Юридична компанія "ПРАВОВИЙ ФРОНТ"

  • Home
  • Ukraine
  • Kyiv
  • Юридична компанія "ПРАВОВИЙ ФРОНТ"

Юридична компанія "ПРАВОВИЙ ФРОНТ" Ми створюємо унікальні юридичні рішення з увагою до ко

Ми створюємо унікальні юридичні рішення з увагою до кожного Вашого побажання та можливістю захищати Ваші інтереси.

02/02/2018

Право на оскарження судового рішення до Верховного Суду гарантоване не кожному
Автор: Хан Ірина, адвокат, партнер



Опубліковано:



Юрист & Закон, 26.01.2018 – 01.02.2018, № 4





Однією з основних новел законопроекту є визначення Верховного Суду як єдиної касаційної інстанції в Україні. Верховний Суд (ВС) є найвищим судом у системі судоустрою України, в складі якого функціонують Касаційний адміністративний суд, Касаційний господарський суд, Касаційний кримінальний суд та Касаційний цивільний суд. Тобто ВС поглинув у себе раніше існуючі ВАСУ, ВГСУ та ВССУ. Реформа повернула систему судоустрою до раніше існуючої триланкової з деяким осучасненням.

Без права на касацію.

Внесеними раніше змінами до Конституції України щодо правосуддя закріплено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та лише у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Впроваджені Законом № 2147-19 зміни до процесуальних кодексів спрямовані на обмеження кола справ, які можуть підлягати касації.

Відтепер ГПК, ЦПК та КАСУ містять переліки справ, які не підлягають касаційному оскарженню (частина 3 статті 288 нової редакції ГПК, частина 3 статті 390 нової редакції ЦПК, частина 5 статті 328 КАСУ).

Тобто розгляд певних справ буде завершуватися на рівні апеляції, лише більш складних – на рівні касації. На цьому буде поставлено крапку в судовому розгляді справи, що має скоротити шлях до остаточного судового рішення.

Які ж саме категорії справ позбавлено права на касацію розглянемо детально. Так, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах (справах незначної складності).

Малозначними, як у цивільному, так і господарському процесі, є справи, у яких ціна позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (на даний час до 176 200 грн.), а також справи незначної складності з ціною позову до 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (на даний час 881 000 грн.), які визнані судом малозначними, за винятком окремо визначених спорів.

Цивільні справи з ціною позову до 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, в яких таки можна розраховувати на касацію:

- сімейні (крім стягнення аліментів та поділу майна подружжя);

- щодо спадкування;

- щодо приватизації державного житлового фонду;

- щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування;

- вимоги у яких об’єднані з вище зазначеними.

В господарських спорах винятки становлять справи, для яких право на касацію передбачено, зокрема у справах:

- про банкрутство;

- за заявами про затвердження планів санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство;

- у спорах, які виникають з корпоративних відносин, та спорах з правочинів щодо корпоративних прав (акцій);

- у спорах щодо захисту прав інтелектуальної власності (крім справ про стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб);

- у спорах, що виникають з відносин, пов'язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції;

- у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних такою посадовою особою юридичній особі її діями (бездіяльністю);

- у спорах щодо приватизації державного чи комунального майна;

- об'єднані з такими вимогами.

Адміністративними справами незначної складності, яких позбавлено права на касацію, є справи щодо:

- прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби (окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займають відповідальне та особливо відповідальне становище);

- оскарження бездіяльності суб'єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію;

- оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг;

- припинення за зверненням суб'єкта владних повноважень юридичних осіб чи підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців у випадках, визначених законом, чи відміни державної реєстрації припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців;

- оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо в'їзду (виїзду) на тимчасово окуповану територію;

- оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

- стягнення грошових сум, що ґрунтуються на рішеннях суб'єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений Кодексом строк оскарження;

- типові справи;

- оскарження нормативно-правових актів, які відтворюють зміст або прийняті на виконання нормативно-правового акта, визнаного судом протиправним і нечинним повністю або в окремій його частині;

- перебування іноземців або осіб без громадянства на території України;

- інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком окремих справ.

Винятки, тобто ті, що передбачають право на касацію, становлять справи у спорах:

- - щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених КАСУ;

- - щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

- - про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;

- - щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Можна сперечатися щодо віднесення чи невіднесення тих чи інших справ до переліку тих, що можуть розраховувати на касаційний перегляд судового рішення, однак очевидно, що справи незначної складності будуть завершуватися на рівні апеляції, в чому вбачається певний позитив. Адже в переважній більшості справ при перегляді у касаційному порядку можна розраховувати на «нове коло», тобто скасування незаконного судового рішення та направлення справи на новий розгляд. Часто це призводило до зловживань – свідомого затягування розгляду справи на роки. Проте з іншого боку, якщо суд апеляційної інстанції винесе рішення помилкове, виправити його буде вже неможливо. Однак, оскільки усі національні механізми захисту можна вважати вичерпаними, судове рішення ще може бути оскаржене до Європейського суду з прав людини, хоча скористається цим правом далеко не кожен незгодний із судовим рішенням.

Знову ж таки, якщо не усунути повністю корупційні ризики на рівні двох нижчих інстанцій можлива й надалі така ситуація, коли у подібних правовідносинах суди по різному будуть застосовувати одні й ті ж норми права, існуватимуть протилежні судові рішення в аналогічних спорах. Хай навіть і в малозначних справах, однак це неприпустимо, і все-таки мають бути механізми перегляду таких рішень з підстав неоднакового застосування норм права.

Залишається сподіватися на справедливість та неупередженість суддів апеляційних судів, а також на високий професіоналізм адвокатів (юристів), здатних переконати та довести свою позицію в судах лише на рівні двох ланок.

Виняткове право на касацію.

Увагу практиків привертають норми «виняткового» права на касацію, яким можна наділити за певних умов.

Отже, якщо загалом неможливо, але дуже «потрібно», то касаційному оскарженню може підлягати рішення, якщо:

касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
особа, яка подає касаційну скаргу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних (справ незначної складності) помилково.
Очевидно, що такі поняття як «фундаментальне» чи «виняткове» значення, або «значний» суспільний інтерес є оціночними, що закладає підвалини для можливих зловживань та допуску до касації «обраних» справ та несе в собі корупційні ризики. Можна стверджувати, що мало не кожна справа для її учасника має виняткове значення, тому наділити винятковим правом на касацію можна в разі такої необхідності…

Вибірково до касації.

Навіть якщо право на касацію законодавцем збережено, суд касаційної інстанції може відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо визнає касаційну скаргою необґрунтованою. З практики відомо, що в ухвалах про відмову у відкритті касаційного провадження свого часу не наводилися жодні конкретні підстави відмови, а містилися лише загальні формулювання обсягом у кілька речень. Так само можна сформулювати й на вимогу нових процесуальних законів «мотиви», з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження із зазначенням, що правильне застосування норми права є «очевидним і не викликає розумних сумнівів». Адвокати-практики не розраховують, що, відмовляючи у відкритті касаційного провадження будуть наводитись правові висновки ВС щодо питання правильного застосування норми права, порушеного в касаційній скарзі, однак хотілося б на це сподіватися.

Можна з упевненістю прогнозувати, що так званий «футбол» буде застосовуватися частіше, особливо в умовах теперішньої завантаженості ВС «старими» та «новими» касаціями.

Касація не по кишені.

Не лише коло справ, а й коло осіб, спроможних піти на касацію суттєво скоротиться, адже сплатити у майнових спорах максимальний судовий збір у розмірі 17 620 грн. (фізичній особі в справі цивільній) чи 1 233 400 (юридичній особі) спроможна далеко не кожна особа…Звичайно, наведені суми є максимально можливими, але нерідко спір стосується фактично власного майна, в результаті спору особа нічого не отримує (не стягує), а лише визнає чи відновлює своє право, однак змушена сплатити такі значні суми коштів. В умовах фінансової кризи та зубожіння населення такі розміри судового збору є неприйнятними.

Додавши витрати на правничу допомогу, скаржник добре подумає чи скористатися наданим правом на касацію, навіть за наявності примарної можливості їх відшкодувати у майбутньому. Напевно, на це також розраховував законодавець при підвищенні ставок судового збору саме за подання касаційної скарги до 200%, чим також буде стримуватися потік касаційних скарг до новоствореного ВС.

Оцінка перспектив касаційного провадження до ВС з урахуванням його правових висновків покладається на адвокатів, що вимагає високого рівня професіоналізму в сучасних умовах, завдяки майстерності яких можна домогтися або навпаки уникнути касаційного перегляду судового рішення.

25/01/2018

Автор:
Юлія Божко, адвокат, партнер Юридичної компанії «ПРАВОВИЙ ФРОНТ», кандидат юридичних наук

Опубліковано:



Юрист & Закон, 19.01.2018 – 25.01.2018, № 3

Новий Цивільний процесуальний кодекс: коротко про головне.

В Україні вже стало традицією напередодні новорічних свят вносити суттєві зміни до законодавства, які передбачають абсолютно нові правила та норми. Згадаємо хоча б Податковий кодекс України та щорічні нові податкові «правила» напередодні кожного нового року, підвищення розміру мінімальної зарплати вдвічі з 1 січня 2017 року… І кожний раз маємо ситуацію, коли нові норми не просто прийняті, а вже застосовуються чи мають застосуватися, без жодних відтермінувань, а відтак, суспільство має швидко вжитися жити за новими правилами, в тому числі, й на власних помилках.
Зміни процесуального законодавства України наприкінці 2017 року стали, мабуть, найбільш «об’ємними» за останні декілька років. Маємо нові реакції Цивільного процесуального та Господарського процесуального кодексів, а також Кодексу адміністративного судочинства України, які передбачають, у тому числі, запровадження деяких абсолютно нових понять, інструментів та процедур.
Серед новацій цивільного процесу – «похідні вимоги», заяви «по суті справи» та «з процесуальних питань», малозначні справи, підготовче провадження, електронне правосуддя, спрощене провадження, запровадження механізмів для уникнення маніпуляцій з визначенням підсудності, процедура врегулювання спору за участі судді (з обов’язковим зупиненням провадження на цей час), суттєве збільшення строків на оскарження рішень судів в апеляційному та касаційному порядку, а також розмірів судового збору за подання таких скарг, встановлення обмеження права на касаційне оскарження судових рішень у малозначних справах, крім деяких випадків, зміни порядку вирішення заявленого відводу судді, підстав для повернення позовної заяви та залишення позову без розгляду, запровадження в окремих випадках можливості забезпечення майбутніх судових витрат відповідача шляхом зобов’язання позивача внести їх на депозитних рахунок суду, а також кардинальні зміни в процедурі касаційного оскарження, з урахуванням проведеної реформи судової системи та ліквідації ВССУ, ВГСУ та ВАСУ, тощо. Всі ці новації розглянути в межах однієї статті просто неможливо, тому зупинимося лише на окремих, найбільш цікавих на нашу думку, змінах у цивільному процесі.

Правнича допомога та представництво в суді виключно адвокатом. Новий ЦПК України, який набув чинності з 15 грудня 2017 року, містить прямі норми щодо здійснення представництва в суді як виду правничої допомоги виключно адвокатом (крім встановлених законом випадків).
Згідно ст. 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник, за виключенням представництва у спорах, що виникають з трудових відносин, а також справ у малозначних спорах, де представником може бути особа з 18 років, яка має цивільну процесуальну дієздатність, а також представництва законним представником для малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
Таким чином, у Кодексі знайшли відображення норми Конституції України щодо здійснення представництва іншої особи в суді виключно адвокатом (ч. 3 ст. 131-2 Конституції).
Водночас, згідно ч. 4 цієї ж статті передбачено, що законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
Але звертаємо увагу, що норма нового ЦПК України щодо здійснення представництва виключно адвокатом, на нашу думку, має застосовуватися судами з урахуванням норм п. 16-1 Розділу XV Перехідних положень Конституції України, згідно яких представництво виключно адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції – з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції – з 1 січня 2019 року. Представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах виключно прокурорами або адвокатами здійснюється з 1 січня 2020 року. У провадженнях, розпочатих до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» (до 2 червня 2016 року), представництво у суді здійснюється за правилами, які діяли до набрання ним чинності, - до ухвалення у відповідних справах остаточних судових рішень, які не підлягають оскарженню.
Саме Конституція України, як зазначено у ст. 8, має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, а її норми мають застосовуватися як норми прямої дії.
Крім того, згідно ч. 4 ст. 3 ЦПК України в новій редакції закон, який встановлює нові обов’язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії у часі.
Відтак, представництво у судах першої інстанції виключно адвокатами здійснюється з 1 січня 2019 року. При цьому необхідно враховувати також дію у норм у часі та дату відкриття відповідного провадження в аспекті того, що нові норми не мають обмежувати права учасників справи, які вони мали на момент відкриття провадження (в тому числі, брати участь у справі через представника, який не є адвокатом).
Окремо слід зазначити, що для громадян, які не можуть/не хочуть скористатися правничою допомого адвоката (з будь-яких причин) або хочуть самі брати участь, навіть маючи представника, передбачена можливість самопредставництва стороною, третьою особою – брати участь у судовому засідання особисто. Самопредставництво для юридичної особи – це можливість участі у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення.

Передача справи з одного суду до іншого: нові правила. За попередньою редакцією ЦПК України у разі подання позову з порушенням правил територіальної або виключної підсудності суд під час вирішення питання про відкриття провадження повертав позовну заяву позивачу у зв’язку, що справа не підсудна цьому суду, для подання до належного суду (ст. 115 Наслідки порушення правил підсудності). Крім того, згідно п. 4 ч. 3 ст. 121 ЦПК непідсудність справи суду була визначена як одна з підстав для повернення заяви. Передати справу до іншого суду суд мав право лише після відкриття провадження, до початку розгляду, виключно у випадках, коли порушення правил підсудності було виявлено вже після відкриття провадження. Подібна ситуація (у разі якщо дійсно мала місце помилка позивача) вимагала повторної оплати судового збору за подачу позовної заяви до належного суду. Крім того, суд не завжди встановлював в ухвалі про повернення позовної заяви, якому саме іншому суду підсудна справа, що викликало у позивача додаткові складнощі у випадку відсутності достовірної інформації щодо зареєстрованого місця проживання відповідача.
Згідно норм ЦПК у новій редакції, стаття 185 ЦПК України, яка встановлює підстави для залишення позовної заяви, повернення заяви, вже не містить таку підставу для повернення заяви як «справа не підсудна цьому суду».
У разі, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду, суд передає її на розгляд іншому суду. Передача справи за встановленою підсудністю здійснюється на підставі відповідної ухвали не пізніше 5 днів після закінчення строку на її оскарження, у випадку подання скарги – не пізніше 5 днів після залишення її без задоволення. Крім того, Кодекс містить норму щодо розгляду справи судом, який прийняв справу до свого провадження з додержанням правил підсудності, у разі коли в процесі розгляду вона стала підсудна іншому суду, крім випадків змін у складі відповідачів, через що справа належить до виключної підсудності іншого суду.
При цьому спори між судами про підсудність не допускаються. Справа обов’язково має бути прийнята до провадження судом, якому надіслана. Отже, запровадженими новаціями вирішена проблема для позивачів у разі неправильного визначення належного суду – саме на суд фактично покладається обов’язок визначити правильну підсудність справи та передати справу на розгляд такому суду.

Занадто оціночні критерії. Мова йде, перш за все, про критерії віднесення справ до малозначних за їх незначною складністю та, відповідно, можливості розгляду в спрощеному провадженні; про надмірний обсяг доказів в аспекті надання доказів іншим учасникам справи та їх прийняття до уваги судом; віднесення справи до такої, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики, критерії встановлення значного суспільного інтересу або виняткового значення для учасників справи при вирішенні питання щодо можливості відкриття касаційного провадження тощо.
Як розуміти ці критерії, як визначати? Це буде зрозуміло тільки в процесі формування відповідної правозастосовної практики. Єдине, що можна сказати з упевненістю, що з усіх питань, де Кодекс передбачає застосування оціночних критеріїв, говорити про певну єдність судової практики можна буде лише через деякий час.

Нові вимоги до позовної заяви: розуміємо дослівно. Крім вже звичних для юристів вимог, згідно ст. 175 нової редакції ЦРК, позовна заява повинна містити також відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов’язковий досудовий порядок урегулювання спору;
зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв’язку із розглядом справи; підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Як свідчить практики застосування судами цих норм протягом першого місяця дії нової редакції ЦПК, суди розуміють зазначені вимоги Кодексу дослівно, залишаючи позовну заяву без руху та надаючи строк на усунення недоліків, якщо в позові відсутні відповідні формулювання та інформація.

Позови-«клони». Мова йде про зловживання позивачем своїми правами шляхом одночасного подання декількох абсолютно аналогічних позовних заяв. Не вдаючись до оцінки мети таких дій, зазначимо, що згідно нової редакції ЦПК позовна заява повинна містити підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав. Таке підтвердження, на нашу думку, може (та повинно) використовуватися як доказ наявності факту зловживання позивачем своїми правами у разі одночасного подання декількох аналогічних позовів, для застосування судом відповідних заходів процесуального примусу з метою зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.
Крім того, п. 6 ч. 4 ст. 185 ЦПК України в новій редакції передбачено право суду повернути позовну заяву позивачу у випадках, коли позивачем подано до цього самого суду інший позов (позови) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з однакових підстав і щодо такого позову (позовів) на час вирішення питання про відкриття провадження у справі, що розглядається, не постановлена ухвала про відкриття або відмову у відкритті провадження у справі, повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду.
У разі коли провадження по аналогічному позову вже відкрито, наслідком повторного подання аналогічної позовної заяви буде відмова у відкритті провадженні у справі згідно п. 3 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, як і було раніше (п. 3 ч. 2 ст. 122 ЦПК України у попередній редакції).
З одного боку, проблема нібито вирішена, але, з іншого, залишається відкритим питання, яким чином на час відкриття провадження суд зможе установити, чи позов в іншій справі поданий позивачем з тим самим предметом та з однакових підстав, не маючи доступу безпосередньо до тексту позовної заяви в іншій справі. Можливо, після початку роботи Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи дане питання буде врегульоване, за умови відкритого доступу до матеріалів судової справи в електронній формі для всіх суддів відповідного суду.

Про цифри та гроші. Хотілось би проаналізувати підстави для апеляційного та касаційного оскарження, зміни у порядку розгляду та інші цікаві моменти нового ЦПК. Але поговоримо про підвищення ставок судового збору за подання апеляційної та касаційної скарги. Оскільки перш за все клієнту доведеться пояснювати необхідність сплатити судовий збір за новими ставками: 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, за подання апеляційної скарги, та 200 відсотків – за подання касаційної скарги на рішення суду.
У майнових спорах такі розміри судового збору є просто «захмарними» для більшості населенняУкраїни. Для прикладу наведемо таку розповсюджену категорію справ як поділ майна подружжя, зокрема квартири. Позовна заява у такій справі є позовною заявою майнового характеру та, відповідно, за її подання з 1 січня 2018 року доведеться сплатити 1 відсоток ціни позову, але не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб ( з 1 січня 2018 року – 1 762 грн.), тобто, не більше 8 810 грн. У більшості випадків в таких справах предметом спору є квартири, будинки, земельні ділянки, а відтак, з урахуванням цін на нерухомість в Україні, позивачу доведеться платити максимальний розмір судового збору. Таким чином, за подання апеляційної скарги на рішення суду необхідно буде сплати судовий збір у розмірі 13 215 грн., а за подання касаційної скарги – судовий збір у розмірі 17 620 грн. І це при мінімальній зарплаті в Україні на рівні 3723 грн. та середній зарплаті по України в розмірі близько 7 500 грн., в Києві – до 12 000 грн. (згідно статистичних даних листопад 2017 року). Ці цифри свідчать про те, що далеко не всі наші громадяни зможуть оскаржити рішення в апеляційному та касаційному порядку, навіть якщо вважають його незаконним, просто через брак коштів на оплату судового збору. Тому найкращій варіант – домовлятися між собою ще до звернення в суд, або ж навіть у суді, використовуючи нову процедуру – врегулювання спору за участю судді. Тим більше, змінами до Закону України «Про судовий збір» від 3 жовтня 2017 року передбачено можливість повернення 50 % сплаченого судового збору у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення судом першої інстанції або на стадії перегляду рішення в апеляційному чи касаційному порядку.

На закінчення… Новий Цивільний процесуальний кодекс України, втім як і інші прийняті наприкінці року Кодекси, багато критикують. Але маємо те, що маємо. Зрозуміло, що доведеться вчитися працювати за новими правилами, як юристам та адвокатам, так і суддям. Поступово в Кодекси будуть вноситися зміни та вирішуватися певні проблеми та колізії, які будуть виникати під час їх застосування, вдосконалюватися певні процедури. Українська правова спільнота проходила подібні ситуації вже не один раз та, як показує попередня практика, немає проблем, яким не можна знайти вирішення.

Про мандрівки з дитиною в ефірі ТРК «КИЇВ»09 січня 2018 року у прямому ефірі на ТРК «Київ» вийшла програма «Ранок по-киї...
16/01/2018

Про мандрівки з дитиною в ефірі ТРК «КИЇВ»
09 січня 2018 року у прямому ефірі на ТРК «Київ» вийшла програма «Ранок по-київськи», гостею якої стала партнер Юридичної компанії «ПРАВОВИЙ ФРОНТ», адвокат Ірина Хан.
Під час програми пані Хан розповіла на що звернути увагу подорожуючи з дитиною
Окрему увагу Ірина Хан приділила питанню законодавчого врегулювання виїзду дитини за кордон з одним з батьків.
Запис програми можна переглянути за посиланням:

31/12/2017

Споживчий кредит: брати чи не ризикувати? Обіцяють нуль відсотків, але чи дійсно це так? Що приховують кредитодавці? На що звернути увагу, підписуючи договір? Що зм�...

11/12/2017

Спільна сумісна чи особиста приватна власність – кому що належить у шлюбі? Які права на майно має дружина – домогосподарка при розлученні? І чи може чоловік обмежи...

01/12/2017

Автор: Ірина Хан, адвокат, партнер Юридичної компанії «ПРАВОВИЙ ФРОНТ»

Інновації дійдуть і до суду.

Заперечувати прогрес так само безглуздо, як заперечувати силу тяжіння.
Микола Чернишевський

Стрімкий розвиток інформаційних технологій розкриває перед нами нові можливості, з одного боку, та наражає на нові ризики, з іншого. Впроваджуються новітні електронні сервіси та технології у всіх сферах, які неможливо було навіть уявити в недалекому минулому та збурюють нашу уяву про перспективи майбутнього, так вже сьогодні йде мова про заміну представників нашої професії на юристів-ботів (англ. bot, від англ. robot — робот). На противагу новим здобуткам – нові виклики, кібершахрайства та кібератаки, внаслідок яких електронними каналами відбувається «витік» мільйонних активів та цілих масивів секретних даних. Внаслідок хакерської атаки стають доступними широкому загалу зокрема й матеріали юридичних компаній, саме таким чином здобуті відомі «Райські папери» та «Панамські документи».
У цьому коловороті шаленого темпу намагається не пасти задніх і Україна, впроваджуються все нові й нові електронні сервіси, що полегшують зокрема й нашу роботу. Не виходячи з кабінету, маючи лише доступ до інтернету, з доступних на сьогодні публічних реєстрів, ми отримуємо великий обсяг інформації, яка є офіційною та достовірною, замовляємо та отримуємо значну частину послуг, спілкуємося через канали електронної взаємодії з судами тощо, що значно спрощує ці процеси порівняно навіть із недалеким минулим. Переваги прогресу у цьому напрямку важко переоцінити.
Прийняті 05 жовтня 2017 року закони «Про електронні довірчі послуги» №2155-19 та «Про основні засади забезпечення кібербезпеки України» №2163-19 спрямовані на врегулювання відносин у сферах надання електронних послуг та електронної ідентифікації, забезпечення захисту в кіберпросторі, тобто визначають загальні організаційні та технічні заходи із забезпечення функціонування та захисту інформації та електронних систем загалом. Конкретні електронні сервіси будуть розвиватися та створюватися відповідно до встановлених базових правових, технологічних та організаційних вимог. Для нас, користувачів, унормовані технічні процеси є непомітними, ми оцінюємо вже сам продукт, електронний сервіс, що якісно покращує взаємодію та оптимізує робочий час.
Наразі ми знову на порозі значних змін, які вже впроваджуються та переведуть в електронну площину взаємодію зокрема і з судами. Розглянемо нововведення, що мають безпосереднє практичне значення для практикуючих адвокатів детальніше.
Нового розвитку набуває й «Електронний суд». Прийняті 03 жовтня 2017 року зміни до процесуальних кодексів (в доступній редакції законопроекту) можна назвати революційними щодо застосування сучасних телекомунікаційних можливостей мережі Інтернет в судовому процесі.
Впроваджується прогресивне осучаснення судочинства, що відповідає вимогам часу.
Розглянемо вдосконалення «Електронного суду» на прикладі проекту ЦПК, оскільки нововведення в господарському та адміністративному процесах здебільшого йому тотожні.
Для ефективної реалізації процесуальних повноважень змінами передбачаються можливості звернення в суд, обміну документами, отримання інформації у віддаленому доступі з використанням інформаційних технологій.
Електронний суд функціонуватиме на базі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, яка поглине в себе існуючі електронні сервіси суду та буде здійснювати автоматизований розподіл справ між суддями, забезпечуватиме обмін документами в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, між самими учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Суд проводитиме розгляд справи за матеріалами судової справи в електронній формі. Процесуальні та інші документи і докази у паперовій формі не пізніше трьох днів з дня їх надходження до суду переводитимуться у електронну форму та долучатимуться до матеріалів електронної судової справи.
Законодавець стимулює сторони подавати документи до суду в електронному вигляді шляхом внесення змін до Закону України «Про судовий збір», відповідно до яких за це передбачається пониження розміру ставок судового збору.
Сама судова справа в електронному вигляді в разі її оскарження в апеляційному або касаційному порядку передаватиметься між судами миттєво, що значно скоротить часові межі розгляду справи усіма інстанціями.
Для повноцінного функціонування електронної системи адвокатів, нотаріусів, приватних виконавців, арбітражних керуючих, судових експертів, державні органи, органи місцевого самоврядування та суб'єктів господарювання державного та комунального секторів економіки зобов’язали зареєструвати офіційні електронні адреси в системі. Інші особи можуть зробити це в добровільному порядку.
Учасники зможуть подати процесуальні, інші документи, вчинити інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з використанням власного електронного цифрового підпису, прирівняного до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис". Зрозуміло, що в такому випадку не виникає обов’язку додатково подавати примірники документів відповідно до кількості учасників.
Для повноцінної роботи та доступу до всіх опцій «Електронного суду» нам знадобиться електронний цифровий підпис та офіційна електронна адреса. Багато хто з нас вже має електронну скриньку ідентифікаційний номер@mail.gov.ua, яка використовується у вже доступних електронних сервісах.
Сам факт відсилання судової повістки адресату на офіційну електронну адресу вважатиметься належним повідомленням, тому вміст електронної скриньки слід буде ретельно відслідковувати.
Варто зауважити, що виникає зв’язаність виключно електронною формою документообігу, якщо позов, апеляційну чи касаційну скаргу подано в електронній формі. У цьому випадку доведеться подавати до суду заяви, клопотання та письмові докази вже виключно в електронній формі, крім випадків, коли судом буде надано дозвіл на їх подання в паперовій формі.
Процес виконання судових рішень та механізм забезпечення позову так само осучаснюються, що потребує детального аналізу в межах окремої теми.
Нові можливості містять у собі й нові ризики – можливі збої в роботі програмного забезпечення, несанкціоноване втручання в роботу електронної системи з боку хакерів та поширення конфіденційних даних та документів. Завдання держави в особі відповідних органів та обслуговуючих електронну систему суб’єктів забезпечити її безперебійне функціонування та надійний захист, встановлення та притягнення винних осіб до відповідальності. Погодьтеся, відновити інформацію, що зберігається в електронному вигляді принаймні у кількох учасників значно простіше, аніж в паперовому. Тому варто подбати і про власну інформаційну безпеку та резервне копіювання електронних даних.
Не дивлячись на певні труднощі на шляху «електронізації» судового процесу, зокрема у віддалених куточках держави, не слід гальмувати дійсно прогресивні ініціативи, варто активно долучатися до електронного простору та нових можливостей, в першу чергу адвокатам, які є рушійною силою в процесі втілення в життя запропонованих змін.

Address

Kyiv
01054

Website

Alerts

Be the first to know and let us send you an email when Юридична компанія "ПРАВОВИЙ ФРОНТ" posts news and promotions. Your email address will not be used for any other purpose, and you can unsubscribe at any time.

Shortcuts

Share

Category