13/08/2026
ПАРФУМИ і НАРКОТИКИ: ілюзія обману
Є одна цікава властивість людського сприйняття: назва часто говорить нам більше, ніж сама річ.
Відвідуючи палац Шенборнів (Бергвар), я побачив парфум «Помідорну воду».
Почувши цю назву сьогодні, людина мимоволі уявить щось, пов’язане з помідорами: томатний сік, овочевий запах. Але насправді це був парфумерний продукт із приємним ароматом, який у XVII–XVIII століттях пропонували в багатьох аптеках Європи.
Назва створює картинку в голові. Іноді ця картинка не має майже нічого спільного з реальним змістом.
У кримінальному процесі така особливість сприйняття може мати значно серйозніші наслідки.
Наприклад, у деяких висновках експертів, які в кримінальних провадженнях намагаються визначити надані їм для дослідження речовини та встановити, чи відносяться вони до психотропних або наркотичних, читаєш коротке позначення «PVP».
І тут виникає питання, що саме експерт позначив як «PVP»?.
Для фахівця-хіміка абревіатура без додаткового контексту не обов’язково є унікальним ідентифікатором конкретної речовини.
Зокрема, PVP використовується як скорочене позначення полівінілпіролідону — полімеру, відомого в хімії та фармацевтиці. Вільний у продажу.
Водночас у Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 770, PVP — 1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он — відноситься до особливо небезпечних психотропних речовин, обіг яких заборонено.
Саме тому для належного обґрунтування висновку експерта принципове значення має не коротка назва, а повна ідентифікація речовини.
Це не формальність.
Суддя читає: «PVP — психотропна речовина», сприймаючи це як встановлений факт.
Але чи достатньо самого скорочення, щоб встановити, яку саме речовину дослідив експерт? Чи наведена повна хімічна назва? Які саме результати дослідження дозволили експерту зробити висновок, що йдеться саме про 1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он?
Це вже зовсім інше питання.
Бо між словами «PVP» і твердженням «це психотропна речовина, включена до Переліку» існує логічний міст, який повинен бути побудований доказами, а не лише асоціацією.
Саме тут і виникає ілюзія обману.
Як із «помідорною водою»: почувши назву, ми вже майже бачимо перед собою помідор. А почувши слово «PVP» ми вже бачимо перед собою психотропну речовину.
Але кримінальне судочинство не повинно будуватися на тому, що ми побачили у своїй уяві після прочитання назви.
Слідчий, прокурор і суд мають встановити, що саме було виявлено, якими методами це встановлено і чи відповідає ідентифікована речовина саме тій речовині, яка має відповідний правовий статус за нормативним Переліком.
Інакше, коротке позначення перетворюється на своєрідну етикетку, яка непомітно підміняє собою доказ. Безумовно, такий висновок експерта має визнаватись недопустимим доказом.
У парфумерії назва може створити аромат в уяві.
У кримінальному процесі коротка назва не повинна створювати доказ уяви.
Іноді варто не читати етикетку, а поставити просте запитання:
Що саме там написано — і що саме там насправді встановлено?
Адвокат Анатолій Фесенко
тел. (050) 593-08-12