05/02/2026
НОВА ПРАКТИКА СУДУ ПО СТ. 263 КК УКРАЇНИ
Носіння холодної зброї. За яких умов відповідальність виключається.
У судовій практиці ми зазвичай спостерігаємо формальний підхід у таких справах. Виявлення у особи предмета, визнаного експертом холодною зброєю, за відсутності спеціального дозволу на його носіння, майже автоматично призводило до засудження за ст. 263 КК України. І мова не завжди йде про ножі, штики, булави. Інколи холодною зброєю визнається предмет, що легально купується в крамницях як сувенір або спецзасіб для самозахисту. Наприклад телескопічна палиця. Зручний, компактний предмет як для самозахисту так і нападу. Проте, чи буде така палиця віднесена до холодної зброї насамперед залежить від його якості, міцності, певних особливостей конструкції, які пересічному громадянину невідомі. Більш того, методика перевірки такого предмета експертом включає нанесення ударів по дошці, і в залежності від того, чи витримає палиця таке використання чи зламається, - істотно впливає на те, чи буде її визнано холодною зброєю чи ні. Бейсбольна битка, куплена в спортивному магазині, після незначної модифікації у вигляді шкіряної чи мотузчатої петлі для фіксації на руці – вже стає холодною зброєю. Ножі, які мають абсолютно однакові зовнішні характеристики, конструкцію можуть бути визнані холодною зброєю чи ні лише від того, якої якості (марки сталі). Відповідно зовні схожі товари, які продаються в спеціалізованій крамниці та магазині сувенірів, передбачають різний режим їх зберігання та використання, про що особа, якій наприклад його подарували, може і не знати. Отже, чи є законним та справедливим засудження особи, яка була переконана, що предмет, який вона носить при собі не відноситься до холодної зброї, проте експерти дійшли іншого висновку? Верховний Суд, розглядаючи справу відносно особи, яка в інтерентмагазині сувенірів придбала брелок у вигляді кастету на два пальці та носила його на зв’язці ключів і не мала намір використовувати як зброю, звернув увагу на те, що злочин, передбачений ст. 263 КК України може бути вчиненим лише умисно. При цьому, наявність такого умислу на незаконне носіння холодної зброї підлягає доведенню. Сам факт володіння певним предметом, без усвідомлення особи факту належності його до холодної зброї, а відтак і заборони на його носіння, є недостатнім для висновку про наявність у такої особи умислу: «Із суб`єктивної сторони вказані дії можуть бути вчинені лише з прямим умислом, тобто особа усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачає його суспільно небезпечні наслідки і бажає їх настання. Водночас умисел є однією із форм вини як обов`язкової ознаки будь- якого складу злочину, яка підлягає доказуванню під час судового розгляду.». Такі висновки відповідають і практиці ЄСПЛ, який звертав увагу на те, що кримінальна відповідальність можлива лише за умови, що усі елементи складу кримінального правопорушення, у тому числі психічне ставлення особи до таких дій, підлягають доведенню поза розумним сумнівом.
На останок необхідно зазначити, що відсутність закону про зброю, як ми бачимо з судової практики, призводить до різнотлумачень закону про кримінальну відповідальність. Зважаючи на те, яка кількість зброї зараз перебуває в обігу в Україні та на тимчасово окупованих територіях, законодавцю було б дуже доречно прийняти спеціальний закон (про зброю), який врегулював всі невизначені питання: надав перелік самої зброї, визначив ознаки та властивості холодної та вогнепальної зброї, перерахував законні підстави набуття у власність зброї, порядок її придбання, переоформлення тощо. Сьогодні Україна як ніколи потребує прийняття такого закону.
Постанова ВС від 08.01.2026 у справі № 522/16637/23 (провадження № 51-4083 км 25) текст постанови за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/133239185
Керуючий партнер АО «ДЕФЕНСОРЕС», д.ю.н., Олександр Бабіков
