Адвокатське бюро "Андрій Юрченко та Партнери"

19/10/2020

11/10/2020

Верховний суд у постанові від 06 березня 2018 року по справі №754/14898/15-а з приводу зауважень органів пенсійного фонду до записів у трудових книжках та не врахування на їх підставі страхового стажу, висловив наступну правову позицію: «Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії на пільгових умовах є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. ПФУ не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці».
Також, Верховний суд у постанові від 21 лютого 2018 року по справі № 687/975/17 зауважив, що «на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком..»
На поточний момент, зазначені рішення на користь пенсіонерів, набули широкого застосування у судовій практиці відносно спорів з органами пенсійного фонду, щодо відмови у призначенні (перерахунку) пенсії у зв’язку з неврахуванням страхового (трудового) стажу на підставі певних недоліків записів у трудових книжках (таких як: певні виправлення, неточності, розбіжності, відсутність певних записів, печатка УРСР, слабкий відтиск печатки, відсутність печатки на титульній страниці і т.п.).
З метою врахування всіх обставин справи для ефективного захисту, у кожному випадку, бажано отримати юридичну консультацію.

16/09/2020

З початку цього року я двічі зіткнувся з ситуацією, коли хитрий приватний нотаріус, навіть не червоніючи, намагався здерти з мене окрім плати за свої послуги ще й якесь «міфічне» держмито (рос. – «госпошлина»), яку я, чомусь, повинен був сплати саме йому, незважаючи на те, що це саме держмито, споконвіків сплачувалась виключно при здійсненні нотаріальних дій державними нотаріусами.
Розуміючи, що такі ситуації можуть траплятись з будь ким, оскільки необхідність звернення до нотаріуса з тих чи інших питань у житті виникає, напевно, у кожного, я вирішив написати цей пост.
Слід одразу зазначити, що ця стаття не стосується необхідності сплати таких платежів як «збір на обов’язкове державне пенсійне страхування» при купівлі нерухомого майна, що знаходиться у власності та адміністративних зборів (зборів за отримання відомостей з реєстрів або за реєстраційні дії), мова йде виключно про державне мито (рос. – «госпошлину») за вчинення нотаріальних дій.
Отже… Сплата державного мита регулюється «старовинним», але досі діючим декретом КМУ «Про державне мито» від 21 січня 1993 року. Згідно п. 3 ст. 2 цього Декрету, держмито сплачується «за вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами і виконавчими комітетами сільських, селищних, міських Рад народних депутатів, а також за видачу дублікатів нотаріально засвідчених документів». Ставки держмита, згідно ст. 3 Декрету, встановлені також за нотаріальні дії, що виконуються саме державними нотаріальними конторами і жодного слова про те, що даний Декрет розповсюджується і на роботу приватних нотаріусів в ньому не міститься. До речі, ставки держмита в Декреті встановлені в залежності від виду нотаріальних дій, як у відсотковому відношенні до суми певних видів договорів, які підлягають грошовій оцінці (наприклад, 1% від суми договору купівлі продажу нерухомого майна) так і у фіксованому у відношенні до розміру неоподаткованого мінімуму громадян (наприклад, за посвідчення копій документів, посвідчення вірності перекладу і т.п.)
Далі … Згідно Закону України «Про нотаріат» «за вчинення нотаріальних дій державні нотаріуси справляють державне мито у розмірах, встановлених чинним законодавством» (ст. 19), «приватні нотаріуси за вчинення нотаріальних дій справляють плату, розмір якої визначається за домовленістю між нотаріусом та громадянином або юридичною особою» (ст. 31).
Між іншим, раніше, Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (п. 3 гл. 16 Розділу І) було встановлено вимогу про те, що приватні нотаріуси за вчинення нотаріальних дій справляють плату, розмір якої визначається за домовленістю між приватним нотаріусом та фізичною або юридичною особою, але не меншу від розміру ставок державного мита, яке справляється державними нотаріусами за аналогічні нотаріальні дії (з 27.06.2019 ця вимога виключена), але в будь-якому разі законодавство не передбачає (і не передбачало раніше) сплати держмита окрім оплати послуг приватного нотаріуса.
Таким чином, при здійсненні нотаріальних дій державним нотаріусом сплачується держмито (наприклад, при оформленні договору купівлі-продажу нерухомого майна фізичних осіб вона буде складати 1% від суми договору), яка і є оплатою за такі нотаріальні дії, за рахунок якої утримується державний нотаріат. Приватному ж нотаріусу ми сплачуємо його винагороду (без сплати держмита).
На підтвердження вищенаведеного наводжу позицію податкової служби, з якою ви можете ознайомитись за посиланням: http://kyivobl.sfs.gov.ua/media-ark/news-ark/386854.html
До відома, на поточний момент, законопроектом №3236-1 від 06.04.2020 планується перегляд розмірів держмита по деяким з видів нотаріальних дій.

16/09/2020

Цей пост стосується обставин, з якими вже зіткнулись, а також можуть зіткнутись ті, хто мають непогашену кредитну заборгованість.
З метою спрощення сприйняття інформації читачем ця стаття викладена в оповідно-розмовному жанрі, без заглиблень в правовий аналіз, відсилань на нормативно-правові акти і судову практику та використання юридичної термінології.
Отже… Жив собі оди несплачений споживчий кредит… І був він настільки старий, що кредитори і перепродали його по декілька разів…, і позовна давність за 80-тю % чергових платежів за ним спливла…, та (оскільки досі до суду з цього приводу ніхто не звертався) господар (боржник) за нього і думати забув.
І ось, одного дня, цей господар дізнався, що відкрито по цій заборгованості виконавче провадження на підставі виконавчого напису нотаріуса (незважаючи не те, що сам кредитний договір нотаріально не посвідчувався), а на банківські рахунки його (а вірніше сказати, на кошти на них) накладено арешт.
Ось і почав цей господар (боржник) гадати: як так сталось і що тепер з цим робити?
Як же так сталось?
Справа в тому, що коли сума заборгованості невелика (наприклад, тисяч двадцять) та кредитору звертатись до суду недоцільно (скажімо з точки зору витрат часу та коштів на судовий процес або через порушення строку позовної давності і т.п.) то нерідко так буває, що вирішує наш кредитор схитрувати.., і звертається він не до суду, а до «випадково знайомого» нотаріуса (можна навіть сказати партнера в цій справі), який забуде про те, що (принаймі на поточний момент) на кредитних договорах (тільки, якщо вони не посвідчені нотаріально) виконавчий напис вчиняти неможна.., і на документи такий нотаріус подивиться мимохідь.., і зі стоком давності «випадково» не розбереться.., і виконавчий напис все ж таки вчинить. А напис цей, виконавчий, є виконавчим документом на кшталт судових виконавчих листів, наказів і т.п. І ось вже «випадковий знайомий» приватний виконавець швиденько відкриє виконавче провадження та (на відміну від свого державного колеги) так само швидко застосує заходи по арешту та стягненню коштів на банківських рахунках боржника.
Все просто: сума боргу не велика, а роботи, для того щоб вирішити проблему, немало та не кожний адвокат або юрист зацікавиться цим питанням, особливо якщо заборгованість складає лише 5 або 10 тисяч, тай сам боржник може з цим змиритись, все ж таки якийсь борг то був, а тут треба ще й до нотаріуса або виконавця по документи йти, цифри перевіряти. Ну і головне, що в постанові КМУ від 29.06.1999 № 1172 написано, що так можна і тільки уважний побачить та прочитає, що насправді – неможна.
Так що ж робити, якщо ви миритись з цим не бажаєте?
1. Безсумнівно – шукати адвоката або юриста, не для всіх гроші передусім, є ще місія – допомогти! На поточний момент, якщо кредитний договір не було посвідчено нотаріально (а таке у споживчому кредитуванні – рідкість), то нотаріус вчинив дії протиправно. Важливо ще перевірити й саму суму боргу, зазначену в написі, нерідко там теж, за даними банку або іншого колекціонера боргів, що придбав ваш борг, бувають не враховані юридично значимі обставини для такої справи, бо ж не просто так вони звернулись саме до нотаріуса (за сумнівною схемою), а не пішли до суду.
2. Звертатись з позовом про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню (з додатковими вимогами про повернення стягнутих коштів, якщо їх встигли стягнути) + подавати до суду заяву про забезпечення позову, шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа (якщо кошти стягнути ще не встигли, або стягнули не всю суми за виконавчим написом).
Р.S. У випадку успішного завершення справи, ваші судові витрати, можуть бути покладені на відповідача (кредитора). Отже, в цій ситуації ви можете боротись або, як кажуть: «зрозуміти та вибачити…»