24/08/2026
🇪🇺 ЄВРОКОМІСІЯ ОПРИЛЮДНИЛА НОВІ РОЗ’ЯСНЕННЯ ЩОДО ТИМЧАСОВОГО ЗАХИСТУ ДЛЯ УКРАЇНЦІВ
Європейська комісія оприлюднила окремий документ із роз’ясненнями щодо процедури перевірки права на тимчасовий захист відповідно до Імплементаційного рішення Ради 2026/1912.
У документі детально роз’яснюється порядок перевірки нових критеріїв: підтвердження законного виїзду з України, використання штампа про виїзд, документів із «Резерв+», додаткова перевірка, правила для осіб, які вже мають тимчасовий захист, повернення в Україну, перехід між державами-членами ЄС та початок застосування нових правил.
🔽ТЕКСТ РОЗЯСНЕНЬ🔽
ЧАСТІ ЗАПИТАННЯ ЩОДО ПРОЦЕСУ ПЕРЕВІРКИ ПРАВА НА ТИМЧАСОВИЙ ЗАХИСТ ВІДПОВІДНО ДО ІМПЛЕМЕНТАЦІЙНОГО РІШЕННЯ РАДИ 2026/1912
Ці Часті запитання роз’яснюють розуміння службами Комісії того, яким чином процес перевірки права на тимчасовий захист відповідно до статті 2 Імплементаційного рішення Ради 2026/1912 може бути практично реалізований національними органами.
Позиції, викладені в цих Частих запитаннях, не впливають на тлумачення судами Союзу; основним орієнтиром для тлумачення Договору завжди є судова практика судів Союзу. Позиції, викладені в цих Частих запитаннях, не впливають на компетенцію України та законодавство України щодо обов’язків з військової служби.
Часті запитання будуть пізніше розширені та інтегровані до Оперативних настанов Комісії щодо тимчасового захисту від 21 березня 2022 року.
Відповідно до статті 2 Рішення Ради 2026/1912, без шкоди для права Союзу та основоположних прав, тимчасовий захист, передбачений статтею 2 Імплементаційного рішення (ЄС) 2022/382 та продовжений, залежно від обставин, статтею 1 Імплементаційного рішення (ЄС) 2025/1460 або статтею 1 цього Рішення, надається лише тим особам, які виконують свої військові обов’язки в Україні, за умови надання, де це застосовно, відповідного доказу.
Відповідно до пункту 16 преамбули цього Рішення, законне перетинання кордону при виїзді з території України або штамп про виїзд у паспорті є доказом такого дозволу. У випадках, коли такий виїзд не може бути підтверджений, від відповідних осіб слід вимагати надати органам держави-члена легко перевірюваний офіційний документ у паперовій або електронній формі, наприклад у застосунку «Резерв+», який підтверджує їх звільнення від військових обов’язків в Україні або виконання таких обов’язків, для того щоб скористатися правами, пов’язаними з тимчасовим захистом.
Тягар доказування покладається на особу, яка звертається за тимчасовим захистом.
Наведене нижче має на меті надати практичні настанови переміщеним особам з України, які прибувають до ЄС з метою отримання тимчасового захисту, а також надати роз’яснення щодо застосування нових критеріїв відповідності для отримання захисту.
⸻
I. В’ЇЗД ДО ЄС З МЕТОЮ ОТРИМАННЯ ТИМЧАСОВОГО ЗАХИСТУ
Переміщені особи з України, які звертаються за тимчасовим захистом починаючи з дати набрання чинності Рішенням Ради 2026/1912, повинні будуть довести, що вони залишають Україну законно, з дотриманням військових обов’язків в Україні.
Це означає, що коли вони звертаються до національних органів держави-члена для того, щоб скористатися правами в межах тимчасового захисту, компетентні органи цієї держави-члена повинні мати можливість легко перевірити, що відповідна особа законно залишила територію України, зокрема з дотриманням її військових обов’язків.
На практиці служби Комісії вважають, що можуть бути необхідними два рівні перевірки.
ПЕРШИЙ РІВЕНЬ
Особа, яка законно перетнула зовнішній кордон Союзу з України в пункті пропуску через кордон, або особа, яка має паспорт зі штампом про виїзд, проставленим українськими прикордонними органами, має право на тимчасовий захист відповідно до Рішення Ради 2026/1912.
Це залежатиме від держави-члена:
A) Для держав-членів, що межують з Україною, законного перетину кордону в пункті пропуску з території України на територію держави-члена має бути достатньо для підтвердження права на тимчасовий захист.
Перевірки під час виїзду з України в період дії воєнного стану здійснюються українськими органами відповідно до вимог застосовного українського законодавства². Тому, якщо українські органи дозволили особі залишити територію України, для держави-члена є обґрунтованим припустити, що він/вона залишив/залишила Україну законно з дотриманням військових обов’язків відповідно до українського законодавства.
Як наслідок, коли він/вона звертається на зовнішньому кордоні Союзу, він/вона має розглядатися як особа, яка відповідає критеріям права відповідно до Рішення Ради 2026/1912 і, отже, має мати можливість отримати статус тимчасового захисту, за умови, що відповідна особа підпадає під сферу дії тимчасового захисту відповідно до статті 2 Рішення Ради 2022/382.
😎 Для держав-членів, що не межують з Україною, штампа про виїзд у паспорті відповідної особи, проставленого українськими органами та такого, що вказує на те, що особі було дозволено залишити Україну, має бути достатньо для того, щоб вважати, що відповідна особа відповідає критеріям права відповідно до Рішення Ради 2026/1912 і, отже, може отримати статус тимчасового захисту, за умови, що відповідна особа підпадає під сферу дії тимчасового захисту відповідно до статті 2 Рішення Ради 2022/382.
З огляду на те, що систематичного проставлення штампів у паспортах громадян України не здійснюється, переміщеним особам з України, які не є особами, що користуються тимчасовим захистом, і які, починаючи з дати початку застосування Рішення Ради 2022/382, мають намір скористатися правами, що випливають із тимчасового захисту, рекомендується розглянути можливість звернення до українських органів із проханням про проставлення штампа про виїзд у їхньому паспорті, щоб полегшити процедури перевірки органами держав-членів.
Для виконання критеріїв права дата на штампі про виїзд, як правило, має бути не раніше ніж за 90 днів до дати звернення за тимчасовим захистом, відповідно до права переміщених осіб з України на вільне пересування згідно з Оперативними настановами Комісії щодо тимчасового захисту³.
Це не впливає на можливість відповідної особи довести, що зазначеного вище строку не було дотримано через виняткові обставини.
² Указ Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні»; Закони України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та «Про правовий режим воєнного стану»; а також Правила перетинання державного кордону громадянами України, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 57 від 27 січня 1995 року.
³ Стор. 8–9 Повідомлення Комісії щодо Оперативних настанов для імплементації Імплементаційного рішення Ради 2022/382, яким встановлюється наявність масового припливу переміщених осіб з України у розумінні статті 5 Директиви 2001/55/ЄС та наслідком якого є запровадження тимчасового захисту.
ДРУГИЙ РІВЕНЬ
Перевірка другого рівня дозволяє органам відповідної держави-члена здійснити додаткову перевірку у разі сумнівів щодо того, чи особа, яка звертається за статусом тимчасового захисту, залишила Україну законно та з дотриманням військових обов’язків відповідно до українського законодавства.
Це може бути, наприклад, у випадку особи, яка звертається до органів держави-члена після несанкціонованого перетину зовнішнього кордону Союзу, або особи, яка не має дійсного паспорта чи стверджує, що не може отримати штамп про виїзд у паспорті.
У такому випадку компетентні органи держав-членів повинні вимагати, щоб відповідна особа, яка звертається за тимчасовим захистом, надала (альтернативну) документацію.
Як альтернативну документацію служби Комісії визначили та вважають, що довідки або офіційного документа, який засвідчує, що особа звільнена від військових обов’язків, має бути достатньо для підтвердження того, що відповідна особа має право на тимчасовий захист, за умови, що відповідна особа підпадає під сферу дії тимчасового захисту відповідно до статті 2 Рішення Ради 2022/382.
Такий документ буде доступний у застосунку «Резерв+», розробленому українськими органами, до якого мають доступ громадяни України.
Документ повинен містити щонайменше персональні дані відповідної особи (ім’я, прізвище, дату народження), інформацію про те, чи звільнена особа від військових обов’язків, і, якщо так, строк дії цього звільнення.
Держави-члени можуть вважати, що неповна інформація, особливо щодо того, чи звільнена особа від військових обов’язків в Україні, не є достатнім доказом для підтвердження права на тимчасовий захист.
Документ має бути представлений у паперовій або електронній формі на вимогу органів держави-члена, відповідальних за розгляд звернення щодо тимчасового захисту.
З огляду на те, що зазначений вище документ наразі недоступний іншими мовами, крім української, з метою полегшення перевірки органами держав-членів і, відповідно, підтвердження права на тимчасовий захист, переміщеним особам з України, які звертаються за тимчасовим захистом, рекомендується звернутися до українських органів до свого виїзду з України або через консульства України у відповідній державі-члені для отримання засвідченого перекладу зазначеної вище довідки англійською мовою або офіційною мовою відповідної держави-члена.
Органам держав-членів, відповідальним за розгляд звернення щодо тимчасового захисту, рекомендується використовувати доступні засоби перекладу для перевірки того, що документ, представлений відповідною особою, підтверджує звільнення від військових обов’язків.
Органи відповідних держав-членів повинні зберігати копію документа та/або перекладу, якщо його було надано.
Довідки або документи, представлені переміщеними особами з України, які звертаються за тимчасовим захистом, інші ніж зазначені вище, можуть використовуватися та подаватися органам держав-членів для підтвердження того, що вони законно залишили Україну з дотриманням військових обов’язків, за умови, що документація чітко вказує на те, що відповідна особа законно залишила Україну з дотриманням військових обов’язків.
Органи держав-членів зберігають повноваження ухвалювати рішення щодо того, чи приймати такі форми альтернативної або додаткової документації та, якщо вони приймаються, визначати, чи достатньою мірою вони свідчать про те, що відповідна особа має право на тимчасовий захист.
Відповідно до Рішення Ради 2026/1912 критерії права застосовуються лише до новоприбулих осіб, які звертаються за тимчасовим захистом починаючи з дати набрання чинності Рішенням.
Служби Комісії вважають, що якщо переміщена особа з України прибула після дати набрання чинності Рішенням Ради 2026/1912 і на той момент не підпадала під критерії права та, відповідно, отримала статус тимчасового захисту, то вона повинна мати можливість зберегти цей статус без подальших перевірок відповідності критеріям.
Це означає, що органи відповідної держави-члена не повинні вимагати від відповідної особи на пізнішому етапі надання додаткових доказів того, що він або вона законно залишив/залишила Україну з дотриманням військових обов’язків, на тій підставі, що особисті обставини змінилися (така особа в майбутньому вже не відповідала б таким критеріям); іншими словами, особи, які мали право на тимчасовий захист на момент звернення, повинні й надалі зберігати цей статус. Так само отриманий статус тимчасового захисту повинен продовжувати діяти.
Це може бути, наприклад, випадок молодого українського чоловіка віком 22 роки, який до або після набрання чинності Рішенням 2026/1912 звернувся за тимчасовим захистом та отримав його, незалежно від того факту, що в майбутньому, наприклад коли йому виповниться 23 роки, він, у принципі, відповідно до чинних на цей момент українських правил, підлягатиме військовим обов’язкам в Україні та не матиме права залишати країну і, як наслідок, не матиме права на тимчасовий захист.
⸻
II. МОЖЛИВІСТЬ ЗБЕРЕГТИ СТАТУС ТИМЧАСОВОГО ЗАХИСТУ ДЛЯ ТИХ, ХТО ПОВЕРНУВСЯ ДОДОМУ (НАЗАД) В УКРАЇНУ ЗА НОВИМИ ПРАВИЛАМИ
Відповідно до Рішення Ради 2026/1912 особи, які вже користувалися тимчасовим захистом до дати набрання чинності Рішенням, збережуть свій статус.
На практиці це означає, що органи держав-членів ЄС не повинні вимагати від відповідних чинних бенефіціарів надання документів, які підтверджують, що вони законно залишили Україну з дотриманням військових обов’язків.
Відповідно до Директиви про тимчасовий захист та як було зазначено в попередньому документі Комісії «Часті запитання щодо добровільного повернення додому в Україну»⁴, державам-членам рекомендувалося створити спеціальну процедуру, яка дозволяла б тим, хто має намір повернутися додому (назад в Україну), повідомляти про свої переміщення, а також вимагати від осіб, які мають намір повернутися додому в Україну, повідомляти органи приймаючої держави-члена про свою відсутність у приймаючій державі-члені.
За умови існування такої системи повідомлення, якщо особа не повідомила про свою можливу відсутність або він/вона не з’являється на одну з регулярних перевірок, для держави-члена може бути обґрунтованим припустити, що особа повернулася додому (назад) в Україну, та вжити необхідних подальших заходів (таких як зняття з реєстрації та анулювання дозволу на проживання).
Це означатиме, що якщо особа вирішить повернутися до ЄС, процес доведеться розпочати з самого початку.
Крім того, державам-членам рекомендувалося не встановлювати необґрунтованих строків відсутності або необґрунтованих обов’язків щодо повідомлення, які могли б призвести до автоматичного припинення виплат.
⁴ Часті запитання щодо добровільного повернення додому в Україну в контексті Директиви про тимчасовий захист.
Служби Комісії вважають, що ті самі вказівки продовжують застосовуватися після початку застосування нових критеріїв права відповідно до Рішення Ради 2026/1912.
Відповідно, якщо особа, яка користується тимчасовим захистом, вирішує повернутися додому, назад в Україну, на триваліший період часу, така особа відповідно до застосовних правил у відповідних державах-членах підлягатиме зняттю з реєстрації та анулюванню дозволу на проживання.
Якщо на пізнішому етапі ця сама особа вирішить повернутися до ЄС, їй буде необхідно знову розпочати процес отримання тимчасового захисту та надати докази того, що вона законно залишила Україну з дотриманням військових обов’язків.
Служби Комісії вважають, що період часу/відсутності на території держави-члена та умови, які призводять до зняття з реєстрації тимчасового захисту й анулювання дозволу на проживання, належать до компетенції органів держав-членів і тому можуть відрізнятися в межах Союзу.
⸻
III. ПЕРЕВІРКА КРИТЕРІЇВ ПРАВА НА ТИМЧАСОВИЙ ЗАХИСТ ДЛЯ ОСІБ, ЯКІ ПЕРЕМІЩУЮТЬСЯ З ОДНІЄЇ ДЕРЖАВИ-ЧЛЕНА ДО ІНШОЇ ДЛЯ ОТРИМАННЯ ТИМЧАСОВОГО ЗАХИСТУ
Відповідно до чинних правил громадяни України з біометричним паспортом мають право вільно пересуватися в межах Шенгенської зони після допуску на територію протягом 90-денного періоду в межах 180-денного періоду.
З метою обмеження зловживань та з огляду на те, що держави-члени наразі не мають можливості перевірити, чи інша держава-член не відмовила відповідній особі в наданні тимчасового захисту на тій підставі, що остання не відповідає новим критеріям права, особа, яка звертається до національних органів держави-члена, відмінної від тієї, через яку вона в’їхала до ЄС та в якій звернулася за тимчасовим захистом, повинна надати докази відповідно до Розділу I пункту B та Розділу II вище того, що вона законно залишила Україну з дотриманням військових обов’язків відповідно до українського законодавства.
IV. ПОЧАТОК ЗАСТОСУВАННЯ
Відповідно до Рішення Ради 2026/1912 нові критерії права набирають чинності наступного дня після опублікування Рішення в Офіційному журналі Європейського Союзу.
Як наслідок, перевірка органами держав-членів нових критеріїв права на тимчасовий захист розпочнеться з цієї дати.
Для забезпечення правильного застосування нових та уточнених правил служби Комісії вважають, що органи держав-членів не повинні вимагати доказів виконання військових обов’язків від переміщених осіб з України, які на дату набрання чинності новими критеріями права вже перебувають на території відповідної держави-члена ЄС та вже звернулися за тимчасовим захистом, але ще не отримали його.
Тому будь-яка особа, яка вже подала заяву на тимчасовий захист до початку застосування нових правил і з причин, що не залежать від неї, ще не отримала його, повинна розглядатися як особа, яка має право на тимчасовий захист, за умови, що вона підпадає під сферу дії тимчасового захисту, передбаченого статтею 2 Рішення Ради 2022/382.
