08/11/2025
Застосування допоміжних репродуктивних технологій: суддя ВС розповіла про сучасні підходи в судовій практиці
Про захист прав дитини, народженої в результаті штучного запліднення, оспорювання батьківства при застосуванні допоміжних репродуктивних технологій (ДРТ), правові аспекти щодо сурогатного материнства та інше розповіла суддя Верховного Суду у Касаційному цивільному суді Олена Білоконь під час науково-практичного круглого столу «ДРТ: правничі та праволюдинні виклики сьогодення».
Ініціатором заходу виступили Комітет медичного і фармацевтичного права та біоетики НААУ спільно з Комітетом НААУ з питань сімейного права. Його мета –обговорити законопроєкти щодо допоміжних репродуктивних технологій на предмет дотримання цінностей верховенства права, проаналізувати судову практику – як національну, так і ЄСПЛ, з’ясувати праволюдинні проблеми і гарантії крізь судову оптику, а також викристалізувати модель для регламенту ДРТ в Україні.
Олена Білоконь виступила з доповіддю на тему «Застосування допоміжних репродуктивних технологій: сучасні підходи у судовій практиці».
Такі категорії справ, крім прав та обов’язків дорослих, також можуть стосуватись інтересів дітей, забезпеченню яких має приділятися першочергова увага згідно з положеннями ст. 3 Конвенції про права дитини, які знайшли розвиток у національному законодавстві та правозастосуванні.
Цікавою є знакова справа, яка встановлює заборону дискримінації дитини за ознакою часу народження та способу запліднення (постанова Касаційного адміністративного суду у складі ВС від 19 жовтня 2022 року у справі № 420/5/22).
КАС ВС зробив висновок, що право дитини, народженої в результаті штучного запліднення, яке відбулося після спливу 10 місяців після смерті батьків (одного з батьків), на отримання пенсії у зв’язку з втратою годувальника, як складової частини права на соціальний захист, не може ставитися в залежність від часу її народження, оскільки таке народження може відбутися й після спливу 10 місяців після смерті годувальника.
Також Олена Білоконь звернула увагу на постанову КЦС ВС від 28 квітня 2020 року у справі № 520/12514/18 про неможливість оспорювання батьківства при застосуванні допоміжних репродуктивних технологій за попередньою згодою.
Суд зазначив, що особа, яка надала згоду на застосування допоміжних репродуктивних технологій і була записана батьком дитини за спільною заявою про визнання свого батьківства, не має права оспорювати своє батьківство, навіть якщо згода була надана в усній формі. При вирішенні таких справ суди повинні керуватися найкращими інтересами дитини й забезпечувати баланс між інтересами дитини та сторін.
Суд взяв до уваги, зокрема, те, що коли б чоловік заперечував проти проведення процедури запліднення його біологічним матеріалом, він взагалі не займався б цим питанням, не проявляв ініціативи, не йшов би до клініки репродуктивної медицини. Тож враховуючи баланс інтересів батька й дитини, КЦС ВС зробив висновок, що інтереси дитини в цьому випадку переважають.
Суддя проаналізувала постанову КЦС ВС від 5 квітня 2023 року у справі № 742/2669/21. У ній зроблено висновок, що при вирішенні справи про визнання батьківства щодо дитини, народженої із застосуванням допоміжних репродуктивних технологій, суд враховує всю сукупність доказів, зокрема: письмову згоду чоловіка на застосування такої технології з використанням його біоматеріалу, факт спільного проживання сторін, визнання біологічного батьківства в суді. За наявності письмової згоди чоловіка на застосування допоміжних репродуктивних технологій та використання його біоматеріалу, проведення судово-генетичної експертизи не є обов'язковим для встановлення батьківства.
А в постанові від 3 серпня 2022 року у справі № 344/1962/19 КЦС ВС розглянув питання стосовно оспорювання батьківства при застосуванні ДРТ без згоди чоловіка на використання донорського матеріалу. Суд вказав, що згода батька дитини на використання в лікуванні безпліддя донорських ембріонів має фундаментальне значення для виникнення в нього батьківських прав та обов’язків щодо дитини, яка народилася за допомогою методів допоміжних репродуктивних технологій, адже така методика лікування виключає будь-яку кровну спорідненість його з дитиною. Непоінформування батька стосовно застосування таких методів є підставою для виключення відомостей про батька дитини з актового запису про її народження.
Крім того, доповідачка проаналізувала постанову КЦС ВС від 23 жовтня 2019 року у справі № 150/628/16-ц, в якій суд дійшов висновку, що коли в результаті програми «сурогатне материнство» вагітність так і не настала, наслідки договору про надання медичних послуг (сурогатне материнство) не можуть застосовуватися.
Підсумовуючи, Олена Білоконь зазначила, шо право зачати дитину і вдаватися для цього до репродуктивної медицини захищено ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, оскільки цей вибір є різновидом прояву приватного та сімейного життя.
Презентація Олени Білоконь – https://cutt.ly/Tr6CY2tp.
