12/06/2020
Якщо ділити майно в судовому порядку
Відповідно до положень ст. 74 СКУ, якщо жінка та чоловік проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.
На майно, що є об’єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу («Право спільної сумісної власності подружжя»).
Закон визначає, що сім’ю складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки. Водночас, що саме являє собою спільне проживання, спільний побут та які взаємні права та обов’язки мають виникнути щоб союз чоловіка і жінки вважався сім’єю законодавець не уточнює. Адже, наприклад, чоловік і жінка, як співорендарі квартири, також проживають спільно, мають спільний побут і певні взаємні права і обов’язки, але від цього не стають сім’єю.
У зв’язку з цим, вирішення питання про поділ майна чоловіка та жінки, що проживали однією сім’єю, але не перебували у шлюбі між собою, у судовому порядку є достатньо непростим з огляду на складність доказування таких обставин.
Дещо розтлумачив ці положення СКУ у своїх постановах Верховний Суд. Так, у справі №522/25049/16-ц ВС зазначив, що «Для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України, суд повинен встановити факт проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно.
Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім’єю без реєстрації шлюбу є, зокрема докази: спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім’ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов’язків, інших доказів, які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин притаманних подружжю. Звертаючись з позовом до суду, на підтвердження факту спільного проживання з відповідачем в період з 10 жовтня 2003 року по 15 січня 2015 року, позивач надала фотокартки та посилалась на те, що відповідач у період його тривалої роботи у Російській Федерації, на відкритий на її ім’я банківський рахунок пересилав грошові кошти, якими вона користувалась.
Факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святкуванні свят, пересилання відповідачем протягом 2012–2014 років коштів на рахунок позивачки, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов’язків, притаманних подружжю, не можуть свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце, протягом вказаного періоду часу, усталені відносини, які притаманні подружжю. Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд апеляційної інстанції, на підставі належної оцінки зібраних у справі доказів, з урахуванням факту перебування позивача в іншому шлюбі (розірваного лише у грудні 2006 році), а також періодів тривалого його перебування у Російській Федерації, дійшов правильного висновку про те, що позивач не надала належних і допустимих доказів на підтвердження факту її проживання однією сім’єю з відповідачем без реєстрації шлюбу на час придбання спірного автомобіля та придбання цього майна за спільні кошти, при цьому, суд правильно визначив, що подані позивачем докази не підтверджують факт ведення спільного господарства, наявність спільного побуту та бюджету, взаємних прав та обов’язків подружжя, набуття майна тощо».
Отже, для того, щоб в судовому порядку здійснювати поділ майна чоловіка і жінки, що проживають (чи проживали) однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою необхідно звернутись до суду з заявою про встановлення факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю, поділ майна.
