Адвокатське об'єднання "T.K.Partners"

20/06/2023

Відповідальний власник доріг, а не підрядник!

🔥Постанова КЦС ВС від 15.06.2023 № 686/24456/20 (61-11899св22):
📎https://reyestr.court.gov.ua/Review/111554021
👨‍⚖️Суддя-доповідач: Коломієць Г. В.
✅У разі заподіяння власникам транспортних засобів збитків внаслідок ДТП, яка сталася через незадовільне утримання доріг, такі збитки має бути відшкодовано власниками доріг або уповноваженими ними органами

✔️Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду наведено у статті 1166 ЦК України, за змістом якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Отже, для відшкодування завданої майнової шкоди необхідно довести неправомірність поведінки особи; вину заподіювача шкоди; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. Наявність усіх зазначених умов є обов`язковою для ухвалення судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного із цих елементів виключає відповідальність за завдану шкоду. У цьому випадку саме на позивача покладено обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. Водночас відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) немає вини у заподіянні шкоди.
Верховний Суд у постанові від 10 грудня 2018 року у справі № 902/320/17 вказав, що протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо). Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.
Статтею 1 Закону України «Про автомобільні дороги», у редакції, чинній на момент настання ДТП, визначено, що автомобільна дорога - це лінійний комплекс інженерних споруд, призначений для безперервного, безпечного та зручного руху транспортних засобів.
Згідно із частиною третьою статті 14, частини першої статті 16 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху мають право на безпечні умови дорожнього руху, на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху. Водій має право на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху.
Частиною першою статті 24 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що власники доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважені ними органи несуть відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях та залізничних переїздах, що знаходяться у їх віданні.
За змістом статті 10 Закону України «Про автомобільні дороги» державне управління автомобільними дорогами загального користування здійснює Державна служба автомобільних доріг України, що є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через керівника центрального органу виконавчої влади у галузі транспорту і який має свої органи управління на місцях.
Відповідно до пунктів 4-6, 9, 10 статті 11 Закону України «Про автомобільні дороги» основними обов`язками органу державного управління автомобільними дорогами загального користування є, зокрема, розробка та реалізація заходів з безпеки дорожнього руху; забезпечення безперервних, безпечних, економічних та зручних умов руху транспортних засобів з нормативними технічними характеристиками і навантаженнями; організація будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг за встановленими для них будівельними нормами, державними стандартами і нормами; забезпечення технічного нагляду за станом автомобільних доріг; виявлення аварійно-небезпечних місць (ділянок) та місць концентрації дорожньо-транспортних пригод на автомобільних дорогах і здійснення заходів щодо їх ліквідації.
Тлумачення норм Закону України «Про дорожній рух», Закону України «Про автомобільні дороги», Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правила користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1994 року № 198 (із змінами та доповненнями) дозволяє дійти висновку, що у разі заподіяння власникам транспортних засобів збитків внаслідок ДТП, яка сталася через незадовільне утримання доріг, такі збитки має бути відшкодовано власниками доріг або уповноваженими ними органами (такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16 квітня 2020 року у справі № 904/5489/18).
✔️З такими висновками погодився Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, вказавши у постанові від 14 вересня 2020 року у справі № 127/18036/15-ц (провадження № 61-44376сво18), що у силу закону у разі заподіяння власникам транспортних засобів збитків внаслідок ДТП, яка сталася через незадовільне утримання доріг, такі збитки має бути відшкодовано власниками доріг або уповноваженими ними органами.
У справі, яка переглядається у касаційному порядку, судами установлено, що у Хмельницькій області органом державного керування автомобільними дорогами загального користування є Служба автомобільних доріг у Хмельницькій області, на балансі якої перебувають усі автомобільні дороги загального користування у межах зазначеної області.
Згідно зі статтею 9 Закону України «Про дорожній рух» до компетенції власників автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважених ними органів у сфері дорожнього руху належить: компенсація витрат власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортні пригоди сталися з причин незадовільного експлуатаційного утримання автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, за рішенням судових органів; забезпечення безпечних, економічних та комфортних умов дорожнього руху; забезпечення учасників дорожнього руху інформацією з питань стану аварійності та дорожнього покриття, гідрометеорологічних та інших умов; вирішення питань експлуатації автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів у надзвичайних ситуаціях; термінове усунення пошкоджень на автомобільних дорогах, вулицях та залізничних переїздах; своєчасне виявлення перешкод дорожньому руху та їх усунення, а у разі неможливості - невідкладне позначення дорожніми знаками, огороджувальними і направляючими засобами; організація виконання встановлених вимог щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.
Пунктами 1-3 статті 13 Закону України «Про автомобільні дороги» визначено, що орган державного управління автомобільними дорогами загального користування відповідає за: стан автомобільних доріг загального користування відповідно до діючих норм та фінансування; якість робіт з проектування, будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг загального користування; відшкодування збитків користувачам автомобільних доріг загального користування у порядку, визначеному законом.
Відповідно до статі 10 Закону України «Про автомобільні дороги» у редакції Закону, чинній на час ДТП, державне управління автомобільними дорогами загального користування здійснює Державна служба автомобільних доріг України (правонаступником якої відповідно до Указу Президента України № 456/2011 «Про Положення про Державне агентство автомобільних доріг України» є Державне агентство автомобільних доріг України), що є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через керівника центрального органу виконавчої влади у галузі транспорту і який має свої органи управління на місцях.
Основними завданнями Укравтодору є реалізація державної політики у сфері дорожнього господарства та здійснення державного управління автомобільними дорогами загального користування, здійснення управління об`єктами державної власності (пункт 3 Положення про Укравтодор).
За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12,
81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися
на припущеннях.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що саме Служба автомобільних доріг у Хмельницькій області має нести відповідальність за шкоду, спричинену ДТП, оскільки підприємством, на яке державою покладено обов`язок утримувати у належному стані та ремонтувати автомобільні дороги у Хмельницькій області, є Служба автомобільних доріг у Хмельницькій області, у зв`язку із цим саме вона повинна нести таку відповідальність.
Уклавши договір про надання послуг з капітального ремонту автомобільної дороги державного значення М-12 Старий-Тернопіль-Кропивницький-Знам`янка (через Вінницю) км 253+100 - км 256+700 Хмельницька область від 06 квітня 2020 року з ТОВ «СТЛ+М», Служба автомобільних доріг у Хмельницькій області зобов`язана була, як замовник робіт з капітального ремонту автомобільної дороги державного значення (відрізок дороги) у Хмельницькій області, контролювати та перевіряти якість роботи підрядника.
✔️Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що саме Служба автомобільних доріг у Хмельницькій області несе відповідальність перед учасниками дорожнього руху за шкоду, заподіяну користувачам автодоріг неналежним утриманням автомобільних доріг у Хмельницькій області.
✔️При цьому, слід звернути увагу на те, що перебуваючи у договірних відносинах з ТОВ «СТЛ+М», Служба автомобільних доріг у Хмельницькій області не позбавлена можливості захистити своє порушене право, як замовника послуг, спричинене їх неякісним виконанням.
Такі висновки узгоджуються з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 02 лютого 2022 року у справі № 447/938/14-ц (провадження № 61-1705св21), від 22 червня 2022 року у справі № 373/546/21 (провадження № 61-19989св21).
Доводів щодо обґрунтованості розміру майнової та моральної (немайнової) шкоди, стягнутої на корить ОСОБА_1 судом апеляційної інстанції, касаційна скарга не містить.
Посилання Служби автомобільних доріг у Хмельницькій області як на підставу касаційного оскарження на застосування норм права без урахування висновків у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 23 вересня 2020 року у справі № 569/18043/17 (провадження № 61-48871св18), від 02 вересня 2019 року у справі № 369/4095/16-ц (провадження № 61-27894св18), від 13 лютого 2019 року у справі № 0508/1310/2012 (провадження № 61-5632св18), від 16 жовтня 2019 року у справі № 711/1803/17 (провадження № 61-24923св18) колегія суддів спростовує, оскільки суди, під час вирішення тотожних за своїм змістом спорів, мають враховувати останню правову позицію Верховного Суду.
Висновки суду апеляційної інстанції у цій справі не суперечать висновкам Верховного Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеним у постанові від 14 вересня 2020 року у справі № 127/18036/15-ц (провадження № 61-44376сво18) про те, що у разі заподіяння власникам транспортних засобів збитків внаслідок ДТП, яка сталася через незадовільне утримання доріг, такі збитки має бути відшкодовано власниками доріг або уповноваженими ними органами.
Таким чином, доводи заявника, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, не знайшли своє підтвердження.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду апеляційної інстанції, колегія суддів виходить із того, що у справі, що переглядається, постанова суду апеляційної інстанції відповідає вимогам вмотивованості.
Верховний Суд розглянув справу у межах доводів, наведених заявником у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження; підстав вийти за межі розгляду справи судом касаційної інстанції не встановлено.

#судовапрактика #відшкодуванняшкоди #укравтодор

🤗Канал ЦДСП у "Telegram": https://t.me/cdoslidzennasp

18/09/2021

Правовий статус Служб автомобільних доріг в областях, що входять до сфери управління Укравтодору.

Досліджуючи правовий статус "Служб автомобільних доріг" різних областей України, Верховний Суд у постанові від 14.01.2021 у справі № 911/1137/19 чітко зазначив, що такі служби є державними організаціями, які належать до сфери управління Державного агентства автомобільних доріг України (Укравтодор) і які спеціально утворені державою для утримання доріг загального користування за рахунок коштів державного бюджету та забезпечення їх експлуатаційного утримання відповідно до державних стандартів.

Державний класифікатор України ДК 002:2004 "Класифікація організаційно-правових форм господарювання" (далі - КОПФГ), затверджений наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28 травня 2004 року № 97, містить визначення поняття "державна організація (установа, заклад)": утворюється компетентним органом державної влади в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини державної власності, як правило, без поділу її на частки, і входить до сфери його управління.

У постановах Верховного Суду від 25.11.2020 у справі № 204/6292/18 та від 17.06.2020 у справі № 204/7119/18 викладено правовий висновок, за яким саме наявність державно-владних повноважень відокремлює органи державної влади від інших державних установ, які також утворюються державою для здійснення завдань і функцій держави, але на відміну від органів державної влади не наділяються владними повноваженнями. Органи державної влади є складовою частиною державного апарату - системи органів та осіб, які наділяються певними правами та обов`язками щодо реалізації державної влади. Натомість державні організації (установи, заклади) на відміну від державного органу не мають державно-владних повноважень, не виступають від імені держави та виступають частиною механізму, а не апарату держави. Державна організація - це створений державою колектив працівників чи службовців, що характеризується організаційною єдністю, а також наявністю нормативно-визначених повноважень в одній зі сфер суспільних відносин. При цьому, така організація має власний кошторис.

Таким чином, оскільки Служба автомобільних доріг у Дніпропетровській області не є органом державної влади, як відповідно і не є вона суб`єктом владних повноважень, то раціональним і цілком обґрунтованим є висновок судів попередніх інстанцій про те, що звернення Прокурора до суду у цій справі в інтересах держави в особі Служби автомобільних доріг у Дніпропетровській області є безпідставним.
https://reyestr.court.gov.ua/Review/98946758.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

04/08/2021

Адвокат може представляти юридичну особу, з якою він перебуває у трудових відносинах, за умови укладення з такою юридичною особою договору про правову допомогу з дотриманням усіх вимог Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Укладення юридичною особою договору про правову допомогу зі своїм штатним працівником, який одночасно є адвокатом, не суперечить чинному законодавству України (постанова ВС від 09.07.2020 року у справі 826/15943/17).

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 

08/05/2021

Держава відповідає за борги юридичних осіб, які контролюються нею фінансово чи адміністративно. (пункт 41 рішення у справі "Ромашов проти України", 27.07.2004, заява № 67534/01).
Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів держави. (рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України", 15.10.2009, заява № 40450/04), а відшкодування збитків від інфляції здійснюється за весь період прострочення (рішення у справі "Максиміха проти України" 14.12.2006, заява № 43483/02) і особа, яка зазнала збитків від інфляції, не зобов`язана звертатись до державних судів з вимогою про відшкодування збитків від інфляції (рішення у справі "Рамусь та інші проти України", 10.12.2009, заява № 11867/08 та інші).

27/04/2021

19. 03.2021 року Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати КГС постановою по справі 910/17317/17 вкотре зробив кілька важливих висновків щодо застосування позовної давності.
Так, застосування позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства", 22.10.1996, заяви № 22083/93, № 22095/93; пункт 570 рішення у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії", 20.09.2011).
Отже, безпідставне надання судом Позивачу захисту у такому випадку є порушенням правової визначеності як елементу верховенства права.

При цьому суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, що викладена в пункті 23.6 постанови від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц (провадження № 14-456цс18) та в пунктах 61, 62 постанови від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19).

З огляду на наведене, Суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах має місце зволікання Позивачем захистом свого порушеного права попри обізнаність про передбачені статтею 267 ЦК України наслідки спливу позовної давності за відповідними вимогами, що позбавляє Позивача права отримати судовий захист порушеного права за вимогами до Відповідача поза межами позовної давності.

Верховний Суд у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду 

20/04/2021

14 січня 2021 року Верховний Суд у справі 911/1137/19 надав правову позицію щодо захисту прокурором інтересів держави в суді.

Зокрема, ВС зазначив, що аналіз положень ч. 3-5 ст. 53 ГПК України у взаємозв`язку зі змістом ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.
Отже, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

Також, суд в обгрунтування наведеної позиції послався на Рішення Конституційного Суду України від 05.06.2019 № 4-р(II)/2019 та від 08.04.1999 у справі № 3-рп/99, і на правові висновки Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/19 (пункти 45, 46, 47) та від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (пункти 34, 36, 50), та на постанови Верховного Суду від 25.11.2020 у справі №204/6292/18 та від 17.06.2020 у справі №204/7119/18, від 22.10.2019 у справі №911/3153/16.

З огляду на наведене, ВС дійшов висновку, що прокурор не може звертатись із позовом в інтересах держави в особі Укравтодору та служби автомобільних доріг у Київській області.
З повним текстом постанови можна ознайомитись в ЄДРСР.
https://reyestr.court.gov.ua/Review/94194179.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

13/04/2021

Верховний Суд ще раз підтвердив, що на кошти, які передбачені для виплати зарплати боржника не може бути накладений арешт.

Так, 01 квітня Верховний Суд постановою у справі 905/1360/19 підтвердив висновок Великої Палата Верховного Суду у постанові від 19.05.2020 по справі №905/361/19 про те, що у разі виникнення в боржника зобов`язання з виплати заробітної плати в певному розмірі, на кошти, які знаходяться на поточному рахунку боржника, у такому ж розмірі не може бути накладений арешт, а якщо він накладений, то підлягає зняттю. Таке зняття арешту здійснюється виконавцем відповідно до частини четвертої статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" на підставі поданих боржником документів, підтверджуючих виникнення в боржника зобов`язання з виплати заробітної плати та його розміру. Також арешт в розмірі суми зобов`язання з виплати заробітної плати може бути знятий судом у порядку оскарження відмови виконавця зняти арешт з коштів, призначених для виплати заробітної плати.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

09/04/2021

Цікава практика для тих, хто використовує ст. 99 ЦК України для звільнення та/або припинення повноважень

https://l.facebook.com/l.php?u=https%3A%2F%2Freyestr.court.gov.ua%2FReview%2F95439667&h=AT2tfHYzJVbzPgBGQ7vt4dPFT2v-0V6gOEk9xiw02JR9UzwMqBOW4rWbz_WOYGS7U7CG7bdrCNlZ-mgaogb1sC3PRR-lgpdx_HCte0j7u6XdpeDCY6um4pP9Waclp1eKFpvK6vA

суддів Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В.,             Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотніко....

18/02/2021

Щодо відшкодування збитків, завданих внаслідок незадовільно стану доріг.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду постановою від 16.04.2020 року по справі 904/5489/18 надав відповідь на спірне питання, хто ж несе відповідальність у випадку якщо ДТП сталося внаслідок неналежного, незадовільно утримання доріг.
Верховний Суд вказав, що таку відповідальність не підрядник, а власник дороги та уповноважений ним орган, зокрема встановив, що Служба автомобільних доріг у Дніпропетровській області є належним відповідачем у даній справі.

Аналогічні правові висновки містяться у постановах Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 748/60/17, від 08.05.2018 у справі № 554/13464/15-ц, від 20.12.2018 у справі № 185/8229/16-ц, від 13.02.2019 у справі № 0508/1310/2012.

Також верховний суд зазначив, що якщо шкоду завдано підрядником, який діяв за завданням замовника та під його контролем за безпечним виконанням робіт, то відповідно до частини другої статті 1172 ЦК України відшкодувати її повинен замовник.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 923/342/16 та у постановах Верховного Суду України від 15.09.2015 у справі № 6-1083цс15, від 28.11.2011 у справі № 3-117гс11.

За таких обставин, збитки, завдані внаслідок незадовільного стану доріг несе не підрядник, а власник доріг в особі органу управління за наявності доведеного складу всіх елементів правопорушення (збитків) відповідно до вимог чинного законодавства України та поавозастосувальної практики.

15/02/2021

Презумпція правомірності правочину!

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Саме таку правову позицію висловлено у постановах Верховного Суду від 23.01.2018 у справі №203/2612/13-ц, від 19.06.2018 у справі № 5023/3905/12.

Отже, основою для встановлення і доказування фактів за Договором є його умови, навіть якщо на перший погляд здається що його умови явно недобросовісно захищають інтереси лише однієї сторони. У випадку наявності підстав слід звертатись із позовом щодо недійсності договору чи окремих його частин.

15/02/2021

Преюдиційність.

Обставини, встановлені рішенням суду, що набрало законної сили не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Преюдиціальність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу.

Суть преюдиції полягає у неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правило про преюдицію спрямовано не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі, не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження та оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим.

Згідно з преамбулою та статтею 6 Розділу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) рішеннями ЄСПЛ від 25.07.2002 у справі "Совтрансавто-Холдінг" проти України" і від 28.10.1999 у справі "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Отже, преюдиційність важливий інструмент будь-якого захисту чи спростувань у процесі доказування.

16/01/2021

Статус "жертви" в контексті права на звернення до суду згідно практики ЄСПЛ.

Відповідно до п. 47 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Валліанатос та інші проти Греції", № 29381/09 та 32684/09 від 7 листопада 2011), право особи на звернення до суду пов`язане з наявністю у неї статусу «жертви».
Слово «жертва» в контексті статті 34 Конвенції означає особу або осіб, яких прямо або опосередковано торкнулося стверджуване порушення.
Отож, стаття 34 стосується не тільки безпосередньої жертви або жертви стверджуваного порушення, але також непрямих жертв, яким порушення заподіяло б шкоду або які б мали дійсну і особисту зацікавленість в тому, щоб воно припинилося.

З наведеного випливають такі ознаки «жертви» (потерпілого) від порушення законного інтересу:
а) безпосередньо йому належить законний інтерес, на захист якого подано позов;
б) має місце безпосередній негативний вплив порушення на позивача або обгрунтована ймовірність негативного впливу на позивача у майбутньому. Зокрема, якщо позивач змушений змінити свою поведінку або існує ризик бути притягнутим до відповідальності;
в) негативний вплив є суттєвим (зокрема, позивачеві завдано шкоду);
г) існує причинно-наслідковий взаємозв`язок між законним інтересом, оскаржуваним актом та стверджуваним порушенням.

Отже, зазначені критерії є гнучкими у застосуванні. Суд повинен захищати усе розмаїття законних інтересів особи, а тому у кожній конкретній справі дослідження інтересу особи через призму наведених критеріїв буде слугувати гарантією захисту таких інтересів.