30/05/2026
Верховний Суд підтримав виправдувальний вирок щодо поліцейського, який застосував до потерпілого газовий балончик👮🏻♂️
Деснянський районний суд м. Києва вироком від 15 червня 2023 року визнав патрульного поліцейського невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за частиною другою статті 365 КК та виправдав у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення👨🏻⚖️
Орган досудового розслідування обвинувачував особа у тому, що він, обіймаючи посаду інспектора поліції роти № 3 батальйону № 1 Управління патрульної поліції в місті Києві Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, будучи працівником правоохоронного органу та особою, яка здійснює правозастосовні й правоохоронні функції, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною другою статті 365 КК, - перевищення службових повноважень працівником правоохоронного органу, тобто умисне вчинення працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому повноважень, із застосуванням спеціальних засобів, за таких обставин.
16 грудня 2015 року на службу з охорони громадського порядку на території Деснянського району м. Києва в складі екіпажу «Форт-0313» особа заступила особа.
Приблизно о 07:00 під час патрулювання, проїжджаючи біля будинку № 19 на вул. Кіото в м. Києві, вони помітили припаркований на узбіччі проїзної частини дороги автомобіль марки «Рено Кенго», з причепом для продажу кави, на якому був відсутній державний номерний знак.
Вбачаючи наявність порушень підпункту «в» пункту 2.9 Правил дорожнього руху, з метою перевірки наявності реєстраційних документів поліцейський звернувся до громадянина, який перебував поряд із вказаним транспортним засобом з причепом, з вимогою пред`явити документи, що посвідчують особу, однак останній повідомив про їх відсутність при собі та пояснив, що в разі потреби його знайомий зможе їх підвезти, і зателефонував йому.
Через неможливість установлення особи на місці громадянину запропонували проїхати до відділку поліції № 1 Деснянського управління поліції.
Потім поліцейські застосували до громадянина фізичну силу, повалили його на асфальт, унаслідок чого він отримав ушкодження брови, і поліцейськиц продовжив надягати на громадянина спеціальний засіб - кайданки.
В цей час, приблизно о 08:00, на місце події на автомобілі «Міцубісі Паджеро», прибув знайомий, якого викликав громадянин , і, побачивши застосування співробітниками патрульної поліції до громадянина заходів фізичного впливу та спеціальних засобів (кайданок), розпочав відеофіксацію на власний мобільний телефон «Lenovo», вимагаючи пояснити підстави затримання. У відповідь поліцейська наказала громадянина відійти й не заважати затриманню особи, оскільки його дії буде розцінено як напад на працівника поліції.
Перебуваючи на відстані від поліцейських, які продовжували застосовувати до громадянина фізичну силу та спеціальні засоби (кайданки), його знайомий неодноразово вимагав пояснити підстави затримання .
Надалі поліцйеський, діючи всупереч інтересам служби, реалізуючи виниклий умисел на умисне протиправне заподіяння тілесних ушкоджень знайомому громадянина, шляхом перевищення своїх службових повноважень, за відсутності підстав, передбачених частиною першою статті 44, пунктом 3 частини третьої статті 45 Закону України «Про Національну поліцію», застосував до нього спеціальний засіб, а саме газовий балончик «Терен 4-М», один раз розпиливши в обличчя потерпілому речовину сльозогінної та дратівливої дії, однак останній миттєво відреагував, ухилився від струменя речовини й відійшов на безпечну відстань від поліцейського.
З метою доведення свого злочинного умислу до кінця поліцейський знову наблизився до потерпілого та діючи на ґрунті раптово виниклого неприязного ставлення до останнього, умисно, протиправно й безпідставно повторно застосував до нього спеціальний засіб - газовий балончик, один раз розпиливши речовину сльозогінної та дратівливої дії йому в обличчя, чим заподіяв йому легких тілесних ушкоджень.
Перевищення поліцейським службових повноважень шляхом безпідставного застосування спеціального засобу сльозогінної та дратівливої дії до потерпілого, унаслідок чого потерпілому було спричинено тілесні ушкодження, на думку сторони обвинувачення, порушило основні завдання і принципи діяльності та обов`язки поліції.
🏛️Київський апеляційний суд ухвалою від 12 серпня 2025 року апеляційну скаргу прокурора Київської міської прокуратури залишив без задоволення, а вирок місцевого суду стосовно поліцйеського - без змін.
Давши оцінку наданим стороною обвинувачення компакт-дискам DVD-R марки «Рolaroid» і НР, які визнані речовими доказами у провадженні та оглянуті згідно з протоколами огляду від 6 і 13 травня 2016 року, місцевий суд дійшов висновку про їх недопустимість як доказів.
Так, переглянувши в судовому засіданні ці диски, суд зазначив, що записи на них не є оригіналами, процес перебігу записів на диски не зафіксований, а джерело отримання цих даних невідоме.
Зокрема, місцевий суд підкреслив, що відповідно до долучених стороною обвинувачення доказів два DVD-R диски з відеозаписами відеофіксації з нагрудних відеореєстраторів інспекторів Управління патрульної поліції в м. Києві екіпажів «Форт-0313» та «Форт-0314» від 16 грудня 2015 року були направлені Управлінням патрульної поліції у м. Києві ДПП на запит начальника Департаменту внутрішньої безпеки Управління внутрішньої безпеки в м. Києві супровідним листом від 26 січня 2016 року № 41/11-21108, три СD-диски були направлені Департаментом внутрішньої безпеки Управління внутрішньої безпеки в м. Києві заступнику прокурора м. Києва разом з висновком за результатами розгляду звернень осіб супровідним листом від 8 лютого 2016 року № з-115, б-116, для прийняття рішення в порядку статті 214 КПК, а тому вказані диски одержані незаконним шляхом, оскільки їх збирання та закріплення здійснено з порушенням встановленого кримінально-процесуальним законодавством порядку і, відповідно, дані, які містяться на них та у протоколах їх огляду, не можуть бути використані в ході прийняття процесуального рішення і на них не може посилатися суд, ухвалюючи судове рішення.
Щодо інших доказів, наданих сторонами обвинувачення та захисту, суд першої інстанції виснував, що вони є належними, достовірними і допустимими.
Водночас суд зауважив, що докази, надані стороною обвинувачення, є недостатніми для доведення поза розумним сумнівом винуватості поліцейського у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.
Обґрунтовуючи своє рішення, місцевий суд зазначив, що поліцейський обвинувачувався в перевищенні службових повноважень, яке, за версією сторони обвинувачення, полягало в безпідставному застосуванні до потерпілого спеціального засобу, спорядженого речовиною сльозогінної та дратівливої дії; ці дії спричинили потерпілому тілесні ушкодження і були кваліфіковані за частиною другою статті 365 КК.
Разом з тим, як встановив суд першої інстанції, зваживши на показання свідків та письмові докази, надані стороною захисту і досліджені під час судового розгляду, у ситуації, що склалася під час затримання громадянина , працівники поліції діяли в межах наданих їм законом службових повноважень. Перебуваючи у форменому одязі, вони діяли правомірно, повідомляли потерпілого, який був знайомий громадянина, про свій статус поліцейських та висували законні вимоги відійти вбік і не перешкоджати їхнім діям. Оскільки потерпілтй не виконував цих вимог, а поліцейські отримали тілесні ушкодження, застосування поліцейським спеціального засобу, спорядженого речовиною сльозогінної та дратівливої дії, до потерпілого з метою припинити його дії не виходило за межі наданих йому як працівнику правоохоронних органів службових повноважень.
Аргументуючи своє рішення, суд зазначив, що відповідно до статей 42, 45 Закону України «Про Національну поліцію» поліція під час виконання визначених цим Законом повноважень та у передбачених в ньому випадках має право застосовувати спеціальні засоби, зокрема, кайданки і засоби, споряджені речовинами сльозогінної та дратівної дії. Вид та інтенсивність примусу мають бути пропорційними конкретній ситуації, характеру правопорушення та індивідуальним особливостям особи (стаття 43 цього Закону).
Крім того, суд першої інстанції наголосив, що за встановлених обставин дії поліцейського відповідали межам наданих йому повноважень та були вчинені на підставі й у спосіб, визначені законом. При цьому суд зауважив, що згідно із частиною другою статті 62 Закону України «Про Національну поліцію» законні вимоги поліцейського є обов`язковими для виконання фізичними та юридичними особами.
👉Також, суд підкреслив, що правомірне застосування поліцейським заходів примусу на підставі цього Закону виключає об`єктивну сторону кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 365 КК, навіть якщо особі заподіяно легкі тілесні ушкодження.
Дослідивши та оцінивши докази сторін, а також показання потерпілого і свідків, суд першої інстанції дійшов висновку, що сторона обвинувачення не надала доказів, які би поза розумним сумнівом доводили наявність у діях поліцейського складу інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 365 КК. У зв`язку із цим суд ухвалив виправдувальний вирок у порядку частини першої статті 373 КПК.
Апеляційний суд вважав обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що дії поліцейського у конкретній обстановці відповідали межам наданих йому законом повноважень, були вчинені на підставі та у спосіб, передбачені законодавством України, і заподіяння поліцейським легких тілесних ушкоджень особі під час правомірного застосування заходів примусу не утворює об`єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 365 КК.
👉У контексті кримінально-правової кваліфікації дій працівника правоохоронного органу за статтею 365 КК вирішальним є встановлення того, чи були дії працівника правоохоронного органу такими, що явно виходили за межі наданих йому прав чи повноважень. Частина друга цієї статті охоплює випадки, коли такі дії супроводжувалися насильством, погрозою його застосування, використанням зброї чи спеціальних засобів або болісними й такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями, за відсутності ознак катування.
За правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 5 грудня 2018 року у справі № 301/2178/13-к, для кваліфікації дій за частиною другою статті 365 КК заподіяння наслідків у вигляді істотної шкоди в розумінні пункту 3 примітки до статті 364 КК не є обов`язковою умовою. Водночас обов`язковою залишається наявність дій, які явно виходять за межі наданих працівникові правоохоронного органу прав чи повноважень, у поєднанні принаймні з однією з кваліфікуючих ознак, передбачених частиною другою статті 365 КК.
☝️Суб`єктивна сторона цього кримінального правопорушення характеризується умисною формою вини. Вказівка закону на явний вихід за межі наданих прав чи повноважень означає необхідність встановити, що такий вихід був очевидним і безсумнівним насамперед для самої службової особи, а також що вона усвідомлювала протиправність своєї поведінки та передбачала її суспільно небезпечні наслідки.
Доведення суб`єктивної сторони кримінального правопорушення зазвичай ґрунтується не лише на одному чи кількох прямих доказах, а на аналізі сукупності доказів, які характеризують дії обвинуваченого, спосіб їх вчинення, обстановку події та інші обставини. Саме з огляду на цю сукупність суд робить висновок про доведеність або недоведеність відповідних ознак поза розумним сумнівом.
Суд апеляційної інстанції звернув увагу на те, що потерпілий внаслідок застосування до нього заходів примусу отримав легкі тілесні ушкодження. Водночас заподіяння особі легких тілесних ушкоджень під час правомірного застосування поліцейським заходів примусу у спосіб і на підставах, визначених законом, саме собою не утворює об`єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 365 КК.
Водночас апеляційний суд зазначив, що під час перегляду кримінального провадження в порядку апеляційної процедури підтверджено, що в ході затримання громадянина поліцейські діяли законно і в межах службових повноважень, були у форменому одязі, ідентифікували себе як працівники поліції та висунули потерпілому законну вимогу не перешкоджати їхній діяльності, яку той проігнорував. Зважаючи на заподіяння потерпілим тілесних ушкоджень поліцейським, що підтверджувалось показаннями свідка , застосування поліцейським спецзасобу для припинення дій потерпілого не виходило за межі наданих йому як працівнику правоохоронного органу службових повноважень.
З огляду на викладене Верховний Суд вважає безпідставними твердження прокурора про необґрунтованість висновків судів щодо відсутності в діях обвинуваченого поліцейського прямого умислу на явне перевищення службових повноважень та щодо його виправдання за відсутністю в діях складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 365 КК.
Покликання на судове рішення в першому коментарі до цього посту👇
