Адвокатське об'єднання Ткачук та партнери

  • Home
  • Ukraine
  • Kyiv
  • Адвокатське об'єднання Ткачук та партнери

Адвокатське об'єднання Ткачук та партнери Адвокатське Об'єднання «Ткачук та партнери» - це команда адвокатів, яка займається правовим захистом.

НЕЦІЛЬОВЕ ВИКОРИСТАННЯ ЗЕМЕЛЬ ФЕРМЕРСЬКИМИ ГОСПОДАРСТВАМИhttps://urkontora.com.ua/advokat-po-zemelnim-sporam/Використанн...
15/07/2026

НЕЦІЛЬОВЕ ВИКОРИСТАННЯ ЗЕМЕЛЬ
ФЕРМЕРСЬКИМИ ГОСПОДАРСТВАМИ
https://urkontora.com.ua/advokat-po-zemelnim-sporam/

Використання земель фермерськими господарствами в Україні стикається з низкою гострих проблем, спричинених недосконалим законодавством, Головні складнощі полягають у юридичній невизначеності прав постійного користування, втраті родючості ґрунтів, складній процедурі зміни цільового призначення та обмеженнях на операції з ділянками.Нецільове використання орендованої земельної ділянки призводить до зміни її природного стану, а отже автоматично позбавляє орендодавця того, на що він розраховував при укладенні договору оренди. Тому орендодавець нерідко розриває договір оренди землі в судовому порядку.
Розірвання договору як санкція має бути максимально збалансованим і відповідати тяжкості допущеного порушення. Вирішальне значення для застосування зазначеного припису закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.
У таких справах головне довести, що орендатор дійсно використовував землю не за цільовим призначенням, що вкрай складно, з огляду на схожість цільового призначення земель, так як поняття «фермерство» може включати різні види с/г діяльності, у тому числі з використанням землі.
У спорах щодо використання земель, які мають особливий режим (для фермерства), критерій істотності порушення пов'язується з дотриманням екологічних, аграрних та договірних обмежень.

Вказане питання вирішував Верховний Суд 03.02.2026,який залишив в силі постанову суду апеляційної інстанції, якою задоволено позов ФГ (Орендодавець), розірвано договора суборенди землі, укладені між Особа 1 та ТОВ, зобов’язано ТОВ повернути земельні ділянки позивачу, привівши їх у придатний для подальшого використання стан з мотивів істотного порушення умов договорів. Позивач наголошував на використанні суборендатором спірних земельних ділянок не за їх цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства, а для вирощування с/г продукції.
У постанові ВС від 20.05.2021зазначено, що земельні ділянки для ведення фермерського господарства не можуть прирівнюватися до "земельних ділянок для ведення товарного с/г виробництва", оскільки вони належать до різних видів цільового призначення земель с/г призначення.
За змістом зазначених договорів суборенди землі правом суборендаря є: самостійно господарювати на землі з дотриманням умов цього договору; отримувати продукцію і доходи.
Разом з тим, згідно акта обстеженн комісії сільради спірні земельні ділянки ТОВ використовуються не за їх цільовим призначенням, а саме: земельну ділянку для пасовища суборендар розорав і використовує в господарській діяльності для вирощування с/г продукції, що суперечить статусу цих с/г угідь і свідчить про порушення вимог раціонального землекористування.
ВС зазначив, що використання ТОВ земельної ділянки с/г призначення, яка за своїми характеристиками та видом використання належить до пасовищ, шляхом її розорювання і використання як ріллі є порушенням вимог земельного законодавства та умов договору суборенди землі щодо використання орендарем земельної ділянки відповідно до її призначення.
За приписами п. 2 ч. 1 ст. 783 пункту ЦКУ, наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймач володіє та/або користується річчю всупереч договору або призначенню речі.
Оскільки встановлено, що відповідач використовував спірні земельні ділянки не за цільовим призначенням, що є істотним порушенням умов договорів суборенди та є підставою для їх розірвання, то позов підлягає задоволенню, а також підлягає задоволенню похідна вимога- про зобов`язання відповідача повернути земельні ділянки, привівши її у придатний для подальшого використання стан.

https://urkontora.com.ua/kontakti

067 503 0530

ПРАВО ВЛАСНОСТІ НА БУДІВЛЮ НЕ ПОРОДЖУЄ ПРАВО ОРЕНДИ ЗЕМЛІ, НА ЯКІЙ ВОНА ПОБУДОВАНА, ЯКЩО ЗЕМЛЯ НЕ БУЛА В ОРЕНДІ У ПОПЕРЕ...
15/07/2026

ПРАВО ВЛАСНОСТІ НА БУДІВЛЮ НЕ ПОРОДЖУЄ ПРАВО ОРЕНДИ ЗЕМЛІ, НА ЯКІЙ ВОНА ПОБУДОВАНА, ЯКЩО ЗЕМЛЯ НЕ БУЛА В ОРЕНДІ У ПОПЕРЕДЬОГО ВЛАСНИКА БУДІВЛІ
https://urkontora.com.ua/advokat-po-zemelnim-sporam/

За сталою позицією Верховного Суду до Особи, набувшої право власності на будівлю переходить право власності (користування) на земельну ділянку, на кій розташована будівля на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача)..
Водночас Верховний Суд у постанові від 01.07.2026 зробив висновок, що виникнення права власності на будівлю не породжує права оренди землі, на якій вона побудована, якщо землі не була в оренді у попереднього власника будівлі.Таке право виникає лише на підставі договору оренди.
У цій справі Міськрада звернулася в суд із позовом до ТОВ про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельними ділянками, на яких розташовані придбані відповідачем об’єкти нерухомості, в розмірі 21 351 230 грн.
Верховний Суд 01.07.2026 скасував рішення судів попередніх інстанцій, кими позов було задоволено, а справу направив до суду першої інстанції на новий розгляд, зазначивши, що предметом касаційного перегляду є правильність застосування судами попередніх інстанцій права при встановленні наявності/відсутності підстав для стягнення з Відповідача коштів за обставин, доведених сторонамами у частині стягнення з Відповідача таких коштів, зокрема за періоди, за які орендна плата не мала стягуватися у разі укладення між сторонами договору оренди спірних земельних ділянок.
Верховний Суд, розглядаючи спори у подібних правовідносинах, у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.
Водночас,власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об`єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна.
Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень ч. 1 ст. 1212 ЦКУ (постанова Великої Палати ВС від 20.09.2018).
ВС у постанові від 05.08.2022 дійшов всновку, що із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, а тому саме із цієї дати у власника об`єкта нерухомого майна виникає обов`язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташовано. При цьому до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.
Разом з тим, визначаючи розмір безпідставно збережених Відповідачем коштів, суди попередніх інстанцій відхилили його посилання на наявність на час воєнного стану підстав для застосування пільг, передбачених нормативно-правовими актами, у тому числі і рішенням Міськради від 09.12.2021 в частині застосування нульової ставки орендної плати з 01.03.2022 до 31.05.2022, оскільки ці пільги розповсюджено виключно на коло осіб, які використовували майно на відповідній правовій підставі, однак ТОВ у цьому випадку з початку періоду воєнного стану і до 18.07.2024 користувався земельною ділянкою без належної правової підстави.
Однак під час кваліфікації спірних правовідносин суди попередніх інстанцій залишили поза увагою той факт, що проект відповідного рішення Ради зареєстровано її профільним структурним підрозділом ще 18.06.2021, однак ухвалене воно було 11.04.2024, а укладення договору оренди зазначеної земельної ділянки відбулося лише 18.07.2024.
Верховний Суд вважав, що за обставинами цієї справи стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді недоотриманої орендної плати за умови несвоєчасного прийняття рішення Ради про передачу Відповідачу в користування на умовах оренди земельних ділянок та, відповідно, не укладення договору оренди з причин, що залежать виключно від Позивача та не залежать від Відповідача, не відповідає принципам справедливості, добросовісності та розумності.
Таким чином, очевидним є те, що своєчасне прийняття Радою рішення про передачу Відповідачу в користування на умовах оренди землі та своєчасне укладення договору оренди землі надало б можливість землекористувачу (ТОВ) не сплачувати орендну плату за цим договором у період активних бойових дій.
Отже при розгляді цієї справи суди попередніх інстанцій повинні були врахувати вказані обставини, що мають суттєве значення для такої категорії спорів.

https://urkontora.com.ua/kontakti/

067 503 0530

ЗА ВІДСУТНОСТІ ВСТАНОВЛЕНИХ ЗАКОНОМ ПІДСТАВ ОСОБИ НЕ МОЖУТЬ ВТРАЧАТИ РАНІШЕ НАДАНОГО ЇМ ПРАВА КОРИСТУВАННЯ ЗЕМЕЛЬНОЮ ДІЛ...
15/07/2026

ЗА ВІДСУТНОСТІ ВСТАНОВЛЕНИХ ЗАКОНОМ ПІДСТАВ ОСОБИ НЕ МОЖУТЬ ВТРАЧАТИ РАНІШЕ НАДАНОГО ЇМ ПРАВА КОРИСТУВАННЯ ЗЕМЕЛЬНОЮ ДІЛЯНКОЮ
https://urkontora.com.ua/advokat-po-zemelnim-sporam/

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 22.09.2005 зазначив, що стаття 92 ЗКУ не обмежує і не скасовує чинне право постійного користування земельними ділянками, набуте особами в установлених законодавством випадках. Раніше видані державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними.
Таким чином, право постійного користування земельною ділянкою, набуте особою у встановленому порядку, відповідно до законодавства, що діяло на момент набуття права постійного користування, не втрачається та не підлягає обов`язковій заміні (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.11.2019.)
Громадяни та юридичні особи не можуть втрачати раніше наданого їм в установлених законодавством випадках права користування земельною ділянкою за відсутності підстав, встановлених законом (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.11.2019).
Верховний Суд, залишаючи 26.05.2026 постанову суду апеляційної інстанції якою задоволено позов Рибгоспу про визнання протиправним та скасування рішення Сільради про припинення права постійного користування землею Позивача згідно з Державним актом, зазначив, що у разі звернення з вимогами про визнання незаконним та скасування правового акта індивідуальної дії, виданого, зокрема, органом місцевого самоврядування, встановленню та доведенню підлягають як обставини того, що оскаржуваний акт суперечить актам цивільного законодавства (не відповідає законові), так і обставини, що цей акт порушує цивільні права або інтереси особи, яка звернулась із відповідними позовними вимогами, а метою захисту порушеного або оспорюваного права є відповідні наслідки у вигляді відновлення порушеного права або охоронюваного інтересу саме особи, яка звернулась за їх захистом.
Наявність права Рибгоспа щодо постійного користування земельною ділянкою згідно з Державним актом від 27.12.2001 установлено також рішенням суду в іншій справі, яке залишено в силі постановою Верховного Суду від 12.12.2023;
- 16.05.2017 за Особа 1 зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна - рибацький будинок на зимувалах загальною площею 24,4 кв. м, а обставин набуття Особа 1 зазначеного нерухомого майна від Рибгоспа не встановленовлено. Площа об`єкта нерухомого майна - рибацького будинку, право власності на який набула Особа 1 та який розташований на спірній земельній ділянці, становить 24,4 кв. м, проте відповідач, у зв`язку із набуттям Особа 1 зазначеного об`єкта нерухомості, оспорюваним рішенням припинив право постійного користування Рибгоспа щодо земельної ділянки площею 1,6248 га.
У висновку експерта установлено, що розмір (площа) земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування приміщення рибацького будинку на зимувалах, загальною площею 24,4 кв. м, відповідно до чинних нормативних документів знаходиться в діапазоні 0,015-0,020 га. площа земельної ділянки, необхідної для обслуговування приміщення рибацького будинку на зимувалах площею 24,4 кв.м, становить 0,015-0,020 га, що значно менше за площу земельної ділянки у 1,6248 га, право постійного користування якою належало Рибгоспу та яке було припинено оспорюваним рішенням сільради від 19.02.2024.Жодних доказів, які б підтверджували необхідність встановлення більшої площі земельної ділянки для обслуговування приміщення зазначеного рибацького будинку, учасники справи не надали. Не встановлено ткож будь-яких обставин добровільної відмови позивача від права користування частиною земельної ділянки, яка не охоплюється площею нерухомого майна, що належить третій особі на праві власності, а також площею, необхідною для обслуговування приміщення рибацького будинку, або інших підстав для припинення права користування землею, передбачених ст. 141 ЗКУ.

https://urkontora.com.ua/kontakti/

067 503 0530

КОЛИ ВІДМОВА У ПРИЗНАЧЕННІ ПЕНСІЇ З СПИСКАМИ 1, 2 НЕЗАКОННА https://urkontora.com.ua/kontakti/ Підставами для призначенн...
12/07/2026

КОЛИ ВІДМОВА У ПРИЗНАЧЕННІ ПЕНСІЇ З СПИСКАМИ 1, 2 НЕЗАКОННА https://urkontora.com.ua/kontakti/

Підставами для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списками № 1 та № 2 є робота в умовах, передбачених Законом «Про загальнооовязкове державне пенсійне страхування» (ст. 114).
Список № 1 (особливо шкідливі та особливо важкі умови):
Дає право вийти на пенсію значно раніше (чоловіки — у 50 років при стажі від 20 років, з них 10 на пільгових роботах; жінки — у 45 років при стажі від 15
Список № 2 (шкідливі та важкі умови праці):
Передбачає вихід на пенсію раніше загальновстановленого віку (чоловіки — у 55 років при стажі від 25 років, з них 12,5 на пільгових роботах; жінки — у 50 років при стажі від 20 років, з них 10 на пільгових роботах).
Головна вимога для обох списків — повна зайнятість (робочий день не менше 80% тривалості) на відповідних посадах та виробництвах.
Найчастішими причинами відмови у призначнні пенсії за Спитском1, 2 бувають:
-Відсутність або неналежне проведення атестації робочих місць- якщо підприємство не провело атестацію у встановлений строк (раз на 5 років) або між атестаціями є перерви, пільговий стаж не зараховується;
- Невідповідність посади або професії-назва професії у трудовій книжці, наказах чи уточнюючій довідці повинна чітко відповідати затвердженим Спискам №1 та №2. Навіть незначні розбіжності трактуються пенсійними органамифондом не на користь заявника;
-Недостатність загального або пільгового страхового стажу;
-Неповний пакет документів -відсутність уточнюючої довідки про підтвердження наявного трудового стажу або архівних документів про реорганізацію/ліквідацію підприємства.
На практиці нерідко вказані приини відмови в призначенні пільгових пенсій є незаконними.
Адвокат АО «Ткачук і партнери» розбереться у виниклій ситуації та допоможе вирішити її шляхом оскарження відмови в призначенні пенсії за Списком 1,2 в адміністративному суді.

Верховний Суд, задовольняючи позов Особи про визнання протиправною відмову у призначенні Особі пенсії за Списком 1 дійшов висновків, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.
При визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

В іншій справі Особа 1 звернувся до суду із позовом до ГУ ПФУ про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах; зобов’язання Відповідача повторно розглянути його заяву про призначення пенсії на пільгових умовах, зарахувавши до пільгового підземного стажу за Списком № 1 період навчання в середньому професійно-технічному училищі та період роботи на шахті призначити та виплатити пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-ІV в розмірі Закону «Про підвищення престижності шахтарської праці» від 02.092008 № 345 -VІ.
Верховним Судом 24.10.2024 позов задоволено у повному обсязі Верховний Суд звернув увагу, що відповідно до підпункту «з» пункту 109 розділу VIII Постанови Ради Міністрів СРСР від 03.08.1972 № 590 «Про затвердження Положення про порядок призначення і виплати державних пенсій», крім роботи в якості робітника або службовця до загального стажу роботи зараховується також: навчання в училищах і школах системи державних трудових резервів і системи професійно-технічної освіти і в інших училищах, школах і на курсах з підготовки кадрів, з підвищення кваліфікації і з перекваліфікації.
Відповідно до ст. 38 ЗУ «Про професійно-технічну освіту» від 10.02.1998 № 103/98-ВР час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
Верховний Суд у постанові від 11.07.2022 дійшов висновку, що період навчання може бути зарахований до стажу роботи, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, і прирівнюється до роботи, яка слідувала після навчання, за умови, що після закінчення відповідного навчального закладу особа влаштовується на роботу саме за набутою професією.
Встановлено, що позивач навчався у ПТУ за спеціальністю машиніст електровозу підземного, а потім був прийнятий машиністом електровозу підземного на шахті. Тобто після закінчення навчального закладу Позивач влаштувався на роботу саме за здобутою професією. Перерви між днем закінчення навчання в ПТУ і днем зарахування на роботу за професією не було, тому період навчання позивача в ПТУ має зараховуватися до пільгового підземного стажу певного періоду роботи. Крім того, періоди навчання також підлягають зарахуванню до пільгового підземного стажу, оскільки після закінчення навчання, позивач також працював саме за здобутою професією.

В іншій справі особа звернулась із позовом до суду із вимогами про визнання протиправним та скасування рішення пенсійного органу про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, у зв`язку із не досягненням нею відповідного пенсійного віку.
Задовольняючи позовні вимоги суд виходив з того, що ч.2 п.2 ст. 114 ЗУ № 1058-ІV визначено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 та за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Натомість згідно з пунктом «б» ст. 13 № 1788-ХІІ згідно із висновком рішення КСУ від 23.01.2020 № 1-р/2020, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, суд дійшов висновку, що вони явно суперечать один одному.
Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми ЗУ № 1788-ХІІ, а не ЗУ № 1058-ІV.
За таких підстав суд дійшов висновку, що відмова відповідача в призначенні позивачці пенсії , яка на час звернення із заявою досягла 50 років, мала страховий стаж роботи 31 роки 10 місяці 08 дні, пільговий стаж 19 років 03 місяців 16 днів, з посиланням на недосягнення нею 55-річного пенсійного віку, визначеного п. 2 ч. 2 ст. 114 ЗУ № 1058-ІV, є протиправною, оскільки вона набула право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п «б» ст. 13 ЗУ 1788-ХІІ.
Щодо не зарахування до пільгового стажу за Списком № 2 період роботи електрозварником ручного зварювання в АТ , суд зазначив, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. В разі, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
В трудовій книжці позивачки містяться відомості про роботу на посаді електрозварником ручного зварювання.
Відповідно до довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній за вказаний період позивачка мала стаж роботи 22 років 2 місяці 26 днів, у інший працювала електрогазозварником ручного зварювання повний робочий день, яка передбачена Списком №2.
Суд відхилив доводи відповідача, що у вказаній довідці зазначено, що період зараховано загальним страховим стажем без пільг, так як в довідці зазначена позиція не відповідає позиції по цій посаді, передбаченій в пільгових Списках, а тому вона (довідка) підлягає дооформленню. Суд вважає, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Професія електрогазозварника (газоелектрозварника) передбачена в усіх Списках № 2 і є загальною професією, яка об`єднує назви професій, пов`язаних зі зварюванням металів. Також, матеріалами справи підтверджено, що робоче місце «електрогазозварник» атестоване за Списком №2, яку позивачка обіймала на підприємстві у спірний період, зайнятість на якій надає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Отже суд вважає безпідставним незарахування відповідачем до пільгового стажу позивачки за Списком №2 періоду її роботи електрогазозварником ручного зварювання та відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
У іншій справі позов мотивовано тим, що особа працював на гірничих підприємствах та має 18 повних років роботи у шахті по Списку №1. З 2021 року позивачу призначено пенсію за віком на пільгових умовах за ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».Однак, відповідачем не враховано до стажу роботи шахтаря у розумінні Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» № 345-VI період роботи позивача на посаді респіраторника ВГРВ на шахті, що позбавило його права на отримання пенсії у розмірі, передбаченому цим Законом, оскільки стаж роботи у нього більше 18 років.
Відмова пенсійного органу була мотивована тим, що позивач не має права на призначення пенсії відповідно до Закону № 345-VI, позаяк у нього відсутній стаж роботи, передбачений цим Законом, який не поширюється на працівників воєнізованих гірничорятувальних загонів у енергетичній промисловості.
Задовольняючи позов суд зазначив, що усі гірничі підприємства незалежно від форми власності в період їх будівництва, реконструкції, експлуатації, ліквідації або консервації обслуговуються державними воєнізованими аварійно-рятувальними службами (формуваннями). Позивач у спірний період працював на гірничому підприємстві з видобутку уранових руд,: а саме в спеціалізованій аварійно-рятувальній службі цього підприємства на посаді респіраторника. При цьому, з огляду на характер виконуваної роботи, позивач був безпосередньо зайнятий повний робочий день на підземних роботах у шахті та на роботах з обслуговування підземних гірничих робіт і ця посада та роботи відносяться до Списку №1.
За таких підстав урахування спірного періоду роботи дає підстави для віднесення позивача до кола шахтарів, на яких поширюється дія Закону № 345-VI та обчислення розміру пенсії згідно із цим Законом.

https://urkontora.com.ua/kontakti 067 503 0530

ЯКЩО СТРАХОВА  ЗАНИЗИЛА СУМИ ВИПЛАТИhttps://urkontora.com.ua/kontakti/                Майже кожний громадянин нашої краї...
10/07/2026

ЯКЩО СТРАХОВА ЗАНИЗИЛА СУМИ ВИПЛАТИ
https://urkontora.com.ua/kontakti/

Майже кожний громадянин нашої країни має страховку- життя, здоров’я, медичне страхування, автострахування та інші. Не виключенням є і юридичні особи, які страхують рухоме та нерухоме майно, товар тощо.

Однак, намагаючись якнайменше виплатити страхувальнику, страховики занижують оцінку нанесених страховим випадком збитків.

Вирішити зазначені конфліктні ситуації можливо шляхом подання в суд позову до страхової компанії про відшкодування страхових виплат.

Головним у таких справах є підтвердження відповідними документами дійсного розміру збитків, які підлягають страховому відшкодуванню.

Найчастіше виникають спори щодо розміру страхового відшкодування за шкоду, завдану автомобілю внаслідок ДТП.Розрахунок виплати являє собою експертну оцінку, яка проводиться аварійними комісарами страхової компанії або незалежним експертом і становить калькуляцію вартості відновлювального ремонту за спеціальною Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України № 142/5/2092 від 24.11.2003.товарознавчої експертизи та фактичну оцінку витрат (на підставі рахунків від офіційних СТО).

Сума, що покриває шкоду залежить від кількості постраждалих автомобілів; ступеня зносу транспорту; риночної вартості авто; ступеня шкоди; затрат на евакуацію транспорта з місця аварії; вартості відновлення.



Стосовно страхового відшкодування потерпілому в ДТП, то згідно зі ст. 23 Закону № 1961-ІV шкодою, заподіяною життю та здоров’ю потерпілому внаслідок ДТП є: шкода, пов’язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов’язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілого; шкода, пов’язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий –фізична особа зазнав у зв’язку із каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я; шкода, пов’язана із смертю потерпілого.

У випадку нанесення шкоди життю та здоров’ю третіх осіб страхове відшкодування буде розраховуватись таким чином:

-компенсуються витрати на лікування-сюди входять транспортування, знаходження на стаціонарі, обстеження спеціалістів, терапія, реабілітація;

- виплачується компенсація з причин тимчасової непрацездатності- розмір недоотриманих доходів;

- якщо працездатність втрачається на тривалий строк, то виплачувати будуть від 12 до 36 мінімальних заробітних плат (сума визначається згідно із встановленою групою інвалідності);

- при відсутності документів, що підтверджує оплату, страхувальник платить 1/30 мінімальної заробітної плати;

- у випадку смерті розмір складає 12 мінімальних заробітних плат.

Усі витрати на медикаменти та медичні послуги мають бути підтверджені касовими і товарними чеками, а необхідність придбання саме таких медикаментів і отримання медичних послуг-рецептами лікаря. Якщо мало місце проведення операції, придбання медичних препаратів-усі витрати мають бути підтверджені договорами, рахунками-фактурами або накладними, виписаними на ім’я потерпілого. Для пред’явлення вимог про відшкодування втраченого заробітку треба отримати за місцем роботи завірені копії закритого лікарняного листа і розрахунок середнього заробітку за період непрацездатності.

Аналогічні докази розміру суми, яка підлягає страховому відшкодуванню можуть бути і при медичному або туристичному страхуванні.



Слід звернути увагу, що беззаперечним доказом розміру суми, що підлягає відшкодуванню страховою компанією буде відповідна експертиза, у тому числі судова.



Усі витрати на медикаменти та медичні послуги мають бути підтверджені касовими і товарними чеками, а необхідність придбання саме таких медикаментів і отримання медичних послуг-рецептами лікаря. Якщо мало місце проведення операції, придбання медичних препаратів-усі витрати мають бути підтверджені договорами, рахунками-фактурами або накладними, виписаними на ім’я потерпілого. Для пред’явлення вимог про відшкодування втраченого заробітку треба отримати за місцем роботи завірені копії закритого лікарняного листа і розрахунок середнього заробітку за період непрацездатності.

Аналогічні докази розміру суми, яка підлягає страховому відшкодуванню можуть бути і при медичному або туристичному страхуванні.



Слід звернути увагу, що беззаперечним доказом розміру суми, що підлягає відшкодуванню страховою компанією буде відповідна експертиза, у тому числі судова.







3.

Великою Палатою Верховного Суду 20.06.2018 задоволено частково позовні вимоги ТОВ та стягнуто з страхової компанії завдані ДТП майнові збитки (пошкодження автомобіля, належного товариству).

Відмовляючи позивачу у задоволенні позовних вимог про стягнення зазначених збитків солідарно з страхової компанії та винної у ДТП особи, Верховний Суд зазначив, законодавство України не передбачає солідарного обов'язку страховика та страхувальника щодо відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП потерпілому. Страхова компанія уклавши з винною у ДТП особою договір страхування його цивільно-правової відповідальності, взяла на себе обов'язок у межах страхової суми відповідати за шкоду, завдану страхувальником третій особі. Відповідно до статті 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання, але законодавство України не передбачає солідарного обов'язку страховика та страхувальника щодо відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП майну потерпілого. В то же час стаття 1194 ЦК України установила межі відповідальності особи, яка заподіяла шкоду та застрахувала свою цивільну відповідальність, у розмірі, що перевищує страхове відшкодування.

Верховний Суд у цій справі стягнув зі страхової компанії на користь позивача три відсотки річних від простроченої суми та інфляційні втрати.

Судове рішення в цій частині мотивовано тим, що згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За змістом статті 979 ЦК України договір страхування є правовідношенням, в якому страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату). Відтак, таке правовідношення є грошовим зобов'язанням.

Позивач (потерпілий), хоча і не є стороною договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеного відповідачами, але наділяється правами за цим договором: на його або третьої особи користь страховик зобов'язаний здійснити страхове відшкодування, а отже на ці правовідносини поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦКУ.



В іншій справі суди дійшли висновку, що при наданні підтверджуючих документів щодо розміру спричинених збитків, які підлягають страховому відшкодуванню слід застосовувати законодавство інших країн.



Так, особа звернулася до суду із позовом до страхової компанії про відшкодування витрат за надання поховальною компанією ритуальних послуг, у тому числі по перевезенню її загиблого за кордоном (Польша) чоловіка.

Відмова у виплаті фактично зводилась до того, що поховальне бюро не є перевізником, а також позивачкою не надано платіжних документів на підтвердження надання послуг та їх оплати (квитанції, фіскальні чеки, тощо).

Задовольняючи позовні вимоги та стягуючи на користь позивачки зі страхової компанії 77 000 грн. суди вказали на безпідставність відмови відповідача у відшкодуванні, оскільки позивачкою надано всі необхідні, у тому числі на вимогу страхової компанії, документи, які передбачені чинним законодавством (у тому числі країни, на території якої надавались послуги) та договором страхування.

Так, згідно інформаційної довідки поховальна компанія, яка надавала послуги позивачці, має право на господарську діяльність, що включає похорони та пов`язану з ними діяльність, окрім: утримання зелених насаджень на кладовищах і службову діяльність, пов`язану з релігійними обрядами і поховальними церемоніями. Тобто, в коло послуг, які має право надавати компанія, включається перевезення тіла померлої особи.

Окрім того, на підтвердження надання послуг поховальною компанією, у тому числі по перевезенню, позивачкою відповідачу надано рахунок-фактуру та довідку компанії про їх оплату, що є підтверджуючими документами, оскільки видача фіскального чеку не передбачена законодавством Польши.



Отже, відразу, коли страхова компанія відмовила у виплаті або виплатила значно меншу суму, звернутись до адвокатів АО «Ткачук і партнери» та отримати професійні юридичні послуги щодо підготовки відповідної позовної заяви до суду та підтримання правової позиції у подальшому в суді.

https://urkontora.com.ua/kontakti/

067 503 0530

Address

вУлица Січових Стрільців 14
Kyiv

Alerts

Be the first to know and let us send you an email when Адвокатське об'єднання Ткачук та партнери posts news and promotions. Your email address will not be used for any other purpose, and you can unsubscribe at any time.

Shortcuts

Share