22/01/2021
✨ "ІЗ КИМ ДИТИНІ КРАЩЕ..."
Визначення місця проживання дитини разом з батьком: практика ВС.
🔰 Надаю на розгляд доволі поширену правову ситуацію на основі реального кейсу, де батько не захотів віддавати дитину матері за загальним уявленням в таких випадках. Судова справа дійшла аж до Верховного Суду.
✍️ Так, вирішуючи спір (щодо місця проживання малолітньої дитини), суд має віддати перевагу тому з батьків, який може забезпечити більш сприятливі умови виховання дитини.
Важливим критерієм є моральні якості матері та батька як вихователів. Моральними якостями, які можуть негативно вплинути на виховання дитини, є, зокрема, зловживання спритними напоями, невиконання батьківських обов’язків, притягнення до судової чи адміністративної відповідальності.
На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 487/2001/19-ц.
Обставини справи.
Суть спору полягала в тому, що позивач у період із 5 вересня 2008 року перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, який розірвано рішенням суду. У шлюбі у них народився син, та після розірвання шлюбу залишився проживати з ним.
Зазначав, що спір щодо місця проживання малолітньої дитини виник після того, як мати виявила бажання забрати дитину на постійне місце проживання до себе. Проте він у більшій мірі бере участь у вихованні та житті дитини, ніж мати, турбується про здоров’я дитини, створив комфортні умови для розвитку, проводить свій вільний час разом із дитиною, завжди присутній на батьківських зборах, класних та шкільних заходах, є приватним підприємцем, має стабільних достатній дохід та для дитини створив усі необхідні умови для проживання.
Вважав, що саме проживання сина з батьком відповідає інтересам дитини, оскільки син дуже прив`язаний до нього, він не буде чинити перешкод матері у спілкуванні з дитиною та отримання піклування матері, а розлучення дитини з батьком негативно вплине на його психологічний стан.
Заперечуючи проти первісного позову, мати дитини звернулася до суду із зустрічним позовом. Свої вимоги обґрунтовувала тим, що між сторонами фактично шлюбні відносини припинені з 2012 року, коли батько дитини забрав свої речі та пішов проживати за іншою адресою, залишивши її разом із дитиною.
При цьому він не працював, тому не забезпечував сім’ю, зловживав спритними напоями, мав алкогольну залежність та неодноразово лікувався. Син проживав разом із нею за іншою адресою та знаходився на її утриманні, перешкод у спілкуванні дитини із батьком вона не чинила.
Проте батько забирав дитину із школи, не пускав додому, залишаючи сина разом із собою за різними адресами. Крім того, батько не займався розвитком дитини, дитина не відвідувала позашкільні заклади, не має зацікавленості до власного саморозвитку та прихильності до будь-якою діяльності. Коли дитина знаходилась з батьком, то вони дуже багато часу проводили у квартирі, не виходячи на вулицю, дитина майже весь час грала у комп’ютерні ігри. Батько забороняв спілкуватись сину з нею та з бабусею та дідусем, навіть по телефону, розповідав дитині, що мати його не любить та він їй не потрібен.
Наразі, син боїться розмовляти з нею, оскільки його покарає батько, що вже було неодноразово. Батько дитини на теперішній час проживає із співмешканкою, ніде не працює, став підприємцем лише перед зверненням до суду з позовом. Довідки про доходи не надав.
Вважає, що для забезпечення найкращих інтересів дитини необхідно визначити місце проживання дитини разом із нею, оскільки вона працює на державній службі, має постійний офіційний дохід, позитивно характеризується, може створити для дитини усі необхідні умови для проживання, виховання та утримання сина.
Рішення суду.
Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва у задоволенні первісного позову відмовлено. Зустрічний позов задоволено та визначено місце проживання малолітньої дитини разом із матір’ю.
Постановою Миколаївського апеляційного суду рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення первісного позову.
Ухвалюючи рішення, суд апеляційної інстанції виходив із бажання дитини проживати разом із батьком, оскільки під час розгляду справи з`ясовано думку дитини щодо визначення його місця проживання. Дитина в судовому засіданні повідомила, що рівнозначно любить як батька, так і матір, але проживати хоче з батьком, який більш прихильно ставиться до нього. Під час опитування дитини судом встановлено, що хлопчик емоційно прив`язаний до батька, дослухається його думки, батько користується у дитини авторитетом. Дитина любить маму, бажає з нею бачитися й спілкуватися. Вік і рівень розвитку хлопчика дозволяють йому усвідомлено висловити свою думку щодо питання визначення місця проживання. У судовому засіданні він висловив бажання проживати разом із батьком, пояснивши, що йому там проживати зручно та комфортніше.
Батько не забороняє бачитися з мамою, проте він не виявляє такого бажання, оскільки у матері вдома вже іншій чоловік, який на його думку, буде погано з ним поводитися. Вказував, що проживав деякий час разом з мамою, яка приходила до нього у школу, він її любить, проте хоче проживати з батьком, а з мамою зустрічатися.
Висновок Верховного Суду.
Вирішуючи спір, враховуючи вказані норми матеріального права у повному обсязі, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, Верховний Суд дійшов висновку про обґрунтованість висновків суду апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог про визначення місця проживання дитини з батьком.
ВС зазначив, що у контексті першочергового врахування інтересів дитини, які переважають над інтересами батьків, встановивши, що для забезпечення інтересів дитини саме визначення місця проживання дитини із батьком відповідатиме її інтересам, суд апеляційної інстанції зробив обґрунтований висновок про задоволення первісного позову про визначення місця проживання дитини із батьком.
Матір дитини, яка безсумнівно відіграє важливу роль у житті та розвитку дитини, має право та обов`язок піклуватися про здоров`я дитини, стан її розвитку, незалежно від того, з ким дитина буде проживати.
Визначаючи місце проживання дитини з батьком, розуміючи, що спір стосується вкрай чутливої сфери правовідносин, а дитина потребує уваги, підтримки і любові обох батьків, суд апеляційної інстанції при вирішенні спору надав першочергове значення саме найкращим інтересам дитини, оскільки дитина вже досить тривалий час проживає разом із батьком. За таких обставин суд апеляційної інстанції правильно врахував інтереси дитини, яка проживає в атмосфері любові, турботи, захисту.
Виходячи із обставин цієї справи, враховуючи, що батьки не змогли самостійно вирішити спір щодо визначення місця проживання дитини та забезпечити доброзичливе спілкування дитини з обома батьками, суд касаційної інстанції вважає, що суд апеляційної інстанції, визначаючи місце проживання малолітньої дитини сторін у цій справі з батьком, дійшов обґрунтованого висновку про те, що зазначене буде відповідати якнайкращим інтересам дитини, сприятиме повноцінному вихованню та розвитку.
ВС підкреслив, вирішуючи спір, суд має віддати перевагу тому з батьків, який може забезпечити більш сприятливі умови виховання дитини. Важливим критерієм є моральні якості матері та батька як вихователів. Моральними якостями, які можуть негативно вплинути на виховання дитини, є, зокрема, зловживання спиртними напоями, невиконання батьківських обов’язків, притягнення до судової чи адміністративної відповідальності.
Таким чином, встановивши наявність практично однакових належних матеріально-побутових умов як у матері, так і у батька, для проживання і виховання малолітнього сина, однакову прихильність дитини до обох батьків, а також виконання обома батьками належним чином своїх обов’язків по вихованню дитини, суд апеляційної інстанції дійшов достатньо обґрунтованого висновку про визначення місця проживання малолітньої дитини разом із батьком.
Верховний Суд залишив без змін рішення суду апеляційної інстанції.
