Адвокатське об'єднання "Брати Федорови"

04/06/2026

📚 Завершив дистанційний курс Ради Європи HELP «Вступ до статті 5. Право на свободу та особисту недоторканість».

Під час навчання поглибив знання щодо гарантій права на свободу та особисту недоторканість, передбачених статтею 5 Європейської конвенції з прав людини, підстав позбавлення свободи та процесуальних гарантій захисту прав людини.

Окрему увагу було приділено практиці Європейського суду з прав людини щодо оцінки законності та обґрунтованості втручання держави у право на свободу.

Постійне професійне навчання та вивчення практики ЄСПЛ є важливою складовою якісного захисту прав та інтересів клієнтів.

#ЄСПЛ #ПраваЛюдини #Адвокат #БратиФедорови #Стаття5Конвенції

22/05/2026

21 травня 2026 року команді Адвокатського об’єднання «Брати Федорови» вдалося досягти важливих результатів одразу у двох складних кримінальних провадженнях.

Перша справа слухалася в Оболонському районному суді м.Києва та стосувалася захисту прав військовослужбовця ЗСУ, який бере безпосередню участь у бойових діях та одночасно обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину.

Попри вимоги закону щодо обов’язкового зупинення провадження стосовно мобілізованого військовослужбовця, суд понад чотири місяці не розглядав відповідне клопотання сторони захисту.
Після заявлення відводу та принципової позиції сторони захисту суд все ж зупинив кримінальне провадження до моменту демобілізації нашого клієнта.

Друга справа розглядалася у Святошинському районному суді міста Києва та стосувалася права на свободу особи, яка тримається під вартою.

Наш клієнт — колишній цивільний полонений, який пережив тортури на тимчасово окупованій території.
У межах цього провадження стороною захисту було подано клопотання до Європейського суду з прав людини про вжиття тимчасових заходів.

ЄСПЛ зобов’язав державу Україна надати пояснення та докази щодо забезпечення належної медичної допомоги в умовах СІЗО.
Надалі стороні захисту вдалося домогтися в суді визначення для нашого підзахисного альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави в розмірі 1,5 млн гривень.

Право на захист, свободу та справедливий суд повинні гарантуватися кожній людині — незалежно від складності обвинувачення чи обставин справи.

АО «Брати Федорови»
Захист у складних кримінальних провадженнях.

21/05/2026

⚖️ Бізнес року 2026 — це про довіру, репутацію та результат.

Адвокатське об’єднання «Брати Федорови» отримало відзнаку Ukrainian Business Award у номінації:

🏆 «Клієнтоорієнтованість та якість юридичного сервісу Києва 2026»

Для нас це не просто нагорода.
Це підтвердження багаторічної роботи команди, яка щодня захищає інтереси бізнесу та громадян у найскладніших справах.

Ми спеціалізуємось на:
▪️ кримінальному захисті
▪️ податкових спорах
▪️ судовому представництві
▪️ справах про адміністративні правопорушення
▪️ захисті в ЄСПЛ

АО «Брати Федорови» — це юридична династія та команда адвокатів із практичним досвідом роботи у судах, правоохоронних та державних органах.

Дякуємо нашим клієнтам за довіру.
Саме вона є головною оцінкою нашої роботи.

Працюємо далі.
Професійно. Принципово. На результат.

#БратиФедорови #АдвокатКиїв #ЮридичніПослуги #КримінальнийАдвокат #ПодатковийАдвокат #Адвокат #ЮристКиїв #СудовийАдвокат

Детальніше про нагороду:
[Ukrainian Business Award — АО «Брати Федорови»]
https://uba.top/fedorov-brothers/

06/05/2026

4 травня 2026 року в Шевченківському районному суді м. Києва за участю Олексія Федорова, адвоката та керуючого партнера АО «Брати Федорови», було успішно захищено інтереси клієнтів у двох кримінальних провадженнях.

Під час ранкового судового засідання розглядалося клопотання прокурора про арешт майна — автомобіля Lexus LS 500 вартістю 90 000 доларів США. За результатами розгляду суд відмовив у задоволенні клопотання прокурора.

Після обіду слідчий суддя розглянув клопотання слідчого СБУ про встановлення строку для ознайомлення сторони захисту з матеріалами кримінального провадження. Завдяки професійній роботі адвокатів Вадим Матвіїв та Олексій Федоров клопотання слідчого було залишено без задоволення.

Ще один день успішного захисту інтересів клієнтів та ефективної роботи АО «Брати Федорови».

#БратиФедорови #ОлексійФедоров #ВадимМатвіїв #адвокат #кримінальнийзахист #судовапрактика #Київ

22/04/2026

16/04/2026

Обшук є однією із найпоширеніших слідчих (розшукових) дій, що безпосередньо втручається у сферу приватного життя людини, її житло, володіння та професійну діяльність. Саме тому законодавство України встановлює чіткі процесуальні вимоги до підстав, порядку та меж проведення обшуку.
Питання законності проведення обшуку має особливе значення, оскільки саме на стадії цієї слідчої дії найчастіше виникають порушення прав підозрюваних, власників приміщень або третіх осіб.
Відповідно до положень Кримінального процесуального кодексу України (КПК), обшук проводиться з метою:
• виявлення та фіксації відомостей про обставини кримінального правопорушення;
• відшукання знарядь злочину;
• вилучення майна, здобутого злочинним шляхом;
• встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб або предметів.
Обшук може проводитися у:
• житлі або іншому володінні особи;
• службових або офісних приміщеннях;
• транспортних засобах;
• інших місцях, де можуть знаходитися предмети чи особи, що мають значення для кримінального провадження.
Водночас Конституція України гарантує недоторканність житла, а тому проникнення до нього можливе лише на підставі вмотивованого рішення слідчого судді (ч. 1 ст. 233 КПК України), за винятком невідкладних випадків.
Тобто, ключовою умовою законності проведення обшуку є наявність ухвали слідчого судді.
Для отримання такого дозволу слідчий або прокурор подає відповідне клопотання, яке повинно містити:
• відомості про кримінальне провадження;
• обґрунтування необхідності проведення обшуку;
• точну адресу місця обшуку;
• перелік речей або осіб, які планується відшукати;
• докази, що підтверджують можливість їх знаходження у конкретному місці.
Слідчий суддя оцінює достатність таких підстав та приймає рішення про надання або відмову у дозволі.
Однак, проведення обшуку можливе і у невідкладних випадках.
Зокрема, відповідно до ч. 3 ст. 233 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор має право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи лише у невідкладних випадках, пов’язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення.
У такому разі прокурор, слідчий, дізнавач за погодженням із прокурором зобов’язаний невідкладно після здійснення таких дій звернутися до слідчого судді із клопотанням про проведення обшуку.
Слідчий суддя розглядає таке клопотання згідно з вимогами статті 234 КПК України, перевіряючи, крім іншого, чи дійсно були наявні підстави для проникнення до житла чи іншого володіння особи без ухвали слідчого судді. Якщо прокурор відмовиться погодити клопотання слідчого, дізнавача про обшук або слідчий суддя відмовить у задоволенні клопотання про обшук, встановлені внаслідок такого обшуку докази є недопустимими, а отримана інформація підлягає знищенню в порядку, передбаченому статтею 255 цього Кодексу.
Порушеннями під час обшуків є:
• проведення обшуку за адресою, не зазначеною в ухвалі суду;
• вилучення предметів, не передбачених ухвалою;
• обмеження права на адвоката;
• відсутність або неповна відеофіксація;
• психологічний тиск на осіб, присутніх під час слідчої дії.

Що потрібно знати у випадку проведення обшуку у Вас вдома.

1. Перед проведенням процесуальної дії Вам обов’язково мають вручити копію ухвали слідчого судді, якою надано дозвіл на проведення обшуку;
2. Ви маєте право залучити адвоката до проведення процесуальної дії. Перешкоджання у реалізації такого права (права на захист) є грубим порушенням норм КПК України;
3. Під час проведення обшуку обов’язково ведеться відеофіксація процесуальної дії;
4. До такої процесуальної дії обов’язково залучають понятих;
5. Після проведення обшуку Вам мають вручити копію протоколу обшуку, в якому зазначаються всі вилучені предмети та обставини проведення слідчої дії.
Особа має право вносити свої зауваження до протоколу обшуку.

Основні функції адвоката під час проведення обшуку:
• перевірка законності ухвали слідчого судді;
• контроль за межами проведення обшуку;
• фіксація порушень процесуального порядку;
• подання зауважень до протоколу;
• оскарження незаконних дій слідчих або прокурорів.

Своєчасна правова допомога може істотно вплинути на подальший перебіг кримінального провадження!

07/04/2026

В умовах повномасштабної збройної агресії проти України питання відповідальності за злочини проти основ національної безпеки набуває особливої актуальності. Одним із найбільш тяжких таких злочинів є державна зрада, відповідальність за яку передбачена статтею 111 Кримінального кодексу України. У правозастосовній практиці цей склад злочину часто викликає складнощі у доведенні, оскільки пов’язаний із оцінкою дій особи через призму загрози державному суверенітету, територіальній цілісності та обороноздатності держави.
Поняття державної зради
Відповідно до ст. 111 КК України, державна зрада – це діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України та виражається у:
- переході на бік ворога в період збройного конфлікту;
- шпигунстві;
- надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.
Таким чином, законодавець визначає три основні форми вчинення державної зради, кожна з яких має власні особливості доказування та кваліфікації.
Об’єкт та суб’єкт злочину
Безпосереднім об’єктом цього злочину є основи національної безпеки України, зокрема державний суверенітет, територіальна цілісність, обороноздатність та інші життєво важливі інтереси держави.
Суб’єктом злочину може бути виключно громадянин України, який досяг віку кримінальної відповідальності (16 років). Іноземці або особи без громадянства не можуть бути суб’єктами державної зради, однак їхні дії можуть кваліфікуватися за іншими статтями, наприклад, за шпигунство.
Форми державної зради
1. Перехід на бік ворога
Ця форма злочину полягає у фактичному вступі громадянина України до збройних формувань держави-агресора або вчиненні дій на користь ворога під час воєнного стану чи збройного конфлікту. Йдеться, зокрема, про:
• участь у бойових діях проти України;
• виконання завдань військового чи розвідувального характеру;
• сприяння військовим формуванням держави-агресора.
2. Шпигунство
Шпигунство полягає у збиранні, передачі або зберіганні з метою передачі іноземній стороні відомостей, що становлять державну таємницю. Такі дії можуть включати:
• передачу інформації про розташування військових частин;
• збір відомостей про оборонні об’єкти;
• отримання доступу до секретних документів.
3. Надання допомоги у підривній діяльності
Ця форма є найбільш поширеною у сучасній практиці. До неї можуть належати:
• передача координат військових об’єктів;
• інформаційна співпраця з представниками держави-агресора;
• фінансування або матеріальне забезпечення діяльності, спрямованої проти України;
• участь у створенні чи поширенні пропаганди на користь ворога.
Суб’єктивна сторона злочину
Державна зрада може бути вчинена лише з прямим умислом. Особа усвідомлює, що її дії завдають шкоди національній безпеці України, та бажає настання таких наслідків або свідомо допускає їх.
Наявність умислу є одним із ключових елементів доказування у кримінальному провадженні. Саме тому у практиці захисту часто постає питання відмежування державної зради від інших злочинів або від дій, які не містять ознак злочину.
Кримінальна відповідальність
За вчинення державної зради передбачено покарання у вигляді:
• позбавлення волі на строк від п'ятнадцяти років або довічне позбавлення воля, з конфіскацією майна.
Суворість санкції пояснюється тим, що такі дії безпосередньо загрожують існуванню держави.
Відповідно до ч. 3 ст. 111 КК України звільняється від кримінальної відповідальності громадянин України, якщо він на виконання злочинного завдання іноземної держави, іноземної організації або їх представників ніяких дій не вчинив і добровільно заявив органам державної влади про свій зв’язок з ними та про отримане завдання.
Важливість належного доказування
У справах про державну зраду особливе значення має належне збирання та оцінка доказів. Органи досудового розслідування повинні довести:
• наявність громадянства України у підозрюваного;
• факт взаємодії з представниками іноземної держави або ворога;
• наявність умислу на завдання шкоди національній безпеці України.
Недостатність або неналежність доказів може призвести до неправильної кваліфікації дій особи або до порушення її права на справедливий суд.

30/03/2026

Конфіденційне спілкування між клієнтом і адвокатом є одним із ключових принципів правової системи. Воно гарантує, що людина може відкрито розповісти про свою ситуацію, не побоюючись розголошення інформації. Саме завдяки цій довірі адвокат здатен ефективно захищати права та інтереси клієнта.
Суть адвокатської таємниці!
Відповідно до ст. 22 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатською таємницею є будь-яка інформація, що стала відома адвокату, помічнику адвоката, стажисту адвоката, особі, яка перебуває у трудових відносинах з адвокатом, про клієнта, а також питання, з яких клієнт (особа, якій відмовлено в укладенні договору про надання правничої допомоги з передбачених цим Законом підстав) звертався до адвоката, адвокатського бюро, адвокатського об’єднання, зміст порад, консультацій, роз’яснень адвоката, складені ним документи, інформація, що зберігається на електронних носіях, та інші документи і відомості, одержані адвокатом під час здійснення адвокатської діяльності.
В Україні принцип конфіденційності закріплений у ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та є обов’язковим для всіх адвокатів. Це означає, що адвокат не має права розголошувати отриману інформацію без згоди клієнта.
Чому конфіденційність важлива?
1. Відвертість клієнта. Людина може повністю розповісти всі обставини справи, навіть ті, які здаються їй незручними або небезпечними.
2. Якісний захист. Чим більше інформації має адвокат, тим точніше він може вибудувати стратегію захисту.
3. Довіра між сторонами. Конфіденційність створює основу для ефективної співпраці між клієнтом та адвокатом.
4. Захист прав людини. Це один із базових принципів справедливого судового процесу.
Що входить до конфіденційного спілкування?
До конфіденційного спілкування можуть належати:
• усні консультації та переговори;
• електронне листування;
• документи та матеріали справи;
• нотатки адвоката;
• обговорення стратегії захисту.
Навіть після завершення справи адвокат зобов’язаний зберігати адвокатську таємницю.
Коли інформація може бути розкрита?
У більшості випадків інформація не може бути розкрита. Є лише обмежені винятки, наприклад:
• якщо клієнт сам надав письмову згоду;
• коли інформація використовується для захисту адвоката у спорі з клієнтом;
• у випадках, прямо передбачених законом.
Як забезпечити конфіденційність?
Щоб зберегти конфіденційність спілкування, варто дотримуватися кількох простих правил:
• обговорювати справу лише безпосередньо з адвокатом;
• не передавати стороннім копії документів;
• використовувати захищені канали зв’язку;
• уникати обговорення справи в публічних місцях або соціальних мережах.
Конфіденційне спілкування з адвокатом є фундаментом ефективної правової допомоги. Воно гарантує захист інформації клієнта, сприяє довірі та дозволяє адвокату будувати сильну правову позицію. Саме тому принцип адвокатської таємниці є невід’ємною частиною правової системи та важливим механізмом захисту прав людини.

23/03/2026

Конфіскація майна є одним із найбільш суворих заходів втручання держави у право приватної власності. В українських реаліях питання конфіскації набуло особливої актуальності у зв’язку з антикорупційною політикою, воєнним станом та санкційними механізмами.
Що таке конфіскація майна, як вид покарання?
Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 59 КК України покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Якщо конфіскується частина майна, суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються.
Конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині Кримінального кодексу України.
Відповідно до ст. 41 Конституції України, право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження можливе лише:
• з підстав суспільної необхідності,
• на підставі та в порядку, встановленому законом,
• за умови попереднього та повного відшкодування вартості (крім випадків конфіскації як санкції).
Таким чином, конфіскація — це виняток, а не правило.
Види конфіскації майна:
1. Конфіскація як вид покарання:
Застосовується виключно за вироком суду у випадках, прямо передбачених санкцією статті.
Особливості:
• носить каральний характер;
• може бути повною або частковою;
• застосовується лише до засудженої особи.
2. Спеціальна конфіскація (ст. 96-1 КК України)-полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених КК України, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а так само передбаченого частиною першою статті 150, статтею 154, частинами другою і третьою статті 159-1, частиною першою статті 190, статтею 192, частиною першою статей 204, 209-1, 210, частинами першою і другою статей 212, 212-1, частиною першою статей 222, 229, 239-1, 239-2, частиною другою статті 244, частиною першою статей 248, 249, частинами першою і другою статті 300, частиною першою статей 301, 302, 310, 311, 313, 318, 319, 362, статтею 363, частиною першою статей 363-1, 364-1, 365-2 цього Кодексу.
Спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно (ст. 96-2 КК України):
1) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна;
2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення;
3) були предметом кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави;
4) були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.
Спеціальна конфіскація застосовується також у разі, коли особа не підлягає кримінальній відповідальності у зв’язку з недосягненням віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, або неосудністю, або звільняється від кримінальної відповідальності чи покарання з підстав, передбачених цим Кодексом, крім звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності.
Спеціальна конфіскація також застосовується одночасно із заходами кримінально-правового характеру у кримінальних провадженнях щодо вчинення суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого статтями 209, 369, 369-2 стосовно службових осіб, передбачених частиною четвертою статті 18 цього Кодексу, до грошей, цінностей чи іншого майна юридичної особи, якщо воно:
1) було одержано внаслідок вчинення суспільно небезпечного діяння та/або є доходами, отриманими безпосередньо від використання такого майна;
2) призначалося (використовувалося) для фінансування або матеріального забезпечення суспільно небезпечного діяння, або винагороди за його вчинення;
3) було предметом зазначеного суспільно небезпечного діяння, крім майна, що повертається власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходить у власність держави;
4) було використано як засіб вчинення суспільно небезпечного діяння, крім майна, що повертається власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про його незаконне використання.
Слід зауважити, що гроші, цінності, в тому числі кошти, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, інше майно, зазначені в цій статті, підлягають спеціальній конфіскації у третьої особи, якщо вона набула таке майно від підозрюваного, обвинуваченого, особи, яка переслідується за вчинення суспільно небезпечного діяння у віці, з якого не настає кримінальна відповідальність, або в стані неосудності, чи іншої особи безоплатно, за ринкову ціну або за ціну вищу чи нижчу ринкової вартості, і знала або повинна була і могла знати, що таке майно відповідає будь-якій із ознак, зазначених у пунктах 1-4 частини першої ст. 96-2 КК України.
Вищезазначені відомості щодо третьої особи повинні бути встановлені в судовому порядку на підставі достатності доказів.
Спеціальна конфіскація не може бути застосована до майна, яке перебуває у власності добросовісного набувача.
Спеціальна конфіскація не застосовується до грошей, цінностей та іншого майна, зазначених у ст. 96-2 КК України, які згідно із законом підлягають поверненню власнику (законному володільцю) або призначені для відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
Типові проблеми у справах про конфіскацію
- Накладення арешту без достатнього обґрунтування.
- Формальне доведення «зв’язку» майна зі злочином.
- Порушення права третіх осіб (добросовісних набувачів).
- Затягування розгляду справ.

Практичні рекомендації власникам майна
✔ Негайно залучати адвоката при накладенні арешту.
✔ Оскаржувати ухвали про арешт у встановлені строки.
✔ Фіксувати законність походження активів (договори, банківські документи, податкові декларації).
✔ Використовувати експертні висновки щодо вартості майна.