08/08/2026
Самостійне виховання дитини як підстава для відстрочки: практика Верховного Суду
Відповідно до п.4 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» право на відстрочку від призову під час мобілізації мають, зокрема, чоловіки, які самостійно виховують та утримують дитину за рішенням суду.
З цього приводу Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.09.2024 року у справі №201/5972/22 дійшла висновку про те, що факт самостійного виховання та утримання дитини одним із батьків є спором про батьківські права та обов’язки, а тому підлягає вирішенню в позовному провадженні, а не в порядку окремого провадження.
При цьому питання встановлення факту самостійного виховання дитини батьком з метою отримання відстрочки від мобілізації, за відсутності усталеної судової практики та єдиного підходу, тривалий час вирішувалося судами виходячи із власного тлумачення норм закону.
Зазначену правову невизначеність Верховний Суд частково усунув у постанові від 07.05.2026 року у справі №743/1602/24, вказавши на те, що сам по собі факт проживання дитини разом із батьком, розірвання шлюбу між батьками, створення матір’ю нової сім’ї, народження іншої дитини чи фактичне здійснення батьком основного догляду за дитиною не свідчать про самостійне виховання батьком дитини.
Водночас сформульований Верховним Судом підхід потребує окремого аналізу з огляду на те, що закон прямо визначає самостійне виховання та утримання дитини за рішенням суду як окрему підставу для відстрочки.
👉 Повний текст статті – за посиланням:
Аналіз нової практики Верховного Суду щодо встановлення факту самостійного виховання дитини як підстави для отримання відстрочки від мобілізації та правових вис...