Юридична консультація

09/04/2019

14/11/2016

Чи потрібен ідентифікаційний код дітям?

Ідентифікаційний код надається особі для її обліку у фіскальній службі України. В основному необхідність в отриманні ідентифікаційного коду для дітей виникає в студентські роки для отримання стипендій, винагород та ін. Також ідентифікаційний код необхідний при здійсненні неповнолітньою особою операцій з банківською карткою оформленою на її ім’я. Крім того, отримати ідентифікаційний код неповнолітній особі буде необхідно при оформлені даної особи як приватного підприємця. Проте, даний перелік не є вичерпним, оскільки, необхідність отримання ідентифікаційного коду для дитини буде залежати від діючих на момент здійснення конкретної операції нормативних актів і їх вимог до документів. Крім того, хочу зазначити, що отримання ідентифікаційного коду є добровільною процедурою, і не залежить від віку особи, якій його видають.

14/11/2016

Чи можна претендувати на спадщину після спливу 6 місяців?

Для прийняття спадщини встановлено строк 6 місяців. Проте, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом цього строку не заявив про відмову від неї.

14/11/2016

Чи зараховується навчання у ВНЗ як загальний трудовий стаж?

З 1 січня 2004 року набув чинності Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі — Закон № 1058), згідно з яким до страхового стажу зараховуються лише той період, протягом якого особа підлягає загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачено страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Перелік осіб, які підлягають загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню, визначено статтею 11 Закону № 1058. Цим переліком не передбачено такої категорії осіб, як студенти. Особи, які навчаються у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, училищах після 1 січня 2004 року можуть скористатися своїм правом на добровільну участь у сплаті страхових внесків до Пенсійного фонду України у порядку, передбаченому статтею 12 Закону № 1058.

Разом з тим у пункті 4 статті 24 Закону № 1058 зазначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набуття чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

Види трудової діяльності, що зараховувалися до стажу роботи, який давав право на трудову пенсію у період до 1 січня 2004 року, визначено статтею 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII (далі — Закон № 1788). Згідно із пунктом «д» зазначеної статті до стажу роботи зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах з підготовки кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Підсумовуючи вищевикладене термін вашого навчання зараховується до страхового стажу.

14/11/2016

Чи можна розлучитися з іноземцем в Україні, якщо шлюб укладено за кордоном?

В даній ситуації необхідно звертатися до низки законодавчих актів України, а саме-Сімейного кодексу України, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», Двостороннього договір про правову допомогу між державою України та країною, громадянином якої є інший з подружжя (або один з подружжя), а також Конвенції про стягнення за кордоном аліментів (Нью-Йорк, 20 червня 1956 року).

Відповідно до ст. 63 Закону України «Про міжнародне приватне право» припинення шлюбу та правові наслідки припинення шлюбу визначаються правом, яке діє на цей час щодо правових наслідків шлюбу.

Наш, український, суд компетентний розглядати справи про розірвання як міжнародних шлюбів, зареєстрованих між особами, що є громадянами різних держав, так і шлюбів між громадянами України, відповідно до сімейного законодавства України й у випадку, коли обоє одружених проживають за кордоном.

Відповідно до ч. 4 ст. 280 Сімейного кодексу, громадянин України, який проживає за межами України, має право звернутися з позовом про розірвання шлюбу до суду України, якщо другий з подружжя, незалежно від його громадянства, проживає за межами України. Наведене правило закріплене з метою захисту прав й інтересів насамперед громадян України, що уклали шлюб з іноземцями, законодавство країни громадянства яких забороняє розірвання шлюбу. Подібне розірвання, будучи дійсним в Україні, може бути невизнаним у країні проживання колишнього подружжя, якщо відсутні відповідні уніфіковані колізійні норми.

З іншого боку, відповідно до ч. 1 ст. 280 Сімейного кодексу України розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем, здійснене за межами України за законом відповідної держави, є дійсним в Україні, якщо в момент розірвання шлюбу хоча б один із подружжя проживав за межами України.

Громадяни України, які постійно чи переважно проживають за кордоном, не завжди мають можливість звернутися для розірвання шлюбу до українського суду, саме тому розірвання шлюбу між громадянами України, здійснене за межами України за законом відповідної держави, є дійсним в Україні, якщо обоє з подружжя в момент розірвання шлюбу проживали за межами України.

Документ, що посвідчує розірвання шлюбу між іноземцями, здійснене за межами України за законом відповідної держави, є дійсним в Україні, при умові проставлення апостилю чи легалізації у відповідних установах.

Отже, згідно з положеннями чинного законодавства України, Ви маєте право розірвати шлюб як на території України, так і за її межами.

19/07/2016

Спадкування за заповітом та спадкування за законом є двома видами спадкування передбаченими чинним законодавством України.

Розділ1. Спадкування за заповітом.

Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт (у зв’язку з хворобою або фізичною вадою), за її дорученням текст у її присутності підписує інша особа.
Заповіт має бути посвідчений нотаріально або за відсутністю останнього заповіт посвідчується особою органу місцевого самоврядування або іншою посадовою, службовою особою:

Якщо ви перебуваєте в населеному пункті, заповіт може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.
Якщо ви перебуваєте у лікарні, текст заповіту, може бути посвідчений головним лікарем.
Якщо ви перебуваєте на судні, то заповіт може бути посвідчений капітаном цього судна.
(Ваші права. Статті 1251,1252 ЦКУ)

Права заповідача
Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин.
Заповідач може позбавити права на спадкування будь-яку особу з числа спадкоємців за законом.
Заповідач має право у будь-який момент скасувати заповіт та написати новий.
Спадкування за заповітом. Існує статистика зловживання. Посмертно проводиться психіатрична експертиза та на підставі свідчень свідків і медичних довідок, часто підроблених, експертиза встановлює недієздатність заповідача і недійсність заповіту. Трапляються випадку, коли з’являються свідоцтва про шлюб за датовані за один – два дні до смерті заповідача.

Заповідач має право скласти секретний заповіт.
Секретним є заповіт, який посвідчується нотаріусом без ознайомлення з його змістом. Заповідач подає заповіт в заклеєному конверті нотаріусові, конверт підписує заповідач. Після смерті заповідача нотаріус призначає день оголошення змісту заповіту.

Але є категорія людей, яким не зважаючи на зміст заповіту належить половина частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом:

Малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця.
Непрацездатна вдова (вдівець).
Непрацездатні батьки.
Розділ 2. Спадкування за законом

Крім заповіту ви можете отримати спадщину за законом, але існує порядок, хто першочергова має право на майно заповідача.

Спадкоємці першої черги: діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки
Спадкоємці другої черги: рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.
Спадкоємці третьої черги: рідні дядько та тітка спадкодавця.
Спадкоємці четвертої черги: особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім’єю не менш як п’ять років до часу відкриття спадщини.
Спадкоємці п’ятої черги: інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно. Нотаріус перевіряє чи є спадкоємці першої черги, якщо є хтось із спадкоємців першої черги, право спадкування отримує перша черга. Якщо відсутні спадкоємці першої черги нотаріус перевіряє чи є спадкоємці другої черги. Така послідовність виначеня спадкоємців закріплена так відмитючи визначають спад від ЦКУ.

Зміна черговості спадкування:

Ви можете отримати право на спадкування на рівні черги, що отримало право на спадкування у випадку, коли ви протягом тривалого часу опікувалися, надавали допомогу спадкодавцеві, який перебував у безпорадному стані через хворобу, похилий вік тощо.

Прийняття спадщини

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Строк прийняття спадщини встановлений у шість місяців. Для того, щоб прийняти спадщину слід подати заяву про прийняття спадщини до нотаріусу (або в сільських населених пунктах – уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування).

Ключові моменти:

Заява при прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто або від імені малолітньої, недієздатної особи подають її батьки (усиновлювачі), опікун.
Якщо спадкоємець не подав протягом строку (6 місяців) заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її і доводити своє право має вже в суді.

27/05/2016

Зміна назви вулиці: чи потрібно підприємству переоформлювати документи?

Масова зміна назв вулиць та навіть населених пунктів в Україні відбувається на виконання Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки" від 09.04.2015 р. № 317-VIII (набув чинності 21 травня 2015 року, надалі – Закон).

Перейменування вулиці місцезнаходження юридичної особи є, фактично, зміною місцезнаходження юридичної особи, що тягне за собою необхідність внесення відповідних корективів в установчі та дозвільні документи, повідомлення банківських установ, контрагентів про зміну реквізитів у діючих договорах, виготовлення нової печатки (у разі наявності), виготовлення нової рекламної продукції тощо.

Щодо внесення змін до установчих документів

Зміна відомостей про місцезнаходження юридичної особи підлягає державній реєстрації відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців". Однак Закон не встановлює пакет документів, що подається для державної реєстрації змін в даному випадку. Ніяких офіційних роз'яснень з боку Державної реєстраційної служби України з цього питання немає.

При цьому пункт 8 статті 2 Прикінцевих положень Закону містить застереження про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців", а саме частину другу статті 10 викласти в такій редакції:

"2. Адміністративний збір не справляється за проведення державної реєстрації змін, що вносяться до установчих документів:

благодійних організацій;

юридичних осіб, пов'язаних із прийняттям Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки", а також зміни місцезнаходження юридичної особи, місця проживання фізичної особи у зв'язку із зміною назви (перейменуванням) скверів, бульварів, вулиць, провулків, узвозів, проїздів, проспектів, площ, майданів, набережних, мостів, інших об'єктів топоніміки населених пунктів".

Таким чином, за проведення державної реєстрації змін, що вносяться до установчих документів у зв'язку з перейменуванням вулиці, адміністративний збір справлятися не буде.

Законом не встановлено граничних термінів для проведення вказаних дій, таким чином, суб'єкт господарювання сам може вирішувати, коли необхідно провести реєстрацію змін.

Але все ж таки рекомендуємо внести відповідні зміни з метою уникнення в подальшому непорозумінь з державними органами, зокрема фіскальною службою. Наступним кроком є внесення змін в дозвільні документи (ліцензії тощо).

Щодо внесення змін до правовстановлюючих документів на нерухоме майно (відмінне від земельної ділянки)

Паралельно у суб'єкта підприємницької діяльності може виникнути питання щодо необхідності внесення змін до правовстановлюючих документів на нерухоме майно. З цього питання на офіційному порталі Київської міської державної адміністрації з'явилось таке роз'яснення.

Законодавством України не передбачено обов'язку власника вносити зміни до правовстановлюючих документів (свідоцтва про право власності, свідоцтва про право на спадщину, договору купівлі-продажу, договору міни, договору дарування тощо) у зв'язку з перейменуванням вулиць, на яких знаходиться об'єкт нерухомого майна, а тому вони є чинними та не потребують заміни чи отримання нового правовстановлюючого документа.

У той самий час, з власної ініціативи або у разі необхідності (продаж, дарування тощо) власник майна (в тому числі земельної ділянки), відносно якого відбулись зміни у назві вулиці (проспекту, провулку тощо), відповідно до законодавства має право самостійно (або уповноважити на це іншу особу за довіреністю) звернутись до органу державної реєстрації прав на нерухоме майно з заявою про внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у зв'язку із зміною назви чи перейменування вулиці (проспекту, провулку тощо) відповідно до рішення Київської міської ради.

У разі необхідності здійснення нотаріальних дій з нерухомістю (продаж, успадкування, дарування тощо) у Департаменті містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) можна отримати довідку про перейменування вулиці. На підставі правовстановлюючих документів зі старою назвою вулиці і довідки Департаменту містобудування та архітектури нотаріус видає новий правовстановлюючий документ з новою назвою вулиці.

Щодо внесення змін до правовстановлюючих документів на земельну ділянку

Стаття 10 Закону України "Про державний земельний кадастр" розглядає земельну ділянку як об'єкт Державного земельного кадастру.

Стаття 1 вказаного Закону встановлює, що державна реєстрація земельної ділянки – внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Відповідно до п. 24 Порядку ведення земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 р. № 1051, відомості про місцезнаходження земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру.

При цьому, відомості про об'єкти Державного земельного кадастру під час внесення їх до Державного земельного кадастру мають відповідати існуючим характеристикам об'єктів у натурі (на місцевості), визначеним з точністю відповідно до державних стандартів, норм та правил, технічних регламентів (стаття 11 Закону України "Про державний земельний кадастр").

А пункт 68 вказаного вище Порядку встановлює, що відомості про об'єкти Державного земельного кадастру, що змінюються, вносяться до Державного земельного кадастру безперервно.

Пунктом 117 Порядку визначено, що відомості (зміни до них) про зареєстровані земельні ділянки вносяться до Державного земельного кадастру в разі внесення, серед іншого, змін до відомостей про земельну ділянку, на яку відповідно до цього Порядку відкрито Поземельну книгу. А пункт 118 вказаного Порядку встановлює заявочний принцип внесення змін до Поземельної книги.

27/05/2016

Чи потрібно змінювати документи при зміні назви вулиці?

Місце реєстрації (так звана «прописка»), штамп у паспорті обов’язково змінювати не потрібно

По-перше, зміна назви вулиці не є зміною місця проживання, а, по-друге, чинним законодавством не передбачено обов’язку змінювати «штамп» у паспорті у зв’язку зі зміною назви вулиці.

Перереєстрація місця проживання особи може відбуватися під час заміни паспорта, вклеювання нових фотокарток, зміни прізвища тощо, тобто коли в особи виникає потреба.

Таким чином, після перейменування вулиці ніхто не мусить бігти до паспортного столу, щоб зробити відмітку про нову адресу.

Обов’язково вносити зміни до документів на житло, нерухомість не потрібно

Чинним законодавством не передбачена необхідність внесення змін до документа про право власності на нерухоме майно (свідоцтво про право власності, свідоцтво про право на спадщину, договір купівлі-продажу, дарування тощо) у зв’язку з перейменуванням вулиці, на якій розміщена нерухомість.

Тому документи залишаються чинними й ніхто не має права вимагати їх заміни. Більше того, стаття 19 Конституції України гарантує, що ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Водночас, за власною ініціативою або у разі потреби (купівлі-продажу, дарування тощо) власник майна, стосовно якого відбулися зміни в назві вулиці, має право звернутися до органу держреєстрації прав на нерухоме майно із заявою про внесення змін. Під час продажу або іншого відчуження нерухомого майна, ці документи будуть замінюватися за загальною процедурою.

Зміни до документів про право власності на нерухоме майно необхідно буде вносити лише якщо власник захоче продати, подарувати або передати у спадок свою нерухомість. У такому випадку в документах, які будуть оформлюватися на нового власника, вже буде вказана нова назва. Проте на вартості послуг нотаріуса це не позначатиметься: покупець і продавець платитимуть нотаріусові таку ж суму, як і в тих випадках, коли назва вулиці не змінюється.

Для прикладу. Міф «це надто дорого» стосується, насамперед, зміни документів мешканців у зв’язку з перейменуванням. І тут він дуже добре спрацьовує. Із цього навіть є певна судова практика. Так, мешканці с. Велика Круча, які були проти перейменування вулиці, судилися через те, що начебто рішення сільської ради про перейменування змусило б переоформлювати усі наявні в них документи. Проте, позивачі так і не змогли надати жодного документа, який би засвідчував, що комусь із них чи інших осіб, довелося сплатити хоч якісь кошти у зв’язку з перейменуванням вулиці, в результаті суд не задовольнив їх позов. (http://reyestr.court.gov.ua/Review/53248822 – рішення набрало законної сили).

Як потрібно діяти підприємцям у зв’язку з перейменуванням?

Підприємці так само зможуть змінити дані про назву вулиці в загальному порядку при внесенні змін до своїх установчих документів, пов’язаних зі зміною складу своїх учасників (засновників, власників), структури управління тощо.

Щоправда, певних додаткових витрат можуть зазнати ті юридичні особи, які мають бланки і штампи зі старими назвами. Проте, далеко не всі юридичні особи мають печатки і штампи – для багатьох категорій юридичних осіб вони не є обов’язковими. Окрім того, більшість юридичних осіб друкують свої бланки на звичайному робочому принтері, тому для заміни назви в адресі достатньо щонайбільше декілька хвилин.

Вартість перейменування

Уся вартість перейменування для місцевого бюджету – це кошти, витрачені на виготовлення нових табличок та дорожніх знаків з покажчиками. При цьому за заміну табличок на багатоквартирних будинках не доведеться додатково сплачувати, оскільки тариф на утримання будинку передбачає цю статтю витрат.

Вулицю перейменували, чи призначать субсидію

Субсидію отримаєте. Про зміну назви вулиці повідомляються всі державні органи, соціальні служби тому вони мають приймати документи як із новими назвами у адресах, так і зі старими. Усі реєстри громадян мають бути приведені у відповідності до нових назв, певний час там паралельно «співіснуватимуть» старі та нові назви. Тому зміна найменування вулиці не є підставою для відмови в отриманні субсидії.

10 жовтня 2014 року м. Пирятин

27/05/2016

У Полтавській області з моменту запровадження ініціативи про забезпечення землею до територіальних органів Держгеокадастру звернулися 2 861 учасник АТО. На сьогоднішній день у землевпорядній службі регіону надали 2 025 дозволів на розробку проектів землеустрою для відведення земельних ділянок. На Полтавщині військовослужбовці стануть власниками 3455 га земель. Вже прийняті 80 наказів про затвердження проектів землеустрою та надання земельних ділянок у власність. Інші пакети документів знаходяться на стадії підготовки та розгляду.
Учасники АТО здебільшого отримають ділянки для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності. Під ці потреби 1856 військовим передадуть землі площею 3435,68 га (92% від виданих дозволів). Ще 169 ділянок площею 20,04 га призначені для ведення садівництва.
Землевпорядники Полтавщини зарезервували для потреб військовослужбовців, які виявлять бажання отримати ділянки на території регіону, більше 5,4 тис. га земель. Із матеріалами про вільні ділянки можна ознайомитись у відкритому доступі на сайті Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області.

Довідково

Надання у власність земельних ділянок учасникам АТО здійснюється у порядку, визначеному статтею 118 Земельного кодексу України, за умови, що такий громадянин не скористався своїм правом на безоплатне отримання у власність земельної ділянки відповідного цільового призначення та надав документ, який посвідчує його участь в АТО.
На сайті Держгеокадастру розміщена покрокова схема дій для допомоги учасникам АТО та членам родин загиблих воїнів, котрі бажають отримати земельні ділянки. Роз’яснення складено з урахуванням запитів, які найчастіше надходять до земельного відомства.