Адвокат

24/09/2026

АВТОМАТИЧНЕ ВЗЯТТЯ НА ВІЙСЬКОВИЙ ОБЛІК: СУД ВИЗНАВ ПРОТИПРАВНИМИ ТА НЕЧИННИМИ ПУНКТИ ПОСТАНОВИ КМУ № 932
Важливе судове рішення для громадян, яких раніше було виключено з військового обліку, але згодом вони знову автоматично з’явилися на обліку в Реєстрі «Оберіг».
16 вересня 2026 року Шостий апеляційний адміністративний суд у справі № 320/31215/25 скасував рішення суду першої інстанції та задовольнив позов до Кабінету Міністрів України.
Суд визнав протиправними та нечинними пункти 17 та 17-1 постанови Кабінету Міністрів України від 16.08.2024 № 932 «Про реалізацію експериментального проекту з автоматичної верифікації та перевірки відомостей про призовників, військовозобов’язаних та резервістів».
Чому це рішення є важливим?
Проблема виникла через запровадження механізму автоматичного взяття громадян на військовий облік на підставі електронного обміну інформацією між державними реєстрами.
У результаті на військовому обліку могли повторно опинитися навіть особи, які раніше були законно виключені з військового обліку, зокрема у зв’язку з визнанням їх непридатними до військової служби.
Апеляційний суд звернув увагу на принципову різницю між поняттями «зняття з військового обліку» та «виключення з військового обліку».
Суд прямо зазначив, що зняття з обліку має тимчасовий характер, тоді як виключення з військового обліку означає припинення відповідного військово-облікового статусу. Особа, яка була визнана непридатною до військової служби та виключена з військового обліку, втрачає статус військовозобов’язаного, а закон не передбачає процедури її автоматичного «відновлення» чи повторного взяття на облік без належних правових підстав.
Особливо важливим є висновок суду про те, що помилки державних органів при перенесенні інформації з паперових документів до електронного Реєстру не можуть створювати негативні наслідки для громадянина.
Іншими словами, якщо ТЦК та СП свого часу не внесли до Реєстру «Оберіг» інформацію про те, що особу було виключено з військового обліку, така бездіяльність державного органу не дає підстав автоматично вважати цю особу військовозобов’язаною та повторно ставити її на облік.
Суд дійшов висновку, що автоматична система фактично не розрізняла осіб, які дійсно не перебували на військовому обліку, та громадян, яких раніше було законно виключено з нього. На переконання суду, такий механізм створював правову невизначеність та суперечив Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу».
Більше того, суд зобов’язав Кабінет Міністрів України не лише привести постанову № 932 у відповідність до Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу», а й врегулювати механізм скасування постановки на військовий облік осіб, яких було поставлено на нього відповідно до пунктів 17 та 17-1 цієї постанови.
При цьому необхідно правильно розуміти наслідки цього рішення.
Сам факт ухвалення постанови апеляційного суду ще не означає, що в кожної особи, яку раніше автоматично поставили на військовий облік, запис у Реєстрі «Оберіг» буде негайно і автоматично видалений.
Якщо особа раніше була виключена з військового обліку, але сьогодні в «Резерв+» або в електронному військово-обліковому документі відображається як така, що перебуває на військовому обліку, необхідно перевіряти документи, на підставі яких відбулося виключення, відомості Реєстру та конкретні обставини повторного взяття на облік.
У разі невідповідності даних може виникнути необхідність звернення до відповідного ТЦК та СП з вимогою про внесення достовірних відомостей до Реєстру, а у випадку відмови або бездіяльності — оскарження таких дій в адміністративному суді.
Постанова Шостого апеляційного адміністративного суду набрала законної сили з дати її ухвалення, водночас вона може бути оскаржена до Верховного Суду в касаційному порядку.
Тому для тих, кого раніше було виключено з військового обліку, але згодом автоматично поставлено на нього повторно, це рішення є надзвичайно важливим аргументом для захисту своїх прав.
Адвокат Олег ЯКИМЕНКО
Повний текст судового рішення по справі № 320/31215/25 (оскарження Постанови КМУ 932) в реєстрі судових рішень прихований з посиланням на ст. 7 Закону України "Про доступ до судових рішень".
Ознайомитись з рішенням можна за посиланням: https://drive.google.com/.../1vQvr8iSFz4htYGgmzJx.../view... джерело: https://www.facebook.com/advocat.tarasenko/posts/pfbid036KbPxer6VEmLwKp1mip6pc4WVvFJDrujJdAdNcuwY3gq548JdiT7AVeDXU5XJMhSl

21/09/2026

ЧИ МОЖУТЬ СКАСУВАТИ ДОВІЧНУ ГРУПУ ІНВАЛІДНОСТІ?

Якщо інвалідність встановлена довічно, чи можуть через кілька років викликати на обстеження та скасувати групу? Це питання викликає зрозуміле занепокоєння, адже від такого рішення залежать як пенсійні виплати, пільги та можливість отримувати необхідну соціальну підтримку.

Так, безстрокова інвалідність означає, що людина не повинна періодично підтверджувати свій статус. Водночас законодавство передбачає можливість перевірити обґрунтованість рішення, яким цей статус встановлено. Але для цього потрібні визначені правові підстави та дотримання відповідної процедури.

З 1 січня 2025 року замість МСЕК оцінювання повсякденного функціонування повнолітніх осіб проводять експертні команди. Основні правила визначені постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року № 1338. Сама зміна системи не скасовує раніше встановлену інвалідність і не означає, що всі люди з безстроковою групою мають заново проходити обстеження. Це випливає з перехідних положень постанови № 1338⁠.

У побуті ми говоримо «довічна група». У документах зазвичай ідеться про інвалідність, встановлену безстроково або без зазначення строку повторного огляду. Тому насамперед потрібно подивитися, що саме записано у вашій довідці МСЕК чи витягу з рішення експертної команди.

Варто розрізняти повторне оцінювання за зверненням людини та перевірку обґрунтованості попереднього рішення.

Наприклад, стан здоров’я погіршився і людина потребує перегляду групи інвалідності. У такому випадку вона може звернутися до лікаря для оформлення відповідного направлення. Безстроковість раніше встановленої групи цьому не перешкоджає. Проведення оцінювання можливе також за рішенням суду.

Окремо пункт 51 Порядку, затвердженого постановою № 1338, передбачає перевірку обґрунтованості рішень експертних команд та колишніх МСЕК. Її проводить Центр оцінювання функціонального стану особи. Підставами можуть бути передбачені Порядком процесуальні рішення слідчого, прокурора чи суду, запит уповноваженої робочої групи з моніторингу або результати відповідного моніторингу.

Початок перевірки ще не означає, що інвалідність встановлена незаконно або буде скасована. За її результатами попереднє рішення може бути підтверджене, скасоване або замінене новим. Повноваження Центру щодо перевірок та перегляду рішень роз’яснює також Міністерство охорони здоров’я України⁠.

Якщо під час перевірки виникає необхідність повторного оцінювання, особу мають повідомити у встановленому порядку. Зокрема, передбачене направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення на адресу задекларованого або зареєстрованого місця проживання та повідомлення електронною поштою, якщо вона є.

Отримавши такий виклик, не раджу залишати його без відповіді лише тому, що у довідці зазначено «безстроково». Відмова від передбаченого процедурою обстеження чи неприбуття без визначених Порядком підстав може призвести до скасування попереднього рішення.

Якщо прибути неможливо, потрібно своєчасно письмово повідомити про причини, надати підтвердні документи та порушити питання про перенесення. Збережіть копію звернення і докази його відправлення. Самого усного пояснення телефоном може виявитися недостатньо.

Як адвокат, у такій ситуації я рекомендую спочатку з’ясувати: хто ініціював перевірку, на підставі якого документа, яке саме рішення перевіряється та чому призначено повторне оцінювання. Варто отримати копії документів, які стали підставою для перевірки, а також зібрати медичні матеріали, що підтверджують стан здоров’я, проведене лікування та стійкі порушення функцій організму.

Якщо групу вже скасували або змінили, починати потрібно з отримання самого рішення та його мотивів. Для захисту має значення не лише медичний висновок, а й законність усієї процедури: наявність підстав для перевірки, належне повідомлення, повнота дослідження документів та врахування причин неприбуття.

Рішення експертної команди можна оскаржити до Центру оцінювання функціонального стану особи або до суду. Якщо оскаржується рішення самого Центру, необхідно розглядати судовий спосіб захисту. Зволікати не варто: порядок і строки оскарження залежать від того, ким та за якою процедурою ухвалено рішення.

Безстрокова група звільняє людину від планових повторних оглядів. Її перегляд потребує законної підстави, а скасування — належно ухваленого та обґрунтованого рішення. Саме ці обставини потрібно перевіряти, якщо ваш статус поставили під сумнів.

Якщо вас викликають на повторне оцінювання або ви не погоджуєтеся зі скасуванням інвалідності, звертайтеся. Допоможу проаналізувати документи, перевірити законність процедури та визначити спосіб захисту ваших прав.

Адвокат Олег ЯКИМЕНКО

10/09/2026

⚖️ ВАЖЛИВЕ РІШЕННЯ КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ: ОСКАРЖЕННЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО ШТРАФУ — БЕЗ СУДОВОГО ЗБОРУ

9 вересня 2026 року Конституційний Суд України ухвалив важливе рішення № 10-р(ІІ)/2026, яке стосується практично кожного, хто оскаржує в суді постанову про адміністративне правопорушення.

Якщо коротко і зрозуміло: за звернення до суду з позовом про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення судовий збір сплачувати не потрібно. Не справляється він і за подання апеляційної скарги у такій справі.

До цього часу суди фактично керувалися позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною ще у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 543/775/17, відповідно до якої при оскарженні постанов про адміністративні правопорушення судовий збір сплачувався.

Конституційний Суд поставив у цьому питанні важливу крапку.

Суд звернув увагу на просту річ: обов’язок людини сплачувати судовий збір може бути встановлений лише законом, а не сформований судовою практикою.

Закон України «Про судовий збір» не встановлює обов’язку сплачувати судовий збір за подання позову про оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення.

КСУ також наголосив, що можливість оскаржити рішення органу державної влади — це складова конституційного права людини на судовий захист, гарантованого статтею 55 Конституції України. Доступ до суду має бути реальним, а фінансові умови звернення до суду не повинні створювати для людини необґрунтованих перешкод.

Тобто тепер ситуація виглядає досить чітко.

Отримали постанову поліції, ТЦК та СП або іншого органу про притягнення до адміністративної відповідальності та вважаєте її незаконною — маєте право звернутися до суду з вимогою про її скасування без сплати судового збору.

На мою думку, це справедливе рішення. Людина, яка захищається в суді від рішення державного органу про притягнення її до адміністративної відповідальності, не повинна додатково платити державі лише за можливість довести незаконність такого рішення.

Рішення Конституційного Суду України № 10-р(ІІ)/2026 від 09 вересня 2026 року.

Адвокат Олег ЯКИМЕНКО
📞 067 231 32 88

08/09/2026

03/09/2026

ПЕРЕРАХУНОК ПЕНСІЇ ЧЕРЕЗ НЕПРАВИЛЬНУ ІНДЕКСАЦІЮ: ЩО ВАРТО ЗНАТИ ПЕНСІОНЕРАМ

Останнім часом дедалі більше пенсіонерів звертаються до судів через неправильне проведення Пенсійним фондом щорічної індексації пенсій. У багатьох випадках питання полягає не просто в тому, на скільки гривень збільшилася пенсія, а в тому, який саме показник середньої заробітної плати Пенсійний фонд використав при її перерахунку та чи правильно застосував відповідні коефіцієнти індексації.

Відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV, для забезпечення індексації пенсій щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який враховується для обчислення пенсії.

Тобто індексація — це не просто встановлення певної доплати до пенсії. Від правильного застосування показника середньої заробітної плати та відповідних коефіцієнтів залежить сам розмір пенсії.

Важливе значення для таких спорів має практика Верховного Суду. Зокрема, у постанові Судової палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16 квітня 2025 року у справі №200/5836/24 сформульовано принципову правову позицію щодо застосування статті 42 Закону №1058-IV при проведенні індексації пенсії.

Верховний Суд виходить із того, що при індексації необхідно збільшувати показник середньої заробітної плати, який враховувався при обчисленні відповідної пенсії. При цьому положення урядових постанов та підзаконних нормативних актів не можуть застосовуватися таким чином, щоб звужувати право пенсіонера, встановлене безпосередньо законом.

Ця позиція Верховного Суду вже активно застосовується адміністративними судами при розгляді аналогічних пенсійних спорів.

Тому пенсіонерам, яким у попередні роки індексація фактично проводилася у вигляді незначних фіксованих доплат або які мають сумніви щодо правильності застосованих Пенсійним фондом коефіцієнтів, варто перевірити свій пенсійний розрахунок.

Для цього необхідно встановити, який показник середньої заробітної плати застосовувався при призначенні пенсії, як він змінювався під час наступних індексацій та які саме коефіцієнти використовував Пенсійний фонд.

Якщо буде встановлено, що індексацію проведено неправильно, до Пенсійного фонду можна звернутися із заявою про проведення належного перерахунку пенсії. У разі відмови рішення, дії чи бездіяльність органу ПФУ можуть бути оскаржені до адміністративного суду.

При цьому необхідно пам’ятати про строки звернення до суду.

Відповідно до частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України загальний строк звернення громадянина до адміністративного суду становить шість місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

У пенсійних спорах питання обчислення цього строку має свої особливості та залежить від конкретних обставин справи. Однак відкладати звернення до суду на роки не варто. Особливо якщо пенсіонер уже отримав письмову відповідь Пенсійного фонду про відмову у проведенні перерахунку.

Тому якщо виникають сумніви у правильності проведеної індексації, доцільно отримати детальний розрахунок пенсії, перевірити застосовані ПФУ показники та коефіцієнти і, за наявності порушення, своєчасно звертатися за захистом свого права.

Неправильна індексація може впливати не лише на сьогоднішній розмір пенсії, а й на всі наступні її перерахунки. Тому інколи навіть невелика помилка у базовому показнику з роками призводить до суттєвої різниці у виплатах.

Адвокат Олег ЯКИМЕНКО

25/08/2026

ПЕНСІЙНІ БОРГИ ЗА РІШЕННЯМИ СУДІВ: ПОСТАНОВУ №821 СКАСУВАЛИ, АЛЕ ПРОБЛЕМА ЗАЛИШИЛАСЯ

Після останніх змін, внесених Кабінетом Міністрів до порядку виплати пенсійної заборгованості за рішеннями судів, до мене звертаються пенсіонери, у тому числі особи, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, з одним і тим самим питанням: суд виграно, рішення набрало законної сили, Пенсійний фонд провів перерахунок та нарахував заборгованість — коли будуть виплачені гроші?

На жаль, останні зміни поки що не дають підстав говорити про те, що багаторічну проблему виконання таких судових рішень нарешті вирішено.

Постанову Кабінету Міністрів України №821, яка встановлювала спеціальний порядок виплати пенсій, перерахованих на виконання судових рішень, було визнано судами протиправною та нечинною.

У серпні Верховний Суд відкрив касаційне провадження за скаргами Уряду, але виконання судових рішень не зупинив.

Міністерство соціальної політики у відповідь на запит «Судово-юридичної газети» офіційно підтверджувало, що розробило та погодило з Пенсійним фондом України проєкт нової спеціальної постанови на заміну скасованої.

Проте 19 серпня 2026 року Уряд ухвалив інше рішення. Замість прийняття окремої нової постанови Кабмін включив правила фінансування судових пенсійних виплат до Порядку №157.

Одночасно Кабінет Міністрів сам скасував спірні постанови, не чекаючи остаточного рішення Верховного Суду. Постановою №1046 Уряд офіційно визнав такими, що втратили чинність, постанову №821, а також постанову №1165, яка регулювала виплату пенсійної заборгованості внутрішньо переміщеним особам за минулі періоди.

На перший погляд може здатися, що проблему вирішено: спірної Постанови №821 більше немає.

Але якщо подивитися на зміст нових правил, ситуація виглядає зовсім інакше.

Фактично змінилася нормативна форма, але основний принцип виплати заборгованості залишився: виконання судових рішень залежатиме від того, скільки бюджетних коштів буде реально виділено на ці цілі.

Пенсійний фонд та його територіальні органи мають обліковувати суми, нараховані на виконання судових рішень. На підставі цих даних формується відповідний перелік пенсій, нарахованих на виконання рішень суду.

А далі починається найважливіше.

Якщо виділених державою коштів недостатньо для погашення всієї заборгованості, вони розподілятимуться пропорційно між стягувачами, включеними до такого переліку.

Простими словами, якщо держава за судовими рішеннями повинна пенсіонерам умовно 100 мільярдів гривень, а на погашення цього боргу реально виділить лише 10 мільярдів, повністю свої гроші люди не отримають. Виділена сума буде розподілена між ними відповідно до встановленого порядку, а решта боргу залишатиметься непогашеною.

І саме тут я бачу головну проблему нового механізму.

Людина вже звернулася до суду. Вона довела незаконність дій Пенсійного фонду. Суд ухвалив рішення на її користь, це рішення набрало законної сили.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов’язковим до виконання.

Тому виникає цілком логічне питання: якщо держава в особі суду вже остаточно підтвердила право людини на відповідні пенсійні виплати, чому їх фактичне отримання знову ставиться в залежність від обсягу коштів, які будуть передбачені в бюджеті?

Саме скасування Постанови №821 проблему не вирішило.

Фактично принцип пропорційного розподілу бюджетних коштів збережено та перенесено до іншого нормативного механізму.

На мою думку, таким шляхом проблему величезної пенсійної заборгованості вирішити неможливо.

Можна створювати нові переліки, змінювати порядки та встановлювати формули розподілу коштів. Але якщо держава щороку виділятиме менше грошей, ніж необхідно для повного виконання судових рішень, борг не буде погашатися — він буде накопичуватися.

Більше того, поки погашатимуть стару заборгованість, з’являтимуться нові судові рішення та нові суми боргу.

У результаті знову матимемо ту саму ситуацію: люди звертатимуться до Пенсійного фонду, до органів примусового виконання, а потім знову до судів через тривале невиконання або неналежне виконання вже ухвалених судових рішень.

Виходить замкнене коло: неправильний розрахунок пенсії — звернення до суду — перемога в суді — перерахунок — нарахування заборгованості — очікування бюджетного фінансування — неповна виплата — і знову звернення до суду.

Тому, на моє переконання, Постанова №1046 та внесені зміни до Порядку №157 самі по собі не вирішують головної проблеми — реального погашення заборгованості за судовими рішеннями.

Проблему можна вирішити лише тоді, коли виконання судових рішень буде забезпечене достатнім фінансуванням, а людина після перемоги в суді зможе отримати присуджені їй кошти у повному обсязі та в розумний строк.

Інакше заборгованість продовжуватиме накопичуватися, а пенсіонери будуть змушені знову й знову звертатися до суду, домагаючись від держави виконання рішення, яке вони вже один раз отримали на свою користь.

Адвокат Олег ЯКИМЕНКО

25/08/2026

ПЕНСІЙНІ БОРГИ ЗА РІШЕННЯМИ СУДІВ: ПОСТАНОВУ №821 СКАСУВАЛИ, АЛЕ ПРОБЛЕМА ЗАЛИШИЛАСЯ

Після останніх змін, внесених Кабінетом Міністрів до порядку виплати пенсійної заборгованості за рішеннями судів, до мене почали звертатися пенсіонери, у тому числі особи, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, з одним і тим самим питанням: суд виграно, рішення набрало законної сили, Пенсійний фонд провів перерахунок та нарахував заборгованість — коли нарешті будуть виплачені гроші?

На жаль, останні зміни не дають підстав говорити про те, що багаторічну проблему виконання таких судових рішень нарешті вирішено.

Кабінет Міністрів скасував постанову №821, яка встановлювала особливий порядок виплати пенсій, перерахованих на виконання судових рішень. Однак разом зі скасуванням цієї постанови не зник головний принцип, який і викликав найбільше запитань: виплата заборгованості фактично залишається залежною від того, скільки коштів держава передбачить на ці цілі в бюджеті.

Новими правилами передбачено формування Пенсійним фондом єдиного переліку сум, нарахованих на виконання судових рішень. Кошти, які держава виділить на погашення такої заборгованості, розподілятимуться між пенсіонерами пропорційно.

Простими словами: якщо для повного виконання всіх судових рішень необхідно, наприклад, 100 мільярдів гривень, а держава передбачить лише невелику частину цієї суми, пенсіонери не отримають одразу весь належний їм борг. Кожному виплачуватимуть лише певну частину залежно від фактичного фінансування.

І саме тут залишається головна проблема.

Людина вже звернулася до суду, довела незаконність дій Пенсійного фонду та отримала рішення на свою користь. Це рішення набрало законної сили і відповідно до статті 129-1 Конституції України є обов’язковим до виконання.

Тому після перемоги в суді не повинна виникати ситуація, коли людина ще роками очікує належні їй кошти лише тому, що на виконання судових рішень не передбачено достатнього фінансування.

Фактично Постанову №821 скасували, але сам принцип пропорційного розподілу коштів залишили, перенісши його до іншого порядку.

На мою думку, це не вирішує проблему пенсійної заборгованості.

Для цього недостатньо створити черговий перелік пенсіонерів та визначити, як розподіляти між ними наявні гроші. Потрібно передбачити реальне фінансування, достатнє для виконання судових рішень у повному обсязі.

Більше того, якщо нових боргів за судовими рішеннями виникатиме більше, ніж держава фактично виплачуватиме протягом року, загальна заборгованість не зменшуватиметься. Вона буде лише накопичуватися.

А далі ми знову отримаємо нові звернення до Пенсійного фонду, виконавчі провадження та нові судові справи через невиконання або неналежне виконання вже ухвалених судових рішень.

У результаті виникає замкнене коло: неправильний розрахунок пенсії — звернення до суду — перемога — перерахунок пенсії — нарахування заборгованості — відсутність повної виплати — і знову суд.

Тому саме по собі скасування Постанови №821 ще не означає, що проблему вирішено.

Поки держава не забезпечить достатнього фінансування для фактичного та повного виконання судових рішень, пенсійна заборгованість продовжуватиме накопичуватися, а люди будуть змушені повторно звертатися до судів, щоб домагатися виконання рішення, яке вони вже один раз отримали на свою користь.

Адвокат Олег ЯКИМЕНКО

14/08/2026

Встановлення факту перебування на утриманні загиблого військовослужбовця для отримання грошової допомоги
Доволі часто на консультацію до мене як адвоката звертаються з питанням: чи можна встановити факт перебування на утриманні загиблого військовослужбовця і як це зробити?
Особливо актуальним це питання стало під час воєнного стану, коли після загибелі військовослужбовця постає питання про коло осіб, які мають право на отримання передбачених державою виплат, у тому числі одноразової грошової допомоги.
Одразу необхідно розуміти: самі по собі родинні відносини із загиблим військовослужбовцем не завжди автоматично підтверджують факт перебування на його утриманні. У певних випадках цей факт необхідно окремо доводити, а за відсутності відповідних документів — встановлювати в судовому порядку.
Навіщо встановлювати факт перебування на утриманні?
Факт перебування особи на утриманні померлого може мати значення для призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника, вирішення окремих спадкових питань, відшкодування шкоди у зв'язку зі смертю годувальника та реалізації інших передбачених законом соціальних гарантій.
Окреме практичне значення це питання має у випадку загибелі військовослужбовця та вирішення питання про право на одноразову грошову допомогу.
Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відносить до числа осіб, які за визначених законом умов можуть мати право на таку допомогу, утриманців загиблого військовослужбовця. При цьому законодавство пов'язує поняття утриманця з положеннями законодавства про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей.
Принципове значення має стаття 31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Відповідно до неї члени сім'ї вважаються такими, що перебували на утриманні померлого, якщо вони перебували на його повному утриманні або отримували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Саме ця обставина є ключовою.
Тому для суду недостатньо лише повідомити, що загиблий допомагав матеріально, передавав гроші, купував продукти або оплачував певні витрати. Необхідно довести характер такої допомоги, її регулярність, розмір та значення для матеріального забезпечення особи.
Куди звертатися для встановлення факту перебування на утриманні?
Якщо належними документами підтвердити перебування на утриманні неможливо, у відповідних випадках такий юридичний факт може встановлюватися судом.
Заява розглядається за правилами окремого провадження, передбаченими Цивільним процесуальним кодексом України. Тобто за загальним правилом подається не позов про стягнення коштів, а заява про встановлення факту, що має юридичне значення.
У заяві необхідно чітко визначити, який саме факт особа просить встановити та для якої юридичної мети це необхідно. Якщо питання пов'язане з одноразовою грошовою допомогою у зв'язку із загибеллю військовослужбовця, ця мета повинна бути прямо та зрозуміло зазначена.
Практика показує, що саме з метою подальшого вирішення питання про отримання одноразової грошової допомоги громадяни звертаються до суду за встановленням факту перебування на утриманні загиблого військовослужбовця.
За загальним правилом, встановленим статтею 316 ЦПК України, заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.
Найважливіше — правильно зібрати докази
На практиці саме доказова база найчастіше визначає перспективу такої справи.
Необхідно довести не просто факт родинних відносин або періодичної матеріальної допомоги, а те, що допомога загиблого мала систематичний характер і фактично була основним джерелом забезпечення заявника.
Для цього можуть використовуватися документи про родинні відносини, відомості про доходи заявника, довідки Пенсійного фонду, банківські виписки та перекази, документи про оплату житла, комунальних послуг, навчання, лікування, придбання продуктів, ліків та інших необхідних речей. Значення можуть мати документи про навчання, відсутність роботи або постійного заробітку, непрацездатність, а також інші матеріали, які характеризують реальне матеріальне становище людини у відповідний період.
Можуть використовуватися і показання свідків — родичів, сусідів, знайомих та інших осіб, яким безпосередньо відомо, яким чином загиблий забезпечував заявника.
Водночас розраховувати виключно на показання свідків не завжди достатньо. Суд оцінює не окремий доказ, а всю їх сукупність та взаємний зв'язок.
Актуальна судова практика підтверджує достатньо вимогливий підхід до доказування таких обставин: якщо не підтверджено систематичне матеріальне забезпечення або те, що допомога загиблого була постійним та основним джерелом існування заявника, суд може відмовити у встановленні відповідного факту.
Саме тому кількість документів сама по собі ще не гарантує позитивного результату. Значно важливіше, що саме підтверджує кожний доказ і яку загальну картину вони створюють у сукупності.
Наприклад, банківський переказ один раз ще не доводить перебування на утриманні. Але регулярні перекази протягом тривалого часу у поєднанні з відсутністю достатнього власного доходу, доказами спільного побуту, оплатою загиблим основних витрат та показаннями свідків можуть мати зовсім інше доказове значення.
Так само проживання разом із загиблим або сам факт близьких родинних відносин не є безумовним доказом утримання. Судова практика виходить із необхідності встановлення саме реальної матеріальної залежності від допомоги загиблого.
Якщо заявник мав власний дохід
Наявність у людини власних доходів потребує особливо уважної оцінки.
Сам по собі факт отримання певного доходу не слід автоматично ототожнювати з відсутністю утримання. Однак суд обов'язково буде з'ясовувати розмір такого доходу, його регулярність та співвідношення з матеріальною допомогою, яку надавав загиблий.
Тому перед зверненням до суду необхідно проаналізувати доходи за відповідний період, банківські операції та інші фінансові документи. Якщо з них випливає наявність стабільного самостійного заробітку, а документального підтвердження регулярної допомоги загиблого немає, це може істотно ускладнити доведення факту перебування на утриманні. Такий підхід простежується і в актуальній судовій практиці.
Чому до звернення до суду варто оцінити перспективу справи?
Справи цієї категорії на перший погляд можуть здаватися нескладними: подати заяву, запросити декількох свідків та пояснити суду сімейні обставини.
Насправді все значно серйозніше.
Перед поданням заяви необхідно визначити, яку саме юридичну обставину потрібно довести, за який період, якими доказами це можна підтвердити та чи достатньо цих доказів у їх сукупності.
Особливо уважно потрібно підходити до справ, у яких заявник був повнолітнім, працював або мав певний дохід, проживав чи був зареєстрований окремо від загиблого, а матеріальна допомога передавалася переважно готівкою і не залишила значного документального підтвердження.
У таких ситуаціях ще до звернення до суду доцільно отримати кваліфіковану юридичну консультацію, проаналізувати наявні документи та визначити, які додаткові докази можливо отримати. Правильно сформована доказова база та юридично обґрунтована заява нерідко мають вирішальне значення для кінцевого результату справи.
Судовий збір
За подання фізичною особою заяви у справі окремого провадження сплачується судовий збір у розмірі, встановленому Законом України «Про судовий збір». Розмір збору визначається виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного року.
Водночас законодавством передбачені випадки звільнення окремих категорій громадян від сплати судового збору. Тому перед поданням заяви необхідно окремо перевірити, чи має конкретна особа відповідну пільгу та чи поширюється вона саме на її звернення до суду.
Підсумок
Встановлення факту перебування на утриманні загиблого військовослужбовця може мати безпосереднє значення для реалізації права на передбачені законом соціальні виплати, у тому числі одноразову грошову допомогу.
Однак головне у такій справі — не сам факт звернення до суду, а якість підготовлених доказів.
Необхідно показати суду реальні матеріальні відносини між заявником та загиблим: хто фактично забезпечував заявника, за рахунок яких коштів він жив, наскільки регулярною була допомога та чи була вона основним джерелом засобів до існування.
Тому кожну таку ситуацію необхідно оцінювати індивідуально. До звернення до суду варто проаналізувати документи, фінансові операції, доходи, можливих свідків та інші докази, а вже після цього формувати правову позицію.
У справах про встановлення факту перебування на утриманні результат значною мірою залежить від того, наскільки професійно сформована доказова база ще до подання заяви до суду.
Адвокат Олег ЯКИМЕНКО