Адвокатське об'єднання «Самуляк та партнери»

  • Home
  • Ukraine
  • Ternopil
  • Адвокатське об'єднання «Самуляк та партнери»

Адвокатське об'єднання «Самуляк та партнери» Перетворюємо знання закону на результат 💪🏻

☀️ ⚡ Чи можна пропустити Конституційний Суд України на шляху до ЄСПЛ? Справа про «зелений тариф» змушує замислитися.10 в...
04/10/2026

☀️ ⚡ Чи можна пропустити Конституційний Суд України на шляху до ЄСПЛ? Справа про «зелений тариф» змушує замислитися.

10 вересня 2026 року ЄСПЛ розглянув заяву № 8276/21 ТОВ «Західна енергетична група» проти України.

💸Справа стосується скарги компанії-заявника відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції щодо змін до законодавства про зелену енергетику, які негативно вплинули на її діяльність та призвели до непередбачуваної та непропорційної втрати прибутку.

Компанія-заявник спеціалізується на виробництві електроенергії.

У 2015 році Верховна Рада України ухвалила закон про внесення змін до чинного законодавства з метою сприяння виробництву зеленої енергії державою. Він, серед іншого, встановив «зелені тарифи», які запроваджували пільгові ціни закупівлі енергії, виробленої з певного відновлюваного джерела. Ці ціни були встановлені із зобов’язанням залишатися незмінними до 1 січня 2030 року. Держава також зобов’язалася купувати всю вироблену енергію.

У 2018 році компанія-заявник вирішила побудувати сонячну електростанцію, взявши банківські кредити для фінансування проекту, враховуючи державні гарантії щодо збереження «зелених тарифів» незмінними до 2030 року.

У жовтні 2019 року компанія-заявник розпочала будівництво сонячної електростанції, а перша секція станції була завершена у грудні 2019 року. 13 грудня 2019 року Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) видала компанії-заявнику ліцензію на виробництво енергії на сонячній електростанції.

21 липня 2020 року Верховна Рада України знову внесла зміни до закону з економічних та технічних причин, знизивши закупівельні ціни на відновлювану енергію. Цей закон набрав чинності 1 серпня 2020 року.

19 серпня 2020 року компанія-заявник підписала договір купівлі-продажу з державною компанією на енергію, вироблену на її сонячній електростанції з 1 вересня 2020 року.

Суд зазначає, що твердження компанії-заявника ґрунтується на тому факті, що вона вирішила виробляти зелену енергію (сонячну), враховуючи гарантії держави щодо запровадження фіксованих пільгових закупівельних цін на цей вид енергії («зелені тарифи»), які мали діяти до 2030 року. На думку компанії-заявника, гарантії створювали законні очікування, але на момент початку виробництва енергії «зелені тарифи» змінилися, а закупівельні ціни були знижені, незважаючи на попередні обіцянки, встановлені законодавством, щодо збереження цих цін незмінними. Таким чином, компанія-заявник не отримала прибутку, як очікувала.

Суд повторює, що стаття 1 Протоколу № 1 до Конвенції захищає «майно», яке може бути як «існуючим майном», так і активами, включаючи вимоги, щодо яких заявник може стверджувати, що він або вона має принаймні «законне очікування» щодо отримання ефективного здійснення права власності. Однак вона не гарантує право набуття власності або право на компенсацію.

🏛️Якщо майновий інтерес має характер позову, особа, якій він належить, може вважатися такою, що має «законне очікування», якщо для такого інтересу є достатні підстави в національному законодавстві, наприклад, якщо існує усталена судова практика національних судів, яка підтверджує його існування.

Не можна стверджувати, що законне очікування виникає, коли існує спір щодо правильного тлумачення та застосування національного законодавства, а твердження заявника згодом відхиляються національними судами.

🙅🏻‍♂️Однак, за обставин цієї справи, Суд не бачить потреби розглядати наявність «законних очікувань» з боку компанії-заявника, щоб обґрунтувати застосовність статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції, оскільки навіть за умови такої застосовності ця заява є неприйнятною з наступних причин.

Суд зазначає, що компанія-заявник не подавала свою скаргу до жодного національного органу, вперше порушуючи її перед Судом. Суд повторює, що фундаментальною рисою механізму захисту, встановленого Конвенцією, є його допоміжність по відношенню до національних систем захисту прав людини. Цей Суд займається наглядом за виконанням Договірними державами своїх зобов'язань за Конвенцією. Він не повинен брати на себе роль Договірних держав, відповідальність яких полягає в забезпеченні дотримання та захисту основних прав і свобод, закріплених у ній, на національному рівні.

Правило вичерпання національних засобів правового захисту ґрунтується на припущенні – відображеному у статті 13 Конвенції, з якою воно має тісний зв'язок – що існує ефективний засіб правового захисту щодо передбачуваного порушення. Таким чином, це правило є невід'ємною частиною функціонування цієї системи захисту.

Держави звільнені від відповідальності перед міжнародним органом за свої дії, перш ніж вони матимуть можливість виправити ситуацію через власну правову систему, і ті, хто бажає скористатися наглядовою юрисдикцією Суду щодо скарг проти держави, таким чином зобов'язані спочатку скористатися засобами правового захисту, передбаченими національною правовою системою.

Слід наголосити, що Суд не є судом першої інстанції; він не має можливості (і не відповідає своїй функції міжнародного суду) розглядати велику кількість справ, які потребують встановлення основних фактів або розрахунку грошової компенсації – обидва ці питання, як принципові питання та ефективна практика, повинні бути сферою компетенції національних юрисдикцій.

🤔Компанія-заявник стверджувала, що оскільки ймовірне порушення безпосередньо випливало із самого закону, не було ефективного засобу правового захисту для вирішення її скарги в національному суді. Вона стверджувала, що єдиним способом подати скаргу про неконституційність закону до Конституційного Суду було б порушити це питання перед національними судами всіх рівнів юрисдикції, але Конституція не зобов'язує суди дотримуватися принципів необхідності та пропорційності у справах, що стосуються прав власності.

✍️Суд вважає, що сумніви компанії-заявника щодо ефективності доступних їй національних засобів правового захисту, навіть якщо вони вимагають від неї подання скарги до судів трьох рівнів юрисдикції, щоб дійти до Конституційного Суду, не є достатніми для звільнення її від такої вимоги. Більше того, ніщо не заважає їй порушити питання про необхідність та пропорційність ймовірного втручання в її права власності перед національними судами.

👩🏻‍⚖️Відповідно, заяву слід відхилити відповідно до пунктів 1 та 4 статті 35 Конвенції через невичерпання національних засобів правового захисту.

З цих причин Суд одноголосно, оголошує заяву неприйнятною.

Покликання на судове рішення шукайте в коментарях до цього посту👇

⚖️ Чому водія виправдали після загибелі пішохода внаслідок ДТП⁉️За вироком Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу...
03/10/2026

⚖️ Чому водія виправдали після загибелі пішохода внаслідок ДТП⁉️

За вироком Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 березня 2025 року водія визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, та виправдано у зв`язку з недоведеністю, що в його діянні є склад інкримінованого кримінального правопорушення.

Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 15 квітня 2026 року вирок місцевого суду залишив без зміни.

Згідно з обвинувальним актом обвинувачений 24 грудня 2022 року о 16:20, керуючи технічно справним автомобілем «Audi Q5», здійснював рух у крайній лівій смузі для руху з увімкненим ближнім світлом фар у темний час доби при увімкненому міському освітленні по сухому асфальтобетонному покриттю проїзної частини пр. Гагаріна у Саксаганському районі м. Кривого Рогу зі сторони вул. Галенко у бік проспекту Миру з дорожньою розміткою 1.3, 1.5 Правил дорожнього руху (далі - ПДР), яка має по три смуги для руху в кожному напрямку. В цей час пішохід перетинав проїзну частину просп. Гагаріна біля будинку №10 зліва направо у невстановленому для цього місці.

Водій, маючи об`єктивну можливість своєчасно виявити пішохода на проїзній частині та зменшити швидкість керованого ним автомобіля або зупинитись, щоб дати йому дорогу та таким чином безумовно міг уникнути настання дорожньо-транспортної пригоди, а також її наслідків в будь-якому вигляді, проявив неуважність до змін дорожньої обстановки та не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу.

В момент коли пішохід перетнув дорожню розмітку 1.3 ПДР, водій здійснив наїзд на пішохода , внаслідок чого останній загинув на місці.

Своїми діями водій грубо порушив вимоги пунктів 12.3, 1.5, 1.7, 2.3 ПДР:

🤔Порушення водієм вимог п.12.3 ПДР знаходиться у причинному зв`язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої пішохід ОСОБА_11 отримав комплекс тілесних ушкоджень, які в сукупності відносяться до тяжких, які небезпечні для життя в момент спричинення.

🤦🏻‍♂️Пішохід знаходився в стані сильного алкогольного сп`яніння, маючи в крові етиловий спирт у концентрації 3.17 проміле.

Такі дії обвинуваченого органом досудового розслідування були кваліфіковані за ч. 2 ст. 286 КК, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

Переглядаючи судові рішення місцевих судів Верховний Суд зазначив наступне👇

Одним з обов`язкових елементів об`єктивної сторони складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 КК, є причинний зв`язок між допущеними порушеннями правил безпеки дорожнього руху, якщо такі мали місце, та суспільно небезпечними наслідками, які настали.

За обвинуваченням, водій мав технічну можливість запобігти наїзду на пішохода, оскільки об`єктивно міг завчасно його виявити.

👨🏻‍💼Питання щодо технічної можливості водія уникнути ДТП та встановлення причинно-наслідкового зв`язку між діями і наслідками події можуть бути визначені експертом, який володіє спеціальними знаннями, на підставі комплексу встановлених досудовим слідством обставин ДТП, вихідних даних, які містяться у фактичних даних протоколу огляду місця події, слідчих експериментів, показаннях очевидців, учасників пригоди (свідків), відеоматеріалах, на яких зафіксовані певні факти та обставини пригоди, тощо.

👩🏻‍⚖️У цьому кримінальному провадженні суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, визнав недопустимими фактичні дані висновку експерта, оскільки поміж іншого він ґрунтується на даних слідчого експерименту (проведеного за участю понятих), достовірність яких суд обґрунтовано поставив під сумнів.

🛡️Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, встановив, що слідчий у ході слідчого експерименту не змоделював усіх можливих обставин ДТП, зокрема темпу пішохода, не визначив швидкості його руху, не провів щосекундного розсунення-зсунення пішохода та автомобіля до місця наїзду, не зафіксував належним чином траєкторії руху пішохода, не встановив параметрів статиста, не забезпечив відтворення умов освітлення. Автомобіль обвинуваченого, за змістом протоколу, був просто відсунутий назад, що і стало підставою для висновку про те, що видимість пішохода до місця зіткнення з ним становить 59,8 м. За таких обставин суди дійшли висновку, що фактичні дані протоколу слідчого експерименту не відображають конкретної дорожньої обстановки під час пригоди, зокрема дані про відстань 59,8 м., а отже не можуть бути покладені в основу висновку про наявність у водія технічної можливості уникнути наїзду.

🏛️Апеляційний суд обґрунтовано вказав, що такі порушення в ході слідчого експерименту унеможливлюють встановлення ключових для експертного дослідження параметрів, а саме точного моменту виникнення небезпеки для руху, відстані від транспортного засобу до пішохода в момент його виявлення, фактичної траєкторії руху пішохода. Тобто суд умотивовано вказали, що вихідні дані, взяті за основу експертного висновку, зокрема відстань, на якій водій побачив пішохода, є сумнівними, з урахуванням відеозапису місця ДТП, де зафіксовано, що в момент ДТП була темна пора доби і назустріч обвинувачерного рухався автомобіль з увімкненими фарами, який міг створити перешкоду для видимості. Оскільки інші будь-які вихідні дані в матеріалах кримінального провадження відсутні, використання фактичних даних зазначеного вище висновку експерта є неможливим.

Отже, суди, враховуючи, що всі сумніви щодо доведеності винуватості особи тлумачаться на її користь, дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність у діях водія складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК.

🤷🏼Крім того, колегія суддів звертає увагу, на фактичні дані протоколу слідчого експерименту, з якого убачається, що слідча дія фіксувалася телефоном, однак будь-яких фотографій до протоколу не додано. Із цієї слідчої дії не вбачається, що вона проведена в умовах, наближених до ДТП.

Крім того, відеозапис із місця ДТП сам собою не може бути доказом винуватості особи , оскільки, як вже наголошувалося, у справах про порушення правил дорожнього руху, що призвели до настання певних наслідків, має бути встановлено причинно-наслідковий зв`язок, який можливо визначити на підставі сукупності вихідних даних.

Доводи касаційних скарг про те, що судовий розгляд кримінального провадження суд апеляційної інстанції здійснив без участі потерпілого, який не був належним чином повідомлений, що є істотним порушенням прав потерпілого, суд не бере до уваги, оскільки потерпілий є самостійним учасником кримінального провадження і будь-яких заяв або клопотань про його обов`язкову участь у розгляді справи апеляційним судом від нього не надходило. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що потерпілий не подавав касаційної скарги, у якій би стверджував про порушення апеляційним судом його права бути присутнім під час розгляду кримінального провадження.

Як видно з матеріалів кримінального провадження, суди першої та апеляційної інстанцій забезпечили сторонам усі можливості для реалізації своїх прав у судовому засіданні в межах кримінального процесуального закону, тобто провели судовий розгляд на основі змагальності (ст. 22 КК).

У кожному разі Суд, залишаючись об`єктивним і неупередженим, має створити необхідні умови для виконання сторонами їхніх процесуальних обов`язків та здійснення наданих їм прав, розглянути кримінальну справу і постановити відповідне рішення. З огляду на ці вимоги закону суди під час розгляду кримінальних справ не вправі перебирати на себе функції обвинувачення чи захисту.

Підсумовуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що місцевий та апеляційний суди в цілому забезпечили справедливий судовий розгляд кримінального провадження, оскаржувані судові рішення є належно умотивованими та обґрунтованими, їх зміст відповідає вимогам статей 370, 419 КПК, у них наведено мотиви, з яких виходили суди, та положення закону, якими вони керувалися, приймаючи рішення.

Враховуючи викладене, підстав для задоволення касаційних скарг представника потерпілої та прокурора колегія суддів не вбачає👏

Постанова ККС ВС від 23 вересня 2026 року у справі № 214/2001/23. Покликання на судове рішення шукайте в коментарях до цього посту👇

📖 Держава зобов'язана організувати свою правову систему таким чином, щоб уникнути прийняття суперечливих рішень.🇷🇸 22 ве...
01/10/2026

📖 Держава зобов'язана організувати свою правову систему таким чином, щоб уникнути прийняття суперечливих рішень.

🇷🇸 22 вересня 2026 року Європейський суд з прав людини ухвалив рішення у справі ĐORĐEVIĆ AND MILOSAVLJEVIĆ v. SERBIA, у якій розглянув питання суперечливої судової практики щодо відхилення позовів поліцейських про компенсацію за невиплачені надбавки до заробітної плати за роботу у святкові, нічні та понаднормові години.

💁🏻‍♂️ Заявники, громадяни Сербії, офіцери поліції подали позови про компенсацію невиплачених надбавок до заробітної плати за роботу у неробочий час на підставі статті 147 Закону про поліцію Сербії.

🏛 Починаючи з червня 2013 року, національні суди одночасно задовольняли та відхиляли ідентичні позови поліцейських – залежно від того, якого порівняльного працівника обирали при оцінці коефіцієнтів заробітної плати. Одні суди порівнювали заявників з уповноваженими офіцерами, задовольнивши позови, інші – з цивільними офіцерами в результаті чого відхиляли їх.

10 листопада 2015 року Верховний Суд Сербії ухвалив керівний правовий висновок, відповідно до якого порівнянним працівником має бути уповноважений офіцер, а не цивільний службовець. Після цього суди нижчої інстанції почали задовольняти аналогічні позови, а якщо відступали від висновку – Верховний Суд скасовував їхні рішення.

Втім, апеляційні суди у справах обох заявників ухвалили свої рішення приблизно через місяць після прийняття згаданого висновку і всупереч йому відхилили позови, порівнявши коефіцієнти заробітної плати заявників із коефіцієнтами цивільних поліцейських. Заявники не подавали апеляцій з питань права до Верховного Суду, натомість оскаржили ці рішення до Конституційного Суду, але безуспішно: перший заявник отримав відмову з посиланням на прецедент у неідентичній ситуації, другий – через нібито недостатній обсяг поданих доказів суперечливої практики.

👨🏻‍⚖️ Суд нагадав загальний принцип: саме Договірні держави несуть відповідальність за організацію своїх правових систем таким чином, щоб уникнути ухвалення суперечливих рішень. Конституційна апеляція в Сербії є ефективним засобом правового захисту, зокрема у справах, що порушують питання суперечливої судової практики.

🤔 Суд встановив, що оскільки Конституційний Суд не відхилив конституційні апеляції заявників із підстав невичерпання засобів оскарження до Верховного Суду, саме на Конституційному Суді лежав обов'язок розглянути скарги заявників на суперечливу судову практику, щодо правового висновку Верховного Суду від 10 листопада 2015 року. Оскільки він цього не зробив, Суд дійшов висновку, що механізм подолання суперечностей у судовій практиці судів нижчої інстанції, хоча й загалом застосовувався належним чином, не дав результатів, сумісних із Конвенцією, у цій справі. При цьому Суд підкреслив, що не висловлюється щодо того, яким мав бути фактичний результат оскаржуваного цивільного провадження.

🧐 Щодо другого заявника Суд зазначив, що Конституційний Суд у певний спосіб автоматично прирівняв ситуацію першого заявника до ситуації позивача в іншій справі – не враховуючи, що перший заявник перебував в іншому становищі та надав інші докази суперечливої судової практики, зокрема докази того, що його позов було відхилено вже після прийняття правового висновку Верховного Суду і всупереч тлумаченню, викладеному в ньому. За цих обставин, а також з огляду на те, що Конституційний Суд не зайнявся цим питанням у справі першого заявника, відхилення скарг другого заявника через невичерпання засобів правового захисту становило б надмірний формалізм.

⚖️ У результаті Суд одностайно констатував порушення статті 6 § 1 Конвенції – права на справедливий судовий розгляд – у зв'язку з суперечливою судовою практикою. Решту скарг Суд окремо не розглядав, оскільки основні правові питання справи вже були вирішені.

💶 Суд відхилив вимоги про відшкодування матеріальної шкоди через відсутність причинно-наслідкового зв'язку з встановленим порушенням та відзначив, що заявники не подали вимог щодо моральної шкоди. Натомість Суд присудив першому заявнику 1 220 євро, а другому – 2 620 євро на відшкодування судових витрат.

Покликання на судове рішення – у першому коментарі 👇👇👇

Як судять ріелторів⁉️ Від комісії за продаж квартир до обвинувачення у підробленні та використанні підробленого документ...
30/09/2026

Як судять ріелторів⁉️ Від комісії за продаж квартир до обвинувачення у підробленні та використанні підробленого документу👮🏻‍♂️

Органом досудового розслідування особа обвинувачувалася в тому, що вона 01 серпня 2017 року у місті Луцьку за невстановлених слідством обставин, будучи фізичною особою-підприємцем, уклала з ТОВ «Липинський» договір про надання послуг, відповідно до якого ТОВ «Липинський» доручає, а фізична особа-підприємець приймає на себе обов`язок по наданню послуг з пошуку третіх осіб (покупців) для подальшого продажу їм майнових прав на житлові та нежитлові приміщення, квартири в багатоквартирному житловому будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями.

Відповідно до умов договору розмір винагороди фізичної особи-підприємця становить 5 % від загальної вартості укладених договорів купівлі-продажу майнових прав. Зазначені грошові кошти ТОВ «Липинський» зобов`язується сплатити фізичній особі-підприємцю на вказаний у договорі рахунок або іншим не забороненим законом способом протягом 3 банківських днів з дня підписання акту приймання-передачі наданих за договором послуг.

З метою створення видимості виконання умов вищезазначеного договору ФОП у невстановлену досудовим розслідуванням дату у місті Луцьку за невстановлених слідством обставин умисно вчинила підроблення офіційного документу, який видається громадянином-підприємцем і який надає права, з метою його використання іншою особою - товариством з обмеженою відповідальністю «Липинський», а саме акту надання ФОП послуг ТОВ «Липинський» № 1 від 31.08.2017, вказавши в ньому серед виконаних робіт укладені договори купівлі-продажу майнових прав № 52 від 07.08.2017, № 53 від 11.08.2017, № 55 від 18.08.2017, № 56 від 18.08.2017 на загальну суму 253 235 грн, а також те, що він складений 31.08.2017 у місті Луцьку Волинської області, завіривши вказаний акт надання послуг власним підписом.

Однак фактично ФОП послуги з пошуку третіх осіб (покупців) для подальшого продажу їм майнових прав на житлові та нежитлові приміщення, квартири в багатоквартирному житловому будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями, які в подальшому уклали договора купівлі-продажу майнових прав, не надавались, оскільки покупці, самостійно, без участі ФОП дізнались про будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями й обвинувачений жодним чином не вплинула на прийняття ними рішення щодо придбання житлових приміщень у вказаному багатоквартирному будинку.

Крім того, фактично акт надання ФОП послуг ТОВ «Липинський» № 1 від 31.08.2017 (місце складання - місто Луцьк Волинської області) фізичною особою-підприємцем 31.08.2017 не складався, адже відповідно до інформації, наданої Головним центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, обвинувачена в період з 27.08.2017 по 11.09.2017 перебувала за межами України.

Усвідомлюючи, що акт надання послуг № 1 від 31.08.2017 містить вищезазначені неправдиві відомості, обвинувачена підписала його з метою використання вказаного документу в частині надання їй права на отримання від ТОВ «Липинський» грошових коштів у якості винагороди за надані послуги й надання ТОВ «Липинський» права на безпідставне формування валових витрат з податку на прибуток, що підтверджується висновком судової почеркознавчої експертизи № 196 від 12.08.2019.

Продовжуючи свої злочинні дії, направлені на створення видимості виконання умов договору про надання послуг від 01 серпня 2017 року, укладеного між ТОВ «Липинський» та ФОП , в період з 30.09.2017 по 31.07.2018 у місті Луцьку за невстановлених слідством обставин обвинувачена умисно, повторно вчинила підроблення офіційних документів, внесла неправдиві відомості до актів № 2, 3, 7, 8, 9, 10, 12 надання ФОП послуг ТОВ «Липинський», вказавши в них серед виконаних робіт укладенні договори купівлі-продажу майнових прав.

Також обвинувачена внесла неправдиві відомості до рахунків № 3 від 30.09.2017, № 6 від 31.10.2017, № 8 від 30.11.2017, № 10 від 31.12.2017, № 12 від 31.01.2018, № 14 від 28.02.2018, № 21 від 31.07.2018 на оплату ТОВ «Липинський» наданих ФОП послуг.

Усвідомлюючи, що акти надання послуг та рахунки містять неправдиві відомості, ФОП підписала їх з метою використання вказаних документів в частині надання їй права на отримання від ТОВ «Липинський» грошових коштів в якості винагороди за надані послуги та надання ТОВ «Липинський» права на безпідставне формування валових витрат з податку на прибуток, що підтверджується висновком судової почеркознавчої експертизи № 196 від 12.08.2019.

Однак, в ході досудового розслідування встановлено, що ФОП послуги з пошуку третіх осіб (покупців) для подальшого продажу їм майнових прав на житлові та нежитлові приміщення, квартири в багатоквартирному житловому будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями , які в подальшому уклали договори купівлі-продажу майнових прав, не надавались.

Окрім того ФОП, продовжуючи свої злочинні дії, направлені на створення видимості виконання умов договору про надання послуг від 01 серпня 2017 року, укладеного між ТОВ «Липинський» та ФОП , в період з 30.09.2017 по 31.07.2018 у місті Луцьку за невстановлених слідством обставин, з метою надання їй права на отримання від ТОВ «Липинський» грошових коштів в якості винагороди за надання передбачених договором про надання послуг від 01.08.2017 послуг з пошуку третіх осіб (покупців) для подальшого продажу їм майнових прав на житлові та нежитлові приміщення, квартири в багатоквартирному житловому будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями на вул. С. Стрільців, 2В у с. Липини Луцького району й відповідно надання ТОВ «Липинський» права на безпідставне формування валових витрат з податку на прибуток, шляхом подання завідомо підроблених документів на ТОВ «Липинський» вчинила використання завідомо підроблених документів, а саме:

- актів № 1 від 31.08.2017, № 2 від 30.09.2017, № 3 від 31.10.2017, № 7 від 30.11.2017, № 8 від 31.12.2017, № 9 від 31.01.2018, № 10 від 28.02.2018, № 12 від 31.07.2018 та рахунків на оплату ТОВ «Липинський» наданих фізичною особою-підприємцем послуг № 1 від 31.08.2017, № 3 від 30.09.2017, № 6 від 31.10.2017, № 8 від 30.11.2017, № 10 від 31.12.2017, № 12 від 31.01.2018, № 14 від 28.02.2018, № 21 від 31.07.2018.

Спочатку вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 травня 2022 року обвинувачену було визнано невинуватою у пред`явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 358, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України та виправдано на підставі п. 1 ч. 1 ст. 373 КПК України.

Ухвалою Волинського апеляційного суду від 02 лютого 2023 року вирок було залишено без зміни.

Однак постановою Верховного Суду від 28 червня 2023 року ухвалу Волинського апеляційного суду від 02 лютого 2023 року було скасовано та призначено новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

В подальшому ухвалою Волинського апеляційного суду від 13 вересня 2023 року вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 травня 2022 року було скасовано та призначено новий розгляд в суді першої інстанції.

За результатами нового судового розгляду вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 вересня 2025 року обвинувачену знову визнано невинуватою у пред`явлених їй обвинуваченнях за ч.1 ст. 358, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України й на підставі п.1 ч.1 ст. 373 КПК України виправдано, оскільки не доведено, що вчинені кримінальні правопорушення, в яких обвинувачувалася особа.

Виправдовуючи особу, суд зазначив, що сукупність зібраних доказів, наданих стороною обвинувачення, дозволило суду зробити висновок про те, що такі докази не містять сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, які б доводили вчинення кримінальних правопорушень.

Ухвалою Волинського апеляційного суду від 01 квітня 2026 року вирок залишено без зміни.

ККС ВС переглядаючи вказну ухвалу зазначив наступне👇

При перевірці матеріалів кримінального провадження встановлено, що судом першої інстанції була достатньо повно надана оцінка показанням обвинуваченої, яка зазначала про те, що 01 серпня 2017 року між нею як фізичною особою підприємцем і ТОВ «Липинський» був укладений ексклюзивний договір про надання послуг з продажу квартир й далі додаткова угода до нього.

На виконання умов основного договору, вона користувалась засобами масової інформації, розміщувала рекламу у соціальних мережах, рекламних майданчиках, бордах тощо. В кінці місяця на підставі виконаного обсягу робіт складався відповідний акт наданих послуг. Рішення щодо всіх покупців приймались особисто нею, а не працівниками центру продажу, яких вона також консультувала по усіх клієнтах. Акти вона підписувала та погоджувала із директором товариства. Уся інформація, що була внесена у документи, відповідала дійсності, що виключає факт їх підробки.

Повідомлені нею відомості знайшли своє підтвердження і у показаннях свідків (директора ТОВ «Липинський»), а також (головного бухгалтера товариства), які безпосередньо суду зазначали, що укладений 01 серпня 2017 року між сторонами ексклюзивний догорів був реальним, підписаний від імені товариства директором та обвинуваченою, як і всі акти наданих послуг.

У подальшому між ними також була укладена додаткова угода. Відповідно до умов договору останньою вчинялися активні дії, спрямовані на його виконання, пов`язані із продажом житла, зокрема розроблялась реклама, залучались покупці, з ними проводилися перемовини тощо. На підставі виконаного обсягу робіт після складання відповідних актів бухгалтерією здійснювалось нарахування коштів.

Зазначені свідки підтвердили належне виконання обвинуваченою взятих на себе договірних зобов`язань, ствердили про відсутність будь-яких претензій до неї в аспекті виконаної роботи, водночас підтвердивши законність усіх нарахованих та виплачених їй коштів.

Також судом першої інстанції була достатньо повно надана оцінка показанням свідків, які були покупцями об`єктів нерухомості в ТОВ «Липинський».

Фактично усі вони підтвердили, що бачили обвинувачену у центрі продажу квартир, яка консультувала їх, показувала об`єкти нерухомості, супроводжувала укладення договорів до моменту їх державної реєстрації, вчиняла інші дії, пов`язані з наданням послуг, відповідно до умов укладеного договору.

Тому доводи касаційної скарги прокурора про те, що були взяті до уваги лише показання обвинуваченої та директора й головного бухгалтера ТОВ «Липинський», які є зацікавленими особами, є безпідставними.

Також судом першої інстанції було досліджено письмові докази, у тому числі договір про надання послуг від 01 серпня 2017 року, укладений між ТОВ «Липинський» в особі директора (замовник) та ФОП (виконавець).

При цьому апеляційний суд дав належну оцінку факту відсутності оригіналу додаткової угоди № 1 до договору про надання послуг від 01.08.2017, укладеної 07.08.2017 між ТОВ «Липинський» та ФОП , і вказав, що сам факт відсутності вищезазначеної угоди у папках вилученої у товариства документації є очевидно недостатнім для того, щоб піддавати її дійсність сумніву, відповідно як і надання її копії, а не оригіналу, за умови, що факт укладення такої угоди без будь-яких застережень підтверджується і визнається його сторонами.

Письмові докази містять наявність усіх обов`язкових реквізитів, що дають змогу ідентифікувати сутність виниклих між ФОР і ТОВ «Липинський» господарських відносин та свідчать, на думку місцевого суду, про їх реальний характер.

👩🏻‍⚖️Окрім того, апеляційний суд погодився з позицією суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні клопотання прокурора про проведення технічної експертизи документів.

👨🏻‍💼Як убачається з матеріалів провадження, прокурор подав клопотання про проведення технічної експертизи документів за експертною спеціальністю 2.4 «Дослідження давнини виготовлення документів», проведення якої необхідно було доручити експертам Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України.

✍️Своє клопотання прокурор мотивував тим, що виникають обґрунтовані сумніви щодо реальних дат створення документів, а саме актів та рахунків щодо наданих послуг у відносинах між ФОП і ТОВ "Липинський", та сумніви щодо укладення й законність походження додаткової угоди № 1 до договору про надання послуг від 01.08.2017, що потребує проведення експертної перевірки з питань давності виготовлення вказаного документа. Неможливість проведення такої експертизи раніше обґрунтовано тим, що лише з 14.03.2023 ДНДЕКЦ МВС України розпочав проведення такого роду експертиз.

👨🏻‍⚖️Однак, місцевий суд ухвалою від 03 червня 2025 року відмовив у задоволенні цього клопотання, вказавши, що прокурором не наведено підстав, передбачених ст.242 КПК України, для призначення експертизи у кримінальному провадженні й про неможливість її проведення під час досудового розслідування. Інших підстав, визначених чинним кримінальним процесуальним законом, зокрема положеннями ст. 332 КПК України, для призначення вищевказаної експертизи за ініціативою суду, також не встановлено.

🛡️При цьому в судовому засіданні було встановлено, що твердження прокурора про неможливість виконання технічної експертизи документів за експертною спеціальністю 2.4 «Дослідження давнини виготовлення документів» до серпня 2023 року є необґрунтованим, оскільки неможливість виконання такої експертизи однією установою не виключає того, що така експертиза могла виконувалась іншими експертними установами. Більше того, згідно з відповіддю на адвокатський запит Київська незалежна судово-експертна установа мала можливість на виконання експертизи абсолютного віку документів з 2006 року

🏛️Окрім того, як вказав суд, скерувавши обвинувальний акт щодо обвинуваченої до суду, сторона обвинувачення тим самим визнала зібраний нею обсяг доказів належним та достатнім для доведення її винуватості у пред`явленому їй обвинуваченні перед судом.

Колегія суддів в цілому погоджується з такою позицією судів нижчих інстанції, вбачаючи, що достатньої потреби для проведення такої експертизи не було, зокрема і з огляду на зміст висунутого особі обвинувачення за ст. 358 КК України у підробленні документів та використанні завідомо підроблених документів. Адже додаткова угода № 1 до договору про надання послуг від 01.08.2017 не виступала за змістом висунутого особі обвинувачення предметом вчинення нею інкримінованого їй кримінального правопорушення.

При цьому за змістом висунутого обвинувачення лише один акт виконаних робіт інкримінувався особі як підроблений з огляду в тому числі саме на дату його створення у період, коли вона перебувала за кордоном (акт надання послуг № 1 від 31.08.2017 та рахунок № 1), що було окремо проаналізовано апеляційним судом.

З цього питання апеляційний суд підставно вказав, що згідно з внесеними до акту надання послуг № 1 виправлень, що затверджені підписом директора ТОВ «Липинський» та скріплені печаткою, зазначена у ньому дата «31 серпня 2017 року» (день, у який обвинувачена перебувала за межами країни) є технічною помилкою, а правильною датою визнано 25 серпня 2017 року.

Також суд апеляційної інстанції обґрунтовано погодився з позицією місцевого суду про можливість врахування висновків (рішень) судів адміністративної і господарської юрисдикції у справах, пов`язаних із укладенням господарських договорів між ФОП і ТОВ «Липинський».

Зазначене всупереч доводам касаційної скарги прокурора не може становити порушення вимог КПК України, який не містить заборони щодо можливості дослідження судом у якості доказів певних документів, в тому числі й судових рішень, які можуть бути оцінені як докази на загальних підставах.

Таким чином, Верховний Суд вважає, що суд апеляційної інстанції вмотивовано спростував доводи апеляційної скарги прокурора, й ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. ст. 370, 419 КПК України.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення; фактів неправильного застосування закону про кримінальну відповідальність колегія суддів не встановила.

⚖️Постанова ККС ВС у справі № 161/1839/20 від 16 вересня 2026 року.

Покликання на судове рішення шукайте в коментарях до цього посту👇

Address

м. Тернопіль, вУлица С. Крушельницької 35А, офіс 1
Ternopil
46000

Telephone

+380672905722

Website

Alerts

Be the first to know and let us send you an email when Адвокатське об'єднання «Самуляк та партнери» posts news and promotions. Your email address will not be used for any other purpose, and you can unsubscribe at any time.

Contact The Business

Send a message to Адвокатське об'єднання «Самуляк та партнери»:

Shortcuts

Share

Category