04/12/2020
Раді повідомити вам, що у номері 43 від 03 грудня 2020 видання «Юрист та Закон» вийшла публікація на тему «Вплив економічних санкцій на торговельні угоди». Автор статті: Поліщук Олена, адвокат, юрисконсульт ТОВ «Хесторія Україна-Плюс».
Економічні санкції – це дієвий інструмент зовнішньоекономічної політики. Економічні санкціїзастосовують країни, які провадять активну зовнішню політику для вирішення міжнароднихконфліктів без застосування воєнних та інших засобів, що зменшує витрати й людські жертви.
Економічні санкції застосовують у відповідь на дії певних держав, окремих осіб та організацій, якіпредставляють собою загрозу міжнародній та національній безпеці. До таких дій належать військовіоперації, збройні вторгнення, тероризм, кіберзлочинність, торгівля наркотиками, порушення правлюдини, торгівля зброєю та інше.
За формою економічні санкції можуть бути повними, тобто блокувати всю торгівлю зпідсанкційними країнами, галузевими – зачіпають певні галузі (сектори) економіки, або цільовими,тобто такі, що обмежують операції з окремими особами чи компаніями, включно із забороною напересування окремих фізичних осіб, замороженням їхніх активів, обмеженням фінансовихоперацій таких осіб, тощо.
Упровадження економічних санкцій є досить вразливим; водночас санкції, з одного боку, є більшгуманним засобом, ніж війна, а з іншого – більш впливовим інструментом примусу до зміниповедінки держави – об'єкта санкцій на дипломатичному рівні.
Торговельні санкції можуть завдати економічний удар країні – об'єкту санкцій за рахунок втратиекспортних ринків, обмеження до критичного імпорту, зменшення ціни експорту та збільшеннявартості імпорту країни, що перебуває під дією економічних санкцій.
Обмежувальні заходи – це зазвичай інструмент примусу в межах більш глобальної політикистосовно держави-порушника. Установлення санкцій прямо висуває країні-порушнику конкретнівимоги, виконання яких буде підставою для зняття обмежень, а невиконання – підставою длявстановлення додаткових, посилених обмежень. Яскравим прикладом таких вимог і обмежень єсанкції проти Росії. Їх установили країни, які не визнають анексію Росією Криму, уважають військовідії на Донбасі прямим порушенням Росією територіальної цілісності України й вимагаютьповернення Криму та припинення агресії на сході України.
Зазвичай економічні санкції ефективніші за певних умов.
По-перше, між державами – об'єктом та суб'єктом повинні бути значні за обсягом торговельнівідносини, країна – об'єкт санкцій повинна бути меншою за країну-суб'єкт, що їх застосовує,витрати для держави-суб'єкта мають бути незначними, упровадження санкції – негайне.
Тому, вочевидь, ефективними є економічні санкції, запроваджені з боку США, ЄвропейськогоСоюзу, Китаю, інших країн із більш розвиненою економікою.
Традиційним лідером серед країн, які застосовують інструмент торгово-економічних санкцій(обмежень), залишаються Сполучені Штати Америки.
Тут доцільно згадати 2018 рік як найбільш активний санкційний рік Америки щодо запровадженнянею торгово-економічних санкцій на світовій арені. Того року США розпочали активність зустановлення обмежень щодо Венесуели.
Надалі наджорсткі санкційні обмежувальні заходи було запроваджено проти Ірану, і з них найбільшсерйозними стали санкції, що стосуються обмежень на придбання іранських нафтопродуктів.Унаслідок установлених обмежень потрапити під санкції США могла будь-яка країна, яка нездійснила "значного зменшення" обсягів закупівлі сирої нафти в Ірані. Водночас до уваги потрібнобуло брати як відсоткове скорочення, так і припинення контрактів, що передбачають постачання вмайбутньому.
Зазначені санкції можна вважати справді катастрофічними, оскільки з їх запровадженнямпередбачалось, що будь-які фінансові установи, які братимуть участь у фінансових операціях зіранськими фінансовими інститутами, ризикують втратити доступ до своїх кореспондентських ітранзитних банківських рахунків у США, що означало неможливість подальшого їх повноцінногофункціонування. Також економічні санкції проти Ірану створили значні ризики для постачальниківтоварів, послуг та кредиторів – юридичних осіб з іранською реєстрацією, зокрема й за попередньоукладеними контрактами.
У 2018 році Сполучені Штати Америки продовжили розширення санкцій щодо Російської Федерації.Протягом усього року до санкційного SDN-списку додавали нові компанії, банки й окремих фізичнихосіб, переважно – державних діячів Російської Федерації. Потрапивши до цього списку, компаніївтрачали можливість експорту, імпорту товарів із США, а також здійснення будь-яких платежів, якна їх користь, так і на користь американських контрагентів.
У другій половині 2018 року санкції США проти Російської Федерації було посилено через отруєнняродини Скрипалів. Санкції передбачали припинення будь-якого міжнародного фінансуванняРосійської Федерації, кредитування, припинення постачання до РФ важливих для національноїбезпеки товарів і технологій.
Не можна залишити поза увагою торговельну війну між США та Китаєм, яка триває з 2016 року тапрямо негативно впливає на глобальну економіку багатьох, зокрема і європейських, країн і несенепередбачуваність та нестабільність.
Нагадаємо. Восени 2016 року під час передвиборчої кампанії Дональд Трамп наголосив, що "Китай"ґвалтує" нашу країну", оскільки майже 80 відсотків торговельного обороту між країнами на той часприпадало на імпорт китайських товарів у США. Накладені США у 2018 році мита на китайськітовари стали першим етапом у торговельній війні між двома країнами. Утім, у січні 2020 року СШАта КНР підписали угоду про першу фазу торговельної оборудки, згідно з якою Китай зобов'язавсязбільшити закупівлю американських товарів приблизно на 200 млрд дол. проти рівня 2017 року.Однак уже у травні 2020 року Китай заявив, що не може розпочати виконання нової торговельноїугоди із США, і Сполучені Штати вмить запровадили додаткові санкції проти 33 китайськихкомпаній.
Можна припустити, що справжня причина конфлікту криється у глобальному протистоянні двохпровідних економік світу, метою якого є фактичний переділ ринків світу на нові сфери впливу.
Експерти вважають, що внаслідок ескалації торговельної війни Китай поступиться американськомутиску, адже більше залежить від американського ринку. А втім, оскільки їхні протиріччя значнобільші ніж торговельні, то не відкидаємо, що сторони стоятимуть на своїх позиціях.
Наслідком такої торговельної війни може стати сповільнення темпів економічного розвитку такихкраїн, як Німеччина та Росія, зачепить цей процес і Україну.
Водночас економічні санкції Сполучених Штатів Америки справді різкі та надзвичайно загрозливі,оскільки мають дуже широкий характер і поширюються не лише на наявні та майбутніправовідносини, а й мають зворотну силу в часі, чим зупиняють дію укладених в минуломудоговорів, угод, замовлень на постачання товарів і послуг тощо. Крім того, санкції СШАпоширюються не лише на відносини з американськими контрагентами, а й на відносини з будь-якими іншими суб'єктами, які певним чином пов'язані з підсанкційними (наприклад, які здійснюютьіз ними господарські операції, надають фінансову, технологічну та інші види підтримки,перебувають під контролем або афілійовані з ними тощо).
Законодавство США щодо порушення санкційного режиму суворе. Максимальне покарання вмежах кримінального процесу становить 1 млн дол. для юридичних осіб і 20 років позбавлення волі– для фізичних осіб. Таку відповідальність нестимуть особи, що умисно порушать вимоги Акта проекономічні повноваження при міжнародній надзвичайній ситуації (International Emergency EconomicPowers Act), згідно з яким президент США накладає санкції, а також інші документи, якимизапроваджують санкційні режими.
На тлі санкційної активності США обмежувальні заходи ЄС ґрунтуються зазвичай на рішеннях,ухвалених Радою Безпеки ООН, і діють із ними паралельно. Загалом санкції ЄС є менш активнимита полягають більше у пролонгації раніше запроваджених санкцій, аніж в установленні нових.
Водночас ЄС має 24 власні повністю автономні санкційні програми. Ці програми ЄС аналізує підчас встановлення будь-яких нових зв'язків, і щороку всередині ЄС точиться дискусія щодоподальшої долі тих чи інших обмежень. Це, своєю чергою, дає змогу запроваджувати з боку ЄСбільш гнучкі санкції, що більше відповідає актуальній ситуації на міжнародній арені.
В Україні шість років тому було ухвалено Закон України "Про санкції", яким урегламентованозастосування санкцій із боку України щодо іноземної держави, іноземної юридичної особи,юридичної особи, яка перебуває під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи –нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб'єктів, які здійснюють терористичнудіяльність. Законом передбачено можливість застосування спеціальних економічних та іншихобмежувальних заходів для захисту національної безпеки, суверенітету й територіальної цілісностіУкраїни.
Закон ухвалено у 2014 році у відповідь на військову агресію з боку Російської Федерації. До того Україна взагалі не мала законодавства щодо будь-яких економічних обмежень.
На жаль, правова якість цього Закону та, як наслідок, ефективне його застосування залишаютьбажати кращого. Передусім щодо відсутності відповідальності за порушення санкцій.
Закон також не враховує законодавчу практику з установлення санкцій західних партнерів, щоунеможливлює синхронізацію з ними України в разі застосування економічних обмежень наміжнародній арені. Практично неможливе застосування його норм як засобу тиску на неправомірнідії недружніх країн, оскільки від самого початку правова природа цього Закону полягає в захистінаціональних інтересів.
У серпні 2020 року група народних депутатів, більшість із яких є представниками політичної партії"Слуга народу", зареєструвала у Верховній Раді законопроєкт № 4002 "Про внесення змін додеяких законодавчих актів України щодо встановлення відповідальності за порушення вимогсанкційного режиму, діючого на захист національної безпеки і територіальної цілісності України". Він уже отримав рекомендацію профільного комітету та інших комітетів до розгляду та прийняття впершому читанні за основу.
Отже, слід резюмувати, що економічні санкції мають досить вагому стримувальну дію щодо країн,уряди яких допускають небезпечні й непрогнозовані рішення, що загрожують мирному й економічнобезпечному існуванню більш вразливих держав світу. Дуже важливо, що на сьогодні Україна теждолучена до цього процесу, який, імовірно, матиме подальший розвиток і посилить авторитетнашої держави на світовій арені.
