LAWSUIT

06/02/2020

28 грудня 2019 року Кабінетом Міністрів України в особі
Прем’єр-Міністра України було подано проєкт Закону України «Про працю».

У пояснювальні записці до Проєкту Закону України
«Про працю» (далі- Проєкт) серед аргументації необхідності ухвалення такого Закону, в тому числі, наводиться таке:

1) пропонується інкорпорувати в Закону України «Про працю» положення Законів України «Про оплату праці» та «Про відпустки» (разом з тим, як випливає з тексту Проєкту, місце матиме не інкорпорація, а саме кодифікація зазначених чинних законів, шляхом внесення змін до окремих їхніх положень);
2) здійснюється розширення та деталізація видів трудових договорів, зміна порядку їх укладення та розірвання;
3) відбувається реформування порядку проведення страйків; тощо.
Одним аргументів прийняття вказаного Проєкту, на думку його авторів, є очікуваний позитивний вплив від його реалізації. Так, в пояснювальні записці задекларовано, що Комплексна реформа ринку праці, складовою якої є прийняття нового проекту Закону України ,,Про працю”, передбачає скорочення середнього строку пошуку нової легальної роботи з 3.6 до 2 місяців, рівня безробіття з 9.6% до 5%, з одночасним збільшенням рівня зайнятості працездатного населення з 66% до 70%.
Зазначений тезис викликає питання відносно ступеню взаємозв’язку між коливанням рівня безробіття залежать та прийняттям нового трудового законодавства.
Крім того, зауважимо, що згідно офіційних даних Державної служби статистики України рівень безробіття за 2019 рік знизився на 1,2 % і станом на кінець 2019 року становив 8,4 % (офіційно зареєстрованих безробітних 268,200 осіб), а відсоток працюючих становить 67,8%.
З цього випливає, що актуальна офіційна статистика надає значно кращі показники рівня зайнятості та безробіття в
Україні, ніж вказано авторами законопроєкту для аргументації позитивного впливу від його прийняття, а у пояснювальній записці містяться не коректні дані.

Викликає увагу положення пояснювальної записці, що вказаний Проєкт не стосується прав осіб з інвалідністю та не потребує проведення консультацій із всеукраїнськими громадськими організаціями осіб з інвалідністю, їхніми спілками.
Разом з тим, у порівняльній таблиці до Проєкту вказано зміни до Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», де пропонується виключити можливість накладення на роботодавців адміністративно-господарських
санкцій за недотримання нормативу щодо кількості працюючих осіб з інвалідністю. Аргументацією даних змін є доцільність зменшення тиску на бізнес. В той же час, в
самому тексті Проєкту зміни до Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» не передбачені.
В аспекті захисту прав осіб з інвалідністю вкрай негативним є також наступне. У Проєкті пропонується внесення змін до правового регулювання надання
обов’язкових відпусток без збереження заробітної плати особам з інвалідністю за їх бажанням. Так, на сьогоднішній день, відповідно до ст. 25 Закону України «Про
відпустки» відпустка без збереження заробітної плати за бажанням працівника надається в обов'язковому порядку пенсіонерам за віком та особам з інвалідністю III
групи - тривалістю до 30 календарних днів щорічно; особам з інвалідністю I та II груп - тривалістю до 60 календарних днів щорічно. Натомість в Проєкті взагалі відсутні положення, що встановлюють обов’язок роботодавця надати відпустку без збереження заробітної плати за бажанням працівника з інвалідністю ІІІ групи або
пенсіонеру, а тривалість такої відпустки для осіб з інвалідністю І-ІІ груп скорочується у 2 рази, порівняно із чинним законодавством і становить 30 днів.
В питанні надання відпусток без збереження заробітної плати за бажанням працівника також суттєво скорочено кількість категорій працівників, що мають зазначене право на обов’язкове надання відпустки. Так, станом на сьогодні в Законі України «Про відпустки» вказано 20 категорій таких працівників, натомість в Проєкті міститься лише 5 категорій.
Таким чином, прийняття зазначеного положення вчинить суттєвий негативний вплив на окремі категорії працівників. ‎©

15/01/2020

Щодо юрисдикції розгляду справ про встановлення факту порушення органами досудового розслідування прав особи.
(Постанова Верховного Суду від 11 грудня 2019 року по справі № 645/314/17: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/86435733)

Фабула справи:
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду із заявою в порядку окремого проваження, посилаючись на те, що ОСОБА_1 орендував у ОСОБА_3 частину квартири, в якій зберігав належне йому майно, у тому числі й документи та ліки. З 01 січня 2017 року ОСОБА_1 не може потрапити до зазначеної квартири та не має доступу до майна. ОСОБА_1 звернувся до правоохоронних органів із заявою про вилучення належних йому речей та документів, проте у Єдиному реєстрі досудових розслідувань цю заяву зареєстрували під іншою назвою, зокрема про те, що маловідомі ОСОБА_1 особи порушують недоторканність його житла, що не відповідає дійсності.
Посилаючись на наведені обставини та на те, що правоохоронні органи належним чином не розслідують викладені у його заяві правопорушення, заявники просили встановити факт, що органи досудового розслідування порушують їхні права, а також факт їх бездіяльності щодо розслідування за відповідною заявою.

Суди першої та апеляційної інстанції відмовили заявникам у відкритті провадження і зазначили, що оскарження дії та бездіяльність органів досудового розслідування і ці вимоги підлягають розгляду в порядку кримінального судочинства, що виключає можливість розгляду справи в порядку ЦПК України.

Велика Палата Верховного Суду погодилася з такими висновками судів попередніх інстанцій зазначивши наступне:
«Відповідно до ст. 2 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Пунктом 7 ч. 1 ст. 56 КПК України потерпілому забезпечуються право на оскарження рішення, дії чи бездіяльності слідчого, прокурора, слідчого судді, суду в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Натомість відповідно до ст. 1, 3, 15 ЦПК України (у редакції, чинній на час звернення заявників до суду першої інстанції з вказаною заявою) завданням цивільного судочинства є захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають, зокрема, з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
Отже, ОСОБА_1, який вважає свої права порушеними, має право оскаржити дії чи бездіяльність органів досудового розслідування за правилами КПК України. При цьому у порядку окремого провадження в цивільному судочинстві не можуть бути встановлені факти, зокрема, порушення прав чи законних інтересів заявника органами досудового розслідування».

14/01/2020

ДТП з вини пішохода: стягнення матеріальної шкоди.
(Постанова Верховного Суду від 20 листопада 2019 року по справі № 296/2509/16-ц:
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/85836172)

Суб`єкт відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, має відповідати таким ознакам: 1) володіння джерелом підвищеної небезпеки (транспортним засобом) та 2) правомірність володіння відповідним об`єктом (володіння має виникнути на правових підставах, примірний перелік яких наведено у частині другій статті 1187 ЦК України - право власності, інше речове право, договір оренди, підряду тощо).

Таким чином, на пішохода, який винний у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, не може бути покладений обов'язок по відшкодуванню шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки в порядку ст. 1187 ЦК України.

Разом з тим, з урахуванням наявності у діях пішохода вини щодо порушення ПДР, внаслідок яких (причинно-наслідковий зв`язок) іншим учасникам дорожнього руху було завдано майнову або моральну шкоду, пішохід має нести цивільно-правову відповідальність щодо відшкодування шкоди на загальних підставах, зокрема, застосовуючи положення статті 1166 ЦК України.

14/01/2020

Як підтвержується трудовий стаж?
(Постанова Верховного Суду від 30 вересня 2019 року по справі № 638/18467/15-а:
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/84621905)

Аналізуючи нормативно-правові акти Верховний Суд зазначив, що за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінпраці та Мінфіном.

Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Натомість, орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

13/01/2020

Чи можна стягнути аліменти в іноземній валюті?

(Постанова Верховного Суду від 18 вересня 2019 року у справі № 522/4045/13-ц: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/84571266).
Судом було встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір про сплату аліментів на дитину, який був посвідчений нотаріально. Відповідно до умов цього договору, ОСОБА_2 зобов`язався сплачувати аліменти на утримання доньки у розмірі 50% від своєї заробітної плати, але не менш ніж 500 грн. щомісячно, до досягнення дитиною повноліття. У разі несвоєчасного виконання умов договору і виникнення заборгованості зі сплати аліментів з вини ОСОБА_2 , він повинен сплачувати на користь ОСОБА_1 пеню у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

Колегія суддів прийняла доводи касаційної скарги про те, що заборгованість та пеня повинні бути сплачені в тій валюті, в якій була виплачена заробітна плата відповідачу, врахувавши при цьому правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) зазначено, що «гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику. Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству. Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті».

Судами встановлено, що ОСОБА_2 працював в іноземних компаніях із зарплатою у валютах доларів США та євро.

Колегія суддів вважає, що оскільки відповідач отримував заробітну плату в валюті, той й заборгованість по аліментам належить стягнути саме в тій валюті, в якій була виплачена заробітна плата.

12/01/2020

Зразкова справа Верховного Суду щодо розміру підвищення до пенсії учасникам бойових дій (Рішення ВС від 09 грудня 2019 року по справі № 300/1695/19:
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/86360472 )

Доплата і підвищення до пенсії, передбачені законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про поліпшення матеріального становища учасників бойових дій та інвалідів війни" (25% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, та цільова грошова допомога у розмірі 40 грн), які виплачуються у складі пенсії пенсійним органом, є додатковою соціальною гарантією, зокрема для військовослужбовців, і нерозривно пов’язані з їх спеціальним правовим статусом та особливими умовами проходження ними служби. Отже, вони не можуть бути зменшені Урядом і повинні виплачуватися ГУ ПФ незалежно й самостійно в повному обсязі відповідно до встановлених цими актами законодавства розмірах, не мають братися до уваги при перерахунку пенсійної виплати, проведеної на підставі постанови КМУ від 21 лютого 2018 р. №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб".

Доплата і підвищення до пенсії, передбачені законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про поліпшення матеріального станов....

07/01/2020

З 08.01.2020 р. портал "Lawsuit" розпочинає проект з надання безоплатних правових консультацій та консультацій з соціальних питань для наступних категорій осіб:

- неповнолітніх;

- учасників АТО;

- осіб, що одержують соціальну допомогу або з питань одержання такої допомоги;

- осіб пенсійного віку;

- осіб з обмеженими фізичними можливостями.

​Особи, що не належать до жодної із зазначених категорій мають право подати заяву про надання безоплатної правової/соціальної консультації із зазначенням причини, за якої існують складноші з одержанням такого виду консультації на платній основі.

Правові консультації надаються кваліфікованими спеціалістами з будь-яких питань у сфері національного та міжнародного права.

Консультації із соціальних питань полягають у наданні інформаційної довідки щодо державних органів, громадських та благодійних організацій, що надають соціальну допомогу певним категоріям осіб із зазначеням контактних даних таких органів та організацій.

Звернутися із заявою на одержання правової консультації та консультації із соціальних питань можливо шляхом заповнення анкети за посиланням:

https://forms.gle/2g1eWuATSfaBuwEf9

​Портал "Lawsuit" гарантує, що всі персональні дані, одержані від особи, будуть використані виключно з метою надання їй відповідної консультації.

У випадку виникнення проблем із заповненням анкети прохання звертатися за електронною адресою [email protected]

​Увага! За однією заявою можливо звернутися за одержанням консультації щодо одного питання. Портал "Lawsuit" залишає за собою право відмовити особам у наданні безоплатної консультації без пояснення причин такої відмови.

06/01/2020

Верховний Суд зробив висновок, що обраний прокурором спосіб захисту відповідає вимогам закону, не дивлячись на те, що визнання недійсним державного акта на право приватної власності на землю можливе тільки у разі визнання недійсним (незаконним) зазначеного розпорядження, на підставі якого видано цей державний акт.
Оскільки суди не встановили межі розташування спірної земельної ділянки на час розпорядження нею МДА; висновків щодо належного розпорядника цією земельною ділянкою та законності набуття її відповідачем не зробили; обставин передачі її у власність ОСОБА_1 не встановили справа підлягає поверненню до суду першої інстанції на новий розгляд.
(Постанова ВП ВС по справі № 2-3007/11 від 12.12.2018 р.)

06/01/2020

Верховний Суд встановив, що при дотриманні належної процедури, передбаченої КЗпП України, звільнення на підставі зміни істотних умов праці, що обумовлена проведенням антитерористичної операції є законним.
(Постанова ВП ВС від 16.01.2019 року по справі № 582/1001/15-ц)