25/08/2022
🔥Постанова КЦС ВС від 22.08.2022 № 712/6313/21 (61-3728 св 22):
📎https://reyestr.court.gov.ua/Review/105839491
👨⚖️Суддя-доповідач: Луспеник Д. Д.
✅З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки)
✔️У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними
чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до частин першої-другої статті 27 вказаної Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність
за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів - це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку саме
в інтересах дитини.
Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права
та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.
Батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (стаття 180 СК України).
Відповідно до частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Статтею 182 СК України встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність
у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 31) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав
на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 32) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини,
що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
✔️Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Згідно зі статтею 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Зазначене також роз`яснено судам у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів».
✔️Ураховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не є незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати
до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження
(частина третя статті 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального
або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них
та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
✔️З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192
СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу
їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду
у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів
у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
При розгляді позовів, заявлених із зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).
Указане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 05 лютого 2014 року № 6-143цс13,
і неодноразово підтриманою Верховним Судом у постановах: від 30 червня 2020 року, у справі № 343/945/19, провадження № 61-2057св20, від 12 січня 2022 року у справі № 545/3115/19, провадження № 61-18145св20,
від 23 травня 2022 року у справі № 752/26176/18, провадження
№ 61-16697св21, та інших.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені
в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81
ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста
статті 81 ЦПК України).
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному
та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази
не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність
і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним
у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У справі, яка переглядається Верховним Судом, судами попередніх інстанцій встановлено, що сторони перебували у шлюбі з 04 червня
2005 року, який рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси
від 24 червня 2019 року було розірвано (справа № 712/5609/19) (а. с. 44, 119-121, т. 1).
У шлюбі у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1
(а. с. 32, т. 1). Крім того, ОСОБА_2 усиновив сина позивача від першого шлюбу - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується рішенням Московського районного суду м. Харкова від 17 жовтня 2008 року (справа № 2-10732/08) (а. с. 33-35, т. 1).
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 20 жовтня 2017 року (справа № 712/9401/17) стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання синів: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2
та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі
у розмірі 5 000,00 грн, щомісячно, і до досягнення дітьми повноліття, починаючи з 26 липня 2017 року (а. с. 116-117, т. 1). На виконання вказаного судового рішення було видано виконавчий лист (а. с. 118, т. 1).
ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_7 досяг повноліття.
Звертаючись до суду з указаним позовом, ОСОБА_1 посилалася, у тому числі на те, що у відповідача значно покращився майновий стан (придбав мотоцикл, користується автомобілем).
В оцінці вказаних доводів позивача, судами враховано, що: станом
на 27 липня 2021 року за ОСОБА_2 транспортні засоби серед зареєстрованих не значаться, що підтверджується відповіддю Регіонального сервісного центру Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ у Черкаській області від 29 липня 2021 року № 31/23-1276 (а. с. 185, т. 1); 21 травня 2019 року відповідач подарував належну йому
на праві власності квартиру АДРЕСА_1 ,
у рівних частках по 1/2 частині кожному сину (договір дарування
від 21 травня 2019 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 ,
й ОСОБА_1 , яка діяла як законний представник малолітнього
ОСОБА_8 ); іншого нерухомого майна, зареєстрованого
за ОСОБА_2 , немає; розмір заробітної плати ОСОБА_2
у 2021 році збільшився у середньому до 16 800,00 грн, що підтверджується довідкою Головного центру підготовки особового складу імені генерал-майора Ігоря Момота від 07 травня 2021 року № 51 (а. с. 186, т. 1).
✔️Як зазначено вище, отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів - це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку саме в інтересах дитини. Разом із цим, кожна сторона повинна довести обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог (частина перша статті 81 ЦПК України).
✔️Таким чином, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що ОСОБА_1 не довела належними, допустимими та достатніми доказами наявності зміни матеріального становища ОСОБА_2 , погіршення або поліпшення здоров`я когось
із сторін та інших випадків, передбачених статтею 192 СК України,
що обумовлюють можливість зміни визначеного судом розміру аліментів, які стягуються на утримання неповнолітнього сина, а тому обгрунтовано відмовив у задоволенні її позову.
Колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій.
У цілому доводи позивача про значне покращення майнового становища відповідача є припущеннями, а на припущеннях суду заборонено ухвалювати судове рішення (частина шоста статті 81 ЦПК України).
При цьому посилання касаційної скарги про те, що суди не витребували певні докази для доведення майнового стану відповідача не узгоджуються з принципом змагальності цивільного судочинства і повноваженнями суду на витребування доказів з власної ініціативи.
Верховний Суд уважає за необхідне зауважити, що порядок стягнення аліментів, окрім норм СК України, регулюється також положеннями
статті 71 Закону України «Про виконавче провадження».
✔️Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків
не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки,
що припадала на дитину, яка досягла повноліття. Тому відповідні доводи касаційної скарги відхиляються касаційним судом.
Доводи касаційної скарги про те, що з тексту оскаржуваних судових рішень прослідковується повне припинення його права (неповнолітнього сина ОСОБА_3 ) на аліменти, у тому числі й у попередньо визначеному судом розмірі, є необґрунтованими, оскільки можливість припинення права
на аліменти на дитину врегульовано статтею 190 СК України, зокрема у зв`язку з набуттям права власності на нерухоме майно.
У справі № 712/2130/20 рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 08 жовтня 2020 року, залишеним без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 29 січня 2021 року, та постановою Верховного Суду
у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 листопада 2021 року (провадження № 712/2130/20), за наслідками розгляду позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , яка діяла в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , треті особи: служба у справах дітей Черкаської міської ради, приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Левицька Е. А., про визнання договору дарування недійсним, у задоволенні якого було відмовлено, судами встановлено, що будь-якого посилання на те,
що договір укладений з метою припинення права на аліменти, умови договору не містять (а. с. 42-47, т. 3).
Також не заслуговують на увагу й посилання касаційної скарги про неврахування судами відповідної судової практики Верховного Суду, оскільки фактичні обставини у наведених заявником справах, та у справі яка переглядається, є різними, а отже висновки, наведені у вказаних постановах, не є релевантними.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом,
що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
Разом із тим, законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Виходячи з положень статті 137 ЦПК України, принципів диспозитивності
та змагальності процесу, при вирішенні питання про стягнення витрат
на професійну правничу допомогу суд має надати оцінку виключно тим обставинам щодо яких інша сторона процесу має заперечення.
Зазначене узгоджується з нормами процесуального права та практикою Великої Палати Верховного Суду, викладеною у додаткових постановах:
від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження
№ 14-382цс19; від 07 липня 2021 року у справі № 910/12876/19, провадження № 12-94гс20, у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року
у справі № 922/445/19.
Ухвалюючи додаткове рішення, суд першої інстанції, з яким погодився у цій частині суд апеляційної інстанції, виходив із того, що понесені відповідачем витрати на професійну правничу допомогу є документально підтвердженими, клопотання про розподіл судових витрат та ухвалення додаткового судового рішення подано в межах строку, визначеного нормами ЦПК України, тому, врахувавши надані представником відповідача докази, матеріальний стан позивача, наведені нею доводи в заяві про зменшення судових витрат, а також право суду на зменшення таких витрат, дійшов обгрунтованого висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені останнім витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн. При цьому суди виходили з критеріїв оцінки реальності, співмірності та розумності розміру витрат на професійну правничу допомогу.
Колегія суддів погоджується з таким висновком судів.
Також, Верховний Суд погоджується з висновком апеляційного суду про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь відповідача витрат на правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 1 000,00 грн, оскільки така сума відповідає припципу співмірності та розумності.
Більше того, відшкодування витрат на професійну правничу допомогу
є частиною гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на справедливий суд, оскільки без особи, яка має досвід та навички професійного юриста, було б неможливо для позивача отримати позитивне рішення у справі.
Доводи касаційної скарги у частині вирішення питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу висновків судів не спростовують,
на законність судових рішень не впливають.
Таким чином, судами під час розгляду справи не допущено неправильного застосування норм матеріального права, як і не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести
до неправильного вирішення справи, відповідні доводи касаційної скарги зводяться до незгоди заявника з ухваленими судовими рішеннями, а тому відхиляються Верховним Судом.
🇺🇦 #судовапрактика #сімейніспори #аліменти
🤗Канал ЦДСП у "Telegram": https://t.me/cdoslidzennasp
