Verbytskyi & Partners Law Company

Verbytskyi & Partners Law Company Contact information, map and directions, contact form, opening hours, services, ratings, photos, videos and announcements from Verbytskyi & Partners Law Company, Lawyer & Law Firm, Антоновича, 140, Kyiv.

ЮК "Вербицький і партнери" - юридична компанія, що спеціалізується на господарському, цивільному та інтелектуальному праві.

В портфель послуг входить більше 20 різноманітних послуг для юридичних та фізичних осіб.

Основні напрямки діяльності:

- Корпоративні відносини;

- Супровід господарської діяльності суб'єктів господарювання;

- Оподаткування;

- Судова практика;

- Аграрний сектор та земель

не право;

- Захист бізнесу від рейдерства;

- Інтелектуальне право;

- Послуги для фізичних осіб.

Спектр юридичних послуг для фізичних осіб включає: консультації з питань спадкування, батьківства, розірвання шлюбу, сімейного права тощо.

Юридична компанія «Вербицький і партнери» має представництва в м. Києві, м. Кропивницькому та в м. Одеса, при цьому сфера діяльності компанії охоплює всю територію України.

Стосовно можливості надання послуг з передачі персоналу або аутстафінгу.Поширеною є думка про те, що договори аутстафінг...
06/06/2019

Стосовно можливості надання послуг з передачі персоналу або аутстафінгу.

Поширеною є думка про те, що договори аутстафінгу або передача персоналу іншому підприємству на підставі договору, є незаконною і для цього потрібно вдаватись для нелегальних схем.
Проте в українському законодавстві є всі передумови для законного використання договору аутстафінгу.
Тобто якщо підприємство буде делегувати працівників іншому підприємству за господарським чи цивільним договором (про надання персоналу або аутстафінгу), такий договір буде належною причиною оформлення працівників на підприємстві.

Зокрема, статтею 39 ЗУ «Про зайнятість населення» передбачено такий вид діяльності, як «діяльність суб’єктів господарювання, які наймають працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого працедавця».

Крім того, п.п. 14.1.183. Податкового кодексу України містить визначення послуги з надання персоналу — господарська або цивільно-правова угода, відповідно до якої особа, що надає послугу (резидент або нерезидент), направляє у розпорядження іншої особи (резидента або нерезидента) одну або декількох фізичних осіб для виконання визначених цією угодою функцій.

Порядок ведення діяльності підприємств, що наймають працівників для надання послуг з надання персоналу передбачено Законом України «Про зайнятість населення».
Статтею 39 цього закону передбачено, що діяльність роботодавців, які наймають працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця на умовах трудових договорів, здійснюється на підставі дозволу, виданого Державною службою зайнятості, але оскільки порядок видачі такого дозволу так і не набув законної сили, потрібно лише подати до Державної служби зайнятостi рекомендованим листом з повiдомленням про вручення заяву

При цьому такі підприємства-роботодавці направляють працівників за умови, якщо це передбачено колективним договором такого роботодавця, та за наявності згоди первинної профспілкової організації і зобов'язані:
1) укласти господарський чи цивільний договір з роботодавцем про застосування праці працівника;
2) виплачувати працівникові заробітну плату в розмірі, не нижчому, ніж розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом, та заробітної плати, яку отримує працівник у роботодавця за виконання такої ж роботи;
3) забезпечувати працівнику час роботи та відпочинку на умовах, визначених для працівників роботодавця, що передбачено умовами колективного договору та правилами внутрішнього трудового розпорядку;
4) нараховувати та сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на користь працівника;
5) не перешкоджати укладенню трудового договору між працівником та роботодавцем, у якого виконувалися ним роботи (що не значить, що працівник зобов’язаний укладати трудовий договір з роботодавцем, у якого виконувалися такі роботи).


Загалом, організація відносин між учасниками виглядатиме наступним чином:
1. Між Підприємством-1 (Виконавцем) і Підприємством-2 (Замовником) укладається договір про надання персоналу (для зручності на всіх працівників відразу, але можна і на кожного працівника окремо);
2. Підприємство-1 (Виконавець) здійснює набір працівників та оформлює з ними трудові договори (в яких передбачає можливість виконання роботи у іншого підприємства) для виконання договору з Підприємством-2 (Замовником), нараховує заробітну плату, адмініструє сплату ПДФО, військового збору та сплачує ЄСВ;
3. На підставі окремого замовлення/завдання Працівники Підприємства-1 (Виконавця) направляються на Підприємство-2 (Замовника) для надання послуг на підставі Договору про надання персоналу (включаючи характер послуг, обсяг, тривалість, прізвища конкретних працівників, тощо*);
4. Працівники Підприємства-1 (Виконавця) надають послуги Підприємству-2 (Замовнику);
5. Після виконання завдання між Підприємством-1 (Виконавцем) і Підприємством-2 (Замовником) укладається Акт приймання-передачі наданих послуг (так само включаючи характер послуг, обсяг, тривалість, прізвища конкретних працівників, тощо).
*Для мінімізації претензій від контролюючих органів при перевірці

Таким чином, договір аутстафінгу, за дотримання певних умов може бути цілком дієвим засобом оптимізації бізнес процесів та мінімізації оподаткування.

Інспекційні відвідування Держпраці поза законом.Вже декілька років в Україні діє так званий Порядок 295 про здійснення о...
06/06/2019

Інспекційні відвідування Держпраці поза законом.

Вже декілька років в Україні діє так званий Порядок 295 про здійснення органами Держпраці інспекційних відвідувань на підприємствах.
В юридичних колах цей порядок весь цей час вважали не зовсім законним. І ось, нарешті, ці твердження призвели до ухвалення судового рішення про скасування Порядку 295.

Нагадаємо, що згідно Порядку 295 інспектори Держпраці могли у будь-який час і без попередження, приходити до підприємств і вимагати будь-які документи стосовно працівників підприємства.
А коли на підприємстві були наявні фізичні особи, що виконували роботи чи надавали послуги за цивільними договорами (також договорами цивільно-правового характеру), підприємство майже автоматично наражалось на штрафи у 30 мінімальних заробітних плат за кожного працівника.

Але з 14 травня 2019 року Порядок 295 скасовано, а всі інспекційні відвідування та акти про порушення законодавства про працю, прийняті в результаті інспекційного відвідування, є незаконними.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 року у справі 826/8917/17 було визнано нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 29.04.2017 року № 295 «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Підставою для такого рішення стало як те, що:
1. Проект постанови Кабінету Міністрів України щодо питання реалізації статті 259 Кодексу України законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні, не міг бути розглянутий та схвалений Урядом за відсутності погодження Державної регуляторної служби, відсутність якого обумовлена прийняттям Державної регуляторної служби рішення про відмову в його погодженні.
2. КЗпП України не визначає особливостей здійснення органами державного нагляду (контролю) заходів державного нагляду (контролю) за додержанням законодавства про працю.
постановою, якою затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, запроваджено безпідставне наділення повноваженнями на здійснення державного нагляду (контролю) органів, яким законами таких повноважень не надано.
3. Виключно законами встановлюються органи, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю уповноважений на здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, а виконавчі органи міських рад міст обласного значення та об’єднаних територіальних громад - на здійснення контролю за додержанням законодавства про працю.
4. Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» не передбачає жодних повноважень виконавчих органів міських рад міст обласного значення та об’єднаних територіальних громад на здійснення ними державного нагляду (контролю). Проте, пункти 2 та 3 Порядку здійснення державного контролю передбачають повноваження виконавчих органів міських рад міст обласного значення та об’єднаних територіальних громад на здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю.

Постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 року у справі 826/8917/17 вступила у законну силу 14.05.2019 року і згідно ст. 14 КАС України є обов’язковою до виконання.
Згідно ч.2 ст. 265 КАС України, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Юридична Фірма "Вербицький і партнери" забезпечує представництво у судах адвокатами.В Україні уже тривалий час діють нов...
23/04/2018

Юридична Фірма "Вербицький і партнери" забезпечує представництво у судах адвокатами.

В Україні уже тривалий час діють нові редакції процесуальних кодексів, що значно міняють порядок представництва фізичних та юридичних осіб у судах: представництво у суді як вид правової допомоги здійснюється виключно адвокатом, крім випадків, встановлених законом.
За новими правилами представництво преважної більшості категорій справ відбувається адвокатами крім трудових і малозначних спорів.
У апеляційних судах і Верховному суді як представники можуть брати участь лише адвокати
У зв'язку з цим, повідомляємо, що Юридична Фірма "Вербицький і партнери" забезпечує швидкий і якісний захист інтересів фізичних і юридичних осіб кваліфікованими адвокатами.

Стосовно скасування податкових повідомлень-рішення щодо негосподарської діяльностіПереважна більшість спорів із Державно...
19/03/2018

Стосовно скасування податкових повідомлень-рішення щодо негосподарської діяльності

Переважна більшість спорів із Державною податковою інспекцією відбуваються через оскарження податкових повідомлень-рішень чи взагалі дій чи бездіяльності ДПІ при проведенні останніми перевірок суб’єктів господарювання щодо проведення операцій, що не є господарською діяльністю.

Обґрунтувань цьому у ДПІ декілька:

ДПІ ототожнює прибуток із доходом, адже за ст. 142 Господарського кодексу України ці терміни вживаються як синонімічні, а тому, якщо суб’єкт господарювання не отримує прибуток у певних операціях, це дає ДПІ визнавати такі операції не господарськими і донараховувати податок на прибуток.
Пункт г) ч. 5 ст. 198 Податкового кодексу України зобов’язує платників ПДВ включати до податкового кредиту (фактично, до витрат) отримані товари чи послуги в операціях, що не є господарською діяльністю.
Розберемось із даними твердженнями детальніше.

ДПІ зазвичай посилається на те, що у визначенні господарської діяльності, згідно статті 142 Господарського кодексу України, термін «дохід» ототожнюється з «прибутком». Отже, на думку ДПІ, Господарський кодекс визначає, що прибуток (дохід) суб’єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності. Таким чином, діяльність товариства є господарською за умови, якщо така діяльність здійснюється регулярно та спрямована на досягнення економічних вигід та соціальних результатів та з метою одержання прибутку. Таким чином, сума перевищення витрат, які сформували собівартість реалізованої готової продукції, над сумою отриманого доходу від реалізації такої продукції у розумінні Податкового кодексу України, не були використані у господарській діяльності, так як не були спрямовані на отримання доходу (прибутку).

Так, дійсно, Господарський кодекс України використовує поняття «прибуток (доход)», що є показником фінансових результатів господарської діяльності, якщо можна так виразитись, суто правовий аспект цієї категорії.

Проте, навіть пересічним людям зрозуміла економічна концепція доходу, що відрізняється від прибутку або «чистого доходу», зменшеного на витрати.

Такої позиції дотримується податкове законодавство та законодавсто про бухгалтерський облік (з 2015 року Податковий кодекс України для цілей визначення прибутку задля оподаткування податком на прибуток відсилає на правила бухгалтерського обліку).

Отже, фактично існує колізія норм податкового права, що розглядають прибуток як категорію саме податкового права і відмінних від них «податкових» норм господарського права.

Теорія права у таких випадках застосовує принцип римського права: Lex specialis derogat generali, що зводиться до того, що при конкуренції норм загального (господарський кодекс) та спеціального (податковий кодекс) нормативно-правового акту, перевага надається нормам спеціального.

Даний принцип теорії підтверджений листом Міністерства юстиції України «Щодо практики застосування норм права у випадку колізії» від 26.12.2008 № 758-0-2-08-19 при розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом перевага надається спеціальному, якщо він не скасований виданим пізніше загальним актом.

Отже, якщо йдеться саме про податкові відносини, то слід керуватися спеціальним податковим законом. Якщо йдеться про господарські відносини у межах, визначених Господарським кодексом, слід застосовувати Господарський кодекс.

У податкових спорах, очевидно, домінують податкові відносини, тому Податковий кодекс має прерогативу.

У цьому випадку, навіть якщо, наприклад, операція із продажу товару здійснюється за ціною, що через річні економічні чинники виявилась нижчою за собівартість цього товару, це не дає підстав ДПІ визнавати таку операцію негосподарською і, відповідно, донараховувати додатково податок на прибуток.

Щодо пункту г) ч. 5 ст. 198 Податкового кодексу України, то крім вищезазначених підстав, обмеженням у застосуванні цього пункту є те, що ця норма може застосовуватись виключно до платників ПДВ, які можуть формувати податковий кредит і включати до нього певні витрати. При цьому база нарахування ПДВ повинна визначатись відповідно до ч.1 ст. 189 Податкового кодексу України – виходячи із вартості придбання товарів чи послуг.

Зрозуміло, що витрати підприємства, з яких формується податковий кредит, виникають при купівлі певних товарів, виконанні робіт чи замовленні послуг, а не при реалізації власних товарів робіт чи послуг, адже у цьому випадку підприємство проводитиме господарську діяльність і отримає дохід.

Логіку законодавця у існуванні і застосуванні пункту г) ч. 5 ст. 198 Податкового кодексу України можна побачити лише у тому випадку, коли підприємство закуповує товари роботи чи послуги не для статутної господарської діяльності самого підприємства, а, наприклад, для особистих потреб службових осіб підприємства чи за фіктивними договорами.

Якщо Ви вважаєте, податковою інспекцією неправомірно донараховані податки, ППР необхідно скасовувати.
Юридична фірма “Вербицький і Партнери” має великий досвід у вирішенні податкових спорів із оскарження податкових повідомлень-рішень. У разі виникнення питань чи при необхідності захисту Ваших прав при оскарженні податкових повідомлень-рішень, телефонуйте (095) 94 65 387, (097) 95 66 388 чи звертайтесь на електронну пошту [email protected]

Як поновити договір оренди землі? Які документи для цього потрібні? Відповіді на ці питання, далі у статті.Господарюванн...
19/03/2018

Як поновити договір оренди землі? Які документи для цього потрібні? Відповіді на ці питання, далі у статті.

Господарювання на землі сільськогосподарського призначення передбачає передусім планування та прогнозування на роки вперед.

Звичайно, коли ви є власником своєї землі і можете самостійно її обробяти, то у цьому немає великої проблеми, але коли ви є орендарем землі з обмеженим строком дії договору оренди, продовження користування землею є вашим природним бажанням зберегти і примножити ваші статки.

Законодавство захищає орендарів землі, надаючи їм переважне право на поновлення договору оренди на новий строк. Для цього від орендаря вимагається дотримання декількох простих вимог. Зокрема:

- Скласти проект додаткової угоди до договору оренди (для відповідності типовому договору оренди, якщо попередній договір оренди землі уже йому не відповідатиме);
- Отримати у Держгеокадастрі витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку землі (ця оцінка необхідна для проекту додаткової угоди, адже нормативна грошова оцінка є інстотною умовою договору оренди, дез якого він не може бути укладений);
- Отримати агрохімічний паспорт земельної ділянки (ці дані, знову ж таки необхідні для проекту додаткової угоди відповідно до вимог типового договору оренди землі);
- Зібрати докази належного використання земельної ділянки (зазвичай надаються сільськими радами у вигляді довідок)
- Підготувати лист-повідомлення, додати вищезазначені документи та завчасно (у строк, зазначений у договорі оренди землі, але не пізніше ніж за місяць до закінчення строку дії договору оренди землі) надіслати його орендодавцеві.
Про свою відповідь орендодавець повинен повідомити орендаря через місяць з моменту отримання від орендаря листа-повідомлення.

Орендодавець може заперечувати проти запропонованих орендарем інстотних умов договору і у такому випадку переважне право оренди для орендаря припиняється і договір може бути укладений із будь-яким іншим орендарем.

Проте, якщо протягом місяця з моменту отримання від орендаря листа-повідомлення, орендодавець не надішле орендарю своїх заперечень, такий договір може бути поновлений у судовому порядку.

Так само договір оренди землі може бути поновлений шляхом зверення до суду, якщо орендар продовжує користуватись земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди землі, а орендодавець протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди землі не надішле орендарю своїх заперечень.

Юридична фірма “Вербицький і Партнери” має великий досвід у супроводженні поновлення договорів оренди землі, а також у вирішенні спорів із поновлення договорів оренди землі. У разі виникнення питань чи при необхідності захисту Ваших прав при поновленні договору оренди землі, телефонуйте (095) 94 65 387, (097) 95 66 388 чи звертайтесь на електронну пошту [email protected]

Ще раз про поділ майна подружжяЩасливе сімейне життя нерідко закінчується розлученням. Найближчі люди стають суперниками...
19/03/2018

Ще раз про поділ майна подружжя

Щасливе сімейне життя нерідко закінчується розлученням. Найближчі люди стають суперниками за майно, яке ще вчора не розділяли на своє і чуже.

Дана стаття присвячена теорії і практиці поділу майна колишнього подружжя.

За загальним правилом, майно набуте подружжям за час перебування у шлюбі є спільною сумісною власністю і поділяється між членами подружжя у рівних частках. Це правило знають всі і тим не менше, спорів із розміру часток, які мають перейти кожному із подружжя все ще вистачає.

Дійсно, проблема виникає при визначенні часток кожного із членів подружжя, адже із загального правила є винятки. Ці винятки передбачені ч.2 та ч.3 ст. 70 Сімейного кодексу України. Отже, розберемо їх детальніше.

За ч. 2 ст. 70 Сімейного кодексу України, суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім’ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім’ї.

Логіка законодавця у даному випадку, швидше за все, була спрямована на врегулювання ситуації, коли один членів із подружжя уже не є фактично членом подружжя і дбає про іншу сім’ю, витрачаючи свої фінансові і матеріальні ресурси на користь іншої своєї сім’ї. У будь-якому випадку наведена норма повинна стосуватись обставин, що діяли у період, коли сім’я, тобто шлюб, ще існували, тобто ще до розірвання шлюбу, а не після, адже із розірванням шлюбу, зникає і сім’я у тому вигляді, якою вона була.

За ч. 3 ст. 70 Сімейного кодексу України, частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Для застосування цієї норми, як вбачається із статті, потрібно, щоб у того з подружжя, що просить збільшити свою частку у спільному майні на утриманні перебуває спільна неповнолітня чи непрацездатна повнолітня дитина; інший з членів подружжя разом з дитиною не проживає і сплачує на її користь аліменти (які були встановлені рішенням суду), але розмір цих аліментів недостатній для дитини. Важливим нюансом є те, що аліменти повинні сплачувати у меншому, ніж встановлено у рішенні суду розмірі. Тобто якщо один із батьків сплачує на користь своєї дитини 30% прожиткового мінімуму доходів громадян на дитину відповідного віку, то це не є підставою для збільшення частки у спільному майні, адже у такому випадку просто виконується рішення суду.

При доведенні цих обставин, як разом так і окремо, може бути підставою для збільшення частки у спільному сумісному майні. Природно, що тягар доказування усіх цих фактів лягає на особу, що просить суд відступити від засад рівності часток. Про це свідчить остання практика Верховного суду України.

Юридична фірма “Вербицький і Партнери” має великий досвід у вирішенні спорів із поділу майна подружжя. У разі виникнення питань чи при необхідності захисту Ваших прав при поділі майна подружжя, телефонуйте (095) 94 65 387, (097) 95 66 388 чи звертайтесь на електронну пошту [email protected]

Address

Антоновича, 140
Kyiv
03150

Opening Hours

Monday 09:00 - 18:00
Tuesday 09:00 - 18:00
Wednesday 09:00 - 18:00
Thursday 09:00 - 18:00
Friday 09:00 - 18:00

Telephone

+380979566388

Alerts

Be the first to know and let us send you an email when Verbytskyi & Partners Law Company posts news and promotions. Your email address will not be used for any other purpose, and you can unsubscribe at any time.

Contact The Business

Send a message to Verbytskyi & Partners Law Company:

Share