24/03/2018
Адвокатська монополія VS малозначні спори
Так звана в народі «адвокатська монополія» навела чимало галасу, як серед юристів так і серед власників середнього і великого бізнесу. Хтось кинувся в адвокати, розуміючи, що втрачає роботу, хтось вирішив питання про введення в виконавчий орган підприємства юриста з метою подальшого само представництва юрособи в судах. Але є справи в суді, які не потребують участі в процесі адвоката. В цій статті хочу висвітлити те, що "залишилося юристам від адвокатів", який фронт робіт доступний юрисконсульту підприємства, або фахівцю в галузі права, який займається приватною практикою.
З чого все почалось?
Згідно із ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції і повинні відповідати їй.
Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", який набув чинності 30 вересня 2016 року, запроваджено професійну правничу допомогу. Так, відповідно до частини першої статті 131 - 2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. При цьому частиною третьою цієї статті передбачено, що виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.
Запровадження професійної правничої допомоги згідно з Перехідними положеннями Конституції України (далі - Перехідні положення) здійснюється поетапно. Так, згідно з абзацом першим підпункту 11 пункту 16 1 Перехідних положень із дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" представництво відповідно до статті 131 2 цієї Конституції виключно адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року. Із зазначеної загальної норми щодо строків запровадження професійної правничої допомоги передбачений виняток щодо представництва в суді органів державної влади і місцевого самоврядування. Їх представництво в судах згідно з абзацом другим підпункту 11 пункту 16 1 Перехідних положень виключно прокурорами або адвокатами має здійснюватися з 1 січня 2020 року.
Маємо, що маємо, та більш того, на сьогоднішній день вже напевно усім зрозуміло, що як кажуть - «назад дороги не має».
Тепер ретельно розглянемо питання - хто саме має право представляти інтереси особи в суді окрім адвоката, або законного представника.
Щодо судочинства у господарських судах:
Господарським процесуальним законодавством, на сьогоднішній день, визначено наступне - учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (Стаття 16 ГПК України - Правнича допомога).
В свою чергу, Основним Законом України встановлено, що законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена (ст. 131 – 2 Конституції України).
Господарський процесуальний кодекс України (далі за текстом – ГПК України) визначає, що представником у суді може бути адвокат або законний представник, але при розгляді справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених статтею 59 цього Кодексу.
Що ж таке малозначні справи, та як виокремити їх з поміж інших?
Так, господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими ГПК України, у порядку наказного провадження та позовного провадження (загального або спрощеного).
Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до ГПК України малозначними справами є:
1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Також, для більш повного розуміння малозначності справи для учасників судового процесу та суду, законодавець передбачив ст. 247 ГПК України перелік справ, що розглядаються в порядку спрощеного позовного провадження.
По-перше, у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. По-друге, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті (про банкрутство, за заявами про затвердження планів санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство, в яких ціна позову перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб тощо).
В підсумок, необхідно зазначити, що цей перелік не достатньо чіткий, та не однозначний, що надає суду можливість розглянути у порядку спрощеного провадження будь-яку справу, за виключенням конкретних обмежень.
Щодо цивільного судочинства:
Враховуючи імперативність норм Конституції України, процесуальне законодавство в даному питанні дуже схоже, а в деяких аспектах навіть аналогічне одне одному.
Цивільним процесуальним кодексом України (далі за текстом – ЦПК України) передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 15 ЦПК України).
Особи, які можуть бути представниками в цивільному процесі визначені статтею 60 відповідного процесуального кодексу: представником у суді може бути адвокат або законний представник. Водночас, частиною другою зазначеної статті закріплено, що під час розгляду спорів, що виникають з трудових відносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у статті 61 цього Кодексу.
Не може бути представником в суді особа, яка бере участь у справі як секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач та свідок або є помічником судді, який розглядає справу. Також, особа не може бути представником, якщо вона у цій справі представляє або представляла іншу особу, інтереси якої у цій справі суперечать інтересам її довірителя. В тому числі, судді, прокурори, слідчі, працівники підрозділів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, не можуть бути представниками в суді, крім випадків, коли вони діють від імені відповідного органу, що є стороною або третьою особою в справі, чи як законні представники.
Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими ЦПК України, у порядку наказного провадження, позовного провадження (загального або спрощеного), та окремого провадження.
Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Главою 10 розділу ІІІ ЦПК України визначений розгляд справ у порядку спрощеного провадження.
Так, у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються наступні справи: 1) малозначні справи; 2) що виникають з трудових відносин.
Також, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті (щодо спадкування, щодо приватизації державного житлового фонду, в яких ціна позову перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб). При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) категорію та складність справи; 4) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного, тощо.
Підсумовуючи, можна зазначити, що досить багато справ в цивільному процесі може бути розглянуто в спрощеному позовному провадженні, як приклад справи про стягнення аліментів, якщо сторона не звернулась з заявою про видачу судового наказу, а з позовною заявою.
Щодо судочинства в адміністративних судах:
Третій, та останній в цьому переліку - Кодекс адміністративного судочинства України (далі за текстом – КАС України), який також зазнав значних змін, та містить в собі аналогічні попереднім кодексам норми щодо правничої допомоги.
Представництво в адміністративному суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 КАС України).
Представником у суді може бути адвокат або законний представник. У справах незначної складності та в інших випадках, визначених цим Кодексом, представником може бути фізична особа, яка відповідно до частини другої статті 43 цього Кодексу має адміністративну процесуальну дієздатність (Стаття 57 КАС України).
Кодекс розкриває поняття адміністративної справи незначної складності (малозначна справа) наступним чином - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими КАС України, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).
Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Є конкретні виключення щодо розгляду справ тільки за правилами загального позовного провадження:
1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;
2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;
4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Адміністративний процес передбачає досить різноманітний перелік справ, які визначені законодавцем, як справи незначної складності, а саме:
1) справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займають відповідальне та особливо відповідальне становище;
2) справи щодо оскарження бездіяльності суб'єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію;
3) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг;
4) справи щодо припинення за зверненням суб'єкта владних повноважень юридичних осіб чи підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців у випадках, визначених законом, чи відміни державної реєстрації припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців;
5) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо в'їзду (виїзду) на тимчасово окуповану територію;
6) справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
7) справи щодо стягнення грошових сум, що ґрунтуються на рішеннях суб'єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження;
8) типові справи;
9) справи щодо оскарження нормативно-правових актів, які відтворюють зміст або прийняті на виконання нормативно-правового акта, визнаного судом протиправним і нечинним повністю або в окремій його частині;
10) інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження;
11) справи щодо перебування іноземців або осіб без громадянства на території України.
Також, статтею 257 КАС України визначено справи, що розглядаються за правилами спрощеного позовного провадження, та передбачено, що це справи незначної складності. Але і не виключено, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті (щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо.
Досить дивно, що законодавець визначив такі справи, як малозначні – «щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат», адже, як відомо практикуючим юристам, ці справи досить часто розглядаються тривалий строк, та потребують з’ясування багатьох обставин таких, як підтвердження/спростування підприємством-роботодавцем відповідного періоду роботи майбутнього пенсіонера, тощо. Тож, в деяких аспектах, на сьогоднішній день, не зрозуміло на скільки позитивним виявиться «спрощене провадження» по деяким категоріям справ. Покаже це тільки час, та відповідна судова практика.
Що ж, як бачимо, не настільки страшна «адвокатська монополія», як малюють спрощене позовне провадження. Роботи вистачить усім, як адвокатам, так і юристам, які вирішили не отримувати свідоцтво про заняття адвокатською діяльністю, але кожен вирішує сам, що йому цікаво та потрібне – більш «гонорарні», але і складні справи, або малозначні спори, які здебільшого супроводжують наше життя на побутовому рівні, та кількість яких численна.
Наостанок, хочу нагадати, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, та за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. Та, лише за клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Зазначені особливості розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження передбачені у трьох вище розглянутих процесуальних кодексах, та є ідентичними.
Бачимо, що не на кожен судовий процес обов’язкова явка сторони чи представника, юриста, або адвоката, але пам’ятаємо і те, що особі, яка веде справу, або консультує з питань виниклого спору, необхідно докласти максимум зусиль щодо підготовки якісних процесуальних документів та ретельно підібрати необхідні докази, щоб суд вже зі своєї сторони, розглянув справу «просто» та ухвалив бажане позитивне рішення.
