощо.
📂
Однак, суди виконуючи свої обов’язки визначені як Конституцією України так і процесуальним та профільним законодавством зобов’язані розглядати цей, з дозволу сказати , «мотлох» витрачаючи на це свій час та зусилля.
І тому саме стягнення судових витрат має бути механізмом, який має стати певним запобіжником проти подання необґрунтованих позовів, апеляційних та касаційних скарг, а також спонукати сторони вирішувати свої спори мирним шляхом, без залучення для цього суду.
Рішення, яке пропонується до уваги мене певним чином здивувало адже у ньому Касаційний господарський суд зробив саме такі висновки про які мною вказано вище.
📂
Також особливу увагу читача слід звернути на те, що у цій постанові ОП КГС відступила від висновків КГС відповідно до яких разі закриття касаційного провадження на підставі п.5 ч.1 ст. 296 ГПК України судові витрати відповідно до ст. ст. 126, 129, 130 ГПК України розподілу не підлягають, оскільки за змістом цих норм покладення судових витрат на ту чи іншу сторону або компенсація таких витрат здійснюється у випадках розгляду справи по суті або у разі визнання позову, закриття провадження у справі чи залишення позову без розгляду (причому закриття провадження у справі є процесуальною дією, відмінною від закриття касаційного провадження)
📂
У даній справі касаційне провадження у справі закрито на підставі п. 5 ч. 1 ст. 296 ГПК України у зв’язку із тим, що після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
Проте, приймаючи вказане рішення суд касаційної інстанції не вирішив питання щодо розподілу судових витрат.
📂
Вирішуючи питання розподілу вказаних витрат ОП КГС у своїй постанові про їх стягнення вказала, що з аналізу норм ч.ч. 1, 2, ст. 126, ч. 8 ст. 129, ч. 5 ст. 130 ГПК України випливає такий висновок: для забезпечення принципу господарського судочинства щодо відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, та забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді у разі подання до неї необґрунтованого позову (необґрунтованої касаційної скарги), витрати на професійну правничу допомогу при прийнятті ухвали про закриття касаційного провадження мають покладатися на сторону, яка допустила необґрунтоване подання касаційної скарги.
📂
⚖️Адвокатське бюро "Krasilovskii&Partners"⚖️
📂
🎓ВАШІ ПРАВА - НАШ ПРІОРІТЕТ🎓
📂
Наша адреса: м.Вінниця, вул.Хмельницьке шосе 2, офіс #613/618.
☎️тел. +38(093) 0700002
+38(068) 0500002
e-mail: Krasilovskii&[email protected]

21/01/2022

⚖️ Закриття провадження через неявку позивача можливе лише під час розгляду справи по суті ⚖️
📂
Неодноразова неявка позивача у судові засідання є однозначною підставою для залишення позову без розгляду та закриття провадження (ч.ч. 1-2 ст. 223 ЦПК України).
Вказані норми закону є своєрідним обмежувачем позивача від недобросовісної поведінки та заходом спрямованим на унеможливлення зловживання ним процесуальними правами.
Проте, слід чітко відрізняти неявку у підготовчі засідання та неявку у судові засідання під час розгляду справи по суті і ось чому.
📂
Ухвалою суду першої інстанції позовну заяву залишено без розгляду у зв’язку із неодноразовою неявкою у судові засідання позивача належним чином повідомленого про час та місце розгляду справи.
На вказану ухвалу позивачем було подано апеляційну скаргу, яку суд апеляційної інстанції залишив без зміни з тих підстав, що належним чином повідомлена позивачка у підготовче судове засідання повторно не з`явилася, відсутня заява останньої про розгляд справи без її участі, а залишення позову без розгляду настає незалежно від причин повторної неявки у судове засідання, які можуть бути поважними.
📂
Натомість Касаційний цивільний суд розглядаючи відповідну скаргу позивача визнав згадані рішення незаконними, скасувавши їх та передавши справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Приймаючи таке рішення КЦС послався на те, що виходячи із сукупності норм статей 189, 198 та 223 ЦПК України підготовче провадження має бути проведено протягом встановлених строків, а неявка належним чином повідомленого про дату та час підготовчого засідання позивача за загальним правилом не перешкоджає проведенню підготовчого засідання.
При цьому Цивільним процесуальним законом чітко розмежовано підготовче провадження із проведенням підготовчого засідання, його особливості, строки проведення (Глава 3 Розділу III «Позовне провадження») та розгляд справи по суті із проведенням судового засідання (Глава 3 вказаного розділу).
📂
Стаття 223 ЦПК України, передбачає, що у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору, стосується розгляду справи по суті, у зв`язку з чим регулятивний вплив цієї статті не поширюється на випадок повторної неявки позивача у підготовче засідання.
📂
Аналіз змісту пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України свідчить про те, що залишення позовної заяви без розгляду з цієї підстави може мати місце лише у тому випадку, якщо позивач, який був належним чином повідомлений про час слухання справи, повторно не з`явився саме в судове засідання, а не в підготовче засідання.
📂
⚖️Адвокатське бюро "Krasilovskii&Partners"⚖️
📂
🎓ВАШІ ПРАВА - НАШ ПРІОРІТЕТ🎓
📂
Наша адреса: м.Вінниця, вул.Хмельницьке шосе 2, офіс #613/618.
☎️тел. +38(093) 0700002
+38(068) 0500002
e-mail: Krasilovskii&[email protected]

Address

53/2, Soborna Str
Vinnytsia
21050

Telephone

+380930700002

Website

http://krasilovskii.com.ua/

Alerts

Be the first to know and let us send you an email when Адвокатское бюро «Krasilovskii&Partners” posts news and promotions. Your email address will not be used for any other purpose, and you can unsubscribe at any time.

Contact The Business

Send a message to Адвокатское бюро «Krasilovskii&Partners”:

Want your business to be the top-listed Law Practice in Vinnytsia?