26/08/2026
🖋 Реальність операції та податковий кредит: чи відповідає покупець за контрагента?
Позиція податкової про нереальність господарських операцій переважно будується на одних і тих самих аргументах, що нібито у постачальника мало працівників, немає власних складів чи транспорту, а в ланцюгу постачання щось не так.
В останні роки практика Верховного Суду (для прикладу, справи № 560/18112/24, № 200/2747/23, № 420/14968/24, № 320/15197/21) щодо цього досить однозначна і зводиться до того, що право на податковий кредит виникає тоді, коли операція справді відбулася.
Тобто товар чи послугу (роботи) реально отримали, це вплинуло на активи підприємства і все підтверджено первинними документами.
Якщо постачальник щось порушив, а покупець про це не знав і не міг знати, відповідати за це покупець не повинен. Податкове законодавство не пов’язує право платника на податковий кредит із дотриманням податкової дисципліни його постачальниками.
Порушення в ланцюгу постачання не позбавляють покупця права на податковий кредит, якщо немає доказів його обізнаності про недобросовісність контрагента.
Відсутність у постачальника штату працівників чи техніки, незначні помилки у документах або навіть кримінальні провадження щодо контрагента не доводять, що операція була нереальною.
Бізнес може працювати через оренду обладнання, залучення автотранспорту або використання персоналу за угодами аутсорсингу та аутстафінгу. Законодавство передбачає різноманітні способи забезпечити власну господарську діяльність без власних ресурсів.
Дані з податкових систем мають інформаційний характер, не замінюють первинних документів і не можуть бути єдиною підставою для висновків про порушення, якщо відсутні інші беззаперечні докази нереальності операції або недобросовісності покупця.
Тож, право на податковий кредит має оцінюватися передусім за реальністю господарської операції та доказами її здійснення.
Звертайтеся до АО «ГЛАГОС», якщо податкова ставить під сумнів реальність ваших господарських операцій 📩