18/01/2024
🔥Постанова КГС ВС від 11.01.2024 № 910/4240/23:
📎https://reyestr.court.gov.ua/Review/116288936
👨⚖️Суддя-доповідач: Баранець О. М.
✅Підписаний підрядником в односторонньому порядку акт може бути доказом передання і прийняття робіт за договором будівельного підряду лише у разі реального виконання робіт підрядником за договором
✔️Як вбачається предметом спору за первісним позовом є вимога про стягнення збитків у розмірі 1 180 415,22 грн, спричинених відповідачем за первісним позовом внаслідок неналежного виконання умов укладеного з позивачем договору надання послуг від 09 грудня 2020 року № 09/12-1КоСул.
Відповідно до частини першої статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
За змістом статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.
Відповідно до частини першої статті 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Згідно з частиною першою статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Відшкодування збитків є одним із видів господарсько-правової / цивільно-правової відповідальності і для застосування такої міри відповідальності необхідна наявність усіх елементів складу правопорушення, а саме:
- протиправної поведінки;
- шкідливого результату такої поведінки - збитків (шкоди);
- причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками (шкодою);
- вини особи, яка заподіяла шкоду.
У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.
Отже, суди, розглядаючи спори про стягнення збитків, мають встановлювати обставини щодо наявності всіх елементів складу правопорушення у їх сукупності.
Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
При поданні позову про відшкодування збитків на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. Вина боржника у порушенні зобов`язання презюмується та не підлягає доведенню кредитором, тобто саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.
Подібні висновки Верховного Суду є загальними та сталими для правовідносин, що стосуються стягнення збитків, та викладені у численних постановах Верховного Суду, зокрема від 30 листопада 2021 року у справі № 916/3578/20, від 08 лютого 2022 року у справі № 916/3563/20, а також у постановах від 09 жовтня 2018 року у справі № 908/2261/17, від 31 липня 2019 року у справі № 910/15865/14, від 30 вересня 2021 року у справі № 922/3928/20, на які послався відповідач за первісним позовом у касаційній скарзі.
Слід зазначити про те, що саме лише врахування судом цих загальних висновків Верховного Суду не має своїм наслідком якийсь певний єдиний можливий результат вирішення спору. Результат розгляду судом спорів у справах про стягнення збитків, заподіяних внаслідок порушення договірного зобов`язання, при застосуванні судом зазначених висновків обумовлюється фактичними обставинами, що встановлені судом у кожній конкретній справі, тобто залежить від встановлених судом фактичних обставин, які у кожній справі можуть бути різними.
Як вбачається з оскаржуваних судових рішень суди попередніх інстанцій при вирішення спору за первісними позовними вимогами у цій справі також керувалися зазначеними висновками щодо елементів складу правопорушення, правил їх доведення, чим спростовуються твердження скаржника про неврахування судами цих висновків. При цьому, відсутність в оскаржуваних судових рішеннях посилання судів попередніх інстанцій на конкретні постанови Верховного Суду, в яких викладені такі висновки, при умові наведення судами самих цих висновків не свідчить про те, що такі висновки не були враховані судами попередніх інстанцій.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Протиправною поведінкою у договірних правовідносинах є поведінка (дія чи бездіяльність) сторони договору, яка не відповідає вимогам закону, полягає у порушенні договірного зобов`язання, тягне за собою порушення (зменшення, обмеження) майнових прав (благ) і законних інтересів іншої особи.
Як правильно встановили суди попередніх інстанцій укладений між сторонами у цій справі договір надання послуг від 09 грудня 2020 року № 09/12-1КоСул є за своєю правовою природою договором підряду, правове регулювання відносин за яким здійснюється за нормами, закріпленими у статтях 837 - 864 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частин першої та другої статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Як встановили суди попередніх інстанцій за умовами укладеного між сторонами у цій справі договору підряду відповідач за первісним позовом як підрядник зобов`язався у порядку та на умовах визначених цим договором виконати роботи з цементування Свердловини з використанням власної Техніки та кваліфікованого персоналу, а позивач за первісним позовом як замовник зобов`язався прийняти такі роботи та оплатити їх.
Згідно з пунктом 1.3. договору детальний перелік робіт та інші вимоги до робіт вказані в Технічному завданні, що є додатком № 1 до цього договору, та в Орієнтовному розрахунку ціни робіт, що є додатком № 2 до договору.
У Технічному завданні на виконання робіт з цементування під час кріплення свердловини № 1 Ковалівсько-Сулимівської площі, яке є додатком № 1 до договору, сторони погодили етапи виконання робіт: 1) цементування кондуктора 473,1 мм; 2) цементування технічної колони 339,7 мм; 3) цементування І ступені колони 244,5 мм; 4) цементування ІІ ступені колони 244,5 мм; 4а) альтернативний варіант етапів 3,4 - безступеневе цементування колони 244,5 мм; 5) цементування І секції експлуатаційної колони 177,8 мм; 6) цементування ІІ секції (надставки) експлуатаційної колони 177,8 мм (опційно, на вимогу замовника за результатами опресування колони 244,5 мм); 7) цементування хвостика 127 мм (опційно, на вимогу замовника за результатами ГДС).
На виконання умов договору Підрядник (відповідач за первісним позовом) виконав, а Замовник (позивач за первісним позовом) прийняв роботи, передбачені першим та другим етапами робіт, що підтверджується підписаними сторонами актами здачі-прийняття виконаних робіт від 04 лютого 2021 року № 1 та від 25 лютого 2021 року № 2, які позивач за первісним позовом оплатив у повному обсязі.
Однак, 20 квітня 2021 року під час виконання третього етапу робіт на будівництві сталася аварія, спричинена порушенням технологічного процесу цементування свердловини, про що представниками Замовника, Підрядника, Генерального замовника, Бурового підрядника, Супервайзера був складений та підписаний акт №1 про фіксацію аварії.
Згідно з пунктом 2.11. договору Підрядник зобов`язаний брати участь у розслідуванні аварій, ускладнень, нещасних випадків та простоїв, що виникли в процесі цементування. Всі випадки аварії, ускладнень та простоїв, що виникли в процесі цементування, оформлюються актами за участю Підрядника та Замовника, Генерального замовника, Бурового підрядника, Супервайзера. В актах в обов`язковому порядку вказується причина і сторона, відповідальна за допущені аварії, ускладнення простої. Якщо при підписанні акта виникли суперечності, кожна сторона викладає свою думку. При відмові однієї із сторін від складання або підписання акта, вона зобов`язана письмово обґрунтувати свої заперечення. При відсутності письмового обґрунтування відмови від підписання акту протягом 2-х діб з моменту пред`явлення, акт, пред`явлений Замовником Підряднику, приймається як остаточний та вважається таким, що узгоджений Підрядником.
Суди попередніх інстанцій встановили, що представники Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрСКС", Приватного акціонерного товариства "Навтогазвидобування", Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Ойл" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогазмонтаж" склали та підписали акт по цементуванню обсадної колони діаметром 245 мм, в якому зазначили про те, що причиною аварії є злам утримуючого штифта продавлювальної пробки, що призвело до її самовільного передчасного пуску, внаслідок чого процес цементування завершився передчасно по причині відсутності технічної можливості продавлювання цементного розчину в затрубний простір. Візуальне обстеження залишеної зруйнованої частини утримуючого штифта вказує на відсутність корозійних процесів та явних ознак його промивання. Сторони домовились провести спільне детальне розслідування причин зламу, включаючи обстеження зразка штифта в спеціалізованих організаціях. Відповідальність за дане розслідування покладена на Товариство з обмеженою відповідальністю "УкрСКС".
Підрядник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ексало Дріллінг Україна" зазначений акт не підписав, письмових заперечень щодо обставин аварії, яка сталася 20 квітня 2021 року, та щодо непідписання зазначеного акта не надав, з огляду на що відповідно до пункту 2.11. договору цей акт приймається як остаточний та вважається таким, що узгоджений Підрядником.
Відповідно до статті 839 Цивільного кодексу України Підрядник зобов`язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором. Підрядник відповідає за неналежну якість наданих ним матеріалу і устаткування, а також за надання матеріалу або устаткування, обтяженого правами третіх осіб.
Підрядник зобов`язаний вживати усіх заходів щодо збереження майна, переданого йому замовником, та відповідає за втрату або пошкодження цього майна (стаття 841 Цивільного кодексу України).
Відповідно до пункту 1.4. договору Підрядник підтверджує, що зміст та обсяги робіт йому зрозумілі, а сам Підрядник є таким, що має всі необхідні дозволи, ліцензії та іншу документацію, що вимагається законодавством для виконання робіт за цим договором, справне, надійне обладнання та кваліфікований персонал.
За змістом підпунктів 3.3.3., 3.3.4., 3.3.8. пункту 3.3. договору Підрядник зобов`язався власними силами та за власний рахунок направляти для виконання робіт технічно справу та відповідну цьому договору техніку у необхідній кількості. Підрядник повинен забезпечити цілодобову присутність на Свердловині свого кваліфікованого персоналу у кількості згідно з пунктом 2.13. договору, який буде здійснювати інженерний супровід і контроль за ходом виконання робіт. У разі, якщо під час виконання робіт Підрядником, в тому числі членами його персоналу, будуть завдані збитки Замовнику, Генеральному замовнику чи будь-яким іншим третім особам, Підрядник відшкодовує самостійно такі збитки у повному обсязі.
Згідно з підпунктами 3.3.12., 3.3.13. пункту 3.3. договору Підрядник несе повну відповідальність за всі свої дії (бездіяльність) під час виконання робіт, відповідає за будь-які дії (бездіяльність) власного персоналу та субпідрядних організацій Підрядника, за завдану шкоду третім особам, довкіллю тощо. У випадку виявлення Замовником факту застосування (використання) Підрядником в роботі будь-якої техніки, яка не відповідає вимогам цього договору, відповідним нормативним актам України, останній несе відповідальність згідно з цим договором.
Крім того, вимоги до обладнання Підрядника, що використовується Підрядником при виконанні передбачених договором робіт, визначені також у Технічному завданні на виконання робіт з цементування під час кріплення свердловини № 1 Ковалівсько-Сулимівської площі, що є додатком № 1 до договору. За змістом розділу 2 Технічного завдання до обладнання, що використовується для виконання передбачених договором робіт, належить в тому числі цементувальні головки з паспортом про проходження дефектоскопії (комплект: під обсадні колони: 339,7 мм, 244,5 мм, 177,8 мм та цементувальні головки із замковими різьбами NC -50 / 5 FH (опційно)).
Згідно з пунктом 2 розділу 9 Технічного завдання Підрядник несе відповідальність за працездатність обладнання, що використовується для виконання робіт за дорученням Замовника.
Отже, як правильно встановив суд апеляційної інстанції, за умовами укладеного між сторонами у цій справі договору відповідач за первісним позовом як підрядник зобов`язався виконати роботи з цементування Свердловини з використанням власного обладнання, техніки та кваліфікованого персоналу, а також зобов`язався направляти для виконання робіт технічно справну техніку у необхідній кількості. При цьому, відповідач за первісним позовом як підрядник, який є власником передбаченого договором та Технічним завданням обладнання, є відповідальною особою за технічний стан такого обладнання.
Однак, як встановив суд апеляційної інстанції, відповідач за первісним позовом при проведенні третього етапу передбачених договором робіт застосував несправне обладнання - цементувальну головку, конструктивною частиною якої є утримуючий штифт, що мав тріщину та при здійсненні цементування першої ступені технічної колони діаметром 244,5 мм свердловини № 1 Ковалівсько-Сулимівської площі був зламаний, що призвело до втрати технічної можливості продавлювання цементного розчину в затрубний простір, внаслідок чого тампонажний розчин не був продавлений в затрубний простір в достатній кількості для якісного цементування, вимоги щодо необхідного об`єму тампонажного розчину не були дотримані, а процес цементування був зупинений передчасно, роботи, передбачені договором, не були виконані. Разом з цим, як встановив суд апеляційної інстанції, цементний розчин (матеріал Замовника) вже був виготовлений та закачаний в обсадну колону свердловини, з огляду на що матеріали вибули з володіння та розпорядження Замовника (позивача за первісним позовом), поновлення їх неможливе.
Встановивши ці обставини, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що в діях відповідача за первісним позовом існує повний склад цивільного правопорушення, оскільки він не дотримався вимог договору щодо застосування справної техніки та обладнання при виконання передбачених договором робіт, аварія при виконанні передбачених договором робіт сталася внаслідок несправності конструктивних елементів техніки, що належить відповідачу за первісним позовом, відповідач за первісним позовом не виконав вимог договору щодо застосування необхідного об`єму тампонажного розчину (протиправна поведінка), що призвело до втрати матеріалу Замовника (цементного розчину), підготовленого але не продавленого в затрубний простір (причинно-наслідковий зв`язок та збитки). При цьому, як встановив суд апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, у матеріалах справи наявний розрахунок та первинна документація щодо закупівлі Замовником необхідних матеріалів для цементування, що підтверджує розмір завданих Товариству з обмеженою відповідальністю "УкрСКС" збитків.
Крім того, за висновком суду апеляційної інстанції, з яким суд касаційної інстанції погоджується, вина відповідача за первісним позовом полягає у тому, що він не вжив належних та достатніх заходів для організації належної технічної експлуатації свого обладнання для запобігання виходу з ладу такого обладнання, наслідком яких сталася аварія на будівництві, яка зумовила зупинення процесу цементування та втрату матеріалу Замовника.
Верховний Суд не бере до уваги доводи скаржника про те, що жодними доказами, наявними в матеріалах справи, не підтверджується вина відповідача за первісним позовом у заподіянні збитків позивачу за первісним позовом, оскільки суд апеляційної інстанції надав належну оцінку такому елементу правопорушення як вина, зазначені доводи скаржника не підкріплені жодною підставою касаційного оскарження, передбаченою частиною другою статті 287 Господарського процесуального кодексу України, ці доводи зводяться до встановлення обставин справи, оцінки доказів, наявних в матеріалах справи, що з огляду на визначені в статті 300 Господарського процесуального кодексу України межі розгляду справи судом касаційної інстанції не є компетенцією суду касаційної інстанції.
З огляду на викладене Верховний Суд вважає, що суд апеляційної інстанції належним чином та у повному обсязі дослідів усі елементи складу правопорушення у спірних правовідносинах, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, встановив наявність усіх чотирьох елементів правопорушення, вчиненого відповідачем за первісним позовом, та дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення первісних позовних вимог.
У касаційній скарзі скаржник посилається на те, що позивач за первісним позовом надав суду сфальшовані примірники звіту з проведених досліджень, виконаних Інститутом проблем міцності ім. Г. С. Писаренка Національної академії наук України згідно з договором № 1644 від 17 травня 2021 року, та звіту з експертизи руйнування штифта цементувальної головки, проведеної Київським університетом будівництва і архітектури, а суд апеляційної інстанції безпідставно взяв до уваги ці звіти.
Однак, Верховний Суд не бере до уваги зазначені доводи скаржника, оскільки вони не підкріплені жодною підставою касаційного оскарження, передбаченою частиною другою статті 287 Господарського процесуального кодексу України, ці доводи зводяться до встановлення обставин справи, оцінки доказів, наявних в матеріалах справи, що з огляду на визначені в статті 300 Господарського процесуального кодексу України межі розгляду справи судом касаційної інстанції не є компетенцією суду касаційної інстанції. Крім того, Верховний Суд зазначає про те, що ці звіти не були єдиними доказами, на підставі яких суд апеляційної інстанції встановив обставини вчинення відповідачем за первісним позовом правопорушення у спірних правовідносинах. Ці обставини були встановлені судом на підставі аналізу усіх наявних в матеріалах справи доказів, як окремо, так і в сукупності з іншими доказами, з урахуванням таких передбачених чинним господарським процесуальним законодавством стандартів доказування, як належність, допустимість, достовірність та вірогідність доказів.
З огляду на викладене Верховний Суд вважає необґрунтованими доводи скаржника щодо помилковості висновків суду апеляційної інстанції, зроблених по суті спору за первісними позовними вимогами, та не вбачає підстав для скасування постанови апеляційного господарського суду в частині задоволення первісних позовних вимог.
Крім того, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що первісні позовні вимоги заявлені у межах строку позовної давності, а положення статті 863 Цивільного кодексу України, що передбачають скорочений строк позовної давності в один рік до вимог щодо неналежної якості роботи, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки позовні вимоги за первісним позовом були заявлені з підстав неналежного виконання відповідачем за первісним позовом умов договору підряду та не стосувалися неналежної якості виконаних підрядних робіт.
У касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «Ексало Дріллінг Україна» (відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом) також не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрСКС» заборгованості за виконані роботи по третьому та четвертому етапам робіт за договором в розмірі 1 303 244,52 грн. За твердженням скаржника суди попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог неправильно застосували положення статей 853, 882 Цивільного кодексу України та не врахували висновки Верховного Суду щодо застосування цих норм права, викладені у постанові від 17 серпня 2021 року у справі № 910/16308/20.
Однак, Верховний Суд зазначає про те, що ці доводи скаржника є необґрунтованими з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 853 Цивільного кодексу України Замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.
Згідно з частинами першою, четвертою статті 882 Цивільного кодексу України Замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов`язаний негайно розпочати їх прийняття. Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.
Такими чином, за змістом статей 853, 882 Цивільного кодексу України, якщо замовник не підписав акт та не висловив заперечення щодо виконаних робіт, то такі роботи вважаються прийнятими. Передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов`язків можливе за наявності реального виконання робіт підрядником за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови замовника про причини неприйняття робіт (виявлені недоліки) у строк, визначений договором.
Аналогічні висновки Верховного Суду щодо застосування статей 853, 882 Цивільного кодексу України викладені у постанові від 17 серпня 2021 року у справі № 910/16308/20.
Отже, підписаний підрядником в односторонньому порядку акт може бути доказом передання і прийняття робіт за договором будівельного підряду лише у разі реального виконання робіт підрядником за договором.
Однак, як встановили суди попередніх інстанцій у цій справі № 910/4240/23, що переглядається, позивач за зустрічним позовом не довів належними та допустимими доказами обставини виконання ним як підрядником передбачених договором робіт по третьому та четвертому етапам, тобто не довів обставин реального виконання робіт за договором, передбачених зазначеними етапами, за які нарахував та заявив до стягнення в судовому порядку заборгованість.
Враховуючи те, що суди попередніх інстанцій встановили обставини недоведення позивачем за зустрічним позовом реального виконання робіт за договором, передбачених третім та четвертим етапами робіт, висновки судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволенні зустрічних позовних вимог є правильними, зроблені з правильним застосуванням статей 853, 882 Цивільного кодексу України та не суперечать зазначеним висновкам Верховного Суду щодо застосування цих норм права, викладеним у постанові від 17 серпня 2021 року у справі № 910/16308/20.
З огляду на викладене Верховний Суд зазначає про те, що суди попередніх інстанцій правильно та обґрунтовано відмовили у задоволенні зустрічних позовних вимог, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень в цій частині відсутні.
#судовапрактика #договірніспори #підряд
🤗Канал ЦДСП у "Telegram": https://t.me/cdoslidzennasp
