http://www.advokat.ua/advokat/kiev/goloseevskiy/yuridichna-kompaniya-dnipro-kiyiv-lviv

Юридична компанія Дніпро, Київ, Львів, проспект Науки, 80а/73, Kyiv (2026)

11/05/2026

🏛 Повернення на державну службу після виходу на пенсію: як діяти після Закону №4782-ІХ і що буде зі спеціальною пенсією

В умовах воєнного стану Україна змушена оперативно реагувати на кадровий дефіцит у державних органах та органах місцевого самоврядування. Одним із таких кроків стало ухвалення Закону України №4782-ІХ, який тимчасово змінив правила щодо граничного віку перебування на державній службі.

Це рішення викликало логічне запитання у багатьох колишніх держслужбовців:
👉 чи можна повернутися на службу після виходу на пенсію, якщо раніше довелося звільнитися через вік?
І не менш важливо:
👉 що буде з пенсією, особливо якщо вона спеціальна (пенсія держслужбовця)?

Розбираємося детально.

⚖️ Що змінив Закон №4782-ІХ
До змін граничний вік перебування на державній службі за загальним правилом становив 65 років. Після його досягнення особа повинна була припинити службу, навіть якщо мала досвід, професійну репутацію та бажання працювати далі.

Закон №4782-ІХ тимчасово підвищив граничний вік перебування на державній службі та службі в ОМС:
📌 на час дії воєнного стану та протягом 2 років після його припинення чи скасування.

Фактично закон дозволяє:
• перебування на службі до 70 років,
• а в окремих випадках – до 75 років (за рішенням уповноваженого органу/посадової особи).

Важливо: це не означає автоматичного повернення на службу всіх пенсіонерів. Закон лише створює можливість для призначення або продовження служби, якщо є потреба та рішення керівництва.

👤 Хто може скористатися змінами
Зміни актуальні для осіб, які:
• вже були державними службовцями;
• звільнилися через досягнення 65 років;
• оформили пенсію;
• мають бажання повернутися на державну службу або службу в ОМС.

Тобто сам факт пенсії не блокує повернення. Обмеження щодо віку стало м’якшим, а отже частина людей отримала шанс знову працювати в державному секторі.

🧭 Як діяти колишньому держслужбовцю: алгоритм повернення

Повернення на державну службу – це не «поновлення автоматом». Це фактично нове працевлаштування, яке потребує кадрової процедури.

✅ Крок 1. Переконатися, що вік відповідає новим правилам
Якщо особі вже понад 65 років, але вона:
- не досягла 70 років (або 75 – якщо застосовується продовження), то вона може бути призначена на посаду за рішенням суб’єкта призначення.

✅ Крок 2. Знайти актуальну вакансію
Повернутися можна лише тоді, коли є:
• вакантна посада;
• потреба у працівнику;
• можливість оформлення відповідно до законодавства.

У багатьох випадках це відбувається через конкурс або процедури добору (залежно від категорії посади та умов воєнного стану).

✅ Крок 3. Подати документи та звернутися до кадрової служби
Як правило, потрібно:
• заяву про участь у доборі/призначенні;
• документи про освіту та кваліфікацію;
• підтвердження стажу;
• паспорт, РНОКПП;
• трудову книжку або дані з реєстру.

✅ Крок 4. Отримати рішення суб’єкта призначення
Ключове рішення – за керівником або органом, який має право призначати на посаду.

Саме суб’єкт призначення оцінює:
• потребу в працівнику;
• досвід кандидата;
• професійну придатність;
• можливість призначення за віковими правилами.

🧾 А що з пенсією? Чи можна працювати і отримувати пенсію одночасно

Найпоширеніший міф:
❌ «Якщо я повернуся на держслужбу, пенсію заберуть».

Насправді пенсія не «зникає», але порядок виплати залежить від її виду.

🟢 Якщо пенсія звичайна (пенсія за віком)

Якщо особа отримує звичайну пенсію за віком, призначену за Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», то правило просте:
✅ працювати можна
✅ пенсію отримувати можна
✅ повернення на службу не є підставою для припинення виплат

Тобто людина отримує і заробітну плату, і пенсію.

Єдині нюанси – можливі зміни щодо індексації або перерахунку, але сама пенсія не припиняється.

🟠 Якщо пенсія спеціальна (пенсія державного службовця)

Окрема ситуація – коли особа отримує спеціальну пенсію держслужбовця.

І тут потрібно бути максимально уважним.

📌 Основне правило
Якщо пенсіонер, який отримує спеціальну пенсію держслужбовця, знову призначається на посаду державної служби, то:
👉 виплата спеціальної пенсії, як правило, призупиняється на час перебування на службі.

Причина проста: спеціальна пенсія пов’язана із статусом особи, яка вже завершила службу і не перебуває на посаді.

⚠️ Чому важливо повідомити Пенсійний фонд

Найпоширеніша проблема – коли людина повертається на держслужбу, але:
• не повідомляє Пенсійний фонд,
• пенсія продовжує нараховуватись,
• а потім ПФУ встановлює переплату.

📌 У такому випадку Пенсійний фонд може вимагати повернення коштів як надміру виплачених.

Тому правило №1:
✅ після призначення на посаду потрібно одразу повідомити ПФУ.

🧭 Як діяти держслужбовцю зі спеціальною пенсією: покроково

✅ Крок 1. Уточнити вид пенсії

Перш за все потрібно визначити:
• це спеціальна пенсія держслужбовця, чи
• звичайна пенсія за віком.

Це зазначено в пенсійній справі та довідках ПФУ.

✅ Крок 2. Подати інформацію до ПФУ про працевлаштування

Після видання наказу про призначення потрібно звернутися до ПФУ:
• із заявою,
• копією наказу,
• за потреби – довідкою з місця роботи.

✅ Крок 3. Оформити призупинення виплат спецпенсії

ПФУ на підставі документів:
• призупиняє виплату спеціальної пенсії на період служби,
• фіксує дату та підставу.

✅ Крок 4. Після звільнення – відновити виплату

Після припинення служби потрібно:
• подати заяву про відновлення пенсії,
• надати наказ про звільнення.

Тоді виплата пенсії поновлюється.

💡 Чи можна перейти зі спецпенсії на звичайну пенсію, щоб отримувати і зарплату, і пенсію

Так, у деяких випадках людина може:
📌 добровільно перейти зі спеціальної пенсії на звичайну пенсію за віком.

І тоді:
✅ можна працювати на держслужбі
✅ і паралельно отримувати пенсію

Але тут є серйозний нюанс: спеціальна пенсія часто є більшою. Перехід може бути фінансово невигідним.

Тому перед рішенням потрібно:
• звернутися до ПФУ,
• отримати розрахунок,
• порівняти суми.

📌 Важлива деталь: Закон №4782-ІХ не означає автоматичного повернення

Навіть якщо вік дозволяє повернення, особа повинна розуміти:
• закон лише розширив можливість перебування на службі,
• але не створив обов’язку призначати пенсіонера,
• і не гарантує, що попередня посада буде «відкрита» саме для цієї особи.

Призначення можливе лише за наявності вакансії та рішення суб’єкта призначення.

🔍 Практичні рекомендації для пенсіонера-держслужбовця

Щоб повернення на службу пройшло без конфліктів і фінансових ризиків, варто діяти розумно:

✅ 1. Попросіть у ПФУ офіційну довідку про вид пенсії
Це допоможе уникнути непорозумінь.

✅ 2. Попросіть попередній розрахунок: що вигідніше
Іноді зарплата + звичайна пенсія може бути вигіднішою, ніж зарплата без спецпенсії. Але все залежить від цифр.

✅ 3. Повідомляйте ПФУ одразу після працевлаштування
Це ключ до уникнення переплат і вимог про повернення грошей.

✅ 4. Працюйте лише офіційно
Будь-яка спроба «неофіційно» уникнути призупинення пенсії може обернутися серйозними наслідками.

🏁 Висновок

Закон №4782-ІХ відкрив можливість для досвідчених кадрів повернутися на державну службу навіть після 65 років. Це важливий крок для підтримки управлінської системи в умовах війни та кадрового дефіциту.

Однак для пенсіонера-держслужбовця важливо пам’ятати:
✅ повернення на службу можливе, але не автоматичне
✅ рішення приймає суб’єкт призначення
✅ звичайна пенсія може виплачуватися паралельно із зарплатою
⚠️ спеціальна пенсія держслужбовця, як правило, призупиняється на час служби
⚠️ ПФУ необхідно повідомляти, щоб уникнути переплат і повернення коштів

07/04/2026

Як оформити батьківство, якщо дитина народжена у шлюбі, але від іншого чоловіка

На практиці трапляються ситуації, коли подружжя фактично припинило сімейні відносини, однак юридично шлюб ще не розірвано. Наприклад, не встигли оформити розлучення або затягнули з цим процесом. Водночас у житті вже виникають нові стосунки і дитина народжується від іншого чоловіка.

Законодавством встановлено, що права та обов’язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану.

Дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Це означає, що дружина записується матір’ю, а чоловік – батьком дитини.

Для того, щоб вказали в актовому записі про народження біологічного батька, потрібно виконати дві вимоги:
- подружжя має подати спільну заяву до органу ДРАЦС про невизнання чоловіка батьком дитини;
- біологічний батько та матір мають подати заяву про визнання батьківства.
Якщо неможливо домовитися, це питання може бути врегульовано у судовому порядку.

Докладніше: https://is.gd/OeYtt3

Ми в телеграм: https://t.me/minjustofficial

#МіністерствоЮстиції #МаюПравоЗнати #РеєстраціяНародження #ПоходженняДитини #ВизнанняБатьківства

03/04/2026

📣📃 Подати заяву до міжнародного Реєстру збитків, завданих агресією Росії проти України, можна навіть без повного пакета документів.

Правила зробили максимально гнучкими, адже багато людей виїжджали з окупації без доказів або не мали змоги зафіксувати руйнування — про це у коментарі Громадському радіо розповів виконавчий директор Реєстру Маркіян Ключковський.

🔻 За його словами, подати заяву можна через застосунок «Дія», який інтегрований із державними реєстрами.

«Людині не треба нікуди йти, збирати довідки. Якщо інформація є в державному реєстрі, вона підтягується автоматично, і людина може подати її буквально в два кліки. Додатково можна подати будь-які наявні докази — це можуть бути фотографії, скани документів. Якщо цього немає, людина може просто своїми словами описати, що сталося, коли і де», — пояснив Ключковський.

☝️ Раніше він також розповів Громадському радіо, що до кінця весни планують відкрити усі 43 категорії Рестру збитків — наразі доступні 16 з них.

08/01/2026

2025 майже позаду. І це було дійсно важко.

Та попри всі старання ворога — фронт стоїть, тил тримається, Україна бʼється.

Наша мета, як і наше головне бажання в наступному році незмінні. Перемогти та живими повернутись додому. Щоб наступні свята зустріти в колі рідних та близьких.

Заради тих, хто чекає і заради тих, хто віддав найцінніше.

Разом ми зробимо для цього все можливе. Разом до перемоги.

З прийдешнім Новим роком!

28 ОМБр ім. Лицарів Зимового Походу

08/01/2026

📍Перетворення комунальних підприємств на акціонерні товариства або товариства з обмеженою відповідальністю: що потрібно врахувати громадам

✔️Мінрозвитку разом з консультантами Програми Polaris «Підтримка багаторівневого врядування в Україні» підготували аналітичну нотатку для громад, де детально описано всі етапи процесу перетворення.

✍️Потреба в таких змінах пов’язана з оновленням законодавства у сфері управління комунальним майном. Після скасування Господарського кодексу України громади мають три роки - до серпня 2028 року - щоб привести роботу своїх підприємств у відповідність до нових правил.

❗️Мета цих змін: підвищити ефективність управління майном, більш прозорі управлінські рішення та наближення до міжнародних стандартів. Майно, як і раніше, належатиме громаді. Громада залишається власником підприємства і його майна, але воно працюватиме в іншій організаційно-правовій формі - як акціонерне товариство або товариство з обмеженою відповідальністю. Тобто змінюється лише спосіб управління підприємством, а не його власник.

▫️Перетворення відбувається відповідно до Закону України № 4196 з урахуванням визначених у ньому особливостей. Також застосовуються положення постанов Кабінету Міністрів України та Порядку № 1104, які мають рекомендаційний характер для органів місцевого самоврядування.

🖇Щоб допомогти громадам пройти цю процедуру без зайвих труднощів, Міністерство розвитку громад та територій України разом із консультантами шведсько-української Програми Polaris «Підтримка багаторівневого врядування в Україні» підготували аналітичну нотатку. У ній крок за кроком пояснено, як комунальні підприємства можна перетворити на акціонерні товариства або товариства з обмеженою відповідальністю.

Матеріал охоплює всі основні етапи процесу:
◾ухвалення рішення про початок перетворення та створення комісії;
◾інвентаризацію майна підприємства;
◾підготовку та затвердження передавального акта;
◾затвердження статуту нового товариства;
◾передачу майна правонаступнику;
◾державну реєстрацію припинення КП і створення АТ або ТОВ.

📌Окрему практичну цінність мають додатки до нотатки - зразки рішень органів місцевого самоврядування. Вони можуть використовуватися громадами як готові шаблони для підготовки управлінських рішень.

Довідково. Програма Polaris «Підтримка багаторівневого врядування в Україні» фінансується урядом Швеції через Шведське агентство з питань міжнародної співпраці та розвитку Sida та реалізується SALAR International - частиною Шведської асоціації місцевих і регіональних влад (SALAR), яка представляє асоціацію в міжнародній діяльності.

Ознайомитись з нотаткою: https://bit.ly/4q6Wu6G

08/01/2026

Цифровий архіватор правди.

У війни є одна підступна властивість: вона руйнує не лише будинки і життя, а й докази. Цілі міста можуть бути стерті з мапи, але без зафіксованих людських історій це з часом перетворюється на абстрактні «бойові дії». Без імен, адрес і конкретних втрат злочин розмивається, ніби це був неминучий фон, а не чиєсь зруйноване життя.

Безкарність завжди живиться забуттям, наче пліснява у темряві. Так виникає небезпечна ілюзія, що, якщо немає свідчень, то наче й не було шкоди.

Проти цієї ілюзії створено RD4U — Міжнародний реєстр збитків. Це наш цифровий архіватор правди, який не дозволить заподіяному болю розчинитися з роками у зручних формулюваннях чи політичних компромісах.

Сьогодні до RD4U подано майже 90 тисяч заяв. Але парадокс у тому, що значна частина людей із повним правом на компенсацію так і не змогла зафіксувати свої втрати. Не через їхню відсутність, а через помилки, страхи й хибні очікування.

RD4U часто сприймають як складну бюрократичну машину. Насправді це радше інструмент точності. Але варто переплутати категорію, і факт зсувається. Найчастіше люди подають заяву не туди, плутають A3.1 і A3.3, заявляють одну історію «на всю родину», не вказують орієнтовну суму збитків або не пояснюють, як її рахували.

Ще одна типова пастка — очікування ідеального пакета документів. Люди відкладають подачу заяви, бо бояться, що чогось не вистачає. Але RD4U — не суд і не фінальний вердикт. Це фіксація факту. Тут важливо не мовчати, а залишити слід. Особливо це стосується майна на тимчасово окупованих територіях. Відсутність доступу — це вже шкода. Навіть якщо ви не можете підтвердити руйнування, ви маєте право подати заяву про втрату контролю. Інакше з часом зникне не лише будинок, а й сам факт його існування у правовому полі.

У RD4U громадяни-фізичні особи можуть подавати заяви про збитки в таких категоріях:
🔹 А1.1 — вимушене внутрішнє переміщення;
🔹 А2.1 — смерть близького члена сімʼї;
🔹 А2.2 — зникнення безвісти близького члена сімʼї;
🔹 А2.3 — серйозні тілесні ушкодження;
🔹 А2.4 — сексуальне насильство;
🔹 А2.5 — катування або нелюдські чи такі, що принижують гідність, види поводження або покарання;
🔹 А2.6 — позбавлення свободи;
🔹 А2.7 — примусова праця або служба;
🔹 А2.8 — насильницьке переміщення або депортація дітей;
🔹 А2.8 — насильницьке переміщення або депортація дорослих;
🔹 А3.1 — пошкодження або знищення житлового нерухомого майна;
🔹 А3.2 — пошкодження або знищення нежитлового нерухомого майна;
🔹 А3.3 — втрата житла або місця проживання;
🔹 А3.6 — втрата доступу або контролю над нерухомим майном на тимчасово окупованих територіях.

З кінця 2025 року двері RD4U відкриті й для юридичних осіб. Пошкоджена інфраструктура, втрачені активи — бізнес також має право зафіксувати завдану шкоду і виставити ворогу рахунок.

Але потрібно розуміти, що RD4U — не чарівна паличка, яка видасть гроші вже завтра. Це перший і найважливіший крок. Спочатку ми фіксуємо збитки, а вже потім Компенсаційна комісія конвертує ці записи у реальні рішення.

Не дайте помилкам стати на заваді справедливості. Ваша заява — це наш спільний юридичний фронт. Тримаймо його разом.

25/09/2025

🔄 Уряд унормував автоматичну постановку та зняття громадян з військового обліку

Кабінет Міністрів України, за ініціативи Міністерства оборони, ухвалив рішення, що спрощує та автоматизує процедури військового обліку. Зміни внесені до Порядку організації та ведення військового обліку (постанова № 1487).

Тепер громадянам не потрібно витрачати час на поїздки до ТЦК та СП чи паперові процедури для постановки на облік або зняття з нього після досягнення граничного віку. Процеси відбуватимуться автоматично завдяки цифровізації.

Ключові новації:
1. Взяття на облік призовників (17 років): Можливе дистанційно через мобільний застосунок «Резерв+» або особисто у ТЦК та СП. Здійснюється без обов’язку проходження ВЛК.
2. Автоматична постановка на облік: Усі громадяни чоловічої статі віком від 25 до 60 років, які не перебували на обліку без законних підстав, будуть поставлені на нього автоматично.
3. Автоматичне зняття з обліку: Процедура для громадян, які досягли граничного віку перебування в запасі, також автоматизована.

💬 Артем Романюков, керівник Директорату цифрової трансформації Міноборони: «Автоматизація військового обліку — це ще один крок до створення сучасного електронного ТЦК. Завдяки цифровим інструментам ми усуваємо зайву бюрократію, зменшуємо навантаження на ТЦК та СП, робимо систему більш ефективною, а процеси — простими, зручними, прозорими для громадян».

🔗 Докладніше: http://bit.ly/4nQA08F

22/05/2025

Суддя-спікерка ВП ВС розповіла про судову практику щодо розірвання шлюбу з іноземним елементом

Суд якої країни може розірвати шлюб між громадянами України та іншої держави? Законодавство якої держави застосовується в таких спорах? Як розірвати шлюб, зареєстрований на ТОТ? Відповідями на ці й інші запитання поділилася суддя-спікерка Великої Палати Верховного Суду Ольга Ступак під час онлайн-заходу «Розірвання шлюбу: між’юрисдикційні спори».

Під час обговорення питання підсудності спорів про розірвання шлюбу, зареєстрованого на території, тимчасово окупованій рф, Ольга Ступак звернула увагу, що треба розрізняти шлюб, зареєстрований вже окупаційною «владою», і шлюб, зареєстрований легітимною українською владою на певній території до її окупації. Для України не існує «шлюбу», зареєстрованого «владою» окупантів, тому щоб його розірвати, спочатку треба пройти процедуру встановлення факту реєстрації шлюбу на ТОТ у порядку окремого провадження.

Також дискутували про необхідність / доцільність зазначати в заяві до суду про розірвання шлюбу про попередні спроби подружжя розірвати шлюб у позасудовому порядку.

Доповідачка зазначила, що закон не передбачає обов’язкового попереднього досудового врегулювання спорів. А якщо суд таке вимагає, це надмірний формалізм. Тому якщо суд залишив без руху позовну заяву у справі із вказаних підстав, доцільно надати йому відповідні пояснення. А якщо вже суд повернув заяву через неусунення недоліків, таке рішення можна оскаржити в апеляційному суді.

Виступаючи з доповіддю «Розірвання шлюбу з іноземним елементом», Ольга Ступак поділила проблематику на дві частини: підсудність відповідних спорів; визначення того, право якої країни застосовувати під час їх вирішення.

У першій частині суддя висвітлила питання належності спорів про розірвання шлюбу з іноземним елементом (коли один з подружжя іноземець, або шлюб зареєстровано за кордоном, або сторони є громадянами України, але проживають за кордоном) до юрисдикції національного суду.

Доповідачка зазначила, що національному суду належать всі спори про розірвання шлюбу, якщо подружжя не домовилося про інше. Може поставати лише питання територіальної підсудності такого спору в Україні. Під час розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства, один з яких проживає в Україні, питання підсудності визначається за загальними правилами, встановленими статтями 27, 28 ЦПК України.

Щодо того, право якої країни застосовувати у спорах з іноземним елементом про розірвання шлюбу, Ольга Ступак зазначила, що національні суди застосовують лише процесуальне право України. Водночас вони можуть застосовувати матеріальне право іноземної держави. Визначаючи, матеріальне право якої держави підлягає застосуванню національним судом під час вирішення спору про розірвання шлюбу з іноземним елементом, суди мають керуватися правилами статей 60, 63 Закону України від 23 червня 2005 року № 2709-IV «Про міжнародне приватне право».

Детальніше – https://cutt.ly/yrcApkli.

13/09/2023

Судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади

✅Огляд постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 серпня 2023 року у справі № 759/25340/21

Короткий зміст позовної заяви:

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої внаслідок збройної агресії російської федерації.

На обґрунтування заявлених вимог позивач зазначала, що внаслідок збройної агресії російської федерації проти України вона була вимушена у квітні 2014 року залишити окуповану частину території Донецької області та переселитися до м. Києва. Внаслідок збройної агресії російської федерації проти України та її вимушеного переселення з окупованої частини території Донецької області, де у неї була частка у квартирі АДРЕСА_1 та усталений побут, їй завдано матеріальної та моральної шкоди. Діями російської федерації щодо України, а саме збройною окупацією частини території Донецької області, вона позбавлена можливості користуватися та розпоряджатися належним їй майном та використовувати належну їй нерухомість. Крім того, їй завдано моральної шкоди, яка спричинена втратою права розпоряджатися та користуватися належним їй нерухомим майном, можливістю проживати в рідному місті. Обов`язок з відшкодування спричиненої шкоди позивач вважає необхідним покласти на державу Україна в особі Кабінету Міністрів України, Державної казначейської служби України.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції:

Районний суд м. Києва рішенням в задоволенні позову відмовив. Рішення суду першої інстанції мотивоване необґрунтованістю і недоведеністю заявлених вимог.

Короткий зміст рішення апеляційного суду:

Київський апеляційний суд ухвалою апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення районного суду визнав неподаною та повернув особі, яка її подала.

Ухвала апеляційного суду мотивована невиконанням вимог ухвали суду щодо усунення недоліків апеляційної скарги, а саме ненадання доказів сплати судового збору, адже позивач у цій справі не звільнена від його сплати клопотання про звільнення від сплати не подавала.

Короткий зміст вимог касаційної скарги, її узагальнені аргументи:

У касаційних скаргах, поданих до Верховного Суду 15 та 16 січня 2023 року, ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу апеляційного суду і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувана ухвала апеляційного суду постановлена з порушенням норм процесуального права.

Винною особою, яка порушила охоронювані законом права та спричинила спірні збитки, є російська федерація, а відповідальною особою згідно із законом та практикою Верховного Суду є держава Україна, а тому позивач у цій справі звільнена від сплати судового збору відповідно до пункту 22 частини першої статті 5 та пункту 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір».

Позиція Верховного Суду:

Відповідно до пункту 3 частини четвертої та частини п`ятої статті 356 ЦПК України до апеляційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Якщо апеляційна скарга подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення від сплати судового збору.

Згідно з частиною другою статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.

Відповідно до частини третьої статті 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Залишаючи апеляційну скаргу без руху, суд апеляційної інстанції посилався на те, що заявник всупереч вимогам пункту 3 частини четвертої статті 356 ЦПК України до апеляційної скарги не додала документа про сплату судового збору.
На виконання зазначеної ухвали ОСОБА_1 надіслала заяву, в якій звернула увагу на те, що вона звільнена від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини другої статті 3 та пункту 22 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».
Апеляційний суд, вважаючи, що заявниця не усунула недоліків апеляційної скарги, визнав цю скаргу неподаною та повернув її, зазначивши, що підстав для звільнення позивачки від сплати судового збору за пунктом 22 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» немає, оскільки відповідачем у справі не є не держава-агресор. Також немає і підстав для звільнення її від сплати судового збору відповідно до пункту 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір», адже позивач просить відшкодувати шкоду, завдану державою-агресором - російською федерацією у зв`язку з тимчасовою окупацією території України.

Проте Верховний Суд не погоджується з наведеними висновками суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Закон України «Про судовий збір» є спеціальним законом, який визначає підстави для звільнення від сплати судового збору та пільги щодо його сплати, а отже, саме норми, передбачені в цьому Законі, підлягають застосуванню під час вирішення судом питання про звільнення осіб від сплати судового збору у випадках, визначених у статтях 3, 5 цього Закону.

Згідно з пунктом 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

Однак, апеляційний суд залишив поза увагою те, що ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до держави Україна в особі Кабінету Міністрів України та Державної казначейської служби України про відшкодування майнової і моральної шкоди, тому вона на підставі пункту 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору.

Висновок:

За вказаних обставин право ОСОБА_1 на апеляційне оскарження судового рішення як складова частина права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції, є порушеним.

З огляду на викладене доводи касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права під час вирішення питання про відкриття апеляційного провадження є обґрунтованими.

Відповідно до частини четвертої статті 406 ЦПК України у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Ураховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що оскаржувана ухвала апеляційного суду не може вважатися законною й обґрунтованою, тому касаційні скарги підлягають задоволенню, а ухвала апеляційного суду - скасуванню з направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду - вирішення питання відкриття апеляційного провадження.

📍Джерело: Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 серпня 2023 року у справі № 759/25340/21 - http://surl.li/kvmpx

30/08/2023

ПОДІЛ БІЗНЕС-МАЙНА МІЖ ПОДРУЖЖЯМ ПІД ЧАС РОЗЛУЧЕННЯ

Найкраще, якщо ці питання врегульовані шлюбним контрактом, який можна укласти навіть перед розлученням.

Аби уникнути судової тяганини та зайвий раз не світитися у судовому реєстрі.

Чинне законодавство України не містить чітких вимог, які застосовуються під час розподілу корпоративних прав, що належать одному з подружжя. Це викликає додаткові труднощі при розділі бізнесу, оскільки подружжя не до кінця розуміє особливості та принципи даного процесу. Кожен окремий тип такої власності (ТОВ, АТ, Приватне Підприємство), а також майно фізичної особи-підприємця вимагає окремого підходу, має свої особливості.

Усе це призводить до необхідності окремого вивчення кожного типу корпоративних прав та порядку їх розділу. Судова практика також має суттєві відмінності.

Відповідно до пункту 1 статті 61 Сімейного Кодексу, будь-яке майно, придбане в шлюбі, може вважатися загальним (не рахуючи того, що виведено з обороту). Ділові активи, незалежно від їх типу (акція, частка в статутному капіталі), також можуть бути визнані спільно нажитими.

Законодавство не містить ніяких обмежень, що виключають частки або акції, а також дивіденди від них, з переліку спільної власності подружжя. Таким чином, при їх розподілі застосовуються загальні правила законодавства. Однак, варто враховувати деякі особливості, наприклад, права та інтереси третіх осіб і особливий порядок реєстрації таких прав.

Товариство з обмеженою відповідальністю

За загальним правилом, частка в статутному капіталі ТОВ, якщо вона була придбана в період перебування в шлюбі, враховується при розділі майна. Однак, тут є свої особливості, які слід врахувати.

Пленум Верховного Суду України в п. 28 постанови №11 від 21.12.2007 вказує на те, що внесок до статутного капіталу не визнається спільною власністю. Це пов’язано з тим, що відповідно до ст. 12 ЗУ «Про господарські товариства» відповідне суспільство є власником майна або грошових коштів, що передано йому засновниками як внесок до статутного капіталу.

Таким чином, спочатку на будь-який спільно нажитий об’єкт формується право спільної власності. Але якщо він був внесений до Товариства, інший член подружжя позбавляється права власності на нього. Він отримує право вимоги половини від його вартості, у разі якщо загальні грошові кошти або майно було використано не в інтересах сім’ї (абз. 3 п. 28 ухвалив Пленуму ВСУ). У свою чергу, якщо вклад до статутного капіталу був зроблений шляхом спільного майна подружжя в інтересах сім’ї, то другий із подружжя має право на розподіл отриманих доходів (абз. 2 п. 28 Постанови Пленуму ВСУ).

Фактично, один із подружжя отримує право компенсації, яка задовольняє його права та зберігає права Товариства та інших його членів. Даної позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13 березня 2019 року, що винесена по справі № 756/10797/15-ц (провадження № 61-40676св 18):

Таким чином, якщо один з подружжя є учасником господарського товариства та вносить до його статутного капіталу майно, придбане за рахунок спільних коштів подружжя, то таке майно переходить у власність цього підприємства, а у другого з подружжя право власності на майно трансформується в право вимоги (зобов’язальне право), суть якого полягає в праві вимоги виплати половини вартості внесеного майна в разі поділу майна подружжя або право вимоги половини отриманого доходу від діяльності підприємства.

Вищевикладене дає підставу для висновку про те що, під час розподілу частки в статутному капіталі Товариства, слід дотримуватися наступних принципів:

З моменту передачі спільного майна в статутний капітал Товариства, воно втрачає ознаки спільної сумісної власності подружжя і стає власністю Товариства;Один із подружжя отримує право вимагати виплати компенсації половини вартості частки в статутному капіталі або отриманих доходів від діяльності Товариства, у залежності від того, в інтересах сім’ї чи ні було передано майно (грошові кошти) в статутний капітал Товариства.

Приватне Підприємство та Фізична особа-підприємець

Постанова Пленуму ВС України №11 від 21.12.2007 року в п. 29 визначила, що майно приватного підприємства не може бути об’єктом спільної власності. Чоловік (дружина) має право тільки на частку доходів від такої організації.

Істотні зміни відбулися після того, як Конституційний суд своїм рішенням від 19.12.2012 року встановив зворотне –майно приватного підприємства, якщо було сформовано за рахунок спільного майна подружжя, також підлягає розподілу за стандартними правилами.

Попри те, що роз’яснення в першу чергу стосувалося приватного підприємства, на практиці майно ФОП також стало об’єктом права спільної сумісної власності. Однак, не все, а тільки те майно, джерелом придбання якого були спільні кошти подружжя. Якщо ж ФОП в судовому порядку міг довести, що майно придбано за кошти саме фізичної особи-підприємця та купувалося з метою ведення підприємницької діяльності, то не рідкісною була практика визнання такого майна особистою власністю ФОП.

Однак, надалі судова практика переформатувалася таким чином, що критерієм віднесення майна фізосіб-підприємців до спільної сумісної власності подружжя залишилося тільки джерело його придбання. Тобто, якщо майно ФОП придбано для ведення підприємницької діяльності, але за рахунок спільних коштів подружжя, то таке майно підлягає розподілу.

Найбільш актуальна та свіжа практика Верховного суду підтверджує вказане. Так, у постанові Верховного суду від 10.04.2020 року, винесеній по справі №734 / 2887/17 зазначено наступне:

Отже, майно фізичної особи-підприємця, яке використовується для її господарської діяльності, вважається спільним майном подружжя, як і інше майно, придбане в період шлюбу, за умови, що воно придбане за рахунок належних подружжю засобів. Використання зазначеного майна одним з подружжя для здійснення підприємницької діяльності може бути враховано при обранні способу поділу цього майна.

Таким чином, системний аналіз вищевказаних норм матеріального права дозволяє зробити висновок про те, що майно фізичної особи-підприємця може бути об’єктом спільної сумісної власності подружжя та предметом розділу між кожним з подружжя з урахуванням загальних вимог законодавства щодо критеріїв визначення правового режиму спільного майна подружжя та способів поділу його між кожним з подружжя.

Таким чином, при розділі майна ФОП і ПП, фактично, істотну роль має лише джерело коштів, за які майно купувалося. Якщо воно набуте під час шлюбу, то ділиться за загальними правилами, якщо ні, то діляться лише доходи від нього.

Юридична компанія Дніпро, Київ, Львів

11/05/2026

07/04/2026

03/04/2026

08/01/2026

08/01/2026

08/01/2026

25/09/2025

22/05/2025

13/09/2023

30/08/2023

Address

Telephone

Website

Alerts

Shortcuts

Share

Category