Soter law firm

11/06/2017

Після довготривалого судового процесу юристи компанії Сотер зуміли переконати протилежну сторону у необхідності мирного вирішення спору. Спір по справі тривав понад два роки, протягом яких було отримано позитивні рішення у суді І інстанції та під час перегляду заочного рішення.

В обох випадках суд задовольнив вимоги нашого клієнта та визнав його право власності на 1/2 майнових прав на квартиру, що перебуває в процесі будівництва. Розгляд справи було укладено відсутністю будь-яких документів на підтвердження купівлі-продажу майнових прав та передачі грошових коштів. Завдяки зусиллям юристів вдалося в судовому порядку витребувати всі необхідні документи та сформувати доказову базу для успішного вирішення спору.

Звертаємо увагу, що при поділі майна подружжя до складу спільного майна включаються не лише окремі речі чи нерухоме майно, але і майнові права на таке майно. Для визначення майна спільною сумісною власністю не має значення хто саме з подружжя підписував договір про купівлю-продаж майнових права чи здійснював оплату. Визначення переліку майна для поділу здійснюється з урахуванням часу набуття такого майна (виникнення прав на спільне майно подружжя).

Під час розгляду справи інша сторона намагалася здійснити спроби відчуження (виведення) майна іншим особам з метою його збереження. Проте, на такі спроби було вжито відповідні заходи у вигляді визнання таких договорів недійсними, що дало можливість повернути вказане майно до складу майна, щ підлягає поділу.

Спроби мирного вирішення спору здійснювалися ще на етапі дослідження матеріалів справи, проте досягнути результату не завжди вдається на початку конфлікту. Зазвичай, протилежна сторона погоджується на мирне вирішення вже після того, як стає зрозуміло, що її становище програшне. Звертаємо увагу, що наші юристи здійснюють спробу мирного вирішення спору про поділ майна на умовах Pro Bono.

Мирне вирішення спору у позовах про поділ майна подружжя, дозволяє зберегти кошти та час, а також уникнути подальшої тяганини з виконавчим процесом. Крім того, таке вирішення спору дозволяє уникнути загострення конфлікту.

Рішення по справі:

- http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/46180117
- http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/58340140

Після довготривалого судового процесу юристи компанії Сотер зуміли переконати протилежну сторону у необхідності мирного вирішення спору. Спір по справі тривав понад два роки, протягом яких було отримано позитивні рішення у суді І інстанції та під час перегляду заочного рішення.

06/06/2017

Звертаючись до адвоката сторони не завжди усвідомлюють, на яке майно вони мають право. Таке нерозуміння стає причиною конфлікту, особистої ворожнечі, озлоблення та багаторічних суперечок, від яких страждають діти та близькі. Саме тому підхід адвокатів до сімейних спорів повинен бути виважений та особливо делікатний. Якщо адвокат правильно визначить правовий режим майна та зуміє довести це до відома свого клієнта, то, можливо, спір вдасться вирішити шляхом укладення мирової угоди або поділити майно в договірному порядку.

З моменту становлення вітчизняної судової практики неодноразово змінювалися підходи до визначення того, що ж слід включати до спільного чи особистого майна подружжя. Будь-яка дійсність підвладна часу, а тому все майно набувається в певний часовий проміжок (година, день, місяць, рік). В результаті чого для відповіді на питання, чи є майно спільною або особистою приватною власністю, необхідно перевірити законодавство, яке діяло в момент набуття такого майна. В праві таке явище називається темпоральна дія норми, інакше кажучи, поширення певної правової норми на відносини, які діяли на певному проміжку часу. При підготовці позовної заяви, в якій перелічується майно, юристи неодноразово роблять помилку при визначенні правового режиму такого майна. Причин тому, як правило, декілька: особиста зацікавленість юриста у збільшення кількості майна (від цього може залежати гонорар); відсутність нормативно-правової бази для перегляду норми в ретроспективі; заклопотаність та лінощі.

Спробуємо проаналізувати особливості кожного типу майна та з'ясувати, що ж є вирішальним для визначення його статусу (приналежності).

Відповідно до ст. 57 та ст. 60 Сімейного кодексу України все майно можна поділити на те, що набуте до шлюбу та після реєстрації шлюбу. За загальним правилом, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Після визначення дати реєстрації шлюбу, необхідно встановити момент набуття прав на майно, адже фактичне користування ще не свідчить про те, що таке майно належить подружжю (орендоване майно, майно право на яке виникає з настанням певних обставин тощо).

Щодо більшості майна можна визначити конкретну дату виникнення права на таке майно. Приміром, датою виникнення права на квартиру є дата реєстрації такого права у відповідному реєстрі. Проте у відносинах поділу майна дата реєстрації права не завжди вважається датою, яка може впливати на його належність. До 2011 року реєстрація прав на нерухоме майно здійснювалася БТІ, з 2011 року - державними реєстраторами шляхом внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно, а з 2013 року було створено новий реєстр. Нерідко трапляється ситуація, що майно відсутнє в реєстрах 2011 та 2013 років, проте на правовстановлюючому документі (договорі купівлі-продажу, дарування, свідоцтві про право власності тощо) стоїть відмітка БТІ про реєстрацію такого майна.

Окремі види майна мали свою специфіку щодо реєстрації прав на них. Приміром, право власності на земельні ділянки до 05.03.2009 року виникало після одержання власником документа, що посвідчує право власності (державного акту) та його державної реєстрації. Враховуючи негативну практику щодо видачі та реєстрації державних актів на земельні ділянки, можна стверджувати, що з моменту купівлі земельної ділянки та до моменту видачі державного акту могло пройти до трьох років.

Для правильного визначення дати набуття майна варто застосовувати законодавство, яке діяло на момент, коли таке майно набувалося, оскільки законодавство по різному визначало статус майна на різних історичних етапах. Приміром, в період з 22.12.2006 року до 17.05.2012 року приватизовані квартири та земельні ділянки визнавалися спільною сумісною власністю. Після 17.05.2012 року почали визнаватися особистою приватною власністю, а от до 22.12.2006 року не було спеціального регулювання і судова практика по різному підходила до питання визначення статусу такого майно (переважно визнавали спільною сумісною власністю). При визначені дати змін слід пам'ятати, що закон про внесення змін набуває чинності через певний час (зміни від 17.05.2012 року набули чинності лише 13.06.2012 року). Варто також враховувати певні особливості законотворчої практики, яка має місце в Україні, зокрема під час прийняття Сімейного кодексу України від 10 січня 2002 року в п. 1 Прикінцевих положень було визначено, що кодекс набирає чинності з 1 січня 2003 року. 26 грудня 2012 року у відповідний пункт внесли зміни змінивши момент набуття чинності та прив'язали його до моменту набранням чинності Цивільним кодексом України. Проте, приймаючи такі зміни, не було враховано що відповідні зміни також мають свій строк для набуття чинності. Отже, 1 січня 2003 року Сімейний кодекс України таки набув чинності, але 10.01.2003 року (набуття чинності закону про внесення змін) - його дію вже було зупинено. Фактично, така безвідповідальність законодавця породжує індивідуальний статус майна, яке набуте в період з 01.01.2003 року по 10.01.2003 року.

Доволі поширеними є випадки, коли право власності на майно набувається певними етапами. Приміром, під час придбання житла по договору інвестування або придбання майнових права, право власності на майно переходить після виплати всієї вартості такого майна. Такий договір може бути укладений як до шлюбу, так і під час. Саме майно може бути оформлене навіть після шлюбу, проте право на нього (майнові права) будуть визначатися з урахуванням моменту укладення договору та сплати грошових коштів. Якщо грошові кошти були сплачені до шлюбу, таке майно вважатиметься особистою приватною власністю, якщо ж після шлюбу, суд повинен врахувати розмір внесених грошових коштів та визначити, в яких частинах таке майно належить кожному з подружжя.

Майно, яке зазнавало змін

Приміром, реконструкція старого будинку може становити вартість нового будинку. В такому випадку суд на підставі доказів повинен оцінити вартість такої реконструкції та визначити, яка частка від оціненої вартості будинку становить вартість реконструкції. Якщо ж, звісно, на поліпшення витрачалися кошти, які самі по собі є особистою приватною власність, то таке поліпшення не буде впливати на вартість особистого майна.

Майно, право на яке на момент спору ще не зареєстровано або створення якого ще не завершене

В рішенні Верховного суду України від 16 грудня 2015 року у справі 6-2710цс15 суд звертає увагу на необхідність врахування судами ступінь готовності житлового будинку.

Згідно п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 4 жовтня 1991 року "Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на житловий будинок" суд вправі провести поділ незакінченого будівництвом будинку, якщо, враховуючи ступінь його готовності, можна визначити окремі частини, що підлягають виділу, і технічно можливо довести до кінця будівництво зазначеними особами. Доказами такої готовності може стати експертний висновок, декларація про готовність об'єкта до експлуатації або інша будівельно-технічна документація.

Майно, право на яке виникло, але для набуття права на розпорядження яким необхідно вчинити певні дії

Будь-яке обтяження є нічим іншим, як зобов'язанням. Відповідно до ч. 1 ст. 190 ЦК України майном вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Тому, будь-які обов'язки підлягають поділу, так само як і майно. У випадку, якщо право власності на певне майно набулося під умовою вчинення певного майнового чи особистого зобов'язання, необхідно визначити, хто повинен вчинити таке зобов'язання. Саме така особа має право на визнання за нею права власності на ту частину майна, яка охоплюється таким зобов'язанням (співрозмірна йому). Приміром, якщо особа успадкувала певне майно з умовою того, що вона повинна виконати умови майнового заповідального відказу, то слід вважати, що така спадщина не може вважатися безумовно особистою приватною власністю, оскільки для її одержання необхідне використання майна іншого з подружжя.

В ситуації з майном, яке набуте подружжям у зв'язку із укладенням договору довічного утримання, поділ майна ускладнюється ще і особистою (фідуціарною) природою зобов'язання по утриманню. Так, суд не вправі самостійно, без врахування думки особи, яка утримується, вирішити долю майна. Оскільки будь-яке рішення суду в такому випадку може порушити права та інтереси особи, яка перебуває на утриманні.

Автор(и): Білик Ігор Анатолійович. Дата: 06.06.2017. Назва: Поділ майна подружжя: визначення майна що підлягає поділу

06/06/2017

Юристи компанії "Сотер" отримали остаточну перемогу проти ПАТ "Полтаваобленерго" у довготривалій справі про демонтаж опор лінії електропередач та проведення рекультивації земельної ділянки.

В 2014 році ПАТ "Полтаваобленерго" на виконання замовлення ТОВ "Стасі насіння" було незаконно встановлено несущі опори лінії електропередач напругою 35 кВ на земельній ділянці, що розміщена в межах Стасівської сільської ради (Деканський район, Полтавська обл.). Встановлення опор ЛЕП 35 кВ було здійснено відповідачем без згоди власника земельної ділянки та з грубим порушенням вимог законодавства. Відповідач знехтував абсолютним правом численної кількості осіб та встановив ідентичні опори на земельних інших власників.

В 2015 році нашими юристами було підготовлено та подано позовну заяву в інтересах клієнта з вимогою зобов'язати відповідача демонтувати вказані опори та провести рекультивацію земельної ділянки. Відповідно до п. 1 постанови Ради Міністрів УРСР "Про рекультивацію земель, збереження і раціональне використання родючого шару ґрунту при розробці родовищ корисних копалин і торфу, проведенні геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт" від 14 липня 1976 р. №327 підприємства, які проводять будівельні та інші роботи на наданих їм у користування сільськогосподарських землях зобов'язані коли мине потреба в цих землях за свій рахунок приводити їх у стан, придатний для використання. Відповідно до ч. 2 ст. 166 ЗК України землі, які зазнали змін у структурі рельєфу, екологічному стані ґрунтів і материнських порід та у гідрологічному режимі внаслідок проведення гірничодобувних, геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт, підлягають рекультивації. Відтак, будь-яка незаконна забудова земельної ділянки покладає на правопорушника обов'язок привести пошкоджену земельну ділянку у попередній стан шляхом рекультивації.

Після численних затягувань зі сторони відповідачів та суду у розгляді справи нашими юристами було заявлено відвід складу суду. Після чого вдалося досягти неупередженого розгляду справи.

В серпні 2016 року Деканський районний суд у новому складі суду ухвалив рішення про задоволення вимог нашого клієнта. Суд зобов'язав ПАТ "Полтаваобленерго" провести демонтаж та відновлення стану ґрунту.

Не погоджуючись із судовим рішенням ПАТ "Полтаваобленерго" було подано апеляційну скаргу на рішення суду.

В грудні 2016 року нашим юристам вдалося відстояти права та інтереси клієнта в Апеляційному суді Полтавської області, в результаті чого рішення І інстанції залишили без змін. Після невдалих спроб ПАТ "Полтаваобленерго" вирішило не оскаржувати рішення Апеляційного суду Полтавської області в касаційному порядку.

Завдяки злагодженій роботі команди юристів компанії "Сотер" вдалося відстояти такі основоположні права, як право на безпечне навколишнє середовище та право власності на земельну ділянку. Попри таку перемогу слід відмітити, що випадки незаконного будівництва ліній електропередач без згоди власників або з порушенням захисних (обмежувальних) зон є доволі частим явищем. Енергопостачальні компанії нехтують правами громадян задля збільшення своїх виробничих потужностей та власного доходу. Слід пам'ятати, що будівництво ліній електропередач повинно завжди здійснюватися з дотриманням численної кількості норма та правил. Як показує досвід, будівельні компанії не лише ними нехтують, але, у багатьох випадках, об'єктивно їх не знають.

Приміром, правилами охорони електричних мереж, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України №209 від 4 березня 1997 року, визначено розміри охоронних зон об'єктів енергетики. Відповідно до п. 5 вказаних правил охоронні зони електричних мереж встановлюються: уздовж повітряних ліній електропередачі - у вигляді земельної ділянки і повітряного простору, обмежених вертикальними площинами, що віддалені по обидві сторони лінії від крайніх проводів за умови невідхиленого їх положення на відстань 15 метрів при встановленні ліній напругою 35 кВ. Окрім іншого, навіть при дотриманні окремих нормативів повинні враховуватися фактичний вплив випромінювання на життя та здоров'я людини.

В судовій практиці трапляються непоодинокі випадки, коли власники чи користувачі земельних ділянок також звертаються із безпідставними позовами про знесення ліній електропередач. Безпідставність таких вимог обумовлена, перш за все, тим, що право власності (інше право користування) набувалося вже після розміщення ліній електропередач. В доктрині екологічного права це отримало назву "очікувана шкода". У вітчизняній судовій практиці ще не сформовано стійкого правила щодо оцінки таких дій. Для його формування може стати корисним досвід США. Як приклад, справа Essie проти Shilman [3, с. 95], в якій власники будинків житлового району просили суд заборонити будівництво супермаркету в їхньому районі обґрунтовуючи свої вимоги тим, що рух, шум і вихлопні гази машин будуть заподіювати їм шкоду, так само, як і світло вітрин магазину. Суд позов не задовольнив, мотивуючи відмову тим, що будівництво вказаного об'єкта було погоджено задовго то придбання позивачами свого житла, а тому така шкода є очікуваною.

Справи про захист екологічних прав громадян є доволі складними та вимагають ґрунтовних знань і професійної підготовки. Ми завжди готові допомогти вам сформулювати правову позицію, зібрати необхідні докази, а також відстояти ваше право у будь-яких справах про захист екологічних прав та інтересів.

- http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/59860580
- http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/63093179
- Касимов Т.С. Соблюдение баланса интересов общества и частных землевладельцев в праве США [Текст]: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.06 / Тимур Салаватович Каримов. – Уфа, 1999. – 162 с.

В 2014 році ПАТ "Полтаваобленерго" на виконання замовлення ТОВ "Стасі насіння" було незаконно встановлено несущі опори лінії електропередач напругою 35 кВ на земельній ділянці, що розміщена в межах Стасівської сільської ради (Деканський район, Полтавська обл.). Встановлення опор ЛЕП 35 кВ було здійс...

29/05/2017

15 травня 2017 року указом Президента України було введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 28 квітня 2017 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)". Окрім заборони окремих господарських операцій виробничих підприємств, медіа компаній та фінансових установ дане рішення стосується також представників IT-сфери. Спробуємо проаналізувати що ж криється у відповідних санкціях, наскільки вони законні та які насліди це може мати для України.

ОБМЕЖЕННЯ ПРАВА НА РОЗПОРЯДЖЕННЯ АВТОРСЬКИМИ ПРАВАМИ

Як відомо, окремі види санкції сформульовані в наступному вигляді: заборона передачі технологій, прав на об’єкти права інтелектуальної власності. На думку автора, таке формулювання є грубим порушенням не лише авторських прав, а і права на інтелект загалом. У якісь мірі це схоже на спробу заборонити виражати свої погляди, адже дозвіл на використання програмного продукту може мати різні форми: письмовий договір, інвойс, конклюдентні дії, повідомлення, погоджувальний лист, вільна ліцензія тощо.

Система законодавства України побудована таким чином, що окремі нормативно-правові акти мають вищу юридичні силу в порівнянні з іншими. Прикладом тому є міжнародні договори. Відповідно до ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Відповідно до ч. 2 ст. 19 ЗУ «Про міжнародні договори України» якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Таким чином, усі без виключення державні органи повинні дотримуватися даної ієрархії, у тому числі РНБО та Президент України. Відповідно до ст. 2 ЗУ «Про Раду національної безпеки і оборони України» РНБО керується у своїй діяльності Конституцією та законами України, міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, актами Президента України. Тому, при прийнятті будь-якого рішення РНБО повинно діяти відповідно до вимог міжнародних договорів та вжити всіх заходів, щоби її рішення не порушували права та свободи, які гарантовані такими договорами.

Можливо, проблеми із санкціями не було б, якби до санкційного списку увійшли лише компанії, що перепродають чужі програмні продукти, а не розробники програмних продуктів, на які в них є виключні майнові права у зв’язку із фактом їх створення.

Статтею 41 Конституція України гарантувала право на розпорядження не лише об’єктами права приватної власності, але й результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Бернської конвенції автори літературних і художніх творів, які охороняються цією Конвенцією, користуються виключним правом дозволяти відтворення цих творів будь-яким чином і в будь-якій формі. Слово «виключним» лише вкотре підкреслює абсолютність такого права.

Бернська конвенція не передбачає повноважень державних органів на обмеження авторів щодо передачі прав на використання програмного продукту чи іншого об’єкта права інтелектуальної власності. Навпаки, в окремих положеннях Конвенції передбачено, що встановлені державою умови здійснення авторських прав не можуть зачіпати ні немайнових прав автора, ні належного автору права на одержання справедливої винагороди.

ЕРЕКТИЛЬНА ДИСФУНКЦІЯ САНКЦІЙ ПРОТИ IT-КОМПАНІЙ

На відміну від санкцій щодо підприємств, які поставляють товари та надають послуги на території України, з виробниками програмного забезпечення дещо інша ситуація. Будь-яка заборона на авторську «згоду» є нічим іншим, як забороною вираження своєї волі, а тому така заборона безглузда сама по собі. Крім того, застосування санкцій не враховує наступне.

По-перше, власник виключних майнових прав має право передати право на одержання роялті іншим особам, зокрема будь-яким суб’єктам не із санкційного списку. Про таке право, навіть, згадується в ст. 140.5.7 ПК України. Натомість, ЗУ «Про санкції» нічого не згадує про бенефіціарів суб’єктів, які внесені до списку. Рішенням РНБО не передбачено заборони на передачу права на одержання роялті. Тому, скоріше за все суб’єкти із санкційного списку передадуть своє право на отримання винагороди іншим особам. Очевидно, що РНБО ніколи не зможе оперативно реагувати на таку передачу, інакше матимемо безкінечний список суб’єктів, який буде лише постійно збільшуватися. Та й заборонити передачу права на одержання винагороди не виявляється можливим, оскільки така передача може здійснюватися у відповідності до законодавства іншої держави.

По-друге, усі підсанкційні юридичні особи є дочірніми компаніями. Постачання програмних продуктів може здійснюватися не лише українськими представництвами, але й безпосередньо російськими компаніями. У міжнародному праві існує принцип lex voluntatis, згідно якого учасники правовідносин з іноземним елементом можуть здійснити вибір права, що підлягає застосовуванню до відповідних правовідносин. Відтак, будь-яка передача права на програмне забезпечення може здійснюватися не відповідно до законодавства України, а відповідно до законодавства будь-якої іншої держави за вибором сторін договору.

У результаті такого застосування, сторони договору вважатимуться такими, що не порушили норми законодавства України, адже договір підпадає під дію законодавства іншої держави, й Україна не має суверенної волі заборонити відносини, які перебувають під юрисдикцією іншої держави.

По-третє, дозвіл на використання програмного продукту може виражатися у формі відкритої ліцензії (BSD, MIT, Mozilla Public License, Creative Commons Attribution, GPL тощо). Автор вправі створити свою відкриту ліцензію зробивши публічне застереження щодо порядку використання продукту. За таких умов, передача права на програмний продукт залежить не від волі чи дій власника майнових прав, а від дій користувача (завантаження, інсталювання, інтеграція тощо). Заборонити ж використовувати певні програмні продукти держава не зможу, а якщо і зробить щось подібне, то це буде схоже на заборону продуктів харчування у РФ. От тільки давити віртуально існуючий об’єкт бульдозером значно складніше ніж іспанські помідори.

По-четверте, плата за використання програмного продукту може здійснюватися не лише у формі грошового паушального чи ануітетного платежу, але й у покладені на користувача певних обов’язків, як приклад перегляду реклами.

По-п’яте, більшість сучасних програмних продуктів мають альтернативу у вигляді серверної версії, з якою кінцеві користувачі взаємодіють за допомогою технології RDP (англ. Remote Desktop Protocol, протокол віддаленого робочого столу). Відповідна технологія дозволяє не встановлювати програмне забезпечення на локальний комп’ютер, а використовувати його на комп’ютері, який, приміром, розміщено в Німеччині чи Королівстві Нідерланди.

По-шосте, будь-який програмний продукт має не лише власника майнових прав у вигляді юридичної особи, але й автора (ів). Відповідні особи мають право на одержання роялті або іншої авторської винагороди. Введені санкції жодним чином не врегульовують виведення коштів через позови авторів. Власне кажучи, будь-який автор має право звернутися із позовом до підсанкційної компанії із вимогою про виплату йому винагороди. Враховуючи характер відносин між компанією та авторами не важко передбачити, що такі позови будуть задоволені.

Враховуючи вищевикладене, можна констатувати, що ідея з обмеженням власника майнових прав на передачу прав на використання програмного продукту — це фантазія людей середньовічного типу мислення. Не можна обмежувати передачу об’єктів інтелектуальної власності, варто створювати сприятливі економічні та фіскальні умови для вітчизняного IT-бізнесу.

Автор(и): Білик Ігор Анатолійович. Дата: 16.05.2017. Назва: Ефективність санкцій проти IT-компаній

26/07/2016

Адвокату Білик Катерині Василівні вдалося успішно відстояти в Господарському суді міста Києва інтереси клієнта по стягненню з російської компанії заборгованості за договором поставки вугілля. Позовні вимоги нашого клієнта були задоволені в повному обсязі (http://reyestr.court.gov.ua/Review/58955738).

http://soter.kiev.ua/projects/25

Адвокат Білик Катерина Василівна успішно виграла справу про стягнення боргу з російської компанії

22/03/2016

Юристами компанії було успішно оскаржено неправомірні дії державного реєстратора щодо внесення запису про припинення юридичної особи.

22/03/2016

Мовчання ягнят або як адвокатів зробили мовчазними співучасниками суддівських правопорушень

В статті коротко розкривається проблеми законодавчих обмеженнь щодо участі адвокатів у поданні скарг на неправомірну поведінку суддів.

01/07/2015

РОЗШУКУЮ СВІДКІВ ДТП

Вчора 30.06 о 17:55 рухаючись між ст. м. Берестейська та м. Нивки мені довелося стати учасником ДТП. Водій транспортного засобу Mitsubishi Pajero АА9558МЕ, який рухався позаду мене, не гальмуючи прижався до мого авто на відстань менше 50 см та почав поступово наближуватися щоб завдати удару. Перед цим водій демонстрував свою відверту невдоволеність застосовуючи сигнал та світло фар. Жодної перешкоди я йому не міг чинити оскільки рухався по 3 смузі дорогою, яка має 4 смуги руху. За моїми припущеннями водій міг бути в стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння.

Після зіткнення він пригальмував, знову набрав швидкість та умисно завдав повторного удару. Після двох ударів водій Mitsubishi Pajero АА9558МЕ здав трохи назад, потім вправо та швидко зник з місця ДТП. На місці ДТП залишилися речові докази - ришітка радіатора Mitsubishi. Зараз встановлюється особа-водія Mitsubishi Pajero АА9558МЕ.

РОЗШУКУЮТЬСЯ БУДЬ-ЯКІ СВІДКИ ДАНОГО ДТП ТА ЗАПИСИ ВІДЕОРЕГІСТРАТОРІВ
098 480-81-60

19/06/2015

В порядоку консультування одного з провідних виробників допоміжного прилання для зброї юристи компанії Сотер підготували оглядову статтю щодо стану правового регулювання виробництва зброї в Україні. Перша частина присвячена порядку виробництва зброї невійськового призначення.

http://soter.kiev.ua/publications/non_military_weapons_legal_regulation

В порядоку консультування одного з провідних виробників допоміжного прилання для зброї юристи компанії Сотер підготували оглядову статтю щодо стану правового регулювання виробництва зброї в Україні. Перша частина присвячена порядку виробництва зброї невій

19/06/2015

Юристами компанії Сотер підготовлено ряд консультацій відносно стану правового регулювання виробництва зброї в Україні та процедури налагодження такого виробництва.

Значна частина українських промислових підприємств почали переглядати концепції свого економічного розвитку з урахуванням ринкових потреб в товарах оборонного призначення. На даний час, лише незначна частина підприємств зуміли переорієнтувати своє виробництво для забезпечення потреб армії. Чинне зак…

17/06/2015

У зв\'язку з одностороннім тлумаченням податковими органами переліку та вимог до документів, які є підставою для списання витрат на паливно-мастильні матеріали, нашими юристами було підготовлено короткий огляд законодавства з відповідного питання.

У зв'язку з одностороннім тлумаченням податковими органами переліку та вимог до документів, які є підставою для списання витрат на паливно-мастильні матеріали, нашими юристами було підготовлено короткий огляд законодавства з відповідного питання.