Науково-дослідний інститут проблем досудового розслідування

25/08/2026

Шановні колеги!
Редколегія електронного фахового видання збірник «Науковий вісник НДІ проблем досудового розслідування» запрошує вчених (науковців), здобувачів наукових ступенів, аспірантів розмістити у виданні свої наукові доробки.
Наступний номер збірника буде розміщено на сайті видання у кінці вересня 2026 року, матеріали приймаються до 10 вересня 2026 року.
Вартість розміщення публікації становить 2500 грн.
Вимоги до оформлення статей: https://ndipdr.com.ua/для-авторів/
Електронна адреса для звʼязку: [email protected]

З повагою,
головний редактор збірника «Науковий вісник НДІ
проблем досудового розслідування», д.ю.н., професор
Олена Бабікова

06/08/2026

Співучасть з однією особою (нова усталена практика правоохоронців)

​Відповідно до положень закону про кримінальну відповідальність (ст. 26 КК), співучастю у кримінальному правопорушенні є умисна спільна участь декількох суб'єктів кримінального правопорушення у вчиненні умисного кримінального правопорушення. В законі чітко визначені ознаки вчинення злочину у співучасті. Водночас, як яскраво сьогодні демонструє практика застосування кримінального закону, існує перспектива визнання вчинення злочину у співучасті при пред’явленні підозри лише одній особі. Таке застосування може стати системним і звичайним. Я б так не говорила, але такі випадки, така практика зустрічається не лише в місцевих судах, а й стала звичною у ВАКС. Таке ставлення до закону, трактування позицій КК насторожує та вимагає втручання з боку захисників, адже суд сприймає таку позицію обвинувачення як нормальну, законну, допустиму.
​На приклад, в підозрі, пред’явленій одній особі (гр. А.) сказано, що «Після домовленості гр. А. та невстановлені досудовим розслідуванням особи, з метою реалізації спільного злочинного умислу почали діяти узгоджено, за попередньою змовою між собою, при цьому дії кожного з них охоплювалися умислом кожного іншого члена групи…..». Ці так би мовити особи встановлені досудовим розслідуванням так і не були, але справа із підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК «Незаконне переправлення осіб через державний кордон України» із вказівкою на таку обтяжуючу обставину, як вчинення злочину групою осіб, - залишилась в обвинувальному акті))). Нагадаю, що дійсно ще за радянських часів при кваліфікації, наприклад, зґвалтування, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду вважалось вчиненим групою осіб навіть у випадку, коли лише одна особа могла виступати суб’єктом даного злочину. Це означало, що в разі, якщо особі, якій на момент вчинення злочину виповнилось 14 років допомагали інші особи, які ще не досягли віку кримінальної відповідальності, суб’єкту злочину інкримінувалась така ознака, як вчинення злочину групою осіб. Логіка Верховного Суду полягала в тому, що зґвалтування – тяжкий злочин і участь в ньому осіб, які навіть не є суб’єктами цього злочину, повинна обтяжувати відповідальність за його вчинення, навіть якщо наслідки знайдуть своє відображення на долі лише однієї особи.
Нажаль, протягом останніх років спостерігається стала практика збільшення кількості кримінальних проваджень, направлених до суду щодо пособників, організаторів, підбурювачів за відсутності виконавця, хоча дії співучасників завжди є похідними від дії виконавця і відсутність складу злочину в діях виконавця унеможливлює притягнення до відповідальності співучасників за вчинений злочин.
​Сьогодні, коли так багато говорять про дотримання прав і свобод людини і громадянина, коли вся держава, її правова система знаходиться в процесі євроінтеграції, чи можна так нехтувати соціальними цінностями, які захищаються напряму Основним Законом України? Гадаю, це неприпустимо і не може нехтуватись ні правоохоронцями, ні судовими органами.

Директор НДІ проблем досудового розслідування,
д.ю.н., професор, Олена Бабікова

30/07/2026

Строк на апеляційне оскарження рішення повинен
вираховуватись з моменту його ОГОЛОШЕННЯ…

​Строк на апеляційне оскарження судового рішення про обрання запобіжного заходу для особи, щодо якої воно постановлене починає спливати з моменту його проголошення, а не з моменту отримання копії судового рішення – до такого висновку дійшла колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду у своїй постанові від 21 липня 2026 року (справа № 757/19238/22-к)
Згідно з п. 3 ч. 2, ч. 3 ст. 395 КПК апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді може бути подано протягом п`яти днів із дня її оголошення. Якщо ухвалу було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Водночас строк виконання процесуальних дій поновлюється в разі встановлення судом поважності причини його пропуску (ч. 1 ст. 117 КПК).
За правилами, передбаченими п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК, апеляційна скарга повертається, якщо її подано після закінчення зазначеного строку, а суд апеляційної інстанції за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.
​Головне питання в тому, що в такому разі повинна оскаржувати сторона захисту??? Про жодні мотиви рішення суду стороні захисту відомо бути не може, адвокат повинен діяти всліпу…
​Наочним прикладом може слугувати справа Солом’янського районного суду м. Києва № 760/19287/26 про обрання міри запобіжного заходу гр. А., де ухвала (короткий текст) була оголошена в суді 04.07.2026 року, повний текст повинен бути оголошений 09.07.26 року о 14.30, тобто в день подання апеляційної скарги, як вказав у своєму рішенні Верховний Суд. Станом на 29.07.26 року було призначено вже 3 (три) судові засідання в апеляції, але матеріали з Солом’янського районного суду так і не прийшли, на адвокатський запит про причини не направлення справи до апеляційного суду, відповіді також не надходило. Такі справи)
​

Повний текст судового рішення за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/138399621

Директор НДІ проблем досудового розслідування,
д.ю.н., професор, Олена Бабікова

23/07/2026

ДИСКРИМЕНАЦІЇ БУТИ!

Другий сенат КСУ 21 липня 2026 року на пленарному засіданні розглянув справу та ухвалив Рішення № 9-р(ІІ)/2026 за конституційною скаргою Дудіна Романа Володимировича щодо відповідності Конституції України абзацу п'ятого частини п'ятої статті 182 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК).
Суд запровадив «тест реальної альтернативності застави», зміст якого, зокрема, передбачає, що для запобігання перетворенню застави на завуальований спосіб утримання особи під вартою слідчий суддя, суд, визначаючи розмір застави в судовому рішенні, повинен обґрунтувати фінансову спроможність особи, оцінити її легальні доходи й активи, урахувати не лише розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а й інші обставини, передбачені КПК, а також наявність осіб, які перебувають на утриманні цієї особи. Крім того, слідчий суддя, суд зобов’язаний ретельно мотивувати розмір застави з посиланням на документи про фінансовий стан особи, обґрунтовувати кожний складник, що формує загальний розмір застави, уникати припущень про матеріальну спроможність особи, зазначати, чому саме такий розмір застави є достатнім для запобігання ризику переховування особи від органів досудового розслідування та суду, ураховувати її соціальні зв’язки (сім’я, інші особисті комунікації), а також зв’язки за кордоном.
​Не будемо вдаватись до тих «радісних» для сторони захисту моментів, які стосуються появи можливості отримати від суду обґрунтоване рішення з вмотивованим та реальним розміром застави для своїх клієнтів, можливо… Хотілося б наголосити насправді на тому, що даним рішенням проблему визначення розміру застави не вирішено, адже КСУ самоусунувся від вирішення питання в повному обсязі, по суті. Про що мова? А мова як завжди про Основний Закон України, в якому визначено, що: «Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, МАЙНОВОГО СТАНУ, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.» (ст. 24 Конституції). Зважаючи на дане рішення, тепер ті особи, які мають покращений майновий стан підпадають в групу ризику саме за цією ознакою і будуть вимушені сплачувати більшу заставу саме через те, що коштів у них більше, а не тому, що злочином, який їм інкримінується, заподіяно більшу шкоду. Якось так))

Директор НДІ проблем досудового розслідування,
д.ю.н., професор Олена Бабікова

02/07/2026

Коротко про оновлення розуміння «корисливого мотиву»
в злочинах проти власності

В практичному у кожному Коментарі до Кримінального кодексу України в коментарі до злочинів проти власності, зокрема до ст.ст. 185, -187 КК України зазначено, що : «із суб’єктивної сторони крадіжка передбачає тільки прямий умисел (див. ч. 2 ст. 24 КК): особа усвідомлює, що посягає на чужу власність, таємно вилучає чуже майно, на яке вона не має ніякого права, передбачає спричинення матеріальної шкоди в певному розмірі і бажає завдати таку шкоду. Обов’язковими суб’єктивними ознаками крадіжки є корисливий мотив - спонукання до незаконного збагачення за рахунок чужого майна та корислива мета - збагатитися самому або незаконно збагатити інших осіб, в долі яких зацікавлений винний»... Це теорія… Коментар…., який не є обов’язковим для виконання, використання.
В свою чергу, Верховний Суд з означеного питання має власну «НОВУ» думку, а саме:
«Для визнання особи винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтями 185, 186, 187 КК і іншими положеннями, що передбачають відповідальність за заволодіння чужим майном, корисливий мотив не є обов`язковим. Ключовим є доведення прямого умислу на протиправне і безповоротне заволодіння чужим майном з метою отримати можливість розпорядитися ним на власний розсуд. Мотиви, які спонукали особу до таких дій, на їх кваліфікацію не впливають, але можуть бути враховані при призначенні покарання і застосуванні інших норм кримінального закону». Саме так наголошено в постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 01 червня 2026 року у справа № 369/11891/22.
Шановні колеги! ….В своєму ВИЗНАЧАЛЬНОМУ рішенні Ви безпосередньо зазначили, що «Ключовим є доведення прямого умислу на протиправне і безповоротне заволодіння чужим майном з метою отримати можливість розпорядитися ним на власний розсуд», але це і є визначення корисливого мотиву в розумінні статті 185, 186, 187 КК України.
Коментувати таке рішення, вступати в дискусію з Об`єднаною палатою Касаційного кримінального суду Верховного Суду немає жодного сенсу… Питання в тому, що можна надалі чекати від Верховного Суду?... Адже це – шедевр!

Детальніше з рішенням можна ознайомитись за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/137226643

Директор НДІ проблем досудового розслідування, д.ю.н., професор, Олена БАБІКОВА

01/07/2026

З Днем слідчого України! Бажаю завжди бути на крок попереду, легко знаходити істину в будь-яких лабіринтах подій та ніколи не втрачати оптимізму. Миру, затишку, міцних нервів та залізобетонного здоров'я!

24/06/2026

Підсумки антикорупційної діяльності за 2025 рік, неофіційний погляд.

Олена Бабікова дослідила Аналіз здійснення судочинства Вищим антикорупційним судом у 2025 році (як судом першої інстанції). | Новини, Блог - Судово-юридична газет...

18/06/2026

Поряд з тим, що сторона обвинувачення та суд намагаються кваліфікувати випадки висловлювання пропозиції або обіцянки надання неправомірної вигоди, коли така вигода не надавалась особі, яка займає відповідальне та особливо відповідальне становище, така практика є хибною. І на лише на думку науковців. Звертаємо увагу, що в пояснювальній записці
до проєкту Закону України «Про внесення змін до частин третьої,
четвертої статті 369 Кримінального кодексу України» зазначається: «Стаття 369 Кримінального кодексу України встановлює відповідальність
за пропозицію, обіцянку або надання неправомірної вигоди службовій особі. Ця
норма має важливе значення для забезпечення доброчесності публічної служби,
належного функціонування органів державної влади та довіри до державних
інституцій.
При цьому зміст частин третьої та четвертої статті 369 Кримінальний
кодекс України свідчить, що кваліфікуюча ознака, пов’язана зі статусом
службової особи, яка займає відповідальне або особливо відповідальне
становище, за своєю правовою природою стосується саме фактичного надання
неправомірної вигоди такій особі.
Разом із тим, через техніко-юридичну недосконалість формулювань
зазначених норм на практиці може помилково допускатися їх розширене
тлумачення, внаслідок чого вказана кваліфікуюча ознака необґрунтовано
пошириться також на пропозицію або обіцянку надати неправомірну вигоду.
Такий підхід не відповідає змісту кримінально-правової заборони та
суперечить принципу юридичної визначеності, оскільки фактично призведе до
розширення меж кримінальної відповідальності поза волею законодавця, що є
неприпустимим.».

17/06/2026

Шановні читачі, колеги, друзі!!! Щасливі повідомити, що наказом № 928 від 11.06.2026 року "Про включення наукових періодичних видань до Переліку наукових фахових видань України" "Науковому віснику НДІ проблем досудового розлсдування" присвоєно категорію "Б". Готові до співпраці! Чекаємо на Ваші наукові доробки, шановні колеги!

З повагою, головний редактор Наукового віснику НДІ проблем досудового розслідування, д.ю.н., професор Олена Бабікова