Спадкування. Судова практика

Спадкування. Судова практика Адвокатське бюро Василя Дерлюка

08/10/2024

🔥Постанова КЦС ВС від 17.09.2024 № 645/1035/23 (61-11521св24):
📎https://zakononline.com.ua/court-decisions/show/121846857
👨‍⚖️Суддя-доповідач: Крат В. І.
✅У справі за позовом особи, яка вчинила відмову від прийняття спадщини на користь спадкоємця за законом, про визнання недійсним такого одностороннього правочину як відмова від прийняття спадщини на користь спадкоємця за законом належним відповідачем є спадкоємець на користь якого вчинена відмова, а не нотаріус чи нотаріальна контора

✔️Щодо позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 визнання недійсною відмови від прийняття спадщини
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами (частина перша, друга та третя статті 202 ЦК України).
Правочин є найбільш поширеним юридичним фактом, за допомогою якого набуваються, змінюються, або припиняються права та обов`язки учасників цивільних правовідносин. До односторонніх правочинів, зокрема, відноситься: видача довіреності, відмова від права власності, складання заповіту, публічна обіцянка винагороди, прийняття спадщини, згода іншого співвласника на розпорядження спільним майном, одностороння відмова від договору. При вчиненні одностороннього правочину воля виражається (виходить) від однієї сторони. Між цим така сторона може бути представлена декількома особами, прикладом чого може виступати видання довіреності двома та більше особами, спільний заповіт подружжя та ін. Аналіз розуміння як правочину, так і одностороннього правочину свідчить, що односторонні правочини: є вольовими діями суб`єкта; вчиняються суб`єктами для здійснення своїх цивільних прав і виконання обов`язків; спрямовані на настання правових наслідків (набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків) (див. постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 червня 2024 року в справі № 712/3590/22 (провадження № 61-14297сво23)).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Залежно від сприйняття волі сторони одностороннього правочину такі правочини поділяються на:
суто односторонні - не адресовані нікому та без потреби в прийнятті їх іншою (іншими) особою. До них, зокрема, належить відмова від права власності, відмова від спадщини, прийняття спадщини;
такі, що розраховані на їх сприйняття іншими особами, до яких можливо віднести, зокрема, оголошення конкурсу, публічну обіцянку винагороди, відмову від спадщини на користь іншої особи, видачу довіреності, видачу векселя, розміщення цінних паперів, односторонню відмову від договору (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 листопада 2021 року в справі № 357/15284/18 (провадження № 61-13518св21), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 червня 2024 року в справі № 712/3590/22 (провадження № 61-14297сво23)).
Спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги (частина друга статті 1274 ЦК України).
Відмова від прийняття спадщини може бути визнана судом недійсною з підстав, встановлених статтями 225, 229-231 і 233 цього Кодексу (частина п`ята статті 1274 ЦК України).
Якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом (частина перша статті 229 ЦК України, в редакції чинній на момент вчинення оспорюваного правочину).
Касаційний суд вже звертав увагу, що відмова від прийняття спадщини може бути визнана судом недійсною з підстав, встановлених статтею 229 ЦК України. За своєю сутністю відмова від прийняття спадщини є одностороннім правочином. Тому не виключається оспорювання такого одностороннього правочину у разі коли особа, яка відмовляється від прийняття спадщини, помилялась щодо його природи. У справі за позовом особи, яка вчинила відмову від прийняття спадщини на користь спадкоємця за законом, про визнання недійсним такого одностороннього правочину як відмова від прийняття спадщини на користь спадкоємця за законом належним відповідачем є спадкоємець на користь якого вчинена відмова, а не нотаріус чи нотаріальна контора (див. у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 серпня 2022 року у справі № 136/2075/19 (провадження № 61-4881св21)).
Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).
Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (стаття 51 ЦПК України).
Пред`явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 300/808/19 (провадження № 61-11144св22), постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 грудня 2023 року в справі № 363/2300/20 (провадження № 61-6922св23), постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 грудня 2023 року в справі № 753/8710/21 (провадження № 61-6090св23)).
У справі, що переглядається:
при зверненні із позовом ОСОБА_1 просив визнати недійсною його заяву про відмову від прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_2 , засвідчену приватним нотаріусом Товстолужською О. В. та зареєстровану у книзі обліку та реєстрації спадкових справ від 30 червня 2017 року;
суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла матір позивача ОСОБА_5 . Відповідно до копії спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_5 № 22/2017 встановлено, що із заявою про прийняття спадщини 30 червня 2017 року до приватного нотаріуса Товстолужської О. В. звернувся ОСОБА_2 , який є чоловіком ОСОБА_5 . ОСОБА_1 30 червня 2017 року звернувся до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Товстолужської О. В. із заявою про відмову від належної йому частини у спадщині на користь чоловіка спадкодавця - ОСОБА_2 ;
ОСОБА_1 пред`явив позов про визнання недійсною відмови від прийняття спадщини до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ;
суди не звернули увагу, що у справі за позовом особи, яка вчинила відмову від прийняття спадщини на користь спадкоємця за законом, про визнання недійсним такого одностороннього правочину як відмова від прийняття спадщини на користь спадкоємця за законом належним відповідачем є спадкоємець, на користь якого вчинена відмова;
ОСОБА_3 є неналежним відповідачем за позовом ОСОБА_1 про визнання недійсною відмови від прийняття спадщини на користь ОСОБА_2 . Особою, яка має відповідати за заявленим позовом, є ОСОБА_2 , оскільки саме на його користь вчинена оспорювана відмова від прийняття спадщини.
Тому суди зробили помилковий висновок про задоволення позовних вимог, пред`явлених до неналежного відповідача. За таких обставин оскаржені судові рішення у частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 належить скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 .
Щодо позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсною відмови від прийняття спадщини
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є диспозитивність (пункт 5 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Диспозитивність - один з основних принципів цивільного судочинства, на підставі якого учасник справи самостійно вирішує, зокрема, чи оскаржувати судові рішення у касаційному порядку та в яких межах (див., наприклад, постанови Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 листопада 2023 року у справі № 465/6549/16-ц, Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2024 року у справі № 336/6023/20 та від 19 квітня 2024 року у справі № 518/776/20).
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (частина друга статті 12 ЦПК України).
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частини перша та третя статті 13 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 червня 2021 року у справі № 308/8567/20 (провадження № 61-3480сво21) вказано, що:
«Об`єднана палата Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду відхиляє аргументи касаційної скарги в частині задоволених вимог заяви про забезпечення позову щодо інших відповідачів (ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4), з таких мотивів. У пункті 5 частини третьої статті 2 ЦПК України вказано, що основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (частина друга статті 12 ЦПК України). Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
У справі, що переглядається, інші відповідачі (ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4) не реалізували своє право на подання касаційної скарги, приєднання до касаційної скарги. Така процесуальна поведінка інших відповідачів свідчить про повну згоду з оскарженими судовими рішеннями в частині задоволених вимог заяви про забезпечення позову щодо них».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 жовтня 2023 року в справі № 761/18365/20 (провадження № 61-9164св23) вказано, що:
«основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність (пункт 5 частини третьої статті 2 ЦПК України). У справі, що переглядається: в касаційних скаргах скарзі ОСОБА_1 та ОСОБА_2, просять скасувати постанову апеляційного суду як в частині задоволених позовних вимог до них, так і в частині задоволених позовних вимог до ОСОБА_3, ОСОБА_4; інші відповідачі (ОСОБА_3, ОСОБА_4) не скористалися своїм правом подачі касаційної скарги, приєднання до касаційної скарги.
Така процесуальна поведінка інших відповідачів (ОСОБА_3, ОСОБА_4) свідчить про їх повну згоду з постановою апеляційного суду в частині задоволених позовних вимог до них. Аналіз аргументів касаційних скарг свідчить, що ОСОБА_1, ОСОБА_2, не навели переконливих доводів, яким чином судове рішення апеляційного суду порушує їх права та інтереси в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_3, ОСОБА_4, за умови, що ОСОБА_1, ОСОБА_2, не оскаржили постанову апеляційного суду, тобто погодилися з постановою апеляційного суду в частині позовних вимог до них. Тому оскаржену постанову апеляційного суду в частині задоволених позовних вимог до ОСОБА_3, ОСОБА_4 належить залишити без змін».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2024 року у справі № 927/1206/21 (провадження № 12-31гс23) зазначено, що:
«131. У справі, що переглядається, прокурор пред`явив чотири вимоги: про скасування наказу ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області від 21.12.2018 до таких відповідачів: ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області та Плисківської сільської ради, про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку до Плисківської сільської ради та дві вимоги про визнання договорів оренди недійсними до Плисківської сільської ради та ТОВ «Івангородське».
132. З касаційною скаргою на судові рішення в цій справі звернулося лише ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області. Плисківська сільська рада як особа, за якою зареєстроване право власності на спірні земельні ділянки, та ТОВ «Івангородське» як їх орендар своїм правом на подання касаційної скарги, а так само приєднатися до касаційної скарги не скористалися. Така процесуальна поведінка відповідачів фактично підтверджує їх повну згоду з судовими рішеннями.
133. ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області у касаційній скарзі не навело доводів з приводу незаконності та/або необґрунтованості судових рішень у частині задоволення позову в частині вимог про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку та визнання договорів оренди землі недійсними, а також не зазначило, як задоволення зазначених вимог порушує його права та інтереси за умови, що відповідачі, до яких пред`явлені такі позовні вимоги, судові рішення не оскаржили».
Див. також аналогічні висновки, зроблені, зокрема, в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 квітня 2024 року в справі № 757/72370/17-ц (провадження № 61-18092св23), в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2024 року в справі № 279/1834/22 (провадження № 61-1382сво23)).
У справі, що переглядається:
відповідач ОСОБА_3 не погоджується з оскарженими судовими рішення в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсною відмови від прийняття спадщини;
інший відповідач ОСОБА_2 не скористався своїм правом подання касаційної скарги, приєднання до касаційної скарги. Така процесуальна поведінка іншого відповідача свідчить про повну його згоду з оскарженими судовими рішення в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсною відмови від прийняття спадщини;
аналіз аргументів касаційної скарги свідчить, що відповідач ОСОБА_3 не навів переконливих доводів, яким чином оскаржені судові рішення в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсною відмови від прийняття спадщини порушують його права та інтереси, за умови, що інший відповідач ( ОСОБА_2 ) не оскаржив судові рішення в цій частині, тобто, погодився з цими судовими рішеннями.
За таких обставин оскаржені судові рішення в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсною відмови від прийняття спадщини належить залишити без змін.

#судовапрактика #спадковіспори

🤗Канал ЦДСП у "Telegram": https://t.me/cdoslidzennasp

19/09/2024

🔥🔥Постанова Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09.09.2024 № 688/2840/22 (61-10433сво23):
📎https://zakononline.com.ua/court-decisions/show/121570437
👨‍⚖️Суддя-доповідач: Синельников Є. В.
✅При вирішення спору між спадкоємцями ухвалення окремого судового рішення про усунення від спадкування не вимагається відносно особи, яка померла на момент розгляду справи, враховуючи, зокрема, те, що особа, яка умисно позбавила життя спадкодавця, у разі доведення такого факту, не має права на спадкування в силу закону

✔️60. Згідно зі статтями 1216, 1217 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
61. До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
62. Статтею 1220 ЦК України встановлено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).
63. Відповідно до статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
64. Частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними (частина перша статті 1267 ЦК України).
65. Статтею 1261 ЦК України передбачено, що в першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
66. Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (стаття 1268 ЦК України).
67. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1268 ЦК України).
68. Питання щодо усунення від права на спадкування врегульоване статтею 1224 ЦК України.
69. Частиною першою статті 1224 ЦК України встановлено, що не мають права на спадкування особи, які умисно позбавили життя спадкодавця чи будь-кого з можливих спадкоємців або вчинили замах на їхнє життя. Положення абзацу першого цієї частини не застосовується до особи, яка вчинила такий замах, якщо спадкодавець, знаючи про це, все ж призначив її своїм спадкоємцем за заповітом.
70. До особи, яка вчинила такий замах, якщо спадкодавець, знаючи про це, все ж призначив її своїм спадкоємцем за заповітом, приписи абзацу першого цієї частини не застосовується.
71. Слід зазначити, що один із спадкоємців за заповітом може виявитися негідним і бути усунутий від спадщини, зокрема, через вчинення відносно спадкодавця злочину, передбаченого частиною другою статті 121 КК України, який характеризується прямим умислом щодо завдання тяжких тілесних ушкоджень та необережністю щодо наслідку - смерті потерпілого.
72. Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
73. Кожна людина має невід`ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов`язок держави - захищати життя людини. Кожен має право захищати своє життя і здоров`я, життя і здоров`я інших людей від протиправних посягань (стаття 27 Конституції України)
74. Право на життя визнане багатьма міжнародними документами та національним законодавством, що гарантує кожній людині право на життя і забороняє будь-яке незаконне його позбавлення. Держава має позитивно-правові зобов`язання забезпечувати безпеку та захист громадян, а також вживати заходи для запобігання злочинам проти життя. Держава зобов`язана провести розслідування насильницької смерті.
75. Аналізуючи вищезазначене слід зробити висновки, що закріплені у частині першій статті 1224 ЦК України норми є своєрідним засобом регулювання родинних та суспільних відносин, що відображають відносини між спадкодавцем та майбутнім спадкоємцем, який не може реалізувати своє право на спадкування в силу вчинення злочину проти спадкодавця.
76. Слід звернути увагу на те, що у постанові від 30 січня 2019 року у справі
№ 708/1384/16-ц (провадження № 61-13059св18) Верховний Суд зробив висновок про те, що тлумачення частини першої статті 1224 ЦК України свідчить, що усунення від права на спадкування на підставі цієї норми права не пов`язується з обов`язковим притягненням особи до кримінальної відповідальності.
77. У постановах від 27 квітня 2020 року у справі № 2029/2-2762/11 (провадження № 61-14824св19) та від 14 квітня 2021 року у справі № 644/5164/16-ц (провадження № 61-12270св20) Верховний Суд дійшов переконання, що оскільки діяння, зазначені у частині першій статті 1224 ЦК України, є кримінально караними, то вони повинні бути підтверджені обвинувальним вироком суду або постановою про закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав, які є самостійною та достатньою підставою для усунення від права на спадкування. За наявності постановлених у кримінальному судочинстві таких судових рішень, які набрали законної сили, ухвалення окремого рішення суду в цивільній справі про усунення від спадкування не вимагається, оскільки особа, яка умисно позбавила життя спадкодавця, не має права на спадкування в силу закону.
78. Подібні висновки зробив Верховний Суд у постанові від 31 травня 2022 року у справі № 161/88/19 (провадження № 61-11816св21), у якій звернуто увагу на те, що підставою для усунення особи від права на спадкування за частиною першою статті 1224 ЦК України є наявність у діях особи вини у формі умислу. Відповідно до статті 23 КК України виною є психічне ставлення особи до вчинюваної дії чи бездіяльності, передбаченої цим Кодексом, та її наслідків, виражене у формі умислу або необережності. Статтею 24 КК України передбачено, що умисел поділяється на прямий і непрямий. Прямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання. Непрямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і хоча не бажала, але свідомо припускала їх настання.
79. Ухвалою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області
від 31 жовтня 2019 року у зв`язку зі смертю обвинуваченого ОСОБА_6 закрито кримінальне провадження № 12019240270000411 за обвинуваченням його у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 121 КК України.
80. ОСОБА_6 обвинувачувався в тому, що 24 квітня 2019 року, знаходячись за місцем свого проживання, в ході конфлікту зі своїм батьком ОСОБА_7 умисно наніс останньому удари кулаками та ногами, в результаті чого заподіяв тілесні ушкодження, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень як небезпечні для життя в момент їх спричинення, і призвели до смерті потерпілого -
ІНФОРМАЦІЯ_2 . ОСОБА_7 помер в автомобілі швидкої допомоги. Дії ОСОБА_6 кваліфіковано як кримінальне правопорушення (злочин), передбачене частиною другою статті 121 КК України - умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.
81. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо помер підозрюваний, обвинувачений, крім випадків, якщо провадження є необхідним для реабілітації померлого.
82. Закриття кримінального провадження на підставі пункту 5 частини першої статті 284 КПК України застосується у випадку, коли відносно особи зібрано достатньо доказів, які підтверджують вчинення нею діяння, що містить ознаки кримінального правопорушення, однак в силу об`єктивних обставин подальше провадження виключається.
83. Пунктом 2 частини десятої статті 284 КПК України передбачено, що кримінальне провадження закривається, якщо у 10-денний строк з моменту повідомлення від близьких родичів чи члена сім`ї не надійшло клопотання про непогодження із закриттям кримінального провадження. Клопотання про непогодження із закриттям кримінального провадження розглядається прокурором.
84. Заяви від родичів померлого, зокрема ОСОБА_5 , яка брала участь у кримінальному провадження в якості потерпілої, щодо непогодження із закриттям кримінального провадження у зв`язку зі смертю ОСОБА_6 чи про реабілітацію обвинуваченого до суду не надходили. Ухвала суду про закриття кримінального провадження не оскаржувалася.
85. За правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
86. У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
87. Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою (частина шоста статті 82 ЦПК України).
88. У постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13 Велика Палата Верховного Суду наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.
89. Частково скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови у визнанні недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та ухвалюючи нове рішення про задоволення цих позовних вимог, апеляційний суд, враховуючи фактичні обставини у цій справі, а також обставини, встановлені в ухвалі суду про закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_6 за частиною другою статті 121 КК України за фактом умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого (спадкодавця) ОСОБА_7 , обґрунтовано виходив з того, що саме ОСОБА_6 умисно вчинив дії - наніс тяжкі тілесні ушкодження, внаслідок яких позбавив життя свого батька, спадкодавця ОСОБА_7 (ухвала Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 31 жовтня 2019 року).
90. Ухвала Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області
від 31 жовтня 2019 року у зв`язку зі смертю обвинуваченого ОСОБА_6 закриття кримінального провадження № 12019240270000411 є достатнім підтвердженням вчинення ОСОБА_6 дій, які призвели до смерті спадкодавця і є підставою для усунення його від спадкування на підставі частини першої статті 1224 ЦК України.
91. Оскільки частина перша статті 1224 ЦК України не встановлює вичерпного переліку документів, на підставі яких встановлюється факт умисного позбавлення життя спадкодавця чи будь-якого з можливих спадкоємців або вчинення замаху на їхнє життя, слід дійти висновку, що такими документами можуть бути вирок суду в кримінальному провадженні та ухвала про закриття кримінального провадження.
92. Виходячи з вищенаведеного, апеляційний суд дійшов правильного висновку, що ОСОБА_6 не має права на спадкування після свого батька відповідно до частини першої статті 1224 ЦК України, оскільки він позбавив життя спадкодавця.
93. Водночас, відповідно до частин першої та другої статті 25 ЦК України здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження.
94. Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті (частина четверта статті 25 ЦК України).
95. Внаслідок смерті цивільна правоздатність ОСОБА_6 припинилася, що передбачено частиною четвертою статті 25 ЦК України, тому відповідачем у спорі про усунення його від права на спадкування він не міг виступати. Однак належне йому право на спадкування після смерті батька в силу статті 1216 ЦК України могло перейти до його спадкоємців, а саме до матері. Разом з тим, враховуючи приписи частини першої статті 1224 ЦК України, ОСОБА_6 не мав права на спадкування після смерті батька.
96. Оскільки ОСОБА_6 право на спадщину після смерті батька не мав, відповідно його мати - ОСОБА_5 не мала права на спадкування будинку у порядку спадкової трансмісії, оскільки право на цю спадщину після смерті батька не має її син - спадкодавець ОСОБА_6 .
97. Водночас, смерть ОСОБА_6 не впливає на можливість вирішення у судовому порядку питання про відсутність у нього на момент смерті права на спадкування, оскільки, як зазначено вище, це право могло перейти до його матері ОСОБА_5 .
98. Отже, свідоцтво про право на спадщину за законом від 14 вересня
2020 року на ім`я ОСОБА_5 на житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 було видане особі, яка не мала права на спадкування і підлягає визнанню недійсним відповідно до статті 1301 ЦК України.
99. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявниці по суті спору та їх відображення в оскарженій постанові апеляційного суду (з урахуванням доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження), питання вмотивованості висновку суду апеляційної інстанції, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається, апеляційним судом надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних правовідносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду апеляційної інстанції.
100. Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження
№ 14-446цс18).
101. З урахуванням викладеного, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду вважає, що відсутні підстави для задоволення касаційної скарги, оскільки апеляційним судом правильно застосовано до спірних правовідносин приписи частини першої статті 1224, статті 1301 ЦК України.
Висновки про застосування норм права
102. Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в вважає, що підставою для усунення особи від спадкування на підставі частини першої статті 1224 ЦК України є факт умисного позбавлення життя спадкодавця чи будь-якого з можливих спадкоємців або вчинення замаху на їхнє життя, які можуть бути підтверджені вироком суду в кримінальному провадженні та ухвалою про закриття кримінального провадження.
103. При вирішенні спору між спадкоємцями щодо права на спадкування суд у межах заявлених позовних вимог може встановити у мотивувальній частині судового рішення факт відсутності права на спадкування на підставі частини першої статті 1224 ЦК України, зокрема у випадку, коли особа, яка умисно позбавила життя спадкодавця, померла, оскільки така особа не маєправа на спадкування в силу закону.
Щодо відступлення від висновків Верховного Суду
104. Консультативна рада Європейських суддів у Висновку № 11 (2008) про якість судових рішень (пункт 49) зазначила, що судді повинні послідовно застосовувати закон. Однак коли суд вирішує відійти від попередньої практики, на це слід чітко вказувати в рішенні.
105. Причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту.
106. З урахуванням наведеної у цій постанові судової практики Верховного Суду щодо застосування частини першої статті 1224 ЦК України у спірних правовідносинах та правових висновків, висловлених у цій постанові, слід уточнити висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 липня 2022 року у справі
№ 755/17978/20 (провадження № 61-16733св21), на яку посилається відповідачка у касаційній скарзі, у якій зазначено, що, оскільки цивільну правоздатність має лише фізична особа, яка є живою, усунути від права на спадкування особу, яка на момент подання відповідного позову вже померла, неможливо, адже її цивільна правоздатність уже припинилась. Вказаний висновок необхідно уточнити і вказати, що при вирішення спору між спадкоємцями ухвалення окремого судового рішення про усунення від спадкування не вимагається відносно особи, яка померла на момент розгляду справи, враховуючи, зокрема, те, що особа, яка умисно позбавила життя спадкодавця, у разі доведення такого факту, не має права на спадкування в силу закону.

#судовапрактика #спадковіспори #усуненнявідспадкування #ОПКЦС #ОПКЦСВС

🤗Канал ЦДСП у "Telegram": https://t.me/cdoslidzennasp

Address

Universytetska, 2U
Irpen
08205

Telephone

+380673628671

Website

Alerts

Be the first to know and let us send you an email when Спадкування. Судова практика posts news and promotions. Your email address will not be used for any other purpose, and you can unsubscribe at any time.

Contact The Business

Send a message to Спадкування. Судова практика:

Shortcuts

Share

Category