30/07/2021
У травні 2019 року я вступив у справу, представляючи інтереси клієнта, якій державна нотаріальна контора відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину в зв`язку з пропуском строку на прийняття спадщини.
Рішенням Октябрського районного суду міста Полтави від 20 січня 2020 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 02 квітня 2020 року, у задоволенні позову моєму довірителю до державної нотаріальної контори про визнання дій державної нотаріальної контори неправомірними та встановлення факту, що має юридичне значення було відмовлено.
Рішення суду першої інстанції, з яким також погодився суд апеляційної інстанції мотивоване тим, що стаття 1270 Цивільного кодексу України, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин, є спеціальною нормою по відношенню до статті 253 Цивільного кодексу України. Тому строк для прийняття спадщини розпочався з часу відкриття спадщини, тобто з дня смерті спадкодавця, а не з наступного дня.
У касаційній скарзі на зазначені судові рішення було зазначено, що такі висновки є неправильним тлумаченням статей 253 та 1270 Цивільного кодексу України.
Між статтями 253 та 1270 Цивільного кодексу України відсутня конкуренція норм права.
Стаття 253 Цивільного кодексу України визначає початок перебігу строку – наступний день після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок, а стаття 1270 Цивільного кодексу встановлює строк для прийняття спадщини – шість місяців з часу відкриття спадщини.
Постановою Верховного Суду від 16 червня 2021 року справі № 554/4741/19 рішення Октябрського районного суду міста Полтави від 20 січня 2020 року та постанова Полтавського апеляційного суду від 02 квітня 2020 року скасовані.
Визнано неправомірними дії Першої полтавської державної нотаріальної контори щодо відмови в заведенні спадкової справи за заявою мого довірителя про прийняття спадщини після померлої її матері.
Верховний Суд зробив наступні висновки:
Строк як часова категорія характеризується не тільки початковим, а й кінцевим моментом;
для правильного обчислення різних видів строків важливе значення має визначення початок їх перебігу. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Тобто день, в якому безпосередньо мав місце момент початку перебігу строку, при обчисленні останнього не враховується;
положення статті 253 ЦК України поширюються й на інші випадки встановлення початку перебігу строків. Колегія суддів, з урахуванням принципу розумності, враховує, що в окремих положеннях ЦК міститься правило про визначення перебігу строку «від дня» чи «з часу», а не «від наступного дня». Такий прийом законодавчої техніки законодавець застосував, керуючись принципом економії нормативного матеріалу, проте він жодним не змінює загального правила передбаченого в статті 253 ЦК України. Тому початок перебігу строку для прийняття спадщини починається з наступного дня після відповідної календарної дати, тобто строк для прийняття спадщини має обчислюватись з наступного дня після дня смерті особи або оголошення її померлою;
при визначенні кінцевого дня строку слід ураховувати, що правила частини п`ятої статті 254 ЦК України поширюються на будь-які сфери цивільно-правового регулювання і стосуються будь-яких суб`єктів цивільних правовідносин. Тому коли останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
https://reyestr.court.gov.ua/Review/97903488