20/01/2020
📌 Які операції підпадають під фінансовий моніторинг у Україні 🚨
Під фінансовий моніторинг в обов'язковому порядку підпадають такі операції (ст. 15, 16 Закону):
Фінансова операція підлягає обов'язковому фінансовому моніторингу у разі, якщо сума, на яку вона проводиться, дорівнює чи перевищує 150 000 гривень (для суб'єктів господарювання, які проводять азартні ігри, - 13 000 гривень) або дорівнює чи перевищує суму в іноземній валюті, еквівалентній 150 000 гривень (для суб'єктів господарювання, які проводять азартні ігри, - 13 000 гривень), та має одну або більше таких ознак:
1) переказ грошових коштів на анонімний (номерний) рахунок за кордон і надходження грошових коштів з анонімного (номерного) рахунку з-за кордону, а також переказ коштів на рахунок, відкритий у фінансовій установі в країні, що віднесена Кабінетом Міністрів України до переліку офшорних зон ;
2) купівля-продаж чеків, дорожніх чеків або інших подібних платіжних засобів за готівку;
3) зарахування або переказ коштів, надання або отримання кредиту (позики), проведення інших фінансових операцій у разі, якщо хоча б одна зі сторін - учасників фінансової операції є фізичною або юридичною особою, що має відповідну реєстрацію, місце проживання чи місцезнаходження в країні (на території), не виконують або неналежним чином виконують рекомендації міжнародних, міжурядових організацій, що здійснюють діяльність у сфері боротьби з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних прест пним шляхом, або фінансуванням тероризму, або одн сім'єю зі сторін є особа, яка має рахунок у банку, зареєстрованому у вищезазначеній країні (території). Перелік таких держав (територій) визначається відповідно до порядку, встановленого Кабінетом Міністрів України, на основі висновків міжнародних,
4) зарахування на рахунок коштів у готівковій формі з їх подальшим переказом того самого або наступного операційного дня іншій особі;
5) зарахування коштів на поточний рахунок юридичної або фізичної особи - підприємця чи списання коштів з поточного рахунка юридичної або фізичної особи - підприємця, період діяльності якої не перевищує трьох місяців з дня реєстрації, або зарахування коштів на поточний рахунок або списання готівки з поточного рахунка юридичної або фізичної особи - підприємця у разі, якщо операції на зазначеному рахунку не здійснювалися з дня його відкриття;
6) переказ особою коштів за кордон за відсутності зовнішньоекономічного договору (контракту);
7) обмін банкнот, особливо іноземної валюти, на банкноти іншого номіналу;
8) проведення фінансових операцій з цінними паперами на пред'явника, а не депонованими в депозитарних установах;
9) проведення фінансових операцій з векселями з бланковим індосаментом або індосаментом на пред'явника;
10) здійснення розрахунку за фінансовою операцією у готівковій формі;
11) проведення фінансових операцій за правочинами, форма розрахунків за якими не визначена;
12) отримання (сплата, переклад) страхового (перестрахового) платежу (страхового внеску, страхової премії);
13) здійснення страхової виплати або страхового відшкодування;
14) виплата (передача) особі виграшу в лотерею, придбання фішок, жетонів, внесення в інший спосіб плати за право участі в азартній грі, виплата (передача) виграшу суб'єктом господарювання, який проводить азартні ігри;
15) здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним контрактом, що не передбачає фактичного постачання на митну територію України товарів, робіт і послуг;
16) надання кредитних коштів особі, яка є членом небанківської кредитної організації, в один і той же день кілька разів, за умови, що загальна сума фінансових операцій дорівнює чи перевищує суму, визначену частиною першою цієї статті.
Згідно ст. 16 Закону фінансова операція підлягає внутрішньому фінансовому моніторингу, якщо вона має одну або більше ознак, визначених цією статтею, або містить інші ризики:
1) заплутаний або незвичний характер фінансової операції чи сукупності пов'язаних між собою фінансових операцій, що не мають очевидного економічного сенсу або очевидної законної мети;
2) невідповідність фінансової операції характеру та змісту діяльності клієнта;
3) виявлення фактів неодноразового проведення фінансових операцій, характер яких дає підстави вважати, що метою їх здійснення є уникнення процедур обов'язкового фінансового моніторингу або ідентифікації, передбачених цим Законом (у тому числі дві або більше фінансові операції, що проводяться клієнтом протягом одного робочого дня з однією особою і можуть бути пов'язані між собою, за умови, що їх загальна сума дорівнює чи перевищує суму, визначену частиною першою статті 15 цього Закону).
Крім того, не виключено, що на практиці під фінансовий моніторинг можуть підпадати також і інші операції суб'єктів підприємницької діяльності, наприклад, отримання фізичною особою - підприємцем значної суми грошових коштів за надання відповідних послуг протягом першого місяця діяльності або через певний проміжок часу протягом якого грошові кошти взагалі не надходили або надходили в мінімальному розмірі. Отже, перелік фінансових операцій, який може підпадати під фінансовий моніторинг досить об'ємним.
Таким чином, на практиці під особливу «увагу» Держфінмоніторингу також можуть часто піддаватися суб'єкти підприємницької діяльності зі значним обсягом фінансових оборотів, або з наявністю операцій, які підпадають під обов'язковий фін.моніторінг згідно вищевказаних ст 15, 16 Закону, здійснюють працівники (засновники) зазначених суб'єктів господарювання.
Але можливі негативні наслідки для суб'єктів підприємницької діяльності можуть наступати тільки в тому випадку, якщо Держфінмоніторинг збере саме таку інформацію, на підставі якої можна буде вважати, що дана фінансова операція або сукупність пов'язаних між собою фінансових операцій можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом або фінансування тероризму.
В такому випадку зазначена інформація передається для перевірки правоохоронним та іншим уповноваженим органам, після отримання таких узагальнених матеріалів здійснюють оперативно-розшукову діяльність.
Після здійснення оперативно-розшукової діяльності правоохоронними органами приймається рішення про порушення відповідної кримінальної справи або відмову в порушенні кримінальної справи по ст. 209 Кримінального кодексу України. У разі порушення кримінальної справи проводиться досудове слідство, після чого матеріали передаються до суду для прийняття остаточного рішення (обвинувального або виправдувального вироку).
