What are the opening hours?

Monday 10:00 - 17:00 Tuesday 10:00 - 17:00 Wednesday 10:00 - 17:00 Thursday 10:00 - 17:00 Friday 10:00 - 17:00

Femida Legal Association, Kyiv (2026)

21/06/2026

«Філософія свободи» Мирослава Поповича — це спроба розібратись, що таке свобода не як абстракція, а як досвід суспільства, історії та особистого вибору. І для юриста це значно ближче до практики, ніж здається.

По-перше, вона допомагає глибше зрозуміти саму природу права.�Право — це завжди баланс між свободою і обмеженням. Але де проходить межа? Коли втручання держави виправдане, а коли — ні? Попович розглядає свободу не як “дозволено все”, а як відповідальність і усвідомлений вибір. Це напряму перегукується з тим, як суди оцінюють пропорційність, добросовісність і справедливість.

По-друге, книга дає контекст.�Юристи часто працюють із нормами, але ці норми не виникають у вакуумі. Вони — результат історії, культури, політичних компромісів. Попович показує, як ідея свободи формувалась у різні періоди, і це допомагає краще розуміти, чому право виглядає саме так, як виглядає сьогодні.

По-третє, це про мислення.�Хороший юрист — це не лише той, хто знає закон, а той, хто вміє ставити питання.�Чи справедливе це правило?�Чи відповідає воно своїй меті?�Чи не зловживає одна сторона своїм правом?
Книга тренує саме цей тип мислення — критичний і водночас системний.
І ще один важливий аспект — відповідальність.�Свобода в інтерпретації Поповича завжди пов’язана з наслідками. Для юристів це щоденна реальність: кожне рішення, кожна порада клієнту, кожна стратегія має не лише юридичний, а й етичний вимір.

Тому ця книга може бути корисною як “крок назад” від щоденної практики.�Щоб подивитися ширше: не лише як застосовувати право, а навіщо воно існує і що саме воно захищає.
Якщо коротко — це книга, яка не дає готових відповідей, але допомагає ставити правильні питання. А для юриста це часто важливіше.

16/06/2026

Чи можна “застовпити” слово easy і контролювати всі бренди з таким префіксом? Схоже, що ні — і суди стають у цьому дедалі послідовнішими.

У справі проти EASYFEET easyGroup знову спробувала захистити свою “сім’ю брендів” із префіксом easy — від easyJet до easyFood. Логіка зрозуміла: якщо ринок звик до такого брендингу, будь-яке нове easy+щось має асоціюватися з ними.

Але суд подивився на це значно холодніше.
По-перше, сам по собі префікс easy визнали слабким. Це описове слово, яке не створює сильної відмінності. І саме це стало ключовою проблемою: якщо базовий елемент бренду слабкий, то й “парасолька” над іншими брендами не працює.
По-друге, аргумент про “family of marks” знову не спрацював. Суд прямо сказав:ринок не сприймає будь-який бренд із easy як пов’язаний з easyGroup.

Це важливий сигнал:наявність портфелю брендів ≠ автоматичне визнання їх як “сім’ї” в очах споживача.

Далі — ще цікавіше.
Суд не побачив ані схожості знаків, ані схожості товарів. Ортопедичні устілки під брендом EASYFEET і авіаперевезення чи фуд-сервіси easyGroup — це просто різні світи.
Навіть там, де easyGroup намагалася “дотягнути” зв’язок (через широкий ритейл або онлайн-продажі), суд назвав цей зв’язок занадто слабким.

І найпоказовіше — відсутність реальної плутанини.Жодних доказів, що споживачі справді думають, що EASYFEET пов’язаний з easyGroup.
А без цього вся конструкція “непрямої плутанини” просто розсипається.
Не допоміг навіть аргумент про репутацію.Так, easyJet — сильний бренд. Але цього недостатньо, щоб “підтягнути” всі інші easy-бренди і поширити захист на зовсім інші товари.

У підсумку — повний провал. Що це означає для бізнесу і юристів?
По суті, суд ще раз зафіксував просту, але незручну реальність: бренд — це не тільки слово. Це контекст, ринок і сприйняття.
І якщо ваш бренд побудований на загальному слові, ви не зможете монополізувати всі його комбінації.

Це також хороший урок про доказову базу. Недостатньо сказати “ми великий бренд” або “у нас портфель”.

Потрібно показати:
як саме споживач це сприймає, де виникає плутанина, і чому новий знак справді “паразитує” на вашому.
Інакше навіть дуже гучне ім’я не врятує кейс.

28/05/2026

Коли private equity (РЕ) фонд купує бізнес, частина менеджменту, яка одночасно є серед продавців, часто не виходить з компанії повністю. Навпаки — їм пропонують залишитися “в грі” через rollover shares і sweet equity.
На перший погляд це виглядає як бонус. Насправді — це один із найважливіших елементів структури угоди, який визначає, хто і як заробить на наступному продажі бізнесу.

Rollover shares — це ситуація, коли продавець не забирає всю винагороду грошима, а частину своєї виручки реінвестує в компанію покупця. Тобто формально угода закривається, але економічно продавець зберігає частку в бізнесі.
Для менеджменту це означає шанс заробити вдруге — вже на наступному exit, якщо бізнес виросте в ціні під управлінням PE фонду.
Для PE фонду це теж вигідно. По-перше, менше готівки потрібно на старті. По-друге, менеджмент залишається фінансово зацікавленим у рості компанії.

Окрім rollover, менеджмент часто отримує так звану sweet equity.
Це акції, які видаються:
• за дуже низькою ціною
• або умовно “безкоштовно”
Але вони не такі “солодкі”, як здається.
Їхня логіка проста:�ви заробляєте лише на зростанні після угоди.

Для багатьох засновників і топменеджерів rollover — це не просто спосіб “залишитися в компанії”. Це ставка на другий цикл росту.
Якщо PE фонд дійсно масштабує бізнес, нові акції можуть виявитися значно ціннішими, ніж частина cash-out, від якої продавець відмовився на першій угоді.
Але саме тут починається головне питання:�чи справді ця equity дає економічну цінність і захист, чи лише створює красиве відчуття участі?

Одна з причин, чому rollover структури такі популярні, — податкове навантаження.
Якщо все оформлено правильно, податок на ту частину вартості, яка пішла в rollover investment, може не виникати одразу. Він відкладається до моменту, коли самі rollover shares будуть продані.

Rollover shares і sweet equity — це не просто “мотивуючий пакет” для менеджменту. Добре структурований rollover дає шанс заробити вдруге.�Погано структурований — залишає менеджмент із красивою назвою, але без реального впливу і без повного захисту.

20/05/2026

The Laundromat: як працюють офшори (і чому це варто побачити юристу)

Іноді, щоб зрозуміти складні юридичні конструкції, достатньо не читати ще один аналітичний звіт, а подивитися правильний фільм.
The Laundromat — саме такий кейс.
Це історія, натхненна скандалом Panama Papers, але подана не як сухе розслідування, а як динамічний, місцями іронічний погляд на те, як глобальна фінансова система дозволяє “ховати” гроші у абсолютно легальний спосіб.

Цей фільм — рідкісний випадок, коли складні речі пояснюються просто і наочно.
Він показує як створюються shell companies і для чого вони використовуються, та як гроші проходять через десятки структур і фактично втрачають “слід”.
І головне — чому формальна законність не завжди означає відсутність ризиків.

Зараз це актульно, бо світ рухається до більшої прозорості:
• обмін податковою інформацією,
• посилення AML/CTF контролю,
• увага до бенефіціарів і реальних власників.
І саме тому розуміння того, як працюють ці структури зсередини, стає не просто цікавим — а необхідним.

The Laundromat — це фільм, який варто дивитися не як драму, а як кейс.
Це нагадування, що право — це не лише про норми, а про те, як їх використовують у реальному світі.

06/05/2026

Pre-IPO угоди звучать як мрія інвестора: зайти в компанію до того, як вона стане публічною, і отримати максимальний upside.
Саме тому це один із найпривабливіших — і водночас найризикованіших сегментів ринку.
Кейс StraightPath Venture Partners — яскраве нагадування.�У 2022 році SEC заморозила активи компанії після того, як було встановлено: понад $410 млн залучено від 2 200 інвесторів через продаж акцій, яких… не існувало в доступі для продажу.

Сама природа таких угод створює “сіру зону”:
* акції ще не торгуються публічно;
* інформація обмежена або відсутня;
* оцінка вартості — умовна;
* перевірка продавця ускладнена.
У результаті інвестор фактично змушений вірити на слово.
І саме цим користуються шахраї.

Продаж часто будується на психології “закритого клубу”: обмежений час; “вузьке коло доступу”; обіцянка високого прибутку при мінімальному ризику.
Усе це — класичні ознаки маніпуляції, а не інвестиційної можливості.

Регулятори прямо вказують на типові сигнали ризику:
* обіцянки high return / low risk;
* продаж через незареєстрованих брокерів;
* агресивні дзвінки або тиск “прийняти рішення зараз”;
* документи з помилками або відсутність повноцінного investment memorandum;
* відсутність перевірки інвестора (доходи, статус, досвід).
У легітимних угодах усе навпаки: більше питань, більше перевірок, більше часу.

Pre-IPO — це не просто інвестиційна можливість.�Це зона підвищеного ризику, де інформаційна асиметрія працює проти інвестора.
І головний парадокс у тому, що�найбільш “ексклюзивні” пропозиції часто виявляються�найменш перевіреними.
Для юристів і бізнесу це ще один сигнал:�due diligence не має альтернатив — навіть (і особливо) там, де його складно провести.

03/05/2026

Іноді найцікавіші спори виникають не між конкурентами, які щойно вийшли на ринок,�а між тими, хто роками мирно співіснував.

З одного боку — Clarks, класичний британський виробник взуття, який продає TREK вже понад 50 років. З іншого — Trek, глобальний бренд велосипедів і всього, що з ними пов’язано.
У 2001 році сторони зробили те, що часто роблять у таких ситуаціях — підписали co-existence agreement, щоб розвести сфери впливу:
· Clarks — взуття
· Trek — велосипеди та велоекіпірування
Ідея проста: жодної плутанини для споживача — жодних спорів між сторонами. І це працювало… понад 15 років.

Trek вирішив продавати велосипедне взуття під брендом TREK. Clarks, у свою чергу, почав рухатися в сторону sport & fitness footwear. Здавалося б — логічна еволюція. Але саме тут угода почала ламатися. Бо межа, яка колись була чіткою, перетворилася на сіру зону.

Суд (2026) підійшов до справи дуже “класично” — не через бізнес-логіку, а через буквальне тлумачення угоди.

Trek намагався довести, що велосипедне взуття — це не зовсім взуття. Мовляв, це більше “обладнання”, ніж класичні черевики.
Суд не погодився.
Якщо це носять на ногах — це footwear. І неважливо, наскільки воно технологічне.
👉 Результат: Trek порушив угоду.

Clarks намагався піти іншим шляхом: їх нові моделі — це не “спортивне взуття”, а просто “зручне”.
Суд знову не погодився.
“Adapted for” — це не про технічну складність. Це про придатність.
Якщо взуття підходить для спорту чи фітнесу — цього достатньо.
👉 Результат: Clarks теж порушив угоду.

Це не просто спір про торговельні марки. Це історія про те, як ринок змінюється, а продукти “перетікають” один в один, та як старі домовленості більше не витримують навантаження
І головне — суд не “оновлює” угоду під нову реальність.�Він повертає сторони до того, що вони підписали 20 років тому.

Co-existence agreement — це не “поставив і забув”. Це жива конструкція, яка потребує: постійного перегляду, контролю маркетингу та узгодженості продуктів.
Інакше рано чи пізно виникає ситуація, де обидві сторони впевнені, що праві — і обидві порушують угоду.

28/04/2026

ШІ вже став звичним інструментом у юридичній роботі — від підготовки документів до аналізу позиції у спорі. Але разом із ефективністю з’явився новий ризик, який багато хто недооцінює:�втрата конфіденційності та юридичного privilege через використання AI-інструментів.
І це вже не теоретична проблема.

Більшість компаній розуміють очевидне: не варто завантажувати у відкриті AI-сервіси медичні дані, інформацію викривачів або інші чутливі матеріали.
Але проблема значно глибша.
Навіть якщо ви використовуєте AI для внутрішніх цілей:
• створені тексти можуть підлягати розкриттю в суді;
• prompts (запити до AI) також можуть стати доказами;
• а головне — сам факт передачі інформації третій стороні може означати втрату privilege.

Багато хто помилково вважає, що використання AI — це внутрішній процес.
Насправді, дані можуть використовуватись для тренування моделей; інформація виходить за межі корпоративного середовища - контроль над нею втрачається.
І хоча питання, чи вважається це “публічним розкриттям”, ще формується в судовій практиці, суди вже починають займати жорстку позицію.

Суди вже прямо говорять про ризики:
• у США суд визнав, що документи, створені через публічні AI-інструменти, не захищені privilege;
• у Великій Британії трибунал зазначив, що завантаження конфіденційних документів у загальні AI-системи фактично означає виведення інформації в публічну площину.
Це означає просту річ: те, що ще вчора виглядало як зручний інструмент, сьогодні може стати процесуальною вразливістю.

У новій реальності питання не в тому, чи використовувати AI, а в тому — як це робити безпечно.
Ключові моменти:
• розуміти, де зберігаються prompts і outputs;
• використовувати лише контрольовані корпоративні середовища;
• обмежувати доступ до чутливої інформації;
• інтегрувати AI у внутрішні політики комплаєнсу;
• навчати команди працювати з AI без ризику для privilege.

У цій грі виграє не той, хто швидше впроваджує технології, а той, хто краще контролює ризики, які вони створюють.

23/04/2026

За даними Diligent Market Intelligence, активізм, пов’язаний із M&A, досяг п’ятирічного максимуму. Кількість американських компаній, які зіткнулися з вимогами «продати бізнес», зросла на 29% за рік, що майже вдвічі більше, ніж у 2021 році. Подібні тенденції спостерігаються і в Європі, де інвестори дедалі частіше тиснуть на компанії з вимогами стратегічного продажу.
Це означає одне: M&A стає ключовим інструментом активістських кампаній.

Чому активісти так часто пропонують продати компанію?
Для інвесторів-активістів продаж бізнесу часто є найшвидшим способом реалізувати потенційну вартість компанії.
Якщо ринок недооцінює актив, угода може швидко закрити розрив між внутрішньою вартістю та біржовою оцінкою. Крім того, продаж дозволяє уникнути довготривалих стратегічних трансформацій, результат яких може бути невизначеним.
Саме тому M&A-кампанії стали одним із найбільш результативних інструментів активістів. Дослідження кампаній показують, що вимоги щодо угод часто приносять інвесторам значно більшу дохідність, ніж інші форми активістського тиску.
Ще один фактор — швидкість монетизації. Замість очікування кілька років на реалізацію операційної стратегії продаж компанії дозволяє отримати результат значно швидше.

Ключовий конфлікт: різний горизонт ризику
Активісти та ради директорів часто дивляться на ситуацію через різні призми.
Активісти можуть бути орієнтовані на швидку реалізацію вартості, тоді як рада директорів повинна враховувати довгострокову стратегію та різноманітні ризики.

Якщо компанія оголошує продаж і не знаходить покупця або отримує недостатні пропозиції, це може залишити бізнес у складному становищі: з невизначеністю для співробітників і сигналом ринку, що компанія «виставлена на продаж».

У сучасному середовищі активізму перший день після оголошення угоди може визначити її долю. Якщо акції різко падають або торгуються вище ціни угоди, це може створити підґрунтя для опозиції та активістських кампаній.
Тому компанії мають чітко комунікувати. Слабка комунікація на старті часто означає боротьбу за підтримку акціонерів протягом усього процесу.

20/04/2026

Шахрайство залишається одним із найпоширеніших видів злочинів у Великій Британії, наприклад. За останніми оцінками, у 2024 році воно становило близько 40% усіх зареєстрованих правопорушень, а загальні підтверджені збитки перевищили £1,17 млрд.

На тлі зростання цифрових даних і складності фінансових схем традиційні методи розслідування часто виявляються недостатньо швидкими. Саме тому штучний інтелект (AI) дедалі активніше використовується у цивільних розслідуваннях шахрайства — не як заміна юристів, а як інструмент, що допомагає швидше знаходити докази та будувати ефективну процесуальну стратегію.

Штучний інтелект не замінює юристів і не ухвалює рішень замість них. Його головна роль — допомогти юридичним командам швидше знаходити релевантні докази у великих обсягах інформації.

Сучасні шахрайські схеми залишають після себе величезний цифровий слід, такий як електронні листи, повідомлення, дані хмарних сервісів, внутрішні корпоративні документи.
Аналіз таких обсягів інформації вручну займає багато часу та може затримати розслідування. AI дозволяє швидко виявляти закономірності, аномалії та зв’язки, які складно помітити під час традиційного аналізу документів.

AI працює найефективніше як частина структурованого процесу розслідування.
Лише після попередньої обробки даних AI використовується для пріоритизації та організації інформації, що допомагає юристам швидше дійти обґрунтованих висновків.

AI активно застосовується не лише у розслідуваннях, але й у виявленні ризиків шахрайства.
Наприклад, уряд Великої Британії повідомив, що використання нових технологій та AI допомогло запобігти втратам понад £480 млн через шахрайство лише за один рік.
Це демонструє потенціал технологій у боротьбі з фінансовими злочинами.

Штучний інтелект не замінює юристів у розслідуваннях шахрайства, але стає важливим інструментом для роботи з великими масивами цифрових доказів.
Коли AI використовується правильно — із належним контролем, прозорістю та безпекою.
У сучасних справах про шахрайство, де кількість цифрових даних постійно зростає, поєднання технологій і юридичної експертизи стає ключем до ефективного розслідування.

08/04/2026

У кредитних угодах персональні гарантії давно вважаються одним із ключових інструментів зниження ризику для кредиторів. Кредитні комітети часто розглядають їх як додатковий захист, а інвестори — як сигнал серйозності зобов’язань позичальника.
Однак на практиці гарантії нерідко виконують психологічну, а не фінансову функцію.

Персональна гарантія часто впливає на динаміку переговорів. Проте гарантія сама по собі не створює активів. Вона має реальну цінність лише тоді, коли за нею стоїть майно, яке реально можна стягнути.

Юридична сила гарантії та її реальна економічна цінність — різні речі.
Навіть якщо гарантія є юридично бездоганною, виникає питання: чи є з чого стягувати борг.

Поширені проблеми включають:
* активи, захищені структурами — трасти, холдингові компанії або офшорні структури;
* активи, пов’язані з самим бізнесом позичальника, тобто фактично ті ж самі джерела вартості, що вже перебувають під ризиком.
У таких випадках гарантія виглядає переконливо на папері, але може виявитися малоефективною при реальному стягненні.

Особливої уваги потребують ситуації, коли гарантію надає фізична особа у контексті сімейних або особистих відносин.
Судова практика підкреслює: якщо гарант не отримав незалежної юридичної консультації, гарантія може бути поставлена під сумнів.
Формальні застереження або стандартні листи не замінюють належного юридичного процесу.

Ще одна проблема — зміни у кредитних угодах протягом їхнього строку дії.
Реструктуризації, зміни умов фінансування або неформальні домовленості можуть призвести до ситуації, коли ризик для гаранта змінюється настільки, що гарантія може бути визнана недійсною або припиненою.

Персональні гарантії можуть бути корисним інструментом у кредитних угодах. Вони здатні впливати на поведінку сторін і дисциплінувати позичальників.
Однак у складних фінансових ситуаціях вони часто працюють як “плацебо”: створюють відчуття безпеки, але не забезпечують реального відшкодування.
Справжню цінність гарантія має лише тоді, коли вона поєднується з:
* доступними активами гаранта;
* правильною юридичною структурою;
* дисциплінованим управлінням кредитною документацією;
Інакше кажучи, комфорт — це не те саме, що забезпечення.

Femida Legal Association

21/06/2026

16/06/2026

28/05/2026

20/05/2026

06/05/2026

03/05/2026

28/04/2026

23/04/2026

20/04/2026

08/04/2026

Address

Opening Hours

Telephone

Website

Alerts

Contact The Business

Shortcuts

Share

Category

Monday	10:00 - 17:00
Tuesday	10:00 - 17:00
Wednesday	10:00 - 17:00
Thursday	10:00 - 17:00
Friday	10:00 - 17:00