06/03/2020
Доброго часу доби, шановні друзі! На певний час відхилимось від подальшого обговорення питань законодавчого забезпечення і планування державних закупівель в оборонній сфері. Не можна обійти ряд знакових подій, які вчора відбувалися в політичному житті нашої країни. День 4 березня поточного року, звісно, можна називати по різному, але точно - його не можна назвати сумним і нецікавим. Не стану зупинятися на хронології, спробую лише поділитися з вами саме сприйняттям того, що відбувалося у залі Верховної Ради.
Першим і одним із ключових моментів безперечно була промова Голови. Виконання було емоціональним, професійно артистичним і …не зовсім зрозумілим за змістом. Якщо б на команду технократів-оптимістів була направлена цілеспрямована критика і чітко окреслений перелік претензій, все сприйнялося б адекватно. В цьому випадку, імовірно, відкрите/закрите обговорення звелося б до конспірологічно-аналітичних версій – а чому саме так і чому саме зараз? Втім, після промови залишилося лише одне і, не дуже просте, питання – якщо саме ця команда була настільки успішною, неперевершеною, ймовірно найефективнішою чим всі попередники разом (викладаю близько до змісту), то чому ми маємо її замінити?
Наступним елементом програми був виступ Попереднього очільника. Тут все було достатньо нецікаво і передбачувано. З початку Попередній очільник вочевидь не до кінця зрозумів, що ця промова в його статусі скоріш за все остання і знову почав зі спроби перелічити всі свої і власно команди беззаперечні успіхи. Закінчив він досить таки швидко і, як можна здогадатися, твердженням стосовно мудрості і далекоглядності зрозуміло кого.
Наступним умовно яскравим моментом став виступ кандидата в Нові очільники. В цей момент гострий приступ відомого психічного розладу під назвою déjà vu охопив, напевно, більшу половину зали ВРУ. Всі ті самі загальні безкольорові фрази, що й майже півроку тому, ну хіба що із додаванням стурбованості стосовно поширення вірусу. Той же самий зухвалий і самовпевнений тон під час відповідей на запитання народних депутатів. Залишається лише припустити, що з часом, прощальна промова теж буде схожою на чиюсь.
Заключною частиною перфомансу було представлення “нового” складу команди Новим очільником. Хоча, як виявилося, поняття “новий” в сучасному політичному житті України, в повній відповідності до теорії засновника сучасної теоретичної фізики, є відносним. І розібратися в цій відносності під силу далеко не кожному. Можна почати із тимчасово призначених найбільш ефективних (знову викладаю близько до змісту) і, мабуть саме тому, - незмінних. І закінчити, наприклад, “другим пришестям” окремих посадовців періоду легітимних втікачів. А на додачу, згадавши про декілька вакантних посад, зробити висновок про поспіх, з яким приймалося і реалізовувалося рішення про заміну команди.
На завершення був запропонований додатковий блок із звітом/зняттям окремих представників правоохоронних відомств, але його фінальна частина запланована лише на сьогодні, в про неї поговоримо пізніше...
Загальне враження від побаченого і почутого вчора? Нічого нового на цей раз, навіть славнозвісних “нових обличь” і тих небагато. І всеохоплююче відчуття весняної новизни, оновлення і нового імпульсу до руху вперед було притаманно виключно представникам Голови, да й те – якось частково. А ще, як не дивно, укріпилося відчуття схоже на відчуття піддослідної тварини у якої не відкрили клітку, не припинили дослідження, а лише змінили лаборантів і прибиральниць в лабораторії. А втім, експеримент – триває...Погано тільки те, що насправді все складніше і в цій, можливо поважній, але безперспективній ролі продовжує виступати наша рідна країна...
