22/09/2026
**Право на апеляцію — лише на папері?**
Сьогодні в нашій справі стався випадок, який добре показує, як процесуальні гарантії можуть втратити будь-який зміст.
Строк тримання під вартою нашого підзахисного спливав лише через два тижні. Проте суд першої інстанції вирішив продовжити запобіжний захід заздалегідь. Причина — не обставини справи і не нові ризики, а відрядження головуючого судді.
Водночас сторона захисту оскаржила попередню ухвалу про запобіжний захід. Але апеляційний суд не міг її розглянути: матеріали справи до нього просто не надійшли. Суддя першої інстанції не передавав їх, посилаючись на завантаженість. Передав лише тоді, коли тримання під вартою вже продовжили.
Що маємо в підсумку:
- суд першої інстанції зручно для себе вирішив організаційні питання;
- людина й далі перебуває під вартою;
- апеляційна скарга захисту так і не була розглянута вчасно, а отже, фактично втратила сенс.
Право на апеляційне оскарження ухвали про запобіжний захід гарантоване Кримінальним процесуальним кодексом. Але що воно важить, якщо розгляд скарги можна просто «відкласти» до моменту, коли суд першої інстанції вже ухвалить нове рішення?
І ще одна деталь цього дня. Під час засідання оголосили повітряну тривогу, і всі учасники процесу спустилися в укриття. Цікаво, що навіть під час повітряної тривоги суди можуть розглядати питання обрання чи продовження запобіжних заходів. А от для своєчасного розгляду апеляції сторони захисту часу, ресурсу й матеріалів чомусь не знаходиться.
Ми не вважаємо таку ситуацію нормою. Сторона захисту й надалі використовуватиме всі законні способи, щоб право на апеляційний перегляд було реальним.
Бо правосуддя має працювати не лише тоді, коли це зручно суду.
