What are the opening hours?

Monday 09:00 - 17:00 Tuesday 09:00 - 17:00 Wednesday 09:00 - 17:00 Thursday 09:00 - 17:00 Friday 09:00 - 17:00

https://www.facebook.com/196262314073016/

Захід Експерт, Майдан Волі, 4, офіс 20, Ternopil (2026)

05/04/2019

Вітаємо підприємство «Захід-ЕКСПЕРТ» зі званням «Лідер року 2018» Успіху і процвітання!!!

30/09/2018

ВС/КАС: Суд визнав протиправною бездіяльність ДАІ щодо реєстраційних дії без належної перевірки за централізованими базами даних на предмет перебування автомобіля у розшуку (ВС/КАС,справа № К/9901/1034/18, 24.01.18)
Фабула судового акта: Розглянувши справу за позовом власника автомобіля до відділів реєстраційно-екзаменаційної роботи Управлінь ДАІ в м.м. Києві та Чернівцях (відповідачі) про визнання їх дій протиправними, суди встановили, що, перетинаючи кордон між Республікою Сербія та Республікою Румунія за результатами проведення митного контролю румунськими прикордонниками був складений акт затримання автомобіля позивача у зв’язку з перебуванням транспортного засобу в міжнародному розшуку по базі Інтерполу.

Це стало підставою для висновку про те, що відповідачі при знятті з обліку та реєстрації транспортного засобу не здійснили покладених на них законом обов'язків, що призвело до вчинення неправомірних дій.

Судовими рішеннями визнано протиправними дії відповідачів щодо зняття з реєстрації автомобіля без належної перевірки за централізованими базами даних на предмет перебування автомобіля у розшуку, а також протиправними - дії щодо реєстрації за позивачем автомобіля, видачі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та державних номерних знаків без такої ж належної перевірки.

Своє рішення суди мотивувавали, зокрема, листом Робочого апарату Укрбюро Інтерполу, згідно якогона той час у базі даних Генерального секретаріату Інтерполу зазначений автомобіль перебував у міжнародному розшуку.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду з цими висновками погодився і зауважив наступне.

Згідно зі ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи. А ст.1173 ЦК України врегульовано питання відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування.

За змістом ст. 34 Закону України "Про дорожній рух" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов'язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, оформленням і видачею реєстраційних документів та номерних знаків.

За таких обставин і правового врегулювання Верховний Суд вважає, що невчинення покладених на відповідачів обов'язків під час зняття з обліку та при реєстрації транспортного засобу призвело до порушення законних прав та інтересів позивача.

Нажаль в ЄДРСР відсутні відомості щодо продовження цієї «історії», адже, враховуючи встановлення судом наведених порушень з боку відповідачів, позивач з великим ступенем вірогідності міг би розраховувати на відшкодування завданої йому шкоди

Джерело: https://protocol.ua/ua/vs_kas_sud_viznav_protipravnoyu_bezdiyalnist_dai_shchodo_reestratsiynih_dii_bez_nalegnoi_perevirki_za_tsentralizovanimi_bazami_danih_na_predmet_perebuvannya_avtomobilya_u_rozshuku_(vs_kas_sprava_k_9901_1034_18_24_01_18)/

29/09/2018

РОЗ’ЯСНЕНО СПЛАТУ СУДОВОГО ЗБОРУ ПІД ЧАС ОСКАРЖЕННЯ ПОСТАНОВ У СПРАВАХ ПРО АДМІНПОРУШЕННЯ

Вінницький апеляційний адміністративний суд роз’яснив питання щодо сплати судового збору у спорах про оскарження постанов у справах про адміністративні правопорушення.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Сплата судового збору за подання скарг до суду є складовою доступу до правосуддя, який є елементом права особи на судовий захист, гарантованого статтею 55 Конституції України.

Судовий збір справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених Законом України «Про судовий збір», і входить до складу судових витрат. Платниками судового збору є: громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (зокрема й іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалено судове рішення, передбачене Законом України «Про судовий збір».

Слід зазначити, що у Законі України «Про судовий збір» визначено коло вимог і осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, проте цей перелік не є вичерпним. Питання справляння судового збору, крім Закону України «Про судовий збір», регулюється іншими нормативно-правовими актами.

Так, у частині четвертій статті 288 КпАП передбачено, що особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита. Пункт 3 частини першої статті 288 КпАП зазначає, що постанову у справі про адміністративне правопорушення (постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху (зафіксоване в автоматичному режимі) може бути оскаржено до вищого органу (до вищої за посадою особи) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

У цьому випадку необхідно виходити з того, що норми частини четвертої статті 288 КУпАП є спеціальними нормами порівняно з нормами Закону про судовий збір.

Питання сплати судового збору у справах про оскарження постанов у справах про адміністративні правопорушення є досить поширеними.

Згідно з частиною першою статті 458 Митного кодексу України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Відповідно до статті 487 Митного кодексу України провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення. Порядок оскарження постанов у справах про порушення митних правил визначається статтею 529 Митного кодексу України. Постанова суду (судді) у справі про порушення митних правил може бути оскаржена особою, стосовно якої вона винесена, представником такої особи або органом доходів і зборів, який здійснював провадження у цій справі. Порядок оскарження постанови суду (судді) у справі про порушення митних правил визначається Кодексом України про адміністративні правопорушення та іншими законами України (частина п'ята стаття 529 Митного кодексу України).

Отже, відповідно до положень статті 529 та у поєднанні із частиною четвертою статті 288 Митного кодексу України у разі прийняття уповноваженим органом державної влади чи його посадовою особою постанови про накладення адміністративного стягнення за вчинення порушення митних правил, суб'єкти, яким Митним Кодексом України надано право оскарження, можуть її оскаржити і звільняються від сплати платежу, який має справлятися, зокрема за подання позовної заяви, скарги до суду.

Тому розгляд позовної заяви на постанову про порушення митних правил проводиться з урахуванням положень статей 287, 288 КпАП, які передбачають звільнення від сплати платежу за судовий перегляд цих рішень. Норми Закону України «Про судовий збір» не містять положень щодо підстав, умов, розміру та порядку сплати судового збору за подання позовної заяви на постанову про порушення митних правил, а отже і за подання апеляційної/касаційної скарги.

У зв'язку з цим, на всіх стадіях судового провадження, за подання позивачем або відповідачем - суб'єктом владних повноважень апеляційної/касаційної скарги на рішення суду у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення, а відповідно і за порушення митних правил, судовий збір у поряду і розмірах, встановлених Законом України «Про судовий збір», сплаті не підлягає.

Правові висновки щодо застосування положень законодавства, які регулюють відносини, пов'язані зі сплатою судового збору у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності висловлено Верховним судом у складі Касаційного адміністративного суду в контексті справ № 165/1698/16-а (ЄДРСРУ № 72364520) від 20.02.2018, № 444/346/17 (ЄДРСРУ 72696442) від 13.03.2018 та № 461/4269/17 (ЄДРСРУ 72790761 від 15.03.2018.

Джерело: http://ukrainepravo.com/news/ukraine/roz-yasneno-splatu-sudovogo-zboru-pid-chas-oskarzhennya-postanov-u-spravakh-pro-adminporushennya-/

28/09/2018

ВС/КЦС: Самі по собі доводи позивача про те, що метою укладення шлюбу для відповідача було отримання квартири не дає підстав для визнання шлюбу недійсним (ВС/КЦС,справа №750/6471/15-ц, 29.08.18)
Фабула судового акта: Рішенням апеляційного суду був задоволений позов про визнання шлюбу недійсним, а негативне для позивачки рішення суду першої інстанції – скасоване. Приймаючи таке рішення, апеляційний суд вважав доведеними твердження позивачки про те, що шлюб був укладений без наміру створення сім'ї, а з корисливих мотивів відповідача - отримання квартири. Відповідач хоч і був зареєстрований в її квартирі, проте жодного дня в ній не проживав. Шлюб між ними був розірваний раніше - ще п'ять років тому, але, як вважає позивачка, це не є перешкодою для визнання такого шлюбу недійсним.

Втім, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду погодився саме з рішенням суду першої інстанції, мотивуючи таке своє рішення наступними приписами закону та судженнями.

Відповідно до ч. 2 ст. 40 СК України шлюб визнається недійсним за рішенням суду у разі його фіктивності. Шлюб є фіктивним, якщо його укладено жінкою та чоловіком або одним із них без наміру створення сім'ї та набуття прав та обов'язків подружжя. За рішенням суду шлюб обов'язково визнається недійсним, якщо він був зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка, а також у разі його фіктивності.

Як зазначив ВС, - «правильним і таким, що підтверджений належними доказами, є висновок суду першої інстанції, що позивач не довела відсутності у відповідача реального наміру створити сім'ю і набути прав та обов'язків подружжя. За таких обставин самі по собі доводи позивача про те, що метою укладення шлюбу для відповідача було отримання квартири не дає підстав для визнання шлюбу недійсним».

Є потреба звернути увагу на те, що питання розірвання шлюбу свого часу розглядались Пленумом Верховного Суду України. Так, в постанові від 21.12.2007 N 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», в п. 13 якої, зокрема зазначалось, що за рішенням суду шлюб обов'язково визнається недійсним, якщо він був зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка, а також у разі його фіктивності (ст. 40 СК). Шлюб не може бути визнано недійсним, якщо на момент розгляду справи відпали обставини, які засвідчують відсутність згоди особи на шлюб або її небажання створити сім'ю. У випадках, передбачених ст. 41 СК, шлюб за рішенням суду може бути визнаний недійсним. У даному разі вирішення цього питання залежить від встановлених судом обставин. СК вказує на підстави, за яких шлюб може бути визнано недійсним, зокрема коли шлюб було укладено між усиновлювачем і усиновленою дитиною; двоюрідними братом і сестрою чи іншими родичами; з особою, яка не досягла шлюбного віку, тощо. Разом з тим, наявності одного із вказаних фактів недостатньо для визнання шлюбу недійсним. Таким чином, вирішуючи справу, судам слід брати до уваги те, наскільки цим шлюбом порушено права та інтереси особи, тривалість спільного проживання подружжя, характер їх взаємин, а також інші обставини, що мають істотне значення.

Наявність рішення суду про розірвання шлюбу є перешкодою для визнання цього шлюбу недійсним.

Останній обставині ВС в цій справі , взагалі, не надав оцінки, - адже шлюб між сторонами раніше був розірваний.

Джерело: https://protocol.ua/ua/vs_ktss_sami_po_sobi_dovodi_pozivacha_pro_te_shcho_metoyu_ukladennya_shlyubu_dlya_vidpovidacha_bulo_otrimannya_kvartiri_ne_dae_pidstav_dlya_viznannya_shlyubu_nediysnim_(vs_ktss_sprava_750_6471_15_ts_29_08_18)/

25/09/2018

«Лазоріва проти України»: Межі «сімейного життя» та «приватного життя» в контексті усиновлення та встановлення опіки (ст. 6 та ст.8 Конвенції, заява № 6878/14, від 17.07.2018 р.)
Фабула судового акта: Заявниця проживає на території Росії та є опікуном доньки своєї сестри (громадянки Росії) після позбавлення останньої батьківських прав. Через декілька років сестра народила ще одну дитину – хлопчика, з яким проживала на території України. До досягнення дитиною п’ятирічного віку більше 5 разів дитину забирали до дитячого будинку у м. Чернівці, а у липні 2012 року рішенням суду матір була остаточно позбавлена батьківських прав, а хлопчика було включено до списку дітей, які можуть бути усиновлені.

Тоді ж, у липні 2012 року, племінниця заявниці поїхала до Чернівців і дізналася про те, що брат знаходиться у дитячому будинку, про що одразу ж повідомила заявницю. Заявниця вирішила стати опікуном племінника, з приводу чого повідомила службу опіки в Чернівцях, та одразу ж почала підготовку усіх необхідних документів. Однак на момент подачі документів місцевий суд уже ухвалив рішення про усиновлення хлопчика іншою сім’єю, оскільки саме усиновлення на думку суду, найкраще відповідало інтересам дитини.

Заявниця звернулася до апеляційного та касаційного судів з тим, що при прийнятті рішення про усиновлення не були повідомлені наявні близькі родичі та не було враховано їхньої пріоритетності при встановленні опіки над дитиною, а також щодо нехтування українським судом того факту, що хлопчик є громадянином Росії, а не України. Однак національні суди відмовили їй у задоволенні вимог, оскільки рішення місцевого суду щодо усиновлення не стосувалося її прав та інтересів, пов’язаних із встановленням опіки над дитиною.

У зв’язку з цим заявниця звернулась до ЄСПЛ із заявою про порушення Україною статті 8 Конвенції, яке полягало в неповазі до її сімейного життя внаслідок прийняття рішення про усиновлення та унеможливлення встановлення опіки на племінником, а також про порушення статті 6 Конвенції – доступ до суду.

У своєму рішенні Суд повторно надав визначення поняттю «сімейного життя» для цілей статті 8 Конвенції, факт наявності чи відсутності якого має встановлюватися з огляду на наявність реальних тісних зв’язків на практиці. Близькі відносини, що не підпадають під визначення "сімейне життя", як правило, відносяться до сфери "приватного життя"(див. пункт 61 рішення).

Також ЄСПЛ зазначив, що попри відсутність у статті 8 Конвенції явних процедурних вимог, її дотримання вимагає того, щоб заявник був залучений до процесу прийняття рішень (при вирішенні питання усиновлення племінника), вважаючи це цілком достатньою мірою, щоб забезпечити йому або їй необхідний захист його інтересів, передбачених цією статтею (див. пункт 63 рішення).

Аналізуючи матеріали даної справи Суд прийшов до висновку про відсутність ознак, які б визначали стосунки між заявницею та її племінником як «сімейне життя», оскільки відповідні докази на підтвердження протилежного надані не були: особи не проживали разом, а дитина пригадує лише одну зустріч із заявницею. Щодо можливості подальшої наявності сімейного життя у випадку встановлення заявницею опіки над племінником Суд наголосив, що Конвенція не гарантує самого права на створення сім’ї.

Проте ЄСПЛ вирішив, що інтерес заявниці у збереженні та розвитку її стосунків або зв'язку з її племінником відповідає визначенню "приватного життя", що є більш широким поняттям і охоплює, зокрема, право встановлювати та розвивати відносини з іншими людьми (див. пункт 66 рішення).

З огляду на це ЄСПЛ прийшов до висновку, що усиновлення племінника заявниці є втручанням у її приватне життя, оскільки воно зумовило розірвання зв’язків між заявницею та її племінником та звело нанівець її спроби стати опікуном дитини. При оцінці відповідності цього втручання вимогам статті 8 Конвенції Суд встановив, що воно не відповідає процедурним вимогам, передбаченим зазначеною статтею, і відповідно, в даній ситуації має місце порушення прав заявниці на повагу до її приватного життя.

Суд відмітив, що дана справа розкриває процесуальну дисфункцію з боку національних органів влади та судів, оскільки:

не було належним чином розглянуто намір заявниці щодо встановлення опіки над племінником;
судами не було надано належного обґрунтування висновку щодо того, чому в даному випадку усиновлення відповідає інтересам дитини краще, ніж встановлення опіки;
не було враховано аргументи заявниці щодо обґрунтованих часових затримок, пов’язаних з необхідністю підготовки необхідних документів попри те, що заявниця діяла у повній відповідності до наданих органом опіки рекомендацій (див. пункт 69 рішення).
З урахуванням вищезазначеного ЄСПЛ також прийшов до висновку про наявність порушення статті 6 Конвенції.

Окрім того, заслуговує уваги окрема думка судді Юдківської, яка зазначила, що усиновлення, як правило, є пріоритетним способом догляду за покинутою дитиною - статус усиновленої дитини дозволяє дитині більше не вважатись сиротою й отримати повні права нарівні з біологічним нащадком. Суддя Де Гетано також поділяє подібну думку та зазначає, що у даній справі саме всиновлення відповідає найкраще інтересам дитини.

Джерело: https://protocol.ua/ua/lazoriva_proti_ukraini/

24/09/2018

ВС/КЦС: Вимоги щодо сплати авансового платежу за накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог є необґрунтованими (ВС/КЦС № 635/5151/17-ц від 05.09.2018)
Фабула судового акту: Гарантією дотримання та забезпечення прав та свобод сторін виконавчого провадження насамперед є право на оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця у межах виконавчого провадження. Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності державних виконавців визначено як Законом України «Про виконавче провадження» так і відповідними положеннями процесуальних кодексів які повинні застосовуватися у сукупності заходів оскарження.

У даній справі стягував звернувся до суду із скаргою на дії державного виконавця мотивуючи її тим, що державний виконавець повернула виконавчий документ без прийняття до виконання як такий, що не оплачений авансовим внеском, а тому порушив норми Закону України «Про виконавче провадження».

Ухвалою суду першої інстанції вказані вимогу було задоволено.

Проте апеляційний суд із таким рішенням не погодився, постановив свою ухвалу, який у задоволенні скарги відмовив.

Мотивуючи своє рішення суд апеляційної інстанції виходив з того, що державний виконавець правомірно виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, оскільки стягувачем при поданні заяви про примусове виконання рішення не дотримані вимоги до виконавчого документа, встановлені пунктом 8 частиною четвертою статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», а саме: не додана квитанція про сплату авансового внеску. При цьому не надано й будь-яке підтвердження того, що стягувач звільнений від сплати авансового платежу відповідно до приписів частини другої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження».

Таке рішення апеляційного суду було оскаржено в касаційному порядку.

Переглядаючи вказане рішення КЦС із стягувачем погодився та вказав, що у відповідності до статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.

Авансовий внесок у виконавчому провадженні - це кошти, внесені стягувачем на окремий небюджетний рахунок, які використовуються виконавцем для організації та проведення виконавчих дій у спосіб та порядок, встановлений Міністерством юстиції України.

Відповідно до частини п'ятої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір не стягується за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що за виконання ухвали суду про накладення арешту на майно, постановленої за результатами розгляду заяви про вжиття заходів забезпечення позову, не сплачується як виконавчий збір, так і авансовий платіж.

Джерело: https://protocol.ua/ua/vs_ktss_vimogi_shchodo/

23/09/2018

ВС ПІДТВЕРДИВ ПРАВО УКРАЇНЦІВ НА ПАСПОРТ У ФОРМІ КНИЖЕЧКИ

Верховний Суд захистив право особи на невтручання в особисте життя у зв’язку з обробкою персональних даних. Про це повідомила прес-служба суду.

Реалізація державних функцій має здійснюватися без примушення людини до надання згоди на обробку персональних даних. Їх обробка має здійснюватися, як і раніше, в межах та на підставі тих законів України, на підставі яких виникають правовідносини між громадянами та державою.

Впровадження новітніх технологій не повинно бути безальтернативним і примусовим. Ті, хто відмовляються приймати ці технології, повинні мати альтернативу – використання традиційних методів ідентифікації особи.

19 вересня 2018 року Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи справу № 806/3265/17 (провадження № 11-460заі18), захистила право особи, передбачене ст. 32 Конституції України, якою, зокрема, закріплено заборону збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім законом визначених випадків.

Позивачка звернулася до суду з позовом, заперечуючи проти виготовлення паспорта громадянина України у формі картки з безконтактним електронним носієм, який міститиме її персональні дані.

Судді Великої Палати Верховного Суду розглянули апеляційні скарги осіб на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26 березня 2018 року у зразковій справі за позовом до Коростенського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області, Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов’язання вчинити певні дії.

Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову у справі, частково задовольнивши позовні вимоги та зобов’язавши Коростенський районний відділ Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області оформити та видати позивачці паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ.

Джерело: http://ukrainepravo.com/news/ukraine/vs-pidtverdyv-pravo-ukrayintsiv-na-pasport-u-formi-knyzhechky-/

22/09/2018

У 2019 РОЦІ ЗМІНЯТЬСЯ ПРАВИЛА ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ ВЧИТЕЛІВ

Міністерство освіти та науки України планує запровадити механізм «гроші ходять за вчителем»: коли педагог сам може обрати, де підвищити кваліфікацію, а держава за це заплатить. Про це розповіла Міністр освіти і науки України Лілія Гриневич.

Наразі МОН готує постанову Уряду, де буде прописано механізм надання такого фінансування.

Планується, що існуватиме перелік громадських організацій та установ, в яких таке підвищення кваліфікації можна буде здійснити.

Одна з організацій, що вже підвищує кваліфікацію вчителів, але з впровадженням цього принципу отримуватиме гроші з бюджету за свої послуги, – Ресурсний центр освітніх інформаційних технологій для осіб з особливими потребами Національного університету «Львівська політехніка».

Джерело: http://ukrainepravo.com/news/ukraine/u-2019-rotsi-zminyatsya-pravyla-pidvyshchennya-kvalifikatsiyi-vchyteliv-/

21/09/2018

Штраф за порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами може збільшитися до 850 грн.

На розгляд до Верховної ради України подано проект Закону України «Про внесення змін до статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення». Вказана стаття містить норму щодо порушення водієм правил керування транспортним засобом, правил користування ременями безпеки або мотошоломами.
Пропонується внести зміни в частині 5 статті, а саме: порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами - тягнутиме за собою накладення штрафу в розмірі п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що відповідно становить станом на 2018 рік 850 грн.
Нагадаємо, що неоподатковуваний мінімум доходів громадян - це грошова сума, яка регламентується Податковим кодексом України, а саме пунктом 5 підрозділу 1 розділу XX, а саме: якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.
Відповідно до пункту 169.1.1. Податкового кодексу України податкова соціальна пільга вираховується у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку. Прожитковий мінімум встановлюється Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» і становить з 1 січня 2018 року - 1700 гривень, з 1 липня - 1777 гривень, з 1 грудня - 1853 гривні.
Неоподаткований мінімум для адміністративних правопорушень 2018 при застосуванні штрафів, адміністративних стягнень різними державними органами, податкових порушень, фінансових санкції тощо, становить 17 гривень.
Як стверджують законотворці, головною метою законопроекту є зменшення смертності та травматизму на дорогах України шляхом збільшення рівня використання ременів безпеки та мотошоломів через посилення адміністративної відповідальності за порушення підпунктів «в», «г» пункту 2.3 та підпункту «б» пункту 5.2 Правил дорожнього руху. Це сприятиме підвищенню безпеки водіїв та пасажирів транспортних засобів, а також збереженню їхнього життя та здоров’я.
У випадку прийняття, Закон набирає чинності через 90 днів з дня його опублікування.
Стан проходження - опрацьовується в комітеті.

20/09/2018

РОЗМЕЖУВАННЯ УМИСНОГО ВБИВСТВА ВІД ВБИВСТВА В СТАНІ СИЛЬНОГО ДУШЕВНОГО ХВИЛЮВАННЯ: ВС

ККС ВС переглядав судові рішення у кримінальному провадженні за обвинуваченням особи у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 116 КК України.

Вироком суду, залишеним без зміни апеляційним судом, особу засуджено за ст. 116 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк два роки і два місяці, застосовано положення ч.5 ст.72 КК України та звільнено від призначеного покарання у зв'язку з повним його відбуттям.

Відповідно до вироку суду засуджений, раптово виявивши факт зради, перебуваючи в стані сильного душевного хвилювання, раптово виниклого внаслідок тяжкої образи з боку особи (її образливих висловлювань на його адресу, принижуючих його людську та чоловічу гідність), силою штовхнув останню долонею у щоку, від чого потерпіла вдарилася скронею в стійку автомобіля. Після цього, взявши до рук ремінь безпеки переднього сидіння, накинув його на шию особи і став здавлювати, в результаті чого особа померла на місці.

Прокурор звернувся з касаційною скаргою на ухвалу суду апеляційної інстанції, в якій покликався на те, що в ухвалі не зазначено, які дії потерпілої суд вважав непристойними та такими, що особливо принижували чоловічу та людську гідність засудженого, оскільки твердження останнього про образливі висловлювання потерпілої, не узгоджуються з викладеними обставинами, висновки суду про образу базуються на показаннях зацікавлених осіб; не дано оцінку показанням свідків, які стверджували про неодноразові погрози вбивством з ревнощів на адресу потерпілої.

ВС залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції - без зміни.

Суд касаційної інстанції роз’яснив, що частина 1 статті 115 КК України, за якою пред'явлене обвинувачення засудженому, передбачає відповідальність за умисне вбивство без кваліфікуючих ознак, тобто за умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині. З об'єктивної сторони даний злочин характеризується діянням у вигляді посягання на життя іншої людини, наслідком у вигляді смерті людини та причинним зв'язком між указаним діянням та наслідком, а із суб'єктивної сторони - умисною формою вини (прямим або непрямим умислом) коли винний усвідомлює суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно-небезпечні наслідки у вигляді смерті іншої людини й бажає або свідомо припускає її настання.

Відповідальність за статтею 116 КК України передбачена за умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Суб'єктивна сторона складу даного злочину характеризується особливим емоційним станом суб'єкта - його сильним душевним хвилюванням, а умисел на позбавлення життя потерпілого виникає раптово і реалізується негайно.

Сильним душевним хвилюванням (фізіологічним афектом) є раптовий емоційний процес, викликаний поведінкою потерпілого, що протікає швидко і бурхливо, та певною мірою знижує здатність особи усвідомлювати свої дії і керувати ними.

Таким, що виник раптово, визнається стан сильного душевного хвилювання, процес виникнення і протікання якого характеризується неочікуваністю, миттєвістю, бурхливістю, швидкоплинністю.

ВС зазначив, що психічне ставлення особи при вчиненні цього злочину характеризують дві особливості: 1) умисел завжди є таким, що раптово виник, і афектованим; 2) емоційний стан винної особи характеризується сильним душевним хвилюванням, що певною мірою знижує її здатність усвідомлювати свої дії або керувати ними.

Суд роз’яснив, що розмежування умисного вбивства від вбивства в стані сильного душевного хвилювання здійснюється як за об'єктивною так і суб'єктивною стороною цих злочинів. Зокрема, при кваліфікації злочину за ст.116 КК України суспільно небезпечне діяння особи спровоковане насильством, систематичним знущанням або тяжкою образою з боку потерпілого.

ВС зауважив, що тяжка образа - умисне грубе приниження честі і гідності суб'єкта, яке може бути вчинене у будь-якій формі, у тому числі і словесно. Важливе значення для оцінки образи як такої, що є тяжкою, мають емоційні особливості суб'єкта та сприйняття ним факту образи.

У справі суд для оцінки образи як такої, що є тяжкою взяв до уваги індивідуально-психологічні, емоційні особливості засудженого. Із висновку судово-психіатричної експертизи та показань експертів встановлено, що під час вчинення вбивства засуджений знаходився у стані класичного фізіологічного афекту (як психологічної основи душевного хвилювання) який був спровокований висловлюваннями потерпілої на його адресу, які глибоко принизили людську та чоловічу гідність останнього (постанова від 29.08.2018 у справі № 234/8200/16-к).

Джерело: http://ukrainepravo.com/law-practice/practice_court/rozmezhuvannya-umysnogo-vbyvstva-vid-vbyvstva-v-stani-sylnogo-dushevnogo-khvylyuvannya-vs/

Захід Експерт

05/04/2019

30/09/2018

29/09/2018

28/09/2018

25/09/2018

24/09/2018

23/09/2018

22/09/2018

21/09/2018

20/09/2018

Address

Opening Hours

Telephone

Website

Alerts

Contact The Business

Shortcuts

Share

Category

Listing takedown request

Monday	09:00 - 17:00
Tuesday	09:00 - 17:00
Wednesday	09:00 - 17:00
Thursday	09:00 - 17:00
Friday	09:00 - 17:00