19/08/2026
⚖️ Смерть військового — це не завжди «поле бою». Іноді це серце, яке не витримало того, що людина пронесла крізь службу.
Хочу розповісти про справу, яка знову нагадала: держава повинна відповідати за словом закону, а не за зручним для бюджету тлумаченням.
Чоловік пройшов службу, отримав інфаркт міокарда — і за висновком військово-лікарської комісії це захворювання офіційно визнане пов'язаним із проходженням військової служби. Його звільнили за станом здоров'я як непридатного. Менш ніж за рік після звільнення — повторний інфаркт. Смерть.
Дружина звернулася до Міністерства оборони за одноразовою грошовою допомогою в розмірі 15 000 000 грн, передбаченою на період воєнного стану. Комісія Міноборони відмовила: у крові померлого виявили алкоголь — 2,02 проміле, і цього, на думку відомства, було достатньо, щоб не платити.
Суд першої інстанції — Харківський окружний адміністративний суд — став на бік родини. Міноборони подало апеляцію.
Другий апеляційний адміністративний суд 28 травня 2026 року чітко розставив крапки над «і»: сам факт наявності алкоголю в крові — це ще не причина смерті. Закон вимагає довести причинно-наслідковий зв'язок між станом сп'яніння і смертю, а не просто констатувати факт. Причиною смерті офіційно визнано інфаркт, пов'язаний зі службою — і жодних доказів того, що саме алкогольне сп'яніння призвело до смерті, відповідач не надав.
Апеляція частково задоволена лише з процесуальних підстав (щодо повнолітньої доньки, яка не мала статусу позивача), а в головному — праві дружини на виплату — рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Це важливий сигнал: держава не має права відмовляти родинам загиблих і померлих захисників на формальних, недоведених підставах. Кожен такий випадок вимагає уважного, доказового підходу — і, на жаль, часто без юридичного супроводу родини залишаються ні з чим.
🔗 Реєстр судових рішень: справа № 520/6116/25 — https://reyestr.court.gov.ua/Review/136917547