Юридично-бухгалтерська фірма «Компаньон»

22/06/2021

З 11 липня по 11 жовтня всім юрособам доведеться подати дані про бенефіціарів та структуру власності, в іншому випадку керівнику загрожує чималий адмінштраф від 17 000 до 51 000 грн. у ФОП немає бенефіціарів, тому вони жодних даних не подають. А от всім юрособам робити це доведеться, навіть тим, у кого засновник – одна фізична особа. Звертайтесь до наших фахівців за більш детальнішою консультацією. Телефонуйте 050 922 56 46, 097 716 70 09

#внесеннябенефіціарів #структуравласноті #данібенефіціарів #кінцевийбенефіціарнийвласник #відкритиенефіціарів #формаструктуривласності #мінфін #бенефіціар #реєстраціяфоп #реєстраціятов #реєстраціяпп #реєстраціяпідприємства #реєстраціяпідприємця #змінидостатуту #розробкастатуту #внесеннязміндостатуту #змінивстатут #внесеннязмін #змінадиректора #змінакерівника #зміназасновника #змінаучасника #змінаюридичноїадреси #змінаквед #змінабенефіціара #структуравласності #змінакінцевогобенефіціарноговласника #бухгалтерськіпослуги #адвокат #бухгалтерськійаутсорсінг

18/06/2021

Допоможемо зареєструвати власний бізнес ТОВ, ПП, ФОП всі організаційно-правові форми, підберемо кведи, порекомендуємо систему оподаткування, яка підходить саме вам, комплексне бухгалтерське обслуговування, юридичний і бухгалтерський аутсорсінг, наші офіси відкриті саме для Вас по всій Україні, можливість надання послуг онлайн, працюємо по договору, результат гарантуємо, 15 років досвіду у фахівців нашої компанії саме в цій сфері, постійне навчання та моніторинг нововведень законодавства, розробляємо документи, як для себе, досконально знаємо законодавство
#реєстраціяфоп #реєстраціятов #реєстраціяпп #реєстраціяпідприємства #реєстраціяпідприємця #змінивстатут #розробкастатуту #внесеннязміндостатуту #змінивстатут #внесеннязмін #змінадиректора #змінакерівника #зміназасновника #змінаучасника #змінаюридичноїадреси #змінаквед #змінабенефіціара #змінакінцевогобенефіціарноговласника #бухгалтерськіпослуги #адвокат #бухгалтерськійаутсорсінг #юридичнийаутсорсінг #юридичніпослуги #бухгалтер #податковіспори

17/06/2021

Допоможемо зареєструвати власний бізнес ТОВ, ПП, ФОП всі організаційно-правові форми, підберемо кведи, порекомендуємо систему оподаткування, яка підходить саме вам, комплексне бухгалтерське обслуговування, юридичний і бухгалтерський аутсорсінг, наші офіси відкриті саме для Вас по всій Україні, можливість надання послуг онлайн, працюємо по договору, результат гарантуємо, 15 років досвіду у фахівців нашої компанії саме в цій сфері, постійне навчання та моніторинг нововведень законодавства, розробляємо документи, як для себе, досконально знаємо законодавство

#реєстраціяфоп #реєстраціятов #реєстраціяпп #реєстраціяпідприємства #реєстраціяпідприємця #змінивстатут #розробкастатуту #внесеннязміндостатуту #внесеннязмін #змінадиректора #змінакерівника #зміназасновника #змінаучасника #змінаюридичноїадреси #змінаквед #бухгалтерськіпослуги #адвокат #бухгалтерськійаутсорсінг #юридичнийаутсорсінг #юридичніпослуги #бухгалтер #податковіспори

24/06/2019

Причинение телесных повреждений уголовно наказуемо. Какие виды повреждений существуют и какое наказание за них грозит?
https://kompanion.biz/stati/telesnye-povrezhdeniya

23/06/2019

Усього лише декілька норм чинного законодавства України регулюють особливості зміни способу та порядку виконання рішення суду.

Так частина третя статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Процедура зміни способу або порядку виконання судового рішення однакова в цивільному, господарському та адміністративному процесах:

- з заявою про зміну способу або порядку виконання судового рішення може звернутися стягувач або виконавець. Ця заява подається до суду, що розглядав справу як суд першої інстанції (частина перша статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України; частина перша статті 331 Господарського процесуального кодексу України; частина перша статті 435 Цивільного процесуального кодексу України);

- заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження в судовому засіданні з повідомленням учасників справи (частина друга статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України; частина друга статті 331 Господарського процесуального кодексу України; частина друга статті 435 Цивільного процесуального кодексу України);

- підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють або унеможливлюють виконання рішення (частина третя статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України; частина третя статті 331 Господарського процесуального кодексу України; частина третя статті 435 Цивільного процесуального кодексу України).

Ігор Багнюк

Враховуючи мінімальне правове регулювання порядку зміни способу та порядку виконання рішення суду, закономірно, що значну роль у формуванні підходів до застосування відповідних нормативних приписів відіграє практика Верховного Суду.

На рівні судів касаційної інстанції неодноразово застосовувалася наступна позиція:

«поняття «спосіб і порядок» виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке стосується виконавчого провадження. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій виконавцем відповідно до Закону України «Про виконавче провадження». Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, що встановлено статтею 16 Цивільного кодексу України. Під зміною способу виконання рішення суду необхідно розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений» (постанова Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 523/16632/15-ц, постанова Касаційного цивільного суду від 06 червня 2018 року у справі №522/21465/15).

ЧИТАЙТЕ ТАКЖЕ
Суд не может изменить способ исполнения решения с возврата имущества на взыскание его стоимости
Для зміни способу виконання судового рішення необхідним є з'ясування питання чи не призведе така зміна способу виконання до зміни первісно обраного позивачем способу захисту своїх прав та інтересів, оскільки змінюючи спосіб виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті (постанова Верховного суду України від 25.11.2015 у справі №6-1829цс15, постанова Касаційного господарського суду від 11 квітня 2018 року у справі №904/1478/15).

З огляду на те, що чинне законодавство України не містить конкретного переліку підстав зміни способу та порядку виконання судового рішення, особливо актуальним стає дослідження та врахування позицій касаційних судів стосовно цього питання. Водночас, найкраще аналізувати відповідні правові позиції на прикладі конкретних фабул справ, розгляд яких здійснювався касаційними судами.

Так Касаційний адміністративним судом розглядалася справа за заявою про зміну способу та порядку виконання постанови про зобов'язання здійснити перерахунок і виплату щорічної грошової допомоги. Заява була мотивована повідомленням Центру соцвиплат, що бюджетних призначень на проведення компенсаційних виплат на виконання судових рішень у державному бюджеті не передбачено.

Юлія Шишка

За результатом розгляду поданої заяви, суд першої інстанції змінив спосіб виконання рішення із зобов'язання виплатити соціальні виплати на стягнення конкретних сум. Апеляційний суд це рішення скасував, його позицію підтримав Касаційний адміністративний суд, зазначивши при цьому, що змінивши спосіб виконання постанови із зобов'язання виплатити соціальні виплати на стягнення конкретної суми цих виплат, буде змінено постанову по суті, з виходом при цьому за межі позовних вимог та вирішення питання, що не було предметом дослідження судом при розгляді справи по суті. Зміна способу і порядку виконання судового рішення не передбачає зміни обраного судом при ухваленні рішення способу відновленого порушеного права (постанова від 12 квітня 2018 року у справі 759/1928/13-а).

Касаційним господарським судом розглядалася справа про зміну способу і порядку виконання судового рішення про стягнення 4 193 876, 12 грн. безпідставно утримуваних грошових коштів за наслідком перепродажу об'єкта приватизації після розірвання з позивачем первісного договору купівлі-продажу з РВ ФДМУ по Дніпровській області. Незважаючи на те, що відповідач підтвердив, що перерахування грошових коштів на рахунок позивача не є можливим, оскільки на його рахунку виручені кошти не зберігаються, а перераховуються до державного бюджету, місцевий та апеляційний суди відмовили в задоволенні заяви.

Касаційний суд не погодився з позицією першої інстанції та апеляції, й мотивував це тим, що аналіз положень Бюджетного кодексу України дозволяє зробити висновок про те, що дохідну частину Державного бюджету України становлять кошти, виручені від приватизації державного майна, включаючи інші надходження, безпосередньо пов'язані з процесом приватизації, які зараховуються на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках інших органів. Отже, у випадку встановлення фактичних обставин перерахування до Державного бюджету України коштів, виручених під час приватизації державного майна, та ускладнення виконання рішення суду про повернення таких коштів зазначенням державного органу, який не веде єдиного казначейського рахунка з обліку коштів Державного бюджету України, суди вправі вжити заходів до зміни виконання судового рішення (постанова від 22 січня 2019 року у справі №904/5492/15).

Касаційний цивільний суд має сформульовану позицію щодо зміни способу захисту порушеного права із стягнення позичених грошових коштів на визнання права власності на корпоративні права. Останній зазначає, що «зміна способу та порядку виконання рішення суду «із стягнення заборгованості» на «визнання за стягувачем права власності» це є зміна рішення суду по суті, що є недопустимим» (постанова від 06 червня 2018 року у справі №522/21465/15).

Підсумовуючи, можна сказати, що зміна способу та порядку виконання судового рішення є непередбачуваним, мало врегульованим процесом. У будь-якому разі набагато краще формулювати заздалегідь правильно позовні вимоги, ніж потім намагатися обґрунтувати та довести наявність обставин, що істотно ускладнюють або унеможливлюють виконання рішення.

Особенности изменения способа и порядка исполнения решения суда ➤ Аналитика на jurliga.ligazakon.net ➤ Последние новости законодательства, судебной практики и юридическо....

22/06/2019

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Однією із таких вимог є необхідність використання земельної ділянки землекористувачем за цільовим призначенням. Варто зосередити увагу на тому, що на цю законодавчу вимогу не завжди звертають увагу, що, у підсумку, може призвести до дострокового розірвання договору оренди землі.

Існує хибна думка, що види цільового використання землі передбачені у статті 19 Земельного Кодексу України (далі - ЗК України). Слід зазначити, що у названій статті встановлені категорії земель України за основним цільовим призначенням, а саме: землі сільськогосподарського призначення; землі житлової та громадської забудови; землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; землі оздоровчого призначення; землі рекреаційного призначення; землі історико-культурного призначення; землі лісогосподарського призначення; землі водного фонду; землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Проте, це зовсім не означає, що, орендуючи, наприклад, земельну ділянку сільськогосподарського призначення, орендар має право займатися на ній будь-якою сільськогосподарською діяльністю. Оскільки однією із вагомих умов договору оренди землі є цільове призначення орендованої земельної ділянки та умови її використання.

Отже, в договорах оренди має вказуватися не категорія земель за основним цільовим призначенням, а вид цільового призначення земель, який закріплений у Класифікаторі видів цільового призначення земель, затверджений Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів № 548 від 23.07.2010 р. (далі - Класифікатор).

Так, землі сільськогосподарського призначення мають наступні види використання:

· для ведення фермерського господарства

· для ведення особистого селянського господарства

· для ведення підсобного сільського господарства

· для індивідуального садівництва

· для колективного садівництва

· для городництва

· для сінокосіння і випасання худоби

· для дослідних і навчальних цілей

· для пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства

· для надання послуг у сільському господарстві

· для розміщення інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції

· для іншого сільськогосподарського призначення

· для цілей підрозділів 01.01-01.13 та для збереження та використання земель природно-заповідного фонду.

Види цільового використання встановлені по всім категоріям земель, які зазначені у ст. 19 ЗК України.

Дмитро Майстро

Отже, якщо в договорі оренди передбачено, що земельна ділянка надається, наприклад, для сінокосіння і випасання худоби, то ведення на ній будь-якої іншої сільськогосподарської діяльності (наприклад, товарного сільськогосподарського виробництва) не допустиме та може призвести до розірвання відповідного договору в судовому порядку через порушення його істотних умов.

Зазначена позиція відображена у відповідній судовій практиці. Так, Постановою Верховного Суду України у справі № 473/4413/17 від 28 січня 2019 р. залишено без змін Постанову Апеляційного суду Миколаївської області від 04 червня 2018 р., якою було задоволено апеляційну скаргу першого заступника прокурора Миколаївської області та скасовано рішення суду першої інстанції та достроково розірвано договір оренди землі, укладений 08 травня 2009 року на 10 років між орендодавцем в особі районної державної адміністрації та орендарем. Причина: земельна ділянка засіяна ячменем та соняшником і використовується для товарного сільськогосподарського виробництва, а не для сінокосіння та випасання худоби, як про це було обумовлено в договорі. Варто зосередити увагу, що у цій же постанові Верховний Суд дійшов іншого цікавого висновку, зазначивши, що при істотному порушенні умов договору оренди землі (а саме - нецільовому використанні земельної ділянки), для дострокового його розірвання за рішенням суду достатньо встановлення самого факту такого істотного порушення. А подальше його усунення не позбавляє орендодавця права вимагати розірвання договору у зв'язку із невиконанням його умов.

Отже, простими словами, цільове призначення земельної ділянки полягає у використанні її для якоїсь конкретно взятої мети (будівництво розважального об'єкту, випасання худоби, ведення особистого селянського господарства тощо).

Аналізуючи судову практику, я помітив, що у значній частині справ позивачі прагнуть повернути у комунальну або державну власність земельні ділянки, на яких протягом тривалого часу не розпочаті будівельні роботи. У позовних вимогах мова йдеться про нецільове використання відповідних земель, чим, на думку позивачів, порушуються істотні умови договорів оренди. Проте, суди відмовляють у задоволенні відповідних позовних вимог, оскільки, на їх переконання, в даному випадку не йдеться про цільове використання землі. Що, в свою чергу, не є підставою для розірвання договору. В якості прикладу можна привести Постанову Верховного Суду України у справі № 922/324/17 від 04 квітня 2019 року, в якій суд залишив без змін рішення попередніх судових інстанцій, відмовивши у розірванні договору оренди земельної ділянки, що знаходиться у м. Харкові. Обґрунтування рішення: для розірвання договору не може слугувати підставою та обставина, що будівельні роботи не були розпочаті, оскільки нецільовим використанням земельної ділянки є її використання з іншою метою, аніж та, що встановлена у договорі.

З вищезазначеного випливає, що використання земельної ділянки за цільовим призначенням - це істотна умова договору оренди земельної ділянки. В разі нехтування цією умовою є всі підстави для звернення до суду з позовом про розірвання відповідного договору.

Як адвокат, який є депутатом Запорізької обласної ради, можу зазначити, що цей механізм має застосовуватися не лише адвокатами у відповідних справах. Він повинен використовуватися і прокурорами при здійсненні представницьких повноважень, а також юридичними управліннями органів місцевого самоврядування. У цих випадках треба зібрати відповідні матеріали, які будуть належними доказами в суді щодо факту нецільового використання земельної ділянки та стануть підставою для розірвання договору оренди земельної ділянки та її повернення у власність громади або держави.

https://jurliga.ligazakon.net/analitycs/186970_ispolzovanie-zemelnogo-uchastka-po-tselevomu-naznacheniyu-kak-sushchestvennoe-uslovie-dogovora-arendy-zemelnogo-uchastka

Земельное право. Земельные споры. Консультации. Подробная информация, цена и условия. Адвокат по земельным вопросам Запорожье

22/06/2019

21/06/2019

Закон визначає правовий статус тимчасових слідчих комісій, спеціальної тимчасової слідчої комісії і тимчасових спеціальних комісій Верховної Ради України, їх повноваження та організаційні основи діяльності.

Законодавчим актом встановлено статус тимчасових слідчих комісій, спеціальної тимчасової слідчої комісії і тимчасових спеціальних комісій Верховної Ради України.

Згідно із Законом, «тимчасова слідча комісія Верховної Ради України (далі - слідча комісія) - колегіальний тимчасовий орган Верховної Ради України, що утворюється з числа народних депутатів України, завданням якого є здійснення парламентського контролю шляхом проведення розслідування з питань, що становлять суспільний інтерес.

Спеціальна тимчасова слідча комісія Верховної Ради України (далі - спеціальна слідча комісія) - колегіальний тимчасовий орган Верховної Ради України, що утворюється у складі народних депутатів України, спеціального прокурора і спеціальних слідчих, завданням якого є проведення розслідування обставин щодо вчинення Президентом України державної зради або іншого злочину, викладених у підписаному більшістю народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України поданні про ініціювання питання про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту».

Читайте також: Спляча Феміда: рішення скасували, бо суддя заснув на допиті

Законом встановлено, що «організація і порядок діяльності слідчих комісій, спеціальної слідчої комісії та спеціальних комісій визначаються Конституцією України, Регламентом Верховної Ради України, затвердженим Законом України «Про Регламент Верховної Ради України» (далі - Регламент Верховної Ради України), цим та іншими законами України, прийнятими відповідно до них постановами Верховної Ради України».

Згідно із Законом, слідчі комісії, спеціальна слідча комісія і спеціальні комісії діють на принципах верховенства права, законності, поваги та дотримання прав людини і громадянина, колегіальності, рівноправності членів комісії, вільного обговорення і вирішення питань, об'єктивності, неупередженості та обґрунтованості прийнятих рішень, висновків і пропозицій.

Слідчі комісії, спеціальна слідча комісія і спеціальні комісії підзвітні Верховній Раді України.

Законом встановлено, що слідча комісія у визначений Верховною Радою України термін, але не пізніш як через шість місяців з дня її утворення, подає Верховній Раді України письмовий звіт про виконану роботу, а також підготовлені нею пропозиції щодо проектів актів Верховної Ради України, висновки, пропозиції та інші матеріали, які надаються народним депутатам України для ознайомлення.

Спеціальна слідча комісія у визначений Верховною Радою України термін, але не пізніш як через два місяці з дня її утворення, подає Верховній Раді України висновки і пропозиції щодо розслідування обставин, викладених у поданні про ініціювання питання про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту.

Термін звіту слідчої комісії і спеціальної комісії визначається Верховною Радою України у постанові про утворення відповідної комісії.

Після обговорення на пленарному засіданні Верховної Ради України результатів роботи слідчої комісії, спеціальної комісії Верховна Рада України приймає рішення щодо завершення роботи відповідної комісії або доручає їй продовжити роботу і визначає для цього термін наступного звіту.

Згідно із Законом, строк повноважень слідчої комісії і спеціальної комісії не може перевищувати одного року з дня утворення такої комісії.

Підставами для утворення слідчої комісії можуть бути повідомлення про порушення Конституції України, законів України державними органами, органами місцевого самоврядування, їх посадовими, службовими особами, керівниками (або посадовими особами, що виконують їх обов'язки) підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, громадських об’єднань, що становлять суспільний інтерес.

Слідча комісія не може утворюватися з питань:

1) здійснення правосуддя судом;

2) встановлення наявності чи відсутності вини особи у вчиненні кримінального правопорушення;

3) яке є предметом діяльності утвореної Верховною Радою України іншої слідчої комісії.

Законом визначено повноваження слідчої комісії, її права та обов’язки, встановлена відповідальність за невиконання цього Закону.

Закон доповнено новим розділом IV (статті 23 - 30) щодо особливості діяльності спеціальної тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України, яка утворюється для проведення розслідування обставин щодо вчинення Президентом України державної зради або іншого злочину, та у Прикінцевих положеннях запропоновано зміни до статей 351, 385 Кримінального Кодексу України, пункту 27 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію».

Закон визначає правовий статус тимчасових слідчих комісій, спеціальної тимчасової слідчої комісії і тимчасових спеціальних комісій Верховної Ради України, їх по....

21/06/2019

Никто не застрахован от вызова на допрос к следователю.
https://kompanion.biz/stati/chto-delat-esli-vyzyvayut-na-dopros

20/06/2019

Відповідно до положень пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Так, що ж таке первинні документи та які саме первинні документи можуть підтвердити реальність господарської операції ?

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ — документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Схоже визначення первинних документів міститься також і в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за номером 168/704 (далі — Положення).

У пункті 2.1 зазначеного Положення вказано, що первинні документи — це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Саме первинні документи є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

В той же час, господарські операції — це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов’язань і фінансових результатів.

Первинні документи, створені в електронному вигляді, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг, при цьому на вимогу контролюючих або судових органів та своїх контрагентів підприємство, установа зобов’язані за свій рахунок зробити копії таких документів на паперовому носії.

Цікавим є те, що Законом України N 1724-VIII від 03.11.2016, який вступив в дію з 03.01.2017 року, з визначення поняття первинного документу, наведеного у статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», було виключено слова «та підтверджує її здійснення».

Однак, все ж таки судова практика виходить з презумпції, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством, а для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Перші спроби розроблення рекомендацій для врахування судами першої та апеляційної інстанцій щодо встановлення реальності господарських операцій та ролі первинних документів було зроблено Вищим адміністративним судом України ще в 2011 році.

Так, в інформаційних листах Вищого адміністративного суду України №742/11/13-11 від 02.06.2011 р., №1936/11/13-11 від 01.11.2011 р. «Щодо підтвердження даних податкового обліку» наголошено, що документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції — умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об’єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з’ясовувати, зокрема, такі обставини:

1) рух активів у процесі здійснення господарської операції;

2) установлення спеціальної податкової правосуб’єктності учасників господарської операції

3) установлення зв’язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

На нашу думку, первинними документами саме в цілях доказування в судових спорах із податковим органом, можна вважати будь – який документ, що підтверджує реальність здійснення господарської операції, хоча він таким може і не бути в розумінні бухгалтерського обліку.

І так, є документи які супроводжують переважну більшість господарських операцій, а саме: видаткова та податкова накладні, рахунок фактура, товарно-транспортна накладна, акт виконаних робіт або акт приймання виконаних робіт, договори, банківські виписки, платіжні доручення, оборотно-сальдові відомості.

Юридична дискусія - Статті - Первинні документи для підтвердження реальності господарських операцій. Судова практика. - безкоштовний юридичний портал №1 в Україні ...