27/09/2018
Реформа адвокатури: дисбаланс професійного і владного
У державі, де за останні роки словосполучення «верховенство права» лунає десятки разів за добу через всі доступні засоби масової інформації, почасти відбуваються події, які спонукають замислитись, чи не «заїздили» ми ці життєво важливі для кожного громадянина поняття.
Інститут адвокатури є однією із засад забезпечення саме верховенства прав і свобод членів нашого суспільства. Ініціювання та створення механізму реалізації професійної діяльності адвоката законом покладено на незалежну самоврядну організацію – Національну асоціацію адвокатів України. Дійсно, в сучасних реаліях ефективність адвокатського захисту стає можливою лише за умови його незалежності, самоврядності та – що найважливіше – утримання балансу між свободою професійної діяльності адвоката та впливом влади на таку діяльність. І саме з цим наша держава не в змозі впоратись.
Чинний Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» приймався після обговорення суспільством, є досить дієвим, відповідає вимогам Європейського Союзу. Система адвокатського самоврядування, сформована впродовж шести років на базі чинного профільного закону, довела свою ефективність. Українська адвокатура, з урахуванням сучасних реалій правової системи, демонструє незалежність і фаховість. То навіщо реформа?
Не чекаючи відповіді на це запитання, Президентом України внесено до Верховної Ради України як невідкладний проект Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Законопроект, від створення якого була фактично усунута Національна асоціація адвокатів України та досвідчена адвокатська спільнота. Законопроект, який більше виглядає не як реформаторський, спрямований на посилення гарантій незалежності адвокатської професії, а як рішучий крок цілком невиправданого втручання влади у діяльність професійного інституту, в основу якої покладено захист прав людини.
Здавалося б, чому турбуватись? Президентський законопроект «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» підготовлений в рамках проекту Ради Європи «Підтримка впровадженню судової реформи в Україні». Як зазначається у Пояснювальній записці, його метою є «визначення засад діяльності адвокатури відповідно до кращих міжнародних стандартів, забезпечення виконання адвокатурою її конституційних завдань щодо надання професійної правничої допомоги, а також створення передумов для формування єдиної правничої професії, що сприятиме практичній реалізації в Україні принципу верховенства права».
Мету сформульовано просто і досить чітко як для документу, який згодом може стати законом для фахівців, які забезпечуватимуть верховенство права для громадян нашої країни. Та чи ця мета буде досягнута?
Практика розвинутих європейських держав довела, що саме адвокатська спільнота повинна ініціювати законотворчий процес відносно профільного закону, але ж ніяк не влада. У діяльності інституту адвокатури держава лише забезпечує ефективний доступ до правосуддя, та доступ усіх верств суспільства до ефективної правової допомоги. Однак, вказаний законопроект підготовлений лише на основі звітів європейських інституцій, іншими словами - «на замовлення» влади. Без детального аналізу та узгодження пропонованих змін і доповнень з єдиною професійною організацією - НААУ, громадською Спілкою адвокатів України, а основне – без обговорення та урахування пропозицій досвідчених фахівців адвокатського цеху. Вражає й завбачливе використання для визначення засад діяльності адвокатського корпусу дуже загального та конкретно пустопорожнього поняття «кращі міжнародні стандарти», особливо коли детально розглянути пропонований проект закону.
Приміром, окремі положення документу покликані розширити права адвоката та певною мірою підсилити його захист.
Так, пропонується надати адвокату можливість ідентифікованого доступу до всіх державних реєстрів, у тому числі ЄРДР, інших раніше закритих державних баз даних, що дозволить йому стати активним і корисним учасником розслідування. В рамках правового захисту планується забезпечення особистої безпеки адвоката, заборона обшуків та інших слідчих дій у приміщеннях адвоката без вручення йому підозри. Може розширитись перелік видів адвокатської діяльності, а саме – управління майном клієнта та медіація (за умови прийняття окремих законів). Ніби-то позитивним є і закріплення права адвоката здійснювати свою діяльність за кордоном (за умови дотримання відповідного законодавства), закріплення відповідальності адвокатського об’єднання за якість надання правничої допомоги тощо.
Та, на жаль, до думки професійної спільноти «невідомі» автори законопроекту дослухались чи то не захотіли, чи то не могли… В результаті, текст документу пропонує положення, що завуальовано реалізують справжню його мету – отримання контролю над адвокатською професією, адже сукупність запропонованих змін докорінно руйнує базові постулати і принципи формування й функціонування української адвокатури.
За рекомендаціями ПАРЄ, з 2012 року вперше в історії України побудовано насправді незалежний адвокатський інститут, з розумним балансом між регіонами і центром, з автономністю, захищеністю від втручань та можливістю уникнення концентрації всієї повноти повноважень в одних руках. Однак, сьогоднішні перспективи концептуального розколу системи адвокатського самоврядування в аспекті децентралізації існуючої системи органів адвокатського самоврядування у регіонах (заміна місцевих рад адвокатів на регіональні палати, створення кваліфікаційних та дисциплінарних комісій) більше нагадує реформування за принципом суб’єктивності на кшталт люстрації.
Інший аспект можливості контролю над адвокатом – закладені в законопроект нові підстави для позбавлення права на професію: неодноразове зловживання адвокатом своїм правом на адвокатський запит та доступ до державних реєстрів, розголошення витребуваної інформації, а також завідомо безпідставне відведення судді тощо. Враховуючи, що рішення про безпідставність дій адвоката буде визначати суддя, керуючись власною суб’єктивною оцінкою, вказане положення потребує додаткової деталізації правових аспектів. Та в існуючому вигляді це не що інше, як створення підґрунтя для «ручного» механізму тиску на адвоката.
Ще одна радикальна новела – можливість суміщення адвокатської діяльності зі статусом посадової особи господарського товариства або іншої юридичної особи із визначеними законом особливостями, як фактор сприяння корупційній діяльності.
Реформи у сфері адвокатури повинні зводитися до внесення доповнень чи змін до діючого, перевіреного часом законодавства і бути направлені на посилення незалежності цього правничого інституту, сприяти унеможливленню будь-якого впливу на нього, в першу чергу – з боку владних структур, стати на захист професійних прав адвокатів. Іншими словами - треба вдосконалювати те, що маємо, а не намагатися здійснювати безглузде «зведення рахунків», якщо слова «верховенство права» для нас не просто словосполучення.
Саме тому Полтавська обласна колегія адвокатів закликає професійну спільноту та міжнародне співтовариство стати на захист адвокатури України від недоречного втручання влади в питання адвокатського самоврядування, оскільки таке втручання безпосередньо тягне за собою порушення прав адвокатів вільно висловлювати свої думки, в тому числі, й у законотворчому процесі.
