Goncharov & Denisenko

13/10/2020

Аргументи адвоката переконали суд у необхідності забезпечити позов!

Київським апеляційним судом нещодавно розглядалася апеляційна скарга, подана адвокатом Михайлом Гончаровим в інтересах клієнта – фізичної особи, на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва про відмову в забезпеченні позову.

Суть спору полягала в тому, що інша особа тривалий час не повертає значну суму грошових коштів клієнтові адвоката Михайла Гончарова.

Більше того, вказана особа, маючи нерухоме майно, автомобіль, місце роботи із заробітною платою, постійно ухиляється від пропозицій врегулювати спірне питання шляхом перемовин.

У зв’язку з цим разом із позовом адвокат Михайло Гончаров також просив суд забезпечити можливе майбутнє виконання судового рішення шляхом заборони боржнику відчуження автомобілю чи квартири.

Проте Дарницький районний суд міста Києва не врахував перераховані аргументи та відмовив у задоволенні заяви.

Але до цих аргументів дослухався Київський апеляційний суд і постановою від 07 жовтня поточного року апеляційну скаргу адвоката Михайла Гончарова було задоволено повністю, ухвалу Дарницького районного суду м. Києва скасовано, застосовано відповідні обмеження до майна вищезгаданої особи.

13/10/2020

До адвоката Михайла Гончарова звернувся клієнт зі справою щодо ведення виконавчого провадження та зняття арешту зі свого майна.

Проблема була вирішена завдяки визначеним у Законі заходам, які допомогли домогтися розгляду заяви щодо скасування рішення суду та виконавчих дій, що було вжито під час виконання цього рішення.

Результатом дій адвоката стало і закінчення виконавчого провадження, і зняття обмежень з майна, чого і бажав клієнт.

13/10/2020

Позивач переконався в помилковості вибору відповідача і попросив залишити позов без розгляду.

У Господарському суді міста Києва слухалася справа за позовом приватного підприємства до приватного підприємця. Суть позову полягала в тому, що приватний підприємець нібито без узгодження з позивачем почав використовувати торговельну марку останнього і зайнявся реалізацією товару в мережі Інтернет.

Під час розгляду було встановлено, що відповідач займався послугами з надання хостингу, а згідно наявних правил, умов договорів з надання даної послуги, ніякої відповідальності за дії тих, хто замовив подібну послугу, така особа нести не може. Це було підтверджено низкою документів, які на вимогу суду були надані адвокатом Гончаровим Михайлом.

Переконавшись в помилковості позовних вимог, адресованих до підприємця, який займався хостингом, позивач подав заяву, в якій просив суд залишити позов без розгляду. Заяву адвоката Михайла Гончарова було задоволено судом!

13/10/2020

Адвокат Михайло Гончаров навів переконливі аргументи суду і особу було звільнено з-під варти!

Нещодавно слідчий Дніпровського управління поліції
в місті Києві по кримінальному провадженню, захист інтересів клієнта по якому здійснюється адвокатом Михайлом Гончаровим, подав клопотання щодо утримання під вартою вказаної особи (приватного підприємця).

Така дія була погоджена слідчим із прокурором та мала стати запобіжним заходом.

В якості альтернативи утримання під вартою, слідчий та прокурор попросили призначити заставу у сумі одного мільйона гривень.

Стаття 177 Кримінального процесуального кодексу України закріплює перелік ризиків, які можуть ставити під сумнів поведінку людини. До них відносять:

спробу втекти від суду чи слідства,

вплинути на свідків чи потерпілих,

знищити документи або предмети, які мають значення для розслідування.

Під час виступу в суді, попередньо зібравши документи щодо особистості підприємця, його способу життя, соціального статусу, адвокат Михайло Гончаров доніс цю інформацію і звернув увагу, що жоден з документів, поданих слідчим і прокурором, не говорить про незаконну поведінку його клієнта.

Дніпровський районний суд міста Києва прийняв до уваги доводи адвоката, відмовив у задоволенні клопотання, в тому числі і в призначенні застави. На підприємця було покладено лише зобов’язання з’являтися своєчасно на виклики слідчого, прокурора і суду, інших обмежень у клієнта немає.

12/10/2020

https://biz.ligazakon.net/ua/analitycs/197508_ukhilennya-vd-splati-podatkv-top-5-sudovikh-rshen-2020-roku

Ухилення від сплати податків: ТОП-5 судових рішень 2020 року ➤ Аналітичні новини про бізнес в Україні ➤ Правила гри для бізнесу на biz.ligazakon.net

12/10/2020

https://www.facebook.com/477728642642909/posts/1096712314077869/

🔥Постанова КЦС ВС від 07.10.2020 № 313/780/19 (61-9979св20):
👨‍⚖️Суддя-доповідач: Лідовець Р. А.
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/92093052
✅Два та більше випадки несплати орендної плати, передбаченої договором, є підставою для розірвання договору оренди землі

⚡Ключові тези:
✔У липні 2019 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_8 про розірвання договору оренди землі у зв`язку з несплатою орендної плати.
Позовна заява мотивована тим, що їм на праві власності на підставі державних актів на право власності на земельну ділянку належить земельна ділянка кадастровий номер 2321284000:07:002:0001 загальною площею 42,9077 га, яка розташована на території Запорізької області, Веселівського району, Менчикурівської сільської ради, Фермерського господарства (далі - ФГ) «Козачій хутір», призначена для ведення фермерського господарства.
31 березня 2008 року між ними та ОСОБА_7 було укладено договір оренди землі.
За умовами укладеного договору вони, як орендодавці, надали, а відповідач, як орендар, прийняв у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Менчикурівської сільської ради Веселівського району Запорізької області. Пунктом 2 договору передбачено, що в оренду передана земельна ділянка загальною площею 42,9077, у тому числі 42,9077 га - рілля.
Відповідно до пункту 9 договору, орендна плата вноситься у формі та розмірі: у грошовій формі у розмірі ставки земельного податку (0,1 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки - 409,45 грн).
З моменту укладення договору, відповідачем не виконувались зобов`язання в частині сплати орендних платежів на їх користь. На момент звернення до суду, заборгованість з орендної плати становить 4 503,95 грн.
Вказували, що відповідач використовує земельну ділянку, проте орендну плату своєчасно не сплачує, у результаті чого істотно порушує умови укладеного договору оренди, що є підставою для його розірвання.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 просили суд розірвати договір оренди землі, укладений 31 березня 2008 року між ними та ОСОБА_7 .

Рішенням Веселівського районного суду Запорізької області від 03 квітня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_7 доведено факт належної сплати орендної плати за договором оренди землі від 31 березня 2008 року.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 03 червня 2020 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 - адвоката Кравця О. О. задоволено.
Рішення Веселівського районного суду Запорізької області від 03 квітня 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 задоволено.
Розірвано договір оренди землі, укладений 31 березня 2008 року між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 та ОСОБА_7 , зареєстрований у Веселівському РВ Запорізької РФ ДП «Центр ДЗК», про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 10 квітня 2008 року за № 040826800010.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що відповідач належно здійснював виплати за спірним договором оренди землі з 2008 до 2015 року, проте повністю припинив виконання зобов`язань з оплати орендної плати у 2016, 2018, 2019 роках.
Отже, ОСОБА_7 допустив систематичну несплату орендної плати, що є підставою для розірвання договору на вимогу орендодавців.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частин першої та другої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Статтею 2 Закону України «Про оренду землі» в редакції, чинній на момент укладання договору, передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, іншими нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Згідно зі статтею 13 вказаної редакції Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Відповідно до статті 15 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній на момент укладання договору, істотними умовами договору оренди землі: є об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
Згідно з положеннями статей 21, 22 зазначеної редакції Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах. Сторони можуть передбачити в договорі оренди поєднання різних форм орендної плати. Орендна плата за земельні частки (паї) встановлюється, як правило, у грошовій формі. За добровільним рішенням власника земельної частки (паю) орендна плата за земельні частки (паї) може встановлюватися у натуральній формі. Внесення орендної плати оформлюється письмово, за винятком перерахування коштів через фінансові установи.
Відповідно до частини першої статті 32 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній на момент укладання договору, на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.
✔Відповідно до пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.
✔Аналіз вище вказаних норм права дає підстави для висновку, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме систематична несплата орендної плати. Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди.
Вказаний правовий висновок викладено Об`єднаною платою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
✔Повно та всебічно встановивши обставини справи, оцінивши всі надані сторонами докази і проаналізувавши їх доводи та заперечення за своїм внутрішнім переконанням, суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідач систематично не виконував обов`язку зі сплати орендної плати за договором оренди землі від 31 березня 2008 року, а саме не сплачував орендну плату у 2016, 2018, 2019 роках, що є підставою для розірвання вказаного договору.
Посилання заявника на постанову Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 912/1385/17 (провадження № 12-20гс18), є безпідставним та не спростовує висновків апеляційного суду, оскільки, на відміну від справи, яка переглядається, у вказаній справі судами було встановлено, що на момент подання позову про розірвання договору оренди заборгованості з орендної плати не існувало.
Колегія суддів також відхиляє доводи касаційної скарги щодо відсутності у представника позивачів повноважень на представлення їх інтересів, з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі № 9901/847/18, з огляду на таке.
Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).
Відповідно до частини четвертої статті 62 ЦПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI).
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 20 Закону № 5076-VI під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема: представляти і захищати права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у суді, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, громадських об`єднаннях, перед громадянами, посадовими і службовими особами, до повноважень яких належить вирішення відповідних питань в Україні та за її межами.
Таким чином, судові органи чітко відокремлені від інших органів державної влади.
Згідно з підпунктом 15.4 пункту 15 Положення про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 17 грудня 2012 року № 36, ордер має містити назву органу, у якому надається правова допомога адвокатом, із зазначенням за необхідності виду адвокатської діяльності відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що законодавець чітко відокремив судові органи як такі, що повинні бути окремо зазначені в ордері на надання правової допомоги, зокрема в графі «Назва органу, в якому надається правова допомога».
Отже, в ордері на надання правової допомоги має бути зазначено не абстрактний орган державної влади, а конкретна назва такого органу, зокрема суду.
Вказаний правовий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05 червня 2019 року у справі № 9901/847/18 (провадження № 11-44заі19).
Заявник правильно вказує, що представник позивачів - адвокат Кравець О. О., надав до суду першої інстанції ордери на представництво їх інтересів, які не відповідають вказаним вимогам, оскільки в графі «Назва органу, в якому надається правова допомога» у них вказано «у будь-яких органах».
Проте, на думку колегії суддів, вказана обставина не може бути підставою для скасування правильного по суті, законного та обґрунтованого судового рішення суду апеляційної інстанції у цій справі, оскільки: позивачі не оскаржували судове рішення з наведеної підстави, а жоден з учасників процесу не висловлював свої заперечення чи сумніви у повноваженнях представника позивачів; звертаючись до апеляційного суду з апеляційною скаргою, представник позивачів - адвокат Кравець О. О., надав суду ордери, які повністю відповідають вимогам Закону № 5076-VI, зокрема, у них, у графі «Назва органу, в якому надається правова допомога», вказано «у будь-яких органах, у т.ч. Запорізькому апеляційному суді», а подаючи до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, представник позивачів надав ордери, у яких вказано «у Верховному Суді».
Отже, немає жодних сумнівів щодо повноважень адвоката Кравця О. О. представляти інтереси ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 у цій справі, тому не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).
Вказані, а також інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування постанови суду апеляційної інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні відповідачем норм матеріального та процесуального права й зводяться до необхідності переоцінки судом доказів, що відповідно до вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
Наведені у касаційній скарзі відповідача доводи були предметом дослідження у суді апеляційної інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах закону, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують, на законність та обґрунтованість його постанови не впливають, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судові рішення без змін.

🤗Канал ЦДСП у "Telegram": https://t.me/cdoslidzennasp

12/10/2020

https://www.facebook.com/477728642642909/posts/1093567644392336/

🔥Постанова КГС ВС від 17.09.2020 № 922/3548/19:
👨‍⚖️Суддя-доповідач: Багай Н. О.
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/91808717
✅ТОВ порушило негрошове зобов`язання - не поставило у строк товар, отже, оскільки дія ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» поширюється на договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, то до спірних правовідносин з неналежного виконання негрошового зобов`язання цей Закон не міг бути застосований

⚡Ключові тези:
✔1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Новаагро" (далі - ТОВ "ТБ "Новаагро") звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрома" (далі - ТОВ "Агрома") про стягнення неустойки за порушення строку поставки за Договором поставки № 1909К від 19.09.2019 у розмірі 169 506,00 грн та штрафу у розмірі 147 964,08 грн; про стягнення неустойки за порушення строку поставки за Договором поставки № 2609К від 26.09.2019 у розмірі 97 500,00 грн та штрафу у розмірі 8 1250,00 грн.
1.2. Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договорами поставки від 19.09.2019 № 1909К та від 26.09.2019 № 2609К щодо своєчасної поставки товару та обсягу товару.
1.3. ТОВ "Агрома" звернулося до Господарського суду Харківської області із зустрічною позовною заявою до ТОВ "ТБ "Новаагро" про стягнення коштів у сумі 484 142, 97 грн.
1.4. Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням ТОВ "ТБ "Новаагро" зобов`язань з оплати поставленого товару.

2.1. Рішенням Господарського суду Харківської області від 20.02.2020 у справі № 922/3548/19 (суддя Жигалкін І. П.) первісний позов задоволено. Стягнуто з ТОВ "Агрома" на користь ТОВ "ТБ "Новаагро" за порушення строку поставки за договором поставки № 1909К від 19.09.2019 неустойку станом на 01.11.2019 у розмірі 169 506,00 грн; штраф станом на 01.11.2019 у розмірі 147 964,08 грн. Стягнуто з ТОВ "Агрома" на користь ТОВ "ТБ "Новаагро" за порушення строку поставки за договором поставки № 2609К від 26.09.2019 року неустойку станом на 01.11.2019 року у розмірі 97 500,00 грн; штраф станом на 01.11.2019 року у розмірі 81 250,00 грн. Стягнуто з ТОВ "Агрома" на користь ТОВ "ТБ "Новаагро" суму судового збору у розмірі 7 443,31 грн.
2.2. Суд першої інстанції зазначив про неналежне виконання ТОВ "Агрома" зобов`язань за договорами поставки від 19.09.2019 № 1909К та від 26.09.2019 № 2609К. Посилаючись на штрафні санкції, передбачені договорами поставки, суд визнав обґрунтованими вимоги ТОВ "ТБ "Новаагро" про стягнення штрафної неустойки у розмірі 0,5 % від вартості непоставленого в строк товару за кожен день прострочення за договором та штрафу у розмірі 5 % від вартості товару за прострочення поставки товару більш ніж на 10 календарних днів.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд зазначив, що наявність зустрічного позову підтверджує укладення договорів поставки, тому спростовує доводи відповідача за первісним позовом про неукладення договорів поставки від 19.09.2019 № 1909К та від 26.09.2019 № 2609К, та дійшов висновку про відсутність підстав сплати штрафних санкцій.
2.3. Додатковим рішенням Господарського суду Харківської області від 25.02.2020 стягнуто з ТОВ "Агрома" на користь ТОВ "ТБ "Новаагро" витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 104 002,00 грн.
2.4. Суд першої інстанції зазначив, що при винесенні рішення не було вирішено питання щодо розподілу судових витрат, а саме витрат, понесених ТОВ "ТБ "Новаагро" на професійну правничу допомогу, тому з урахуванням заяви (вх. № 4872 від 24.02.2020) щодо розподілу судових витрат, суд на підставі статті 126, пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь ТОВ "ТБ "Новаагро" витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 104 002,00 грн.

2.5. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 29.04.2020 апеляційну скаргу ТОВ "Агрома" задоволено частково. Скасовано рішення Господарського суду Харківської області від 20.02.2020 у справі № 922/3548/19 в частині:
- стягнення з ТОВ "Агрома" на користь ТОВ "ТБ "Новаагро" за порушення строку поставки за договором поставки № 1909К від 19.09.2019 неустойки станом на 01.11.2019 у розмірі 169506,00 грн; штрафу станом на 01.11.2019 у розмірі 147964,08 грн;
- стягнення з ТОВ "Агрома" на користь ТОВ "ТБ "Новаагро" за порушення строку поставки за договором поставки № 2609К від 26.09.2019 неустойки станом на 01.11.2019 у розмірі 80 582,19 грн;
Прийнято в цій частині нове рішення, яким відмовлено в задоволенні первісного позову ТОВ "ТБ "Новаагро".
В іншій частині рішення Господарського суду Харківської області від 20.02.2020 у справі №922/3548/19 щодо первісного позову ТОВ "ТБ "Новаагро" залишено без змін.
Скасовано рішення Господарського суду Харківської області від 20.02.2020 у справі №922/3548/19 в частині відмови в задоволенні зустрічного позову ТОВ "Агрома".
Прийнято в цій частині нове рішення, яким задоволено зустрічний позов ТОВ "Агрома".
Стягнуто з ТОВ "ТБ "Новаагро" на користь ТОВ "Агрома" 484 142,97 грн заборгованості.
Скасовано додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 25.02.2020 у справі № 922/3548/19 в частині стягнення з ТОВ "Агрома" на користь ТОВ "ТБ "Новаагро" витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 94 002,00 грн.
2.6. Суд апеляційної інстанції аргументував своє рішення тим, що договір поставки № 1909К від 19.09.2019 не укладений, оскільки відсутні докази оформлення договору відповідно до вимог статті 639 Цивільного кодексу України, статті 181 Господарського кодексу України (надана позивачем копія договору поставки не підписана та не завірена печаткою ТОВ "Агрома"). За таких обставин, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем прострочення зобов`язання ТОВ "Агрома" за договором поставки № 1909К від 19.09.2019, оскільки зазначив, що поставка була позадоговірною. Відносно вимог позивача про стягнення штрафних санкцій за договором поставки № 2609 від 26.09.2019, суд апеляційної інстанції стягнув штрафні санкції, з урахуванням положень Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та умов договору поставки № 2609 від 26.09.2019. При цьому суд зазначив, що "штрафна неустойка" є пенею і здійснив власний перерахунок пені за договором поставки № 2609 від 26.09.2019. Відносно зустрічного позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що ТОВ "ТБ "Новаагро" прийняло товар від ТОВ "Агрома" на підставі довіреності та частково його оплатив, вимогу ТОВ "Агрома" про сплату вартості товару в розмірі 484 142, 97 грн не виконало, доказів погашення заборгованості відповідачем за зустрічним позовом не надано, тому визнав вимоги ТОВ "Агрома" обґрунтованими.
Відносно правомірності розподілу судом витрат на професійну правничу допомогу, то суд апеляційної інстанції, враховуючи принципи співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), час, витрачений адвокатом на виконання робіт (наданих послуг), обсяг наданих послуг, дійшов висновку про часткове задоволення заяви ТОВ "ТБ "Новаагро" про розподіл судових витрат.

4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду
4.2. Переглянувши оскаржену у справі постанову, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзиві на касаційну скаргу доводи, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга повинна бути задоволена частково з наступних підстав.
✔4.3. Предметом позову у цій справі є вимога позивача про стягнення за договором поставки № 1909К від 19.09.2019 неустойки за порушення строку поставки у розмірі 169 506,00 грн та штрафу у розмірі 147 964,08 грн; про стягнення за договором поставки № 2609К від 26.09.2019 неустойки за порушення строку поставки у розмірі 97 500,00 грн та штрафу у розмірі 8 1250,00 грн.
✔Предметом зустрічного позову є стягнення коштів у сумі 484 142, 97 грн у зв`язку з неналежним виконанням ТОВ "ТБ "Новаагро" зобов`язань з оплати постановленого та прийнятого товару.
4.4. За змістом частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права лише в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
4.5. ТОВ "ТБ "Новаагро" підставами для касаційного оскарження зазначило пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
На думку скаржника, суд апеляційної інстанції, частково скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволення вимог позивача про стягнення неустойки за порушення строку поставки за договором поставки № 2609К від 26.09.2019, неправомірно застосував положення Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та не врахував висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 23.04.2019 у справі № 904/3565/18, від 25.06.2018 у справі № 912/2483/17 та від 29.05.2018 у справі № 910/23003/16.
4.5. Щодо неврахування судом апеляційної інстанції висновків, які викладені у постановах Верховного Суду від 23.04.2019 у справі № 904/3565/18, від 25.06.2018 у справі № 912/2483/17 та від 29.05.2018 у справі № 910/23003/16, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстави, зазначеної в пункті 1 частини 2 цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
4.6. У постанові Верховного Суду від 23.04.2019 у справі № 904/3565/18 про стягнення штрафних санкцій (пені та штрафу) за несвоєчасну поставку товару за договором поставки, суд дійшов висновків, що пеня, передбачена статтею 231 Господарського кодексу України та частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України, може бути застосована для забезпечення будь-якого зобов`язання, у тому числі і до негрошового. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
4.7. У постанові Верховного Суду від 25.06.2018 у справі № 912/2483/17 про стягнення штрафних санкцій за несвоєчасне виконання відповідачем поставки, суд дійшов висновків, що сторони договору за відсутності встановлених спеціальними законами обмежень, не позбавлені права передбачити у договорі господарську санкцію, що стягується за прострочення негрошового зобов`язання у відсотках до суми невиконаного зобов`язання за кожен день прострочення, та звернутися з вимогою про її стягнення у зв`язку з простроченням зобов`язання. Оскільки факти порушення строків постачання підтверджено матеріалами справи, тому висновок суду апеляційної інстанції про стягнення з відповідача за порушення строків постачання штрафних санкцій, встановлених договором, у вигляді нарахування та стягнення неустойки відповідно до умов договору за весь час прострочення поставки товару, є законним та обґрунтованим.
4.8. У постанові Верховного Суду від 29.05.2018 у справі № 910/23003/16 про зобов`язання поставити товар та стягнути штрафні санкції у зв`язку з порушенням відповідачем строків поставки товару за договором, суд дійшов висновку, що сторони у договорі визначили відповідальність у вигляді неустойки від суми непоставленого товару, яка розраховується за кожний день прострочення поставки, тому суди дійшли правомірного висновку, що порушення постачальником зобов`язання з поставки є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором у вигляді нарахування та стягнення неустойки відповідно до умов договору за весь час прострочення поставки товару.
4.9. У цій справі, що розглядається, суди встановили, що спірні правовідносини виникли у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань з поставки товару, визначених сторонами у договорі № 2609К від 26.09.2019.
Отже, предмет і підстави позовів у справах № 904/3565/18, № 912/2483/17, № 910/23003/16 та у справі, яка розглядається (щодо вимог про стягнення неустойки у вигляді пені за порушення виконання негрошового зобов`язання, розмір якої установлений умовами договору), а також встановлені судами фактичні обставини щодо порушення постачальником виконання зобов`язання щодо своєчасної поставки товару, правове регулювання спірних правовідносин є однаковими, що свідчить про подібність спірних правовідносин у цих справах.
4.10. Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, яка кореспондуються зі статтею 193 Господарського кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
4.11. Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України установлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
За положеннями статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
4.12. Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
Видами забезпечення виконання зобов`язання за змістом положень частини 2 статті 546 Цивільного кодексу України є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток, а частиною 2 цієї норми визначено, що договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.
✔4.13. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік забезпечувальних заходів для належного виконання зобов`язання не є вичерпним і сторони, використовуючи принцип свободи договору, передбачений статтею 627 Цивільного кодексу України, мають право встановити й інші, окрім тих, що передбачені частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України, засоби, які забезпечують належне виконання зобов`язання, за умови, що такий вид забезпечення не суперечить закону.
✔Сторони договору, за відсутності встановлених спеціальними законами обмежень, не позбавлені права передбачити у договорі господарську санкцію, що стягується за прострочення негрошового зобов`язання у відсотках до суми невиконаного зобов`язання за кожен день прострочення, та звернутися з вимогою про її стягнення у зв`язку з простроченням зобов`язання.
✔Застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, штрафних санкцій у вигляді пені або штрафу, передбачених частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України, є можливим, оскільки суб`єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечити виконання господарських зобов`язань встановленням договірної санкції за невиконання або неналежне виконання таких зобов`язань і пеня застосовується за порушення будь-яких господарських зобов`язань, а не тільки за невиконання грошового зобов`язання.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного суду від 25.06.2018 у справі № 912/2483/18, від 23.04.2019 у справі № 904/3565/18, від 29.05.2018 у справі № 910/23003/16, від 19.09.2019 № 904/5770/18.
✔4.14. Суд апеляційної інстанції установив, що відповідно до пункту 4.3 договору від 26.09.2019 № 2609К визначено, що у випадку несвоєчасної поставки товару згідно з умовами договору постачальник зобов`язався сплатити покупцю на вимогу останнього штрафну неустойку в розмірі 0,5% від вартості непоставленого в строк товару за кожен день прострочення до моменту фактичного виконання постачальником свого зобов`язання за договором.
✔Згідно з пунктом 4.5 договору від 26.09.2019 № 2609К, в разі порушення строків поставки товару постачальник сплачує на користь покупця штраф в наступних розмірах: порушення строку поставки товару більш ніж на 10 календарних днів - 5% від вартості непоставленого товару.
4.15. Посилаючись на положення статей 193, 230, 231 Господарського кодексу України, статті 549 Цивільного кодексу України, суд апеляційної інстанції дійшов висновків, що визначена ТОВ "ТБ "Новаагро" "штрафна санкція" є пенею, оскільки передбачає санкцію у вигляді нарахування процентів від вартості товару, поставленого з порушенням строку, за кожен день прострочення.
4.16. Водночас, суд апеляційної інстанції, дослідивши розрахунок пені, долучений ТОВ "Новаагро" до позовної заяви, зазначив, що позивач обрахував розмір пені з перевищенням подвійної облікової ставки НБУ, чим порушив вимоги Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань". Зазначаючи, що Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" поширюється на спірні правовідносини, суд здійснив власний перерахунок суми штрафної санкції, передбаченої договором.
4.17. Проте, Касаційний господарський суд не погоджується із таким висновком господарського суду апеляційної інстанції, вважає його необґрунтованим, з огляду на таке.
Згідно з преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності. Дія цього Закону не поширюється на порядок нарахування та сплати пені, штрафних та фінансових санкцій за несвоєчасну сплату податків, податкового кредиту та інших платежів до бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством України, а також на відносини, що стосуються відповідальності суб`єктів переказу грошей через платіжні системи.
✔Отже, виходячи з преамбули Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", він регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Тобто, норми зазначеного Закону застосовуються саме тоді, коли сторони у договорі передбачили за порушення грошових зобов`язань сплату пені у розмірі, що перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, яка діяла у період, за який сплачується пеня. При цьому, розмір пені у таких правовідносинах обчислюється від суми простроченого платежу - невиконаного або несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання.
4.18. У цій справі, як встановили суди, 26.09.2019 між ТОВ "ТБ "Новаагро" (покупцем) та ТОВ "Агрома" (постачальником) було укладено договір поставки № 2609К, за умовами якого ТОВ "Агрома" зобов`язувалося поставити, а ТОВ "ТБ "Новаагро" прийняти 500,000 тон кукурудзи вартістю 1 625 000,00 грн. Згідно з пунктом 1.4 цього договору, строк поставки встановлено до 20.10.2019.
✔Суди зазначили, що ТОВ "Агрома" не виконало зобов`язання за цим договором № 2609К. Таким чином, ТОВ "Агрома" порушило негрошове зобов`язання - не поставило у строк товар.
✔4.19. Оскільки дія Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" поширюється на договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, то до спірних правовідносин з неналежного виконання негрошового зобов`язання цей Закон не міг бути застосований.
4.20. Суд першої інстанції, перевіривши розрахунок штрафних санкцій за порушення строків поставки за договором поставки від 26.09.2019 № 2609К, долучений ТОВ "ТБ "Новаагро", встановив, що він є арифметично вірним (ціна товару становить 1 625 000,00 грн, кількість прострочених днів становить 12, сторони установили штрафну неустойку в розмірі 0,5 % від вартості непоставленого товару за кожен день прострочення до моменту фактичного виконання договору), тому правомірним є висновок суду першої інстанції про стягнення з ТОВ "Агрома" неустойки за порушення строків поставки за договором поставки від 26.09.2019 № 2609К у сумі 97 500,00 грн.
4.21. Таким чином, аргументи скаржника про неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 23.04.2019 у справі № 904/3565/18, від 25.06.2018 у справі № 912/2483/17 та від 29.05.2018 у справі № 910/23003/16 (щодо можливості нарахування договірної пені у зв`язку з порушенням негрошового зобов`язання), та неправильне застосування Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" судом апеляційної інстанції до спірних правовідносин при обрахуванні пені за порушення відповідачем негрошового зобов`язання, є обґрунтованими.
4.24. За таких обставин, Суд дійшов висновку, що постанова суду апеляційної інстанції в частині скасування рішення місцевого суду щодо стягнення з ТОВ "Агрома" на користь ТОВ "ТБ "Новаагро" за порушення строку поставки за договором поставки № 2609К від 26.09.2019 неустойки станом на 01.11.2019 у розмірі 80 582,19 грн, ухвалена з неправильним застосуванням норм матеріального права, зокрема Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", і суд апеляційної інстанції помилково скасував рішення місцевого суду у цій частині, яке відповідає вимогам закону. У іншій частині постанова Східного апеляційного господарського суду від 29.04.2020 у справі № 922/3548/19 не переглядається, оскільки скаржником не наведено та не обґрунтовано підстав для її скасування.
5.4. Ураховуючи норми законодавства, колегія суддів зазначає, що рішення Господарського суду Харківської області від 20.02.2020 в частині стягнення з ТОВ "Агрома" на користь ТОВ "ТБ "Новаагро" за порушення строку поставки за договором поставки № 2609К від 26.09.2019 неустойки станом на 01.11.2019 у розмірі 97 500,00 грн, відповідає положенням чинного законодавства. Натомість постанову Східного апеляційного господарського суду від 29.04.2020 необхідно скасувати в частині відмови у стягненні з ТОВ "Агрома" на користь ТОВ "ТБ "Новаагро" за порушення строку поставки за договором поставки № 2609К від 26.09.2019 неустойки станом на 01.11.2019 у розмірі 80 582,19 грн, а рішення місцевого господарського суду у цій частині - залишити в силі.
6. Розподіл судових витрат
6.1. Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку з тим, що касаційна скарга ТОВ "Торговий будинок "Новаагро" підлягає частковому задоволенню, постанова суду апеляційної інстанції в частині відмови у стягненні з ТОВ "Агрома" на користь ТОВ "ТБ "Новаагро" за порушення строку поставки за договором поставки № 2609К від 26.09.2019 неустойки станом на 01.11.2019 у розмірі 80 582,19 грн - скасуванню, а рішення суду першої інстанції про стягнення з ТОВ "Агрома" на користь ТОВ "ТБ "Новаагро" за порушення строку поставки за договором поставки № 2609К від 26.09.2019 неустойки станом на 01.11.2019 у розмірі 97 500,00 грн - залишенню в силі, тому витрати зі сплати судового збору в сумі 2 417,46 грн за розгляд справи в суді касаційної інстанції (пропорційно до розміру задоволених вимог) належить стягнути з ТОВ "Агрома".

🤗Канал ЦДСП у "Telegram": https://t.me/cdoslidzennasp