15/04/2026
От візьму і напишу другий пост про дистанційність. Тут зосереджусь більше не на нормативних конфігураціях кодексів, які передбачають таку можливість (якою зараз, зазначу, дуже доцільно користуватися), а на НЕнормативній стороні питання.
На тому, що а) набувається і б) втрачаюється при користуванні засобами дистанційної участі у судових процесах.
🟨Давайте почнемо з бонусів.🟨
1. Свої стіни гріють (навіть якщо немає опалення взимку) 🏠
Хоч на екрані комп'ютера високоповажний, але, можливо, не згодний з тобою суд — тобто ціла частина держави, яка вирішує в цей момент твою долю, — ти сидиш у своєму улюбленому фотелі-кріслі. З лівої сторони від екрану в тебе свіжа кава ☕, з правої — фотка доці. Ноги, якщо ти вдома, — в капцях. Під боком угрівся кіт 🐈
Повірте, це набагато комфортніша історія, ніж брати участь у засіданні, попередньо півтори години чекаючи в незручних кулуарах наших храмів правосуддя, коли ж до тебе, б*яха, черга дійде 😤
2. Дуже дивна історія, але до якої я в принципі звик, хоча спочатку намагався якось підстрибнути в момент підключення: вимоги вставати на екрані під час відеозв'язку, коли суддя заходить у кімнату, — немає. Точніше, це ніяк не врегульовано, але виглядає дуже смішно, якщо ви спробуєте «встати» у віконці браузера 😅
Користуючись відеоконференцією, ви з судом — на рівних. Я завжди вірив, що будь-яка повага не має бути апріорною. І в цьому питанні відеоконференція ламає цю піраміду на глиняному підґрунті.
3. Я вже років 10 назад відмічав деяких представників (як не дивно — податкової), що у судовому засіданні користувалися планшетами, в яких вишукували документи, норми кодексу, поштові індекси місць масової реєстрації підприємств… Але все одно, в засіданні офлайн це виглядало піжонством.
При відеоконференції — це вже не пальці вєєром і навіть не читерство, це дія на рівні самого процесу 💻
Цілком зрозуміло, що ти здійснюєш зв'язок з судом через комп'ютер, на паралельній вкладці якого ти природньо можеш мати і матеріали справи, і зв'язок з гуглом, де буде необхідна тобі інформація: нормативна чи фактична.
4. Половина (якщо не більше) роботи адвоката в суді — це чекати ⏳
Чекати засідання, черги в канцелярію, черги для того, щоб зайти в саме приміщеня суду, чекати закінчення «нарадчої кімнати» (її вже немає як такої, але слова такі лишилися, та й сутність не набагато помінялася). Цей весь час втрачається, витрачаючись на ... А на що доречі, окрім розглядування невибагливих архітектурних елементів приміщення суду "з середини і ззовні"?... М-м.🤔 Ну, ти можеш поскролити стрічку новин, пописати пост, такий як цей, але чимось більш ґрунтовним зайнятись дуже складно.
Далеко не відійдеш — паперові папочки по всім клієнтам - в офісі. Хоч їх віртуальні відпрвідники і зручно розташовані в електронному вигляді на google диску, вони не настільки оперативно доступні та не так зручно гортаються (або я вже зовсім старпйор?) 😄
Коли ж перерва у засіданні у режимі відеоконференції — в цьому жодної проблеми не існує. Хоч на паралельній вкладці друкуй, що тобі хочеться, відійди та попрацюй з документами, підпиши договір, завір додатки — назад тебе покличуть.
І не буде тої проблеми (жертвою якої я став один раз 15 років назад), що секретар судді, вийшовши з кабінету, покликав сторін на засідання, мабуть, пошепки 🤫 Бо обидві сторони не почули його, хоча були в 10 метрах. Не ближче, бо всі лавки були зайняті.
Тоді засідання провели швидко і без участі сторін. Що мені вартувало двох інстанцій (ми програли, суд був не правий — але щоб це довести, прийшлось іти аж до Верховного, хоча, можливо, достатньо було просто пояснити «очі в очі») ⚖️
А тепер давайте від технічнооптимізму повернемося до реалій нашого skynet 🤖
🟨Мінуси.🟨
1. Дивіться, що написано! 📄
Не знаю, наскільки це велика проблема, але робота з текстами і зображеннями вживу набагато більш оперативна. В справах великі, товсті, багатолітерні документи. Іноді — план земельних ділянок, де сам пан Сільвер позначив хрестом та скелетом закопаний скарб 🏴☠️
Як би я не тицяв в екран комп'ютера оцей план місцевості, результат фантазії місцевого землевпорядника, судді дуже складно буде на аналогічному аркуші справи віднайти, у що саме я пальчиком тикаю.
Суди бувають різні. Матеріальне забезпечення — різне. Покриття інтернету тим більше відрізняється. І коли тебе розкладе на квадратики, а ти ще щось у цьому лівому другому зверху квадратику намагаєшся показати судді — вірогідність того, що суддя зробить вигляд, що тебе почула, набагато більша, ніж того, що вона дійсно тебе почула і зрозуміла 📉
2. Проблеми бувають не тільки з зображенням. Ще й зі звуком 🔊
Моя глибока таємниця у тому, що я лише років вісім назад відчув у собі внутрішню силу при користуванні голосом у судових засіданнях. Так, бувають генії, які володіють ораторським мистецтвом відразу. Я - не з них. Різницю між писаним словом і проговореним я відчув лише десь тоді. І лише ще через деякий час навчився запрягати цього мустанга...
Більше того — почав користуватися бонусами, які дає саме усне мовлення: афоризмами, анекдотами, жестикуляцією, просто реакцією обличчя на слова іншої сторони, ніби мімімічно підморгуючи судді (дивіться, яку вони чепурню городять!) 😉
Коли ж у нас відеозв'язок з судом — не гарантовано, що вся ця широка (у всю морду обличчя) палітра інструментів добирається до адресата. Маючи клієнта в залі суду, я одного разу дізнався від нього, що мене майже не було чутно, і під мою всю мовленнєву еквілебрвстику суд лише робив вигляд, що мене чує 😶
Бо відкладати засідання — це геморно, а «ми і так знали, що ви хотіли нам сказати»…
3. Документи та інші козирі в рукаві ♠️
Процес у нас, незалежно ні від чого, — документальний. Якщо тобі потрібно на неочікуване питання судді чи іншої сторони щось показати — наприклад, те, що ти відправив копію процесуального документу іншій стороні ще минулого місяця, — ти це ніяк не зробиш через екран.
Треба знов лізти в електронний суд, робити скрін, проходити дев'ять кіл авторизації, щоб відправити цей скрін суду 🔐 Суд має це роздрукувати, перевірити твій ЕЦП і лише потім врахувати.
Те ж саме буде, якщо ти сподівався опрокинути позицію іншої сторони, діставши документ, що був сформований лише зранку і гаряченьким є у тебе в руках. Його не бачать.
І навіть якщо дозволять його долучити — для його долучення до справи, ознайомлення з ним, розгляд відкладуть (знаючи завантаженість судів) мінімум на тижні, за які інша сторона встигне зреагувати -— скоригувати свою позицію ⏱
Ефекту неочікуваності — не буде.
4. Феміда сліпа ⚖️
Принаймні має бути саме такою. І суддя має сидіти і слухати вас з опонентом з кам'яним виразом обличчя. Але секрет-секрет: судді — люди.
Частіше за все за їх виразом обличчя ти можеш зорієнтуватися: чи чує тебе суддя, чи взагалі слухає, чи спить, чи їй/йому зрозуміло. Контакт очей дозволяє зорієнтуватися під час промови: де треба розжувати, де і так все всім уже зрозуміло. Тут форте, тут пьяно, тут так пьяно, що просто рожеві слоненята… 🎭
Через віконечко браузера (ще й поділене на четверо🏴) ти обличчя судді майже не бачиш. Тобто так, ти бачиш, що це людина, і потім навіть зможеш впізнати в коридорі, але схопити ту мікроміміку🤪, яка дозволить тобі скорегувати промову в процесі, — ні. Цього ти будеш позбавлений.
Розповідаючи класичну сімейноправову драму і трагедію ти маєш постійно тримати в голові, що маєш зорові скіли - Гомера, і як і він, лише можеш здогадуватись про реакцію на свою промову слухачів.
Ігнорування цього може мати наслідком непорозуміння: ти півгодини розжовуєш судді те, що для нього очевидно, нічого, окрім втоми, не викликаючи, або навпаки — обмежуєшся короткими фразами, бо все ж ясно як день, а потім отримуєш відмову у задоволенні клопотання.
Причому з таких дурних мотивів, що тільки роззявляєш рота: ааа, то вам, виходить, ще й це (другий семестр першого курсу юрфаку) треба пояснювати… Ну ок… Казати ж треба! 😅
Діджиталізована дистанційність зручна. Вона швидка. Вона місцями навіть чесніша.
Але вона забирає те, що право довго вдавало, що йому не потрібно — живий контакт.
І тут уже кожен обирає сам:
- чи комфортно вигравати у капцях,
- чи іноді варто постояти у коридорі, щоб бути "очами почутим" 👀
Бо, як показує практика, відеозв’язок чудово передає картинку.
А от відчуття — ще ні.
Цікаво, як у вас?
Відеоконференції — це про ефективність чи про втрату чогось більшого? 🎤
#загальніпитаннясудовогопроцесу
