Доброво́льський Анато́лій Володи́мирович (* 6 (19) травня 1910, с. Буки (нині — Малинський район, Житомирська область) — † 19 травня 1988, Київ) — радянський український архітектор, заслужений будівельник УРСР (з 1950), академік архітектури (з 1953). Головний архітектор м. Києва (1950–1955). Один з авторів проекту планування й забудови Хрещатика і прилеглих до нього кварталів (будівництво почато 1
951).
Проекты (рос.)
гостиница «Украина» (в соавторстве с А. Милецким и пр.)
станции метро «Крещатик» и «Завод „Большевик“»
Пригородный железнодорожный вокзал, наземный вестибюль станции метро «Вокзальная» в Киеве
аэропорт «Борисполь»
Крещатик, 23-27 (ансамбль зданий) — высокий центральный дом (кинотеатр «Дружба»), здания слева и справа от него.
Московский мост
ресторан «Витряк»
жилой микрорайон в Печерском р-не г.Киева в пределах улиц Киквидзе, проф.Подвысоцкого, Катерины Билокур, Бастионной
Творча діяльність А. В. Добровольського почалася в 1934 р. після закінчення Київського інженерно-будівельного інституту. Вчителям архітектора був відомий викладач Йосип Каракіс. У 1936 році вони разом з Й. Каракісом проектують і будують Житловий будинок для вищого командного складу по вул. Золотоворітській, 2 в Києві. Далі архітектор проектує готель на площі Богдана Хмельницького, інтер'єри театру юного глядача, літній кінотеатр на схилах Дніпра, гуртожитки Лісотехнічного інституту та Тонкосуконного комбінату в Дарниці, Будинок творчості письменників у Каневі. На цей післявоєнний період його творчої діяльності великий вплив мали роботи архітекторів Ф. Л. Райта, І. О. Фоміна, а особисто, Г. П. Гольца та вивчення національних традицій української архітектури. На формування творчого кредо зодчого в післявоєнний період вплинула спільна творча робота Добровольського з О. В. Власовим, Б. І. Приймаком, О. І. Заваровим.
В 1944 р. А. Добровольський у складі колективу з О. Власовим розробляє проект розбудови Хрещатика. Кращим було визнано проект авторського колективу під керівництвом А. В. Добровольського (Б. І. Приймак, В. Д. Єлізаров, О. І. Заваров, О. І. Малиновський). В проекті було творчо використано сполучення спадку класичної архітектури та народного мистецтва, а саме великий масштаб, монументальність, використання граніту у сполученні з архітектурною керамікою, світла кольорова гама декору. Прикладом цього є будинки № 13 і № 17 (А. В. Власов, А. В. Добровольський, Б. І. Приймак). Будинок по вулиці К. Маркса акцентований круглою вежею та керамічними напівколоннами, барочними щипцями та рельєфними орнаментами.
З кінця 1950 р., будучи головним архітектором Києва, А. В. Добровольський керує детальною розробкою проекту реконструкції Хрещатику. У пошуках засобів формотворення ансамблю Хрещатика він враховує також традицію давнього київського будівництва.
За проектами Добровольського в Києві споруджено особняк генерала Ватутіна (споруджений у 1948 р. для родини загиблого генерала за адресою вулиця Артема, 46; зараз там знаходиться Міжнародний фонд «Відродження»), житлові будинки на Володимирській вулиці і заводу «Більшовик» (обидва — 1950), на Червоноармійській вулиці (1950–1954); гуртожиток Гірничого технікуму, приміський вокзал (1954 р.), будинки у Соцмісті в Дарниці (1957), Інститут фізики АН УРСР (1949); готель «Москва» (1959–1961); станції метрополітену «Хрещатик» (1959–1960) і «Завод „Більшовик“» (1963); кінотеатр «Україна» (1959); аеропорт у Борисполі (1959–1965), Будинок художника (1978), всі — у співавторстві; мости — Московський через р. Дніпро й через р. Десну (1977, у співавторстві з інженером Г. Б. Фуксом). За проектами А. В. Добровольського в українському національному стилі були споруджені у Києві колоритні ресторани «Вітряк», «Курені», «Полтава».
За думкою доктора архітектури Ю. С. Асєєва, А. Добровольський стоїть поруч з Григоровичем-Барським, Альошиним, Ніколаєвим, Міленським, які зіграли велику роль в забудові Києва та формуванні його художнього образу.
Помер 19 травня 1988 року, похований на Байковому кладовищі.
