Адвокат & Бізнес-Медіатор Герасимів Оксана

01/04/2023

17/10/2022

🔥Постанова КЦС ВС від 05.10.2022 № 352/1950/15-ц (61-2973св22):
📎https://reyestr.court.gov.ua/Review/106660077
👨‍⚖️Суддя-доповідач: Дундар І. О.
✅Сontra proferentem: у разі неясності умов договору тлумачення умов договору повинно здійснюватися на користь контрагента сторони, яка підготувала проект договору або запропонувала формулювання відповідної умови. Поки не доведене інше, презюмується, що такою стороною була особа, яка є професіоналом у відповідній сфері, що вимагає спеціальних знань.

✔️Відповідно частини першої статті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 1049 ЦК України).
Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер, й інші джерела правового регулювання, насамперед, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, виявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.
Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність.
Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).
Однією з підстав виникнення зобов`язання є договір (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).
Договір як приватно-правова категорія, оскільки є універсальним регулятором між учасниками цивільних відносин, має на меті забезпечити регулювання цивільних відносин, та має бути спрямований на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Тлумачення правочину - це з`ясування змісту дійсного одностороннього правочину чи договору (двостороннього або багатостороннього правочину), з тексту якого неможливо встановити справжню волю сторони (сторін). Потреба в тлумаченні виникає в разі різного розуміння змісту правочину його сторонами, зокрема при невизначеності і незрозумілості буквального значення слів, понять і термінів.
Згідно з частиною першою статті 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 ЦК України.
У частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України визначаються загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні, які втілюються в трьох рівнях тлумачення. Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значень термінів. Другим рівнем тлумачення (у разі, якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину, а також з чого вони виходили при його виконанні. Третім рівнем тлумачення (при без результативності перших двох) є врахування: (а) мети правочину, (б) змісту попередніх переговорів, (в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніше в правовідносинах між собою), (г) звичаїв ділового обороту; (ґ) подальшої поведінки сторін; (д) тексту типового договору; (е) інших обставин, що мають істотне значення. Таким чином, тлумаченню підлягає зміст правочину або його частина за правилами, встановленими статтею 213 ЦК України.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
✔️В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 травня 2022 року у справі № 944/3046/20 (провадження № 61-19719св21) зроблено висновок, що «у разі, якщо з`ясувати справжній зміст відповідної умови договору неможливо за допомогою загальних підходів до тлумачення змісту правочину, передбачених у частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України, слід застосовувати тлумачення «contra proferentem». «Contra proferentem» (лат. «verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem») - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав. Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які «не були індивідуально узгоджені» («no individually negotiated»), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір «під переважним впливом однієї зі сторін».
✔️Тобто contra proferentem має застосовуватися у разі, якщо є два різні тлумачення умови (чи умов) договору, а не дві відмінні редакції певної умови (умов) договору,
з врахуванням того, що:
✔️ contra proferentem має на меті поставити сторону, яка припустила двозначність, в невигідне становище. Оскільки саме вона допустила таку двозначність;
✔️ contra proferentem спрямований на охорону обґрунтованих очікувань сторони, яка не мала вибору при укладенні договору (у тому числі при виборі мови і формулювань);
✔️ contra proferentem застосовується у тому випадку, коли очевидно, що лише одна сторона брала участь в процесі вибору відповідних формулювань чи формулюванні тих або інших умов в договорі чи навіть складала проект усього договору або навіть тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою;
✔️ у разі неясності умов договору тлумачення умов договору повинно здійснюватися на користь контрагента сторони, яка підготувала проект договору або запропонувала формулювання відповідної умови. Поки не доведене інше, презюмується, що такою стороною була особа, яка є професіоналом у відповідній сфері, що вимагає спеціальних знань.
У справі, що переглядається:
суд апеляційної інстанції встановив, що відповідач ОСОБА_1 отримала кредит в сумі 225 000,00 грн, які за її заявою було конвертовано в долари США, що становило 48 812,63 дол. США. При цьому суд апеляційної інстанції вважав, що додаткова угода та додаток № 1 до неї не містять підпису позичальника ОСОБА_1 , тому не є належними доказами. Проте додаткова угода №1 та додаток № 1 до неї містять навпроти прізвища « ОСОБА_1 » міститься підпис, який відповідач не оспорювала. Тому висновок суду апеляційної інстанції про неналежність доказів не відповідає обставинам справи.
за змістом додаткової угоди № 1 до кредитного договору від 16 квітня 2012 року, яка була укладена 05 жовтня 2012 року, пункт 8.1 договору викладений в наступній редакції: «Банк зобов`язується надати позичальникові кредитні кошти шляхом перерахування на рахунок № НОМЕР_1 на строк з 08 серпня 2008 року по 17 квітня 2028 року включно у вигляді не поновлювальної кредитної лінії у розмірі 48 812,63 дол. США на наступні цілі: на споживчі потреби у розмірі 22 070,37 дол. США шляхом перерахування на рахунок № НОМЕР_2 , зі сплатою за користування кредитом відсотків в розмірі 14,04% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту в розмірі 0,00% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, винагороди за резервування ресурсів у розмірі 3,00% річних від суми зарезервованих ресурсів, винагороди за проведення додаткового моніторингу згідно з пунктом 7.2 даного договору». в додатку № 1 до додаткової угоди № 1 визначено, що станом на 16 жовтня 2012 року залишок по кредиту складає 70 883. У касаційній скарзі позивач зазначав, що на момент укладення додаткової угоди тіло кредиту складало саме 70 883 дол. США;
суд апеляційної інстанції не врахував, що contra proferentem має на меті поставити сторону, яка припустила двозначність, в невигідне становище. Оскільки саме вона допустила таку двозначність; у разі неясності умов договору тлумачення умов договору повинно здійснюватися на користь контрагента сторони, яка підготувала проект договору або запропонувала формулювання відповідної умови. Поки не доведене інше, презюмується, що такою стороною була особа, яка є професіоналом у відповідній сфері, що вимагає спеціальних знань;
з урахуванням правила тлумачення contra proferentem позичальник ОСОБА_1 отримала кредитні кошти в сумі 225 000 грн, які в подальшому були за її заявою конвертовані в долари США, що становило 48 812,63 дол. США, а доводи касаційної скарги про те, що розмір тіла кредиту складає 70 883 дол. США безпідставні. Тому суд апеляційної інстанції зробив обґрунтований висновок про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту в сумі 25 214,84 дол. США, але помилився щодо мотивів такої відмови.

🇺🇦 #судовапрактика #договірніспори #тлумаченняумовдоговору

🤗Канал ЦДСП у "Telegram": https://t.me/cdoslidzennasp

17/10/2022

Особа оскаржила у Верховному Суді як суді першої інстанції Указ Президента України «Про припинення громадянства» у частині втрати позивачем громадянства України.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду відмовив у задоволенні позову. Позивач оскаржив це рішення до Великої Палати ВС. За результатами розгляду справи ВП ВС апеляційну скаргу залишила без задоволення, а рішення КАС ВС – без змін.

Як констатувала Велика Палата ВС, ст. 4 Конституції України встановлено, що підстави припинення громадянства України визначаються законом. Відповідно до ст. 17 Закону України «Про громадянство України» громадянство України припиняється: 1) внаслідок виходу з громадянства України; 2) внаслідок втрати громадянства України; 3) за підставами, передбаченими міжнародними договорами України. Підстави для втрати громадянства України регламентовані в п. 1 ч. 1 ст. 19 цього Закону, і такою підставою є добровільне набуття громадянином України громадянства іншої держави, якщо на момент такого набуття він досяг повноліття.

Отже, припинення громадянства України внаслідок його втрати через активні дії повнолітньої людини, спрямовані на набуття громадянства іншої держави, не є позбавленням громадянства України.

Велика Палата ВС зауважила, що в адміністративних справах обов’язок щодо доказування правомірності рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, однак слід враховувати і вимоги ч. 1 ст. 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. У зв’язку із цим з урахуванням вимоги таких принципів адміністративного судочинства, як змагальність та офіційне з’ясування всіх обставин у справі, позивачеві було надано можливість обґрунтовано заперечити проти доводів та доказів відповідача і запропоновано надати свої докази та довести їх переконливість перед судом, зокрема, у частині припинення громадянства Ізраїлю на дату прийняття оскаржуваного Указу. Позивач таких доказів не надав, тоді як відповідач свій обов’язок доказування правомірності оскаржуваного Указу належно виконав.

Факти та обставини, які стосуються припинення громадянства Ізраїлю, з огляду на доводи позивача, мали б бути відомими саме йому як особі, щодо якої такі існували чи існують та його стосувались чи стосуються. Обов’язок доказування факту припинення громадянства Ізраїлю (тобто спростування доводів відповідача про правомірність його Указу) лежав виключно на позивачеві. Але він цього обов’язку не виконав.

До того ж у позовній заяві позивач зазначив, що він добровільно звернувся із заявою про набуття громадянства Ізраїлю та внаслідок такого звернення набув його. За змістом п. 1 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про громадянство України» причини такого набуття не мають юридичного значення для оцінки правомірності видачі відповідачем оскаржуваного Указу. Втрата громадянства позивачем внаслідок добровільного набуття громадянства іншої держави свідчить про відсутність порушення ст. 7 Європейської конвенції про громадянство та ст. 8 Конвенції про скорочення безгромадянства, які ратифіковані Верховною Радою України.

ВП ВС також зазначила, що законодавство України є досить ліберальним щодо поновлення у громадянстві після його втрати. Так, згідно з п. 4 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про громадянство України» громадянство України набувається внаслідок поновлення громадянства, порядок якого визначено ст. 10, і позивач може цим ефективним юридичним засобом скористатися.

З огляду на наведене дії відповідача щодо видання Указу в частині припинення громадянства України позивача не були свавільними та нераціональними, оскільки ґрунтувались на вимогах законодавства, були підтверджені доказами та в будь-якому випадку не були помилковими щодо фактів, зокрема факту добровільного набуття позивачем громадянства Ізраїлю та перебування в такому і, як наслідок, наявності підстав для видання зазначеного Указу.

Постанова Великої Палати ВС від 15 вересня 2022 року у справі № 9901/166/21 (провадження № 11-18заі22) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/106660143.

Із цією та іншими правовими позиціями Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – lpd.court.gov.ua/login.

#ВС

07/10/2022

джерело: https://t.me/vspartners/152

07/10/2022

У Польщі працюють над змінами до спеціального закону, який стосується українських біженців.

07/10/2022

«Не топити суд». Як суддям господарської касації не вдалося звільнити свого керівника за російське громадянство, та як виглядає дно суддівської системи України та...

07/10/2022

Проект №5643 ➤ Правила гри для бізнесу ➤ Свіжі новини про бізнес в Україні ➤ Думки експертів на biz.ligazakon.net

24/07/2022

❗ З 24 липня змінюється механізм підготовки та перепідготовки водіїв. Щоб отримати посвідчення водія необхідно буде зробити 5 кроків 👇

17/06/2022

⚡ У період з 1 березня 2022 року та впродовж 12 місяців після скасування воєнного стану не нараховувати та не сплачувати ЄСВ: https://buh.ligazakon.net/news/211911_fopi-vtrachayut-strakhoviy-stazh-pd-chas-vyni-u-raz-nesplati-sv--pfu

10/03/2022

📌📌📌

10/03/2022

!!! Військовозобов’язані переселенці повинні ставати на військовий облік! Хто це контролює?
Згідно з розпорядженням начальника Львівської обласної військової адміністрації Максима Козицького, громадяни України чоловічої статі, віком від 18 до 60 років, які прибули на Львівщину в період воєнного стану мають з’явитися у територіальні центри комплектування та соціальної підтримки у Львівській області та стати на військовий облік.
Зробити вони це мають не пізніше 24 годин після прибуття. Чи стають військовозобов’язані чоловіки на військовий облік перевіряють патрульні добровольчих формувань та Нацгвардії на блокпостах.
Також на блокпостах правоохоронці перевіряють документи у водія та пасажирів, багаж та наявність зброї. Якщо на зброю немає дозволу, повідомлять слідчо-оперативну групу.
Під час поселення чоловіків, віком від 18 до 60 років, у готелі чи пансіонати працівники зобов’язані перевірити документи та повідомити правоохоронні органи та районні військкомати.
Нагадаємо, нещодавно у Львові запрацював центр для роботи з військовозобов’язаними переселенцями. Центр працює щоденно з 09:00 ранку до 18:00 вечора. Розташований він за адресою: м. Львів, вул. Ветеранів, 11.
За відмову ставати на військовий облік військовозобов’язані переселенці нестимуть кримінальну відповідальність.
Є кілька категорій чоловіків, яких не закликають до війська: люди з інвалідністю та багатодітні батьки. Багатодітного батька не будуть ставити на військовий облік, якщо у нього є троє і більше неповнолітніх дітей. Також до таких категорій належать чоловіки, які виховують дітей самостійно до їхнього повноліття.
https://loda.gov.ua/