Частный нотариус Киев Ангеловская Ольга Сергеевна

  • Home
  • Ukraine
  • Kyiv
  • Частный нотариус Киев Ангеловская Ольга Сергеевна

Частный нотариус Киев Ангеловская Ольга Сергеевна Нотариус с человеческим подходом и светлым сердцем:-))

Маленька історія, яка чекала свого часу.У 1997 році я відкрила свій перший щоденник. Тверда зелена обкладинка, тонкі лін...
22/05/2026

Маленька історія, яка чекала свого часу.

У 1997 році я відкрила свій перший щоденник. Тверда зелена обкладинка, тонкі лінії. Писати було незручно, але мені потрібно було кудись складати себе. Тоді я ще не знала, що слова — це насіння. І що деякі з них проростають лише через роки. Я вклеювала туди фотографії, писала історії, мріяла, закохувалась. Жила на сторінках так, як хотіла жити в реальності.

Після народження Злати з’явився новий щоденник. Вже не про кохання — про майбутнє. Я писала дуже обережно, навіть свої мрії боялась формулювати занадто голосно. Тому там була лише одна фраза: «Хочу купувати будинки. Робити їх красивими. Під ключ. Щоб людина зайшла з валізою — і відчула: тут про неї подбали». Тоді це був просто текст. Без плану. Без гарантій. Без розуміння як.

А рік тому мені запропонували створити простір з нуля. Не просто будівлі. Не просто курорт. Місце, де природа, архітектура і відчуття стають одним цілим. Місце, де хочеться видихнути. Де тиша — не порожнеча, а сила. Я довго вчилась мовчати про великі речі. Бо коли мрієш масштабно — це іноді лякає навіть тебе саму. Але правда в тому, що я ніколи не була “про ремонт”. Я завжди була про простір. Про відчуття дому. Про стан.

І зараз я стою на порозі нової глави. Вона набагато більша за ту дівчинку із зеленим щоденником. Але саме вона колись її й написала. Я не знаю формули здійснення бажань. Але знаю: якщо вони написані чесно — життя знаходить спосіб відповісти. І здається, це моя відповідь 🤍

Про цей проєкт я буду розповідати поступово. Бо це не просто робота. Це частина мене.

А якщо вам захочеться побачити простір, про який я говорю —
залишу посилання в bio 🤍

Мені трохи тремтять руки, коли я це пишу. Але всередині — дуже тихо.

Ранок. Я відвезла Злату до школи, а Давид сьогодні вирішив залишитися вдома — йому зараз дуже подобається бути зі мною ...
21/05/2026

Ранок.
Я відвезла Злату до школи, а Давид сьогодні вирішив залишитися вдома — йому зараз дуже подобається бути зі мною 🤍

Я зайшла по свіжу випічку в українську пекарню, а потім вирішила випити кави. Знайшла маленьку затишну кав’ярню на вузькій вуличці й замовила гарячий лате.

За кілька хвилин до кав’ярні зайшла жінка. Вона виглядала дуже напруженою й попросила сісти поруч, бо інших місць не було. Ми заговорили англійською, а потім вона запитала, звідки я. Я відповіла — з України. Вона сказала, що вона росіянка.

Зазвичай у такі моменти мене накривало. З початку війни майже кожен контакт із росіянами викликав у мені сильний внутрішній гнів — аж до фізичного тремтіння. Злата й досі відмовляється ходити в місця, де є російські діти. Напевно, вона занадто добре пам’ятає, що вони зробили з нашим домом.

Але цього разу було інакше. Мені було неприємно — так. Але того жорсткого відторгнення я не відчула.

Я дивилася на неї й розуміла — людина на межі. Вона розповідала, що вже два тижні не спить, що в неї набрякли ноги, усе тіло вкрите пухирями, а нервова система ніби не витримує. Говорила про котів, які бігають уночі кімнатою, про мертву пташку під ліжком, про собаку, який її вкусив.

Раніше я б подумала: «Добре, на одного росіянина буде менше». Але цього разу я відчула зовсім інше.

Я відчула, що якщо людина — незалежно від того, приємна вона мені чи ні — просить про допомогу, я внутрішньо готова допомогти.

Ймовірно, у неї паразити — симптоми дуже збігалися. Я дала їй адресу клініки, вона викликала таксі й поїхала.

А дорогою додому я думала: що це було? І раптом зрозуміла — можливо, це і є співчуття. Милосердя. Або все разом.

Я давно зрозуміла одну річ: не працюють розповіді про те, «як правильно». Працює лише мій приклад. Як я реагую. Як відповідаю. Які питання ставлю.

Відповідати агресією на агресію — це не відповідь. Це продовження ще більшого хаосу.

Мені здається, що мир завжди починається всередині себе. Усередині родини. А вже потім, можливо, приходить і у світ.

21/05/2026

Той момент, коли ти нарешті вирішив кудись поїхати і нормально поїсти…
і саме в цей момент почався дощ 🌧️😂

21/05/2026

У якийсь момент я зрозуміла…
доросле життя — це коли ти або щось будуєш, або щось терміново “ремонтуєш” 😂

То дім.
То психіку.
То стосунки.
То себе після понеділка.

І головне —
ніхто навіть інструкцію не дав 🤍

19/05/2026

А ви теж іноді сумуєте не за дитинством… а за собою в дитинстві? 🤍 Я памʼятаю ляльки, двір, “дочки-матері”, пісок у сандалях і крики “мама, я ще погуляю”. А зараз дивлюсь на своїх дітей — і в них зовсім інше дитинство: гуртки, футбол, танці, Lego, падел, постійно якісь заняття та можливості. І ніби це прекрасно… але іноді мені здається, що у нас було більше свободи. Без телефонів. Без поспіху. Без вічного “треба”. І найдивніше — тоді ми так мріяли швидше подорослішати… не знаючи, як сильно будемо сумувати за тим двором 🤍 А у що ви гралися в дитинстві? 🥺

Як ми знаємо, «святе місце порожнім не буває». І щойно ми знаходимо своє глибоко вкорінене переконання, його важливо не ...
15/05/2026

Як ми знаємо, «святе місце порожнім не буває». І щойно ми знаходимо своє глибоко вкорінене переконання, його важливо не просто побачити, а дослідити, зрозуміти, пробачити й відпустити. І дуже бажано — на це вже «тепле місце» покласти нове. Наприклад: я обираю бути коханою, навіть усвідомлюючи, що я не ідеальна. Або: я вірю, що маю право помилятися. Або: зміни завжди ведуть до кращого. Я думаю, кожен у моменті відчує, що саме для нього зараз важливо.

І, звісно, нікуди без практики. Бо, як кажуть, купити абонемент у спортзал — це ще не спорт 😂 Батьки витратили роки, силу і багато зусиль, щоб укорінити в нас свої установки, тому за один чи два дні практики мозок навряд чи повірить, що «тепер я думаю інакше».

Нове переконання — це шлях, а не подія. Головне усвідомити, що конфлікти, страхи, невдачі, повторювані сценарії — це не покарання, а сигнали. Тригери. Кожен із них — запрошення до дослідження.

Що я думаю про себе, коли відчуваю невдачу? Що я відчуваю, коли помиляюся? Це не просто питання — це двері до самого себе.

Зараз мені прийшов класний приклад. Це як почистити телефон від усього зайвого, довести його майже до заводських налаштувань, полегшити його. Так само і з людськими переконаннями: проходячи шлях очищення, людина повертається до себе — не як до образу, а як до живої істоти, здатної відчувати, обирати, творити і просто бути.

Думаю можна почати з чистки телефона сьогодні 😂 а потім як карта ляже
#тиша #баланс #щастя #щотакещастя #відновлення

Чи здатна людина, вже в зрілому віці, замінити установки або правила, сформовані батьками?Людина насправді — надзвичайно...
13/05/2026

Чи здатна людина, вже в зрілому віці, замінити установки або правила, сформовані батьками?

Людина насправді — надзвичайно адаптивна істота, і приклад для цього навіть не потрібно довго шукати 😂 Мільйони українців щодня, кожен по-своєму, адаптуються до сьогоднішніх реалій. Тож переконання і внутрішні правила людина точно здатна змінити. Питання лише — як саме.

Для початку їх потрібно виявити: знайти в собі, пригадати, «розкрити». Потім — почати спостерігати за собою і своїми реакціями. Повірте, щоденних тригерів дуже багато, у мене особисто їх теж вистачає. Я щоразу звертаю увагу на свою внутрішню агресію, на своє несхвалення чогось або когось.

У моменті такого усвідомлення важливо спочатку максимально заспокоїтися, і лише потім починати аналізувати — саме в такому порядку. Якщо вмикати голову, то завжди можна знайти причину цієї агресії і, потягнувши за ниточку, розкрутити весь клубок витоків цього тригера.

Я завжди одразу ставлю собі запитання: що саме мене так дратує, а потім — чому? Чому мені щось не подобається, або навпаки — чому подобається? Чи хочу я й далі відчувати стрес на одну й ту саму тему? Чи все-таки готова крок за кроком, у кожному питанні, спокійно сформувати для себе нове переконання — що я можу вирішувати все мирно, спокійно і з любов’ю.

Іноді нам потрібні не відповіді, а нагадування — як поступово змінювати свої внутрішні правила. #тиша #баланс #щастя #щотакещастя #відновлення

11/05/2026

Може, достатньо просто… поїхати в Одесу? 😄 Іноді між нами і тим, чого ми хочемо, стоять лише зайві думки. Я довго цього не розуміла, поки не почула одну просту фразу… #відчуття #щастя #тиша #нервовасистема #тривога

11/05/2026

Чому мене так легко “вивести”? 🤔
Іноді справа не в інших людях і навіть не в ситуаціях, а в тому, що ми дуже тримаємось за свій “план”, і коли життя йде інакше — нас це зачіпає, можливо, не все потрібно контролювати… #відчуття #тиша #нервовасистема #тривога #щастя

Задумалась… звідки я взагалі знаю, як «правильно» і як «треба»? З народження Злати й Давида я, звісно з добрих намірів, ...
08/05/2026

Задумалась… звідки я взагалі знаю, як «правильно» і як «треба»?

З народження Злати й Давида я, звісно з добрих намірів, формувала і продовжую формувати їм це саме «правильно». Думаю, так робить кожен з батьків, не лише я. Навіщо? Мені здається — щоб сформувати набір переконань, з якими дитина піде в життя.

Але ж кожен з батьків формує різні переконання. Одні — підтримуючі: що добро завжди повертається бумерангом, що можна помилятися і вчитися, що світ загалом безпечний. Інші — обмежуючі: що треба бути ідеальною, щоб тебе любили, що потрібно постійно щось робити, аби заслужити повагу, що «не вигадуй» і «заспокойся вже». Це, до речі, якраз тема мого виховання. Таких обмежень із дитинства я можу навести сотні, на жаль.

І от я зловила себе на ще одній чесній думці. У моєму житті є лише одна по-справжньому смілива й мудра людина, яка підтримує мене завжди — навіть коли не згодна зі мною і цим мотивує мене. За це я відчуваю до неї велику вдячність ❤️

І тепер питання, яке мене не відпускає. Чи згодні ви з тим, що всі ці установки діють на дитину, як 25-й кадр — тихо, непомітно, але дуже глибоко, стаючи частиною її внутрішнього світу?
#тиша #баланс #щастя #щотакещастя #відновлення

08/05/2026

Яблука від яблунь недалеко падають😂 ця дівчинка мені здається ніколи не виросте, як її матуся 😂

Address

Улица Верхний Вал, 18 Kyiv
Kyiv
04071

Opening Hours

Monday 09:00 - 18:00
Tuesday 09:00 - 18:00
Wednesday 09:00 - 18:00
Thursday 09:00 - 18:00
Friday 09:00 - 18:00
Saturday 11:00 - 15:00

Telephone

+38 067 467 69 96

Website

Alerts

Be the first to know and let us send you an email when Частный нотариус Киев Ангеловская Ольга Сергеевна posts news and promotions. Your email address will not be used for any other purpose, and you can unsubscribe at any time.

Contact The Business

Send a message to Частный нотариус Киев Ангеловская Ольга Сергеевна:

Shortcuts

Share

Category