Neofelis Law Group

26/03/2026

Конвенції про уникнення подвійного оподаткування: чому навіть правильно вибудувані структури іноді не працюють? - Юридична компанія Neofelis - Харків в Харкові - Рішен....

04/12/2025

КІК в Україні: хто зобов’язаний декларувати, строки, обов’язки, штрафи, строки давності (актуально на 2025 рік) - Юридична компанія Neofelis - Харків в Харкові - Рішення не....

13/11/2025

Проблема “подвійного” податкового резидентства українців із тимчасовим захистом у ЄС - Юридична компанія Neofelis - Харків в Харкові - Рішення нестандартних,складних...

15/08/2025

Адвокатами АО “Неофеліс Ло Груп” виграно справу в якій податкова звинувачувала директора ТОВ в порушенні порядку ведення бухгалтерського обліку

Суть справи: ГУ ДПС у Харківській області здійснено податкову перевірку ТОВ без забезпечення участі представників підприємства під час проведення такої перевірки.

За результатами перевірки податківцями складено акт в якому встановлено порушення директором ТОВ правил ведення бухгалтерського обліку, зокрема завищення податкового кредиту на 954 444 грн, а також ненадання документів під час здійснення перевірки.

В світлі цього податковою складено адмін. протокол та направлено його до суду для притягнення директора ТОВ до адмін відповідальності.

За результатами ознайомлення з матеріалами поданими до суду податковою адвокатами АО «Неофеліс Ло Груп» було виявлено:
📎 численні неточності та порушення податкової,
📎 не забезпечення права директора ТОВ на участь в розпочатому щодо нього адмін. провадженні,
📎 документи не вказували на наявність вини у діях директора ТОВ,
📎 самі матеріали податковою було подано до суду з порушенням строків.

Після аналізу документів справи нами було складено та подано до суду заперечення, а також здійснено успішне представництво інтересів клієнта у судовому засіданні.

Результат: постановою суду провадження в справі закрито у зв`язку з відсутністю в діях директора ТОВ складу адміністративного правопорушення

👩‍⚖️ Слухання справи здійснювалося Салтівським районним судом міста Харкова
📑 Справа №643/9731/25
Рішення не було оскаржено податковою в апеляційному порядку та набрало законної сили
🔎З повним текстом рішення можете ознайомитися за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/128757519

З питань отримання консультації: + 38 050 471 77 71, [email protected]

23/07/2025

Захисника України, іноземця, хочуть незаконно депортувати до країни, проти якої він воював

23 липня 2025 року о 16:20 у приміщенні Шостого апеляційного адміністративного суду (зал судових засідань №6), за адресою: м. Київ, вул. Князів Острозьких, 8, корп. 30, відбудеться судове засідання у справі № 755/8492/25. Головуючий суддя — Ярослав Миколайович Василенко.

Суть справи - іноземець, громадянин Грузії та рф, який із листопада 2023 року добровільно вступив до лав Збройних Сил України, підписав контракт, брав участь у бойових діях під час яких зазнав численних поранень.

Після повідомлення командування про неможливість брати участь в бойових діях внаслідок отриманих ним поранень, він не отримав підтримки чи подяки - командуванням військової частини було ініційовано процедуру звільнення військовослужбовця та в подальшому військовий тривалий час незаконно утримувався військовою частиною.

Після цього іноземця було доставлено до ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області. Лише за один день органом ДМС було оформлено щодо військового затримання, розпочато процедуру притягнення до адміністративної відповідальності, а також прийнято рішення про примусове видворення з України до країни, яка розв’язала війну з Україною та проти якої він воював.

Орган Державної міграційної служби України свої дії обгрунтував відсутністю законних підстав для перебування іноземця на території України. Але це твердження суперечить Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» відповідно до якого іноземці, що уклали контракт із ЗСУ, мають повне право на тимчасове проживання в Україні протягом дії контракту та ще протягом трьох місяці після його завершення.

Такі дії посадових осіб не лише юридично безпідставні, але й глибоко аморальні та ганебні. Це — спроба зламати людину, яка з власної волі стала на бік правди, захисту, свободи. Це сигнал тим, хто ще вчора був братом по зброї: ви — чужі. Це пляма на обличчі держави, яка повинна захищати своїх захисників.

Закликаємо представників ЗМІ та не байдужих громадян взяти участь у судовому засіданні та сприяти розголосу щодо цієї ситуації.

📍 Дата та час: 23 липня 2025 року, 16:20
🏛️ Місце проведення: Шостий апеляційний адміністративний суд, м. Київ, вул. Князів Острозьких, 8, корп. 30, зал №6
👨‍⚖️ Головуючий суддя: Василенко Ярослав Миколайович
📄 Номер справи: 755/8492/25

24/12/2024

05/12/2024

Суддя ВС проаналізував судову практику щодо позбавлення та поновлення батьківських прав

Позбавлення батьківських прав – крайній захід. При розгляді відповідних спорів обов’язково беруться до уваги факти вчинення домашнього насильства стосовно дитини або за її присутності, а відмова батьків від дитини є неправозгідною. Про це розповів суддя Верховного Суду у Касаційному цивільному суді Павло Пархоменко під час вебінару з підвищення кваліфікації адвокатів «Позбавлення та поновлення батьківських прав».

Під час вебінару обговорювалися такі питання:

– правова основа, базові принципи, підхід ЄСПЛ при вирішенні питання про позбавлення батьківських прав;
– участь органу опіки та піклування;
– процедура позбавлення батьківських прав;
– поновлення батьківських прав та ін.

Павло Пархоменко звернув увагу на постанову КЦС ВС від 20 березня 2024 року у справі № 204/2097/22. У ній зроблено висновок, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом. Суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька й матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов’язків.

Вирішуючи спори такої категорії, суди повинні мати на увазі, що позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і тільки за наявності вини в діях батьків.

При цьому, зауважив доповідач, у правовій ситуації, коли є рішення суду, що набрало законної сили, за первинним зверненням одного з батьків про відмову в позбавленні батьківських прав другого з батьків з тих міркувань, що це є крайнім заходом впливу на нього, у разі повторного звернення з таким позовом під час його розгляду саме другий з батьків дитини має доводити зміну свого ставлення до участі у вихованні своєї неповнолітньої дитини, заперечити і спростувати відповідними доказами факт нехтування ним своїми батьківськими обов’язками. Такий висновок зроблено в постанові КЦС ВС від 23 листопада 2022 року у справі № 149/2510/21.

Порушивши питання тягаря доказування, суддя звернув увагу на позицію, висловлену в постанові КЦС ВС від 29 травня 2020 року у справі № 739/2159/18. Вона полягає в тому, що доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов’язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача.

А в постанові від 15 травня 2019 року у справі № 661/2532/17 КЦС ВС вказав, що самого тільки факту заперечення проти позову про позбавлення батьківських прав недостатньо, щоб підтвердити наявність справжнього та належного інтересу відповідача до власної неповнолітньої дитини. Мотиви такого заперечення можуть бути різними, наприклад, це може бути пов’язане не з бажанням турбуватися про свою дитину, а з бажанням отримати в майбутньому піклування від неї. Тому до уваги мають братися всі обставини конкретної справи.

Павло Пархоменко акцентував, що при розгляді справ щодо вчинення домашнього насильства суд повинен перевіряти, чи не вчинялося таке насильство щодо дитини або в її присутності. Також він навів постанову КЦС ВС від 4 квітня 2024 року у справі № 553/449/20. Колегія суддів зазначила, що під час розгляду судом та/або органом опіки та піклування спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, відібрання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька дитини, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її в себе не на законних підставах або не на основі рішення суду, обов’язково беруться до уваги факти вчинення домашнього насильства стосовно дитини або за її присутності (ч. 4 ст. 22 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).

Доповідач приділив увагу особливостям підготовки до ініціювання справи щодо позбавлення батьківських прав. Він зазначив, що зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справ, мають оціночний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин (постанова КЦС ВС від 2 листопада 2020 року у справі № 552/2947/19).

Також суддя звернув увагу на постанову Об’єднаної палати КЦС ВС від 29 січня 2024 року у справі № 185/9339/21. У ній зроблено висновок, що приписи СК України та інших законодавчих актів не містять заборони позбавлення батьківських прав стосовно сина / дочки після досягнення ними 18 років, оскільки позбавлення матері чи батька батьківських прав стосовно їхньої дитини, за умови доведеності факту невиконання ними своїх батьківських обов’язків, унеможливлює існування, зокрема, права на утримання та спадкування в майбутньому та відповідатиме принципам розумності й справедливості.

Особливу увагу Павло Пархоменко звернув на постанову КЦС ВС від 10 листопада 2023 року у справі № 401/1944/22, в якій зроблено висновок про неможливість батьків відмовитися від дитини. Суд указав, що відповідно до частин 2, 3 ст. 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Тому заяви відповідачки, в яких вона відмовлялася від батьківських прав на дитину та визнавала позов про позбавлення її батьківських прав, не можуть слугувати підставою для задоволення позову, оскільки відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства та не відповідає інтересам дитини.

Також доповідач навів постанову КЦС ВС від 8 червня 2022 року у справі № 362/4847/20. Суд зробив висновок, що факт взяття одного з батьків під варту є об’єктивною причиною, яка унеможливлює виконання ним батьківських обов’язків. У такому разі позбавлення батька чи матері батьківських прав буде порушенням забезпечення найкращих інтересів дитини.

Захід організовано Вищою школою адвокатури Національної асоціації адвокатів України.

30/10/2024

Друзі! Пропонуємо до вашої уваги черговий огляд судової практики Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду –https://court.gov.ua/storage/portal/supreme/ogliady/Oglyad_KKS_09_2024.pdf

В огляді відображено найважливіші правові позиції і висновки з кримінального та кримінального процесуального права, що містяться в постановах ККС ВС, ухвалених у вересні 2024 року, які матимуть значення для формування єдності судової практики. Серед цих висновків слід виокремити такі.

У сфері кримінального права:

– зроблено висновок про те, що днем початку перебігу строку давності притягнення особи до кримінальної відповідальності за вчинення триваючого кримінального правопорушення є день припинення або переривання вчинення особою відповідного триваючого суспільно небезпечного діяння. Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 197-1 КК України, є триваючим злочином. Склад вказаного кримінального правопорушення є закінченим з початку ведення самовільного будівництва на самовільно зайнятій земельній ділянці, і з цього часу особа безперервно перебуває в злочинному стані до моменту припинення або переривання кримінального правопорушення;

– звернуто увагу на те, що заміна в диспозиції ст. 361 КК України терміна «електронно-обчислювальні машини (комп’ютери)» на термін «інформаційні (автоматизовані) системи» не свідчить про декриміналізацію несанкціонованого втручання в роботу комп’ютера, оскільки комп’ютер відповідає визначенню інформаційної (автоматизованої) системи;

– зазначено, що період утримання обвинуваченого в таборі для тримання військовополонених не є попереднім ув’язненням і не зараховується у строк відбування покарання.

У сфері кримінального процесуального права:

– вказано, що прокурори вищого рівня (Генеральний прокурор, керівник обласної прокуратури, керівник окружної прокуратури, їхні перші заступники та заступники) наділені повноваженнями скасувати постанову прокурора нижчого рівня про закриття кримінального провадження, у якому особі було повідомлено про підозру, у межах строків досудового розслідування, передбачених ст. 219 КПК України. Період з моменту прийняття прокурором постанови про закриття кримінального провадження, у якому особі було повідомлено про підозру, до моменту скасування такої постанови прокурором вищого рівня не зараховується до строку досудового розслідування;

– встановлено, що ухвала слідчого судді про встановлення строку для вчинення дій, необхідних для закінчення досудового розслідування, підлягає апеляційному оскарженню;

– констатовано, що застосування згідно з положеннями статей 96-1, 96-2 КК України судом апеляційної інстанції спеціальної конфіскації не є тим «іншим випадком», передбаченим ч. 1 ст. 421 КПК України, що погіршує становище обвинуваченого. Відповідно до статей 408, 420 та 421 КПК України рішення апеляційного суду, яким застосовується спеціальна конфіскація, постановляється у формі ухвали;

– акцентовано на тому, що суд у конкретному кримінальному провадженні на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, у тому числі в разі часткового заперечення винуватості особи у вчиненні окремого кримінального правопорушення в сукупності кримінальних правопорушень, яке має окрему кваліфікацію або є окремим епізодом кримінального правопорушення чи невизнання цивільного позову, та в такому випадку щодо цих оспорюваних обставин провести судовий розгляд у загальному порядку, дослідивши докази, які підтверджують або спростовують ці обставини. Такий порядок розгляду кримінального провадження не звільняє суд від обов’язку встановити обставини, які підлягають доказуванню в кримінальному провадженні, визначені в ч. 1 ст. 91 КПК України.

Упродовж вересня 2024 року ККС ВС висловлював також інші, не менш актуальні правові позиції, які висвітлено в огляді судової практики.

25/10/2024

Позбавлення батьківських прав батька, якщо мати з дитиною за кордоном - Юридична компанія Neofelis - Харків в Харкові - Рішення нестандартних,складних і запущених справ...

17/10/2024